Angela Lee Duckworth
22,005,162 views • 6:12

Коли мені було 27 років, я полишила дуже виснажливу роботу в галузі управлінського консалтингу і змінила її на ще виснажливішу: викладання. Я викладала математику учням сьомого класу у державних школах Нью-Йорка. І як будь-який учитель я проводила контрольні і тестування. Задавала домашні завдання. Коли роботи поверталися, виставляла оцінки.

І мене вразило, що різниця між моїми найкращими і найгіршими учнями була не тільки в I.Q. Учні, що виконали завдання найкраще, не мали захмарного рівня I.Q. А деякі з найрозумніших дітей не показали гарних результатів.

Це змусило мене задуматися. Теми, які входять до курсу математики за сьомий клас, доволі важкі: співвідношення, десяткові знаки, площа паралелограма. Але ці поняття не є надважкими, і я була твердо переконана, що кожен з моїх учнів здатний вивчити матеріал, якщо буде достатньо працювати.

Після кількох років викладання я дійшла до висновку, що освітянам потрібно краще розуміти учнів і процес навчання з погляду мотивації і психології. Єдине, що ми можемо виміряти найкраще в галузі освіти - це I.Q., але раптом гарні результати в школі і в повсякденному житті залежать від чогось іншого, а не від здатності швидко і легко навчатися?

Так я залишила школу і пішла в аспірантуру, щоби стати психологом. Я почала вивчати дітей і дорослих у різних, неймовірно складних умовах. У кожному дослідженні я запитувала себе - хто тут успішний і чому? Моя команда і я побували у військовій академії Вест-Пойнт. Ми намагалися передбачити, які курсанти продовжать військовий вишкіл, а які його покинуть. Ми відвідали національний конкурс з орфографії National Spelling Bee і намагалися спрогнозувати, які діти здобудуть найвищі місця. Ми вивчали молодих учителів, які працюють з дітьми з бандитських околиць, запитуючи себе - які з цих вчителів залишитимуться викладати до кінця навчального року, і кому з них вдасться поліпшити результати своїх учнів? Ми співпрацювали з приватними компаніями, запитуючи, які продавці налаштовані працювати далі? І хто буде найбільше заробляти? Всі ці напрочуд різні ситуації мали одну спільну рису, яка свідчила про майбутній успіх. І це були не соціальні навички. Не зовнішність, не фізичне здоров'я і не I.Q. Це була жага до мети.

Жага - це пристрасть і наполегливість для досягнення дуже довгострокових цілей. Жага має бути витривалою. Така жага пов'язана з нашим майбутнім, день-у-день. Не на тиждень і не на місяць, а на багато років важкої праці, яка зробить майбутнє реальністю. З жагою треба жити так, наче біжиш марафон, а не спринт.

Кілька років тому я почала вивчати значення жаги у державних школах Чикаго. Я запропонувала тисячам старшокласників заповнити спеціальну анкету, а потім ще рік чекала, щоб побачити, хто закінчить школу. Виявляється, що діти з жагою до навчання мали більше шансів закінчити школу. Навіть коли я згрупувала їх за параметрами, які змогла виміряти, а саме: сімейний дохід, результати загальних тестів, і навіть почуття безпеки у школі. Тому не тільки у Вест-Пойнті чи на орфографічному конкурсі жага до мети має значення. Вона важлива і в школі, особливо серед дітей, яких можуть відрахувати. Але я була приголомшлена, коли збагнула, як мало ми знаємо, і як мало наука знає про те, як розпалити жагу. Батьки і вчителі щодня запитують мене: "Як мені пробудити жагу до мети у дітей? Як навчити дітей шанувати працю? Як зберегти їхню мотивацію?" І я чесно відповідаю: не знаю. (Сміх) Але я знаю інше - талант не додає жаги до мети. Наші дані дуже чітко показують, що чимало талановитих людей просто не дотримуються своїх зобов'язань. Справді, згідно з нашими дослідженнями, жага не пов'язана з талантом - часто все зовсім навпаки.

Найкраща концепція про те, як пробудити жагу в дітей, називається "налаштованість на розвиток". Цю ідею висунула дослідниця зі Стенфордського університету Керол Двек. Це переконання, що здатність до навчання не є сталою, а змінюється пропорційно до зусиль. Доктор Двек довела, що коли діти читають і вивчають інформацію про мозок і те, як він росте і змінюється завдяки викликам, вони більш схильні бути наполегливими тоді, коли зазнають невдачі, адже вони не вважають, що провал - це постійний стан.

Налаштованість на розвиток - це чудовий спосіб пробудити жагу. Але нам потрібно більше. І на цьому я закінчу свій виступ. Саме на цьому ми зупинили свої дослідження. Це наше завдання на майбутнє. Ми повинні взяти найкращі ідеї, непохитні переконання і перевірити їх. Ми мусимо визначити, чи були ми успішними, і мусимо бути готовими до невдач, до помилок, щоб почати все спочатку з новими знаннями.

Іншими словами, у нас повинна бути жага пробудити завзяття у наших дітей.

Дякую.

(Оплески)