Sheryl Sandberg
10,978,533 views • 14:58

Тож кожній з нас в цій залі сьогодні: - давайте почнемо з визнання, що нам пощастило. Ми не живемо у світі в якому жили наші мами і наші бабусі, у світі, де кар`єрний вибір для жінок був таким обмеженим. І оскільки ви сьогодні в цій залі, - більшість з нас виросли у світі де ми мали фундаметальні цивільні права. І як не дивно, ми досі живемо в світі, де певні жінки їх не мають. Але не зважаючи на все це, у нас є проблема, і це справжня проблема. Проблема ця полягає в наступному: жінки не досягають вершин в жодній професії ніде в світі. Цифри змальовують історію доволі чітко: зі 190 глав держав тільки 9 - жінки. З усіх парламентарів світу, жінки складають 13%. У корпоративному секторі жінки на чолі компаній, на вищих виконавчих посадах, в раді директорів складають 15 - 16%. Цифри не покращувались з 2002 року та рухаються в протилежному напрямку. І навіть у некомерційному світі у світі, який ми іноді вважаємо більшістю керованим жінками, - жінок на керівних посадах тільки 20%.

Ми також маємо іншу проблему, яка полягає в тому, що перед жінкою постає найтяжчий вибір між професійним успіхом та особистою самореалізацією. Нещодавні дослідження в США показали, що з усіх одружених топ-менеджерів дві третини одружених чоловіків має дітей і лише одна третина заміжніх жінок має дітей. Пару років тому я була у Нью-Йорку, лобіювала підписання угоди, і я була в одному з тих типових модних приватних акціонерних офісів Нью-Йорка - ви можете собі уявити. І я на засіданні, - приблизно тригодинна зустріч, - і за дві години виникає свого роду необхідність тієї природньої перерви... і всі встають, і партнер, що проводить нараду починає ніяковіти. І я усвідомила, що він не знає де в його офісі жіночий туалет. Тож я почала роззиратись, в пошуках коробок від переїзду, думаючи що вони щойно в`їхали, але не побачила жодної. І тому я запитала: "Тож... ви тільки переїхали в цей офіс?" І він відповів: "Ні, ми тут вже майже рік ". І я сказала: "Ви хочете сказати, що я єдина жінка, за цілий рік, що укладала в цьому офісі угоду?" І він подивився на мене і сказав: "Так. Або, можливо, ви єдина жінка якій знадобилося піти в туалет".

(Сміх у залі)

Таким чином, питання в наступному: як ми збираємося це виправити? Як ми можемо змінити цифри на верхівках? Як ми це змінимо? Я хочу розпочати з висловлення, Я говорю про це - про збереження жінок на ринку праці, тому що я дійсно думаю, що це - відповідь. В високооплачуваному секторі ринку праці, серед людей, які досягають вершин, виконавчих директорів рейтингу Fortune 500, або еквівалентів в інших галузях, проблема в тім, я переконана, - що жінки кидають роботу. Зараз люди багато говорять про це, говорять про такі речі, як гнучкий графік і наставництво, про програми за якими компанії мають навчати жінок. - Сьогодні я не хочу говорити ні про що з того, хоча це дуже важливо. Сьогодні я хочу зосередитись на тому, що ми можемо зробити як особистості. Яке послання ми маємо донести самі до себе? Що ми кажемо тим жінкам, які працюють з нами і на нас? Що ми доносимо нашим донькам?

З самого початку я хочу висловитись дуже зрозуміло: ця промова не несе жодних суджень. Я не маю правильної відповіді, я не маю її навіть для себе. Я залишала Сан-Франциско, де живу, в понеділок і прямувала на літак на цю конференцію. І моя донька, якій три рочки, коли відвозила її в садочок, зчинила всі ці обіймання за ноги, й ридання: "Матусю, не сідай в літак". Це важко. Іноді я почуваюсь винною. Я не знаю жодної жінки, вдома вона, чи працює - що інколи цього не відчувала-б. Тож я не кажу, що лишатись на роботі є правильним для кожного.

