Лора Вендеркам
8,077,903 views • 11:54

Коли люди дізнаються, що я пишу про тайм-менеджмент, вони припускають дві речі. Перша — що я завжди пунктуальна, а це не так. У мене четверо малих дітей, і мені б хотілось звинувачувати їх у своїх запізненнях, проте інколи це просто не їхня вина. Якось я запізнилась на власну лекцію про тайм-менеджмент.

(Сміх)

Тож було доцільно виділити хвилинку, щоб разом посмакувати цю іронію.

Друга річ, яку вони припускають, — що я знаю багато порад і фокусів, щоб заощаджувати час тут і там. Інколи до мене звертаються журналісти, які пишуть статті на цю тему — переважно про те, як допомогти читачам знайти додаткову годину у добі. Ідея — у тому, що, забравши трішки часу від різних щоденних клопотів і підсумувавши його, ми отримаємо час для потрібних речей. Я не довіряю цілій концепції такого підходу, та завжди з охотою слухаю, що вони придумали перед тим, як звернулись до мене. Ось, що мені сподобалось:

їхати по справах лише туди, де треба повертати тільки праворуч.

(Сміх) Розсудливо використовувати мікрохвильову піч: якщо на страву потрібно від трьох до трьох з половиною хвилин, то нам цілком достатньо лише трьох. І особисто мій улюблений спосіб, він частково раціональний, — записувати свої улюблені шоу, щоб можна було прокрутити рекламу. Так ви заощадите вісім хвилин щопівгодини, і за дві години перегляду телевізора

у вас вивільняться 32 хвилини на заняття спортом.

(Сміх) І це правда. А як по-іншому знайти 32 хвилини на фізичні вправи?

Не дивитись телевізор дві години в день, правда ж?

(Сміх) Cуть у тому, що, заощадивши трохи часу тут і там, додавши його, ми, зрештою, зможемо зробити все, що запланували. Проте, дослідивши, як успішні люди використовують свій час, і переглянувши їхні графіки година за годиною, я вважаю, що ця концепція — цілковито застаріла. Ми не будуємо своє життя, заощаджуючи час. Ми будуємо своє життя, як хочемо,

і тоді час сам себе заощаджує. Я маю на увазі ось що. Недавно я дослідила ділові щоденники, розглянувши 1001 день життя надзвичайно зайнятих жінок. У них була складна робота — інколи власний бізнес, діти, можливо, й батьки, яких потрібно доглядати, суспільні обов'язки — зайняті-зайняті люди. Я попросила їх слідкувати за часом впродовж тижня, тож могла підсумувати, скільки вони працювали і спали,

і розпитувала їх про їхні стратегії — для моєї книги. Одна з тих жінок, чиї щоденники я вивчала, вийшла у справах в середу ввечері. Повернувшись додому, вона побачила, що бойлер поламався, і тепер увесь її підвал залитий водою. Якщо з вами колись ставалось щось подібне, то ви знаєте, який це жахливий, руйнівний і мокрий безлад. Того вечора вона усунула найкритичніші наслідки, наступного дня — викликала сантехніків, потім — сервіс професійної чистки, щоб відновити пошкоджений килим. Усе це було записано у її щоденнику. Воно зрештою зайняло сім годин її тижня. Сім годин.

Це як знаходити додаткову годину щодня. Та к певна, що, якби ви запитали її на початку тижня: "Чи могла б ти знайти сім годин для тренувань із тріатлону?", "Чи могла б ти знайти сім годин для занять із сімома людьми, які того варті?", — вона б точно відповіла так, як і більшість із нас, тобто: "Ні, хіба ви не бачите, яка я зайнята?" Та коли вона була змушена знайти сім годин, оскільки увесь її перший поверх залило водою, вона знайшла ці сім годин. А це показує, що час — дуже гнучкий. Ми не можемо додати час, проте він розтягнеться, щоб вмістити те, що ми хочемо у нього вкласти.

