Кейр Андерсон
2,322,802 views • 9:46

Я зростала патологічно сором'язливою людиною, як і щонайменше 20 людей у кімнаті завбільшки як ця. Я заїкалась. Підніміть руку, якщо Ви теж заїкаєтесь - якщо, звісно, не боїтесь?

Сором'язливість надовго залишається з нами, тому що з нами поводились таким чином, що іноді ми почувалися невидимими, нам здавалось, що про нас говорять за нашими спинами. І коли я подивилась на людей, які, у більшості, такі, як я, я помітила, що деякі з них дуже хочуть уваги та визнання. Звісно, я була мала тоді. І що вони робили? Те, що ми досі, можливо, робимо. Ми говоримо про себе. І були інші люди, що мали так звану ментальність спільноти. Кожного разу вони знаходили можливість говорити про інших та створювати спільноту під назвою "ми".

Я вважаю, щоб переосмислити світ, треба бачити його таким, де всі стають великими творцями можливостей для інших та разом з іншими. Немає більшої можливості чи заклику до дії сьогодні, ніж стати творцями можливостей. Вони все частіше збирають найкращі таланти разом для звершення добрих та досконалих справ, які важко зробити одному. Я хочу обговорити це з вами, бо ще важливішою за можливість віддавати є наша здатність робити щось доцільне разом для загального добра, щоб поліпшити наше життя і охопити якомога більше людей. Тому я зараз перед вами. Хочу звернути вашу увагу ось на що: кожен з вас є в чомусь кращий за іншого. Це спростовує відому думку, що якщо ви - найрозумніший у кімнаті, то ви - не в тій кімнаті. (Сміх)

Тож дозвольте мені розповісти про вечірку, яку я відвідала кілька років тому. Там я познайомилась з акторкою, що подавала надії, і невдовзі ми вже розмовляли про те, чим обидві палко захоплювались: мистецтво в публічному просторі. Вона мала щире переконання: кожна нова будівля Лос-Анджелесу має містити об'єкт публічного мистецтва. Вона хотіла, щоб це узаконили. І палко почала — Хто з присутніх із Чикаго? - палко почала розповідати про ті скульптури у вигляді квасолі у Мілленіум-парку, що мають дзеркальну поверхню. Люди підходили б до них і посміхались би, замислившись. Вони позували б, імпровізуючи, фотографувались би разом, реготали. Поки я слухала її, у мене виникла одна думка. І я сказала: "Тобі варто познайомитись з одним чоловіком. Він вийде із в'язниці Сан-Квентін за пару тижнів". — (Сміх) —"І він поділяє твоє палке бажання, щоб мистецтво давало змогу людям єднатися та взаємодіяти". Він провів 5 років у одиночній камері. Я познайомилась з ним, коли виступала з промовою у Сан-Квентін. Той чоловік чітко висловлювався, він достатньо привабливий, бо він фанат щоденних тренувань. (Сміх) Гадаю, що вона погодилась зі мною. І я сказала: "Він буде несподіваним союзником". І не тільки. Джеймс - архітектор, професор і йому подобається облаштування території. Я маю на увазі крихітні площі та вузенькі переходи для пішоходів, поцятковані мистецькими об'єктами, де люди малюють та іноді зав'язують розмову одне з одним. Я вважаю, Джеймс і та дівчина є гарними союзниками. Та навіть більше. Вони зустрілися та приготувалися. Вони виступили на засіданні мерії Лос-Анджелесу, і члени парламенту не тільки затвердили закон - половина з них опісля підійшли до них і попросили сфотографуватися з ними. Це було приголомшливо, переконливо, варто довіри. Цього не купиш за гроші.

Тому я прошу вас подумати, якими творцями можливостей ми можемо стати, бо більшою за достаток, химерні титули, чи безліч зв'язків є наша здатність підкреслювати найкращі риси в інших, виявляти їх. Не кажу, що це легко. Впевнена, кожен з вас також робив зайві рухи, намагаючись встановити зв'язок з людиною. Все, що я хочу сказати— це реальна можливість. Я почала згадувати той час, коли була журналісткою Волл-Стрит Джорнал. У Європі мені запропонували визначати тенденції, що виходили за рамки бізнесу, політики або способу життя. Я навчилась встановлювати зв'язки у цілковито іншому світі, інакше я б не змогла з'ясувати тенденції. І третє, я мала написати статтю мовою читача, таким чином, щоб він міг з'ясувати, як тенденції впливають на життя. Ось що роблять творці можливостей.

Та дивна річ: на відміну від американців, які живуть, працюють, грають з людьми, які думають так само, як вони - бо тоді ми стаємо жорсткішими та критичнішими - творці можливостей активно шукають взаємодії з несхожими на них людьми та будують з ними відносини. Роблячи це, вони мають взаємини довіри, де створена команда залучається до співпраці та допомагає краще та швидше відшукати рішення і скористатися можливостями. Людей не бентежать розбіжності. Навпаки, вони в захопленні від них. Це великі зміни у менталітеті. Одного дня ти відчуєш це і схочеш відчути це знову. Світ закликає нас до колективного менталітету, Вірю, що це можливо. Особливо важливо це зараз. Чому зараз? Бо можна придумувати щось на кшталт безпілотників, медикаментів і збору даних. Такі речі може створювати чимало людей. Задля корисної мети це можна робити щораз із меншими затратами. Водночас, як ми знаємо з новин, ці речі можна використати з небезпечною метою. Це виклик для кожного з нас - відшукати своє найвище покликання.

І ось де родзинка: це не тільки гарна можливість зробити щось із кимось , а й, можливо, найкраща, і для компаній, і для окремих осіб. Маючи такий досвід, ви відчуваєте взаємну довіру. А згодом вигадуєте неймовірні речі, про які ніколи б не могли подумати. Наприклад, Марті, чоловік акторки, про яку я згадувала, спостерігав за тренуваннями. Невдовзі він розмовляв з Віллі, моїм другом та колишнім в'язнем, про програму тренувань. І він подумав, що в нього є декілька майданчиків для ракетболу, а цей хлопець може бути тренером. Багато людей, що там працюють, є членами тренувальних груп. Вони часто подорожують. Вони можуть тренуватися у номері готелю, не потребуючи обладнання. Так Віллі знайшов роботу. І не тільки. Ще багато років потому він був тренером із ракетболу. А ще пізніше навчав тренерів ракетболу. Повторюю, коли люди єднаються навколо спільних інтересів та дій, то ви звикаєте, що в майбутньому трапляються дивовижні речі. Саме так і відбулося в тій історії. Ми відкриваємося можливостям. У цій кімнаті є ключові особи та технології, які мають унікальну можливість - зводити системи та проекти разом.

Тому зараз я закликаю вас до дій. Запам'ятайте три риси творців можливостей. Вони відшліфовують до блиску сильні риси характеру і завжди у пошуках еталону. Вони живуть не лише у своєму світі, тому викликають довіру і можуть бачити ті еталони. Вони спілкуються, щоб об'єднатися навколо точок дотику спільних інтересів.

Чого я прошу - світ голодний. Впевнена, і це мій досвід з перших рук: світ жадає, щоб ми об'єдналися як творці можливостей і творили ті можливості. Багато з вас вже роблять це. Я знаю це з власного досвіду. Треба переосмислити світ, щоб ми поєднали наші таланти, щоб разом домогтись більших звершень, ніж поодинці. Пам'ятайте, як сказав Дейв Лініґер: "Ви не досягнете успіху, якщо їстимете тільки виделкою". (Сміх)

Щиро дякую. Дякую. (Оплески)