Моя промова сьогодні про те, якими є послання, якщо ти хочеш лишитись на робочому місці. І я гадаю їх є три. Перше - сядь за стіл. Друге - зроби свою пару справжнім партнером. І третє - не йди доки не йдеш. Перше - сядьте за стіл. Лише пару тижнів тому у Facebook ми приймали високопосадового урядового чиновника, він прибув, щоб зустрітися зі старшими виконавчими директорами з усієї Силіконової Долини. І всі ніби розсілись за столом. З ним були ці дві жінки, що подорожували з ним і які мали досить високі посади у його відділі. І я сказала їм: "Сідайте за стіл. Давайте, сідайте за стіл." А вони сіли під стінкою. Коли я була на старшому курсі коледжу Я проходила курс під назвою "Європейська інтелектуальна історія ". Чи не подобаються вам такі речі з коледжу? Хотіла б я пройти його зараз... Я відвідувала його з сусідкою по кімнаті, Керрі, яка тоді була блискучою студенткою з літератури і пішла далі, ставши блискучим літературознавцем і з моїм братом - розумним хлопцем, але студентом пре-медиком, гравцем в водне поло, що був другокурсником.

Ми троє відвідували цей клас разом. Тож Керрі читає всі книжки в оригіналі грецькою і латиною, відвідує всі лекції, - Я читаю всі книги англійською ходжу на більшість лекцій. Мій брат ніби зайнятий, він читає одну з 12 книг, відвідує пару лекцій, і здійснює паломництва до нас в кімнату кілька днів перед іспитом, щоб ми його підтягли. Ми троє йдемо на екзамен разом, і ми сідаємо. І ми сидимо там протягом трьох годин з нашими маленькими синіми записничками - так, я аж така стара. І ми виходимо, і ми дивимося одне на одного, і питаємо: "Ну і як ти подужала?" І Керрі каже: "Бо, мені здається я насправді не змалювала суть Гегелівської діалектики". І я кажу: "Боже, я сподіваюся мені вдалось пов`язати теорію власності Джона Локка з філософами-наступниками ." А мій брат каже: "Я одержу найвищий бал в класі." "В тебе найвищий бал в класі? Ти ж нічого не знаєш".

Проблема цих історій в тому, що вони демонструють те, що показують дані: жінки систематично недооцінюють свої власні здібності. Якщо ви проекзаменуєте чоловіків і жінок, і поставите їм питання за цілком об'єктивними критеріями, як ГПД, чоловіки помилятимуться трошки переоцінюючи себе, і жінки помилятимуться злегка себе недооцінюючи. Жінки не ведуть перемовин на свою користь на ринку праці. Дослідження, проведене в останні два роки, серед людей, що виходять на ринок праці одразу після коледжу показали, що 57% хлопців, винаймаючись чи то - чоловіків - обговорюють розмір своєї першої зарплатні, і лише 7% жінок. І найважливіше, чоловіки завдячують своїм успіхом самі собі, а жінки приписують його на рахунок інших зовнішніх факторів. Якщо ви запитаєте чоловіків, чому вони зробили хорошу роботу, вони скажуть: "Я неймовірний. Це очевидно. Чому ви взагалі питаєте? " Якщо ви запитаєте жінок, чому вони зробили добру роботу, вони скажуть, що хтось допоміг їм, їм пощастило, вони справді важко працювали. Це має значення? - Боги, та це дуже важливо, тому що ніхто не опиняється в головному офісі, сидячи збоку, а не за столом переговорів. І ніхто не отримує підвищення, якщо не вважає, що заслуговує свого успіху, або-ж навіть не усвідомлює своєї неуспішності.

Я б хотіла щоб відповіді були простими. Я б хотіла просто сказати всім молодим жінкам, з якими працюю всім цим приголомшливим жінкам: "Вірте в себе і змагайтесь за себе. Приписуйте собі ваш власнй успіх." Я хотіла б сказати це моїй доньці. Але це не так просто. тому що дані показують, перш за все, одну річ - що успішність і популярність позитивно розцінюються, якщо ви чоловік і негативно розцінюються, якщо ви жінка. І всі кивають головою тому що ми всі знаємо, що це правда.