Тож ключем до тайм-менеджменту є таке ставлення до пріоритетних речей, як до оцього поламаного бойлера. Аби цього досягнути, я люблю говорити мовою однієї із тих зайнятих людей, у яких я брала інтерв'ю. Я кажу "зайнята", бо у неї був невеликий бізнес із дванадцятьма підлеглими і шестеро дітей. Я зв'язалась із нею, щоб узяти інтерв'ю про те, як вона "усе це тримає" — саме ця фраза. Пригадую, це був ранок четверга, і вона не могла зі мною розмовляти.

Ну звісно ж, правда? Та розмовляти вона не могла тому, що пішла на прогулянку, адже це був гарний весняний ранок, і вона хотіла прогулятись. Звісно, це мене ще більше зацікавило, і коли я врешті з нею зустрілась, вона пояснила мені це так. Вона сказала: "Послухай, Лоро, усе, що я роблю, кожна хвилина, яку я витрачаю, — це мій вибір". І замість говорити: "Я не маю часу на А, Б чи В", — вона говорить: "Я не роблю А, Б чи В, тому що це — не найважливіше". "Я не маю часу" часто означає "Це не найважливіше". Якщо замислитись, — така мова справді точніша. Я могла б сказати, що не маю часу, аби витріпати штори, але це неправда. Якби ви запропонували мені 100 000 за те, що я витріпаю штори,

я б швиденько за це взялась.

(Сміх) А оскільки цього не станеться, я усвідомлюю, що справа не в тому, що мені бракує часу — я просто не хочу цього робити. Використання цієї мови нагадує нам, що час — це вибір. І тому різний вибір може призвести до жахливих наслідків, визнаю. Проте ми — розумні люди, і, звичайно, з часом можемо навчитись наповнювати своє життя речами, які того варті.

Тож, як це зробити? Як ставитись до пріоритетних речей, як до поламаного бойлера?

Ну, перш за все, нам потрібно їх визначити. Я розповім вам про дві стратегії, які у цьому допоможуть. Перша стосується професійної діяльності: я впевнена, що багато людей наприкінці року складають звіт або отримують огляд своєї роботи. Ви переглядаєте свої досягнення за останній рік, свої "можливості зростання". Воно виконує свою роль, проте, як на мене, ефективніше це робити заздалегідь. Спробуйте прикинутись, що зараз — кінець наступного року. Ви складаєте для себе огляд своєї діяльності, і цей рік був просто прекрасним для вас із професійного погляду. Які три-п'ять результатів вашої праці зробили його таким прекрасним? Отже, ви можете написати звіт на наступний рік зараз.

Ви можете зробити це і для особистого життя. Я певна, що багато з вас, як і я, в грудні отримують послання зі складених разом аркушів кольорового паперу, на яких написано те, що називають "сімейним святковим листом".

(Сміх)

Направду паскудний жанр літератури, де розповідають, якими чудовими є усі члени сім'ї, або ще краще — якими зайнятими вони усі є. Проте ці листи мають свою мету — вони розповідають вашим друзям і родині про події вашого особистого життя за минулий рік, які мають особливу вагу. Отже, цей рік — завершений, та я б хотіла, що б ви вдали, ніби це кінець наступного року, і цей рік був надзвичайний для вас і ваших близьких. Які три-п'ять речей, які ви зробили, вплинули на це? Ви можете написати сімейний святковий лист про наступний рік зараз. Не відсилайте його.

(Сміх)

Прошу вас, не відсилайте його. Але ви можете його написати. І тепер, зі звіту своєї діяльності та сімейного святкового листа ми отримали шість-десять цілей, до яких можемо іти наступного року.

Тепер їх потрібно поділити на здійсненні кроки. От, можливо ви хочете написати сімейну історію. Спочатку можна прочитати історії інших сімей — зрозуміти стиль. Потім варто подумати над питаннями, які ви хочете поставити родичам, домовитись про зустріч із ними. Або ж ви хочете на 5-кілометровий пробіг. Тож вам потрібно знайти змагання, записатись, скласти план тренувань, і викопати кросівки із дна шафи. І тоді, а це — найважливіше, ми ставимось до пріоритетів, як до поламаного бойлера, розмістивши їх на першому місці нашого графіка. Ми це робимо, плануючи свої тижні, перед тим, як вони настануть.

Як на мене, чудовий час для цього — у п'ятницю після обіду. Пообіддя п'ятниці економісти назвали б часом "низької альтернативної вартості". Більшість із нас у п'ятницю після обіду не квапляться казати: "Я готовий працювати заради своїх особистих і професійних цілей прямо зараз".

(Сміх)

Та ми не проти думати про те, якими вони повинні бути. Тож виділіть трохи часу в п'ятницю по обіді та складіть собі список пріоритетів у трьох категоріях: кар'єра, стосунки, я. Складання списку із трьох категорій нагадує нам, що у кожній із них повинно щось бути. Кар'єра, стосунки, я сам — не так і багато. Та все ж, лише короткий список і дві-три речі у кожній категорії. Тоді розгляньте ваш наступний тиждень, щоб побачити, як ви можете їх розмістити.

Як ви сплануєте — це ваша справа. Я знаю, що для деяких людей це буде складніше, ніж для інших. Власне, життя деяких людей — просто складніше, ніж життя інших. Таки знайти час для занять з поетики буде нелегко, якщо ви самі доглядаєте кількох дітей. Я це розумію. Я не хочу применшувати чиїсь труднощі. Проте я вважаю, що ті цифри, які я вам зараз подам, справді мотивують.

У тижні є 168 годин. Двадцять чотири на сім — це 168 годин. Це — багато часу. Якщо ви працюєте повний робочий день, тобто 40 годин на тиждень, спите вісім годин на добу, тобто 56 годин на тиждень, — у вас залишається 72 години для інших речей. Це — багато часу. Нехай ви працюєте 50 годин на тиждень, можливо, на основній роботі і додатковій. Тоді залишається 62 години на щось інше. Нехай ви працюєте 60 годин. Тоді залишається 52 години. Нехай ви працюєте більше, ніж 60 годин. Справді?

(Сміх)

В одному дослідженні порівняли приблизні робочі тижні певних людей із їхніми щоденниками. Виявилось, що люди, які заявляли про 75-годинні робочі тижні, були відсутні протягом 25 годин.

(Сміх)

Ви здогадуєтесь де, правда ж? Так чи інакше, із 168 годин у тижні, я вважаю, можна знайти час на те, що вам потрібно. Якщо ви хочете проводити більше часу з дітьми, більше готуватись до тесту, який ви складатимете, займатись спортом три години і бути волонтером — дві, — то ви можете це робити. І навіть, якщо ви працюєте набагато більше за тривалість повного робочого дня.

Тож у нас є вдосталь часу, і це — чудово, адже, знаєте що? Нам навіть не потрібно так багато часу, щоб займатись прекрасними речами. Та коли у нас з'являється вільна хвилька, що ми робимо? Беремо в руки телефон, правда? Починаємо видаляти повідомлення. Якщо ні, тиняємось по квартирі чи дивимось телевізор.

Проте короткі моменти мають велику силу. Ви можете використовувати свої вільні хвилини як хвилини задоволення. Наприклад, читаючи щось хороше у транспорті по дорозі на роботу. Пригадую, як я добиралась на роботу двома автобусами і на метро щоранку, — на вихідних я ходила у бібліотеку, аби взяти щось почитати. Тож ці поїздки майже, майже приносили мені задоволення. Перерви на роботі можна використати для медитації чи молитви. Якщо сімейний обід неможливий через ваш божевільний графік, — можe сімейний сніданок стане хорошою заміною.

Так можна розглядати увесь наш час і вирішувати, де є місце для потрібних справ. Я справді у це вірю. Час є. Навіть, якщо ми зайняті, у нас є час для важливих речей. І коли ми на них зосередимось, то зможемо збудувати таке життя, яке захочемо за той час, який маємо.

Дякую.

(Оплески)