Є дійсно хороше дослідження, яке це дуже добре показує. Відоме дослідження Гарвардської Школи Бізнесу про жінку на ім'я Хайді Ройзен. Вона працює оператором в компанії в Силіконовій Долині, і використовує свої контакти, щоб стати дуже успішним венчурним капіталістом. У 2002 році, не так давно, професор, який тоді був професором в Колумбійському Університеті взяв і підробив справу Хайді Ройзен. Він дає обидві справи двом групам студентів. Він змінив тільки одне слово: Хайді на Говард. Але одне це слово справді спричинило вагому відмінність. Потім він опитав студентів. І хороша новина була в тому, що студенти, чоловіки і жінки, вважали Хайді і Ховарда однаково компетентними, і це добре. Погана новина була в тому, що всім подобався Говард. Він чудовий хлопець, ви хочете працювати на нього, ви хочете провести день на рибалячи з ним. А Хайді? Не певна. Вона трохи егоцентрична. Вона політично упереджена. Ви не впевнені чи хотіли-б працювати на неї. І тут складність. Ми повинні сказати нашим донькам і нашим колегам, ми повинні наказати собі повірити, що ми одержимо найвищий бал, досягти підвищення, сісти за стіл керівництва. І ми повинні робити це в світі, де для них, існують є жетрви, які вони принесуть заради цього, навіть попри те, що заради своїх братів вони цього не зроблять.

Найсумніше в усьому цьому є те, що про це дійсно важко пам'ятати. І я хочу розповісти вам зараз історію, що мене справді соромить, але яку я вважаю важливою. Я дала цю промову на Facebook не так давно близько сотні співробітників. І за кілька годин, молода жінка, яка там працює і яка не сиділа за моїм маленьким столом сказала, що хотіла поговорити зі мною. Я сказала добре, і вона сіла, і ми поговорили. Вона сказала: "Сьогодні я дечого навчилась. Я вивчила, що завжди повинна тримати мою руку піднятою." Я сказала: "Що ти маєш на увазі?" І вона відповіла: "Ну, ви викладаєте цю промову і кажете, що приймете ще два питання. Я і багато інших людей підняли руку, і ви прийняли ще два питання. Я опустила руку і помітила, що всі жінки опустили свої руки, і тоді ви прийняли ще питання, тільки від чоловіків." І я подумала: нічого собі! якщо це я - хто очевидно цим переймається - читаю таку промову, і під час цієї промови, я навіть не помічаю що руки чоловіків все ще підняті, і руки жінок досі підняті. Чи достатньо ми добрі керівники наших компаній і наших організацій, щоб бачити, що чоловіки більше використовуюють свої можливості, ніж жінки? Ми повинні зробити так, щоб жінки сіли за стіл.

(Оплески)

Друге послання: зробіть вашу пару справжнім партнером. Я переконалась, що ми досягли більшого прогресу на роботі, ніж вдома. Дані це дуже чітко демонструють. Якщо жінка та чоловік працюють повний робочий день і у них є дитина, жінка робить вдвічі більше хатньої роботи ніж чоловік, і жінка втричі більше піклується про дитя, ніж чоловік. Тож вона має три чи дві роботи, а у нього - одна. Хто ви думаєте йде коли комусь потрібно побути вдома довше? Причини цього справді дуже складні, і в мене немає часу, щоб в них заглиблюватись. І я не думаю що перегляд футбольного матчу в неділю і загальні лінощі є причиною.

Я думаю причина тут складніша. Я думаю, що як суспільство, ми більше тиснемо на наших чоловіків, щоб вони досягали успіху, ніж на наших дівчат. Я знаю чоловіків, які залишаються вдома і працюють вдома, щоб підтримати дружин з їхніми кар'єрами і це важко. Коли я йду на заходи "Я-й-Матуся" і бачу там батька, я помічаю, що інші мами не бавляться з ним. І це проблема, тому що ми повинні зробити це важливою роботою, тому що це найважча робота в світі: працювати вдома для людей обох статей, якщо ми збираємося вирівняти ситуацію і дозволити жінкам залишатись на роботі. (Оплески) Дослідження показують, що сім´ї з рівними заробітками і рівними відповідальностями мають вдвічі менший показник розлучень. І якщо це все не є достатньо хорошою мотивацією для всіх, Є ще дещо: як би це сказати на цій сцені? Ці пари також... пізнають одне одного краще... в біблійному сенсі .

(Сміх в залі)

Третє послання: не йдіть поки не йдете. Я думаю, що є дійсно глибока іронія в тому, що дії які чинять жінки, і я бачу це постійно, маючи бажання залишитись на роботі насправді призводять до того що вони залишають її. Ось що відбувається: Ми всі зайняті, кожен зайнятий, жінки зайняті. І вона починає думати про те, щоб мати дитину. І відколи вона починає думати про те, щоб мати маля, вона починає думати про місце в її житті для цієї дитини. "Як я буду поєднювати це зі всім іншим що я роблю?" І буквально з цього моменту, вона не піднімає більше руку, вона не шукає підвищення, вона не приймає нові проекти, вона не говорить, "Я! Я хочу це зробити." Вона починає відкочуватись назад. Проблема в тому, скажімо, вона завагітніла в той день, той день, дев'ять місяців вагітності, три місяці в декреті, шість місяців, щоб перевести подих, приблизно два роки, часто більше - і я це бачила - жінки починають думати про це навіть ще раніше, коли вони заручились, коли вони одружуються, коли вони починають думати про спробу завести дитину, що може зайняти багато часу. Одна жінка прийшла до мене з цього приводу, я подивилася на неї, вона виглядала трохи молодою. І я сказала: "Так ви і ваш чоловік плануєте мати дитину?" І вона сказала: "Ні, ні, я не заміжня". У неї навіть не було хлопця. Я сказала: "Ви про це думаєте аж надто рано."

Але справа в тому, що трапляється коли ви починаєте тихо відступати? Кожен, хто через це пройшов, і я це говорю від себе, як тільки у вас вдома з`являэться дитина, ваша робота має бути справді хорошою, щоб повернутись тому що важко залишити цю дитину вдома. Ваша робота повинна бути викликом, і має давати задоволення. Ви повинні відчувати, що ви важливі. І якщо два роки тому ви не отримали підвищення а якийсь хлоп поруч з вами отримав, якщо три роки тому ви припинили шукати нові можливості, - вам стане нудно, тому що ти мусили тримати ногу на педалі газу. Не йдіть доки не йдете остаточно. Залишайтеся залученими. Тримайте ногу на педалі газу аж до того дня коли ви повинні будете піти, взяти перерву на дитину і тоді приймайте свої рішення. Не приймайте рішень надто наперед, особливо тих, стосовно яких ви навіть не впевнені.

Моє покоління, на жаль, дійсно, не змінить цифри на верхівках. Вони просто не рухуються. Ми, за мого покоління - не дочекаємось, коли 50 відсотків населення, стануть 50 відсотками керівників, на чолі кожної галузі. Але я сподіваюся, що майбутні покоління це зможуть. Я думаю, що світ, в якому половина наших країн і половина наших компаній, очолювалася б жінками, був би кращим світом. І це не тільки тому, що люди знали б, де жіночі туалети, хоча це було б дуже корисно. Я думаю світ був би кращим. У мене двоє дітей. У мене є п'ятирічний син і трирічна донька. Я хочу, щоб мій син мав вибір присвятити себе повністю роботі або залишатися вдома. І я хочу, щоб моя дочка мала вибір, не тільки досягти успіху, але й подобатись своїми досягненнями.

Дякую.

(Оплески)