Return to the talk Return to talk

Transcript

Select language

Translated by Khrystya Kyrylchuk
Reviewed by Khrystyna Romashko

0:15 Сьогодні у мене до вас одне прохання. Не кажіть мені, будь-ласка, що я звичайна людина.

0:22 А тепер хочу познайомити вас зі своїми братами. Ремі 22 роки, він високий і дуже гарний. Він небагатослівний, проте спілкується з радістю, у такий спосіб, яким не всі найкращі оратори володіють. Ремі знає, що таке любов. Він ділиться нею безумовно і незважаючи ні на що. Він не жадібний. Він не поділяє людей на чорних та білих. Йому байдуже щодо релігійних відмінностей, і прошу звернути увагу: Він ще ні разу в житті не збрехав. Коли він співає пісні нашого дитинства, намагаючись сказати слова, котрі навіть я не пам'ятаю, він нагадує мені лише про одне: наскільки мізерними є наші знання про розум, і яким прекрасним може бути невідоме.

1:11 Семюелю 16 років. Він також високий. І також дуже гарний. У нього бездоганна пам’ять. Хоча і вибіркова. Він може не пам’ятати, що взяв мою шоколадку, проте він пам’ятає роки випуску кожної пісні на моєму iPod-і, пам'ятає те, про що ми говорили, коли йому було чотири, гойдання на моїй руці під час першого випуску Телепузиків, і дату народження Леді Ґаґи.

1:39 Хіба ж вони не неймовірні? Але більшість із цим не погоджується. Фактично, через те, що вони не відповідають стандартам людського бачення нормальності, їх часто обминають і не розуміють.

1:53 Але що заставило моє серце битись швидше і зміцнило мій дух, незважаючи на те, що так склались обставини, попри те, що їх не приймали за нормальних, це могло означати лише одне: вони були винятковими – хворими на аутизм і винятковими.

2:12 А зараз, для тих, хто є менш обізнаним з терміном “аутизм”, це важкий розумовий розлад, який впливає на спілкування, навчання, а іноді і фізичні навики. Хвороба проявляється в кожної особи індивідуально, тому Ремі настільки відрізняється від Сема. Кожних 20 хвилин у цілому світі одній людині ставлять діагноз – аутизм, і хоч це одне з найбільш прогресуючих світових захворювань, ні причина, ані способи лікування його невідомі.

2:42 Я не можу пригадати моменту, коли вперше зіткнулась із аутизмом, але не можу згадати і дня без нього. Мені було лише три роки, коли народився мій брат, і я була дуже щаслива, що в моєму житті з'явилася нова істота. Проте, через декілька місяців я усвідомила, що він не такий як усі. Він багато кричав. Він не хотів бавитись, як інші діти, і, в дійсності, здавалось, я його зовсім не цікавила. Ремі жив і панував у своєму власному світі, із власними правилами, і знаходив задоволення у найменших дрібницях, як от шикувати в ряд машинки у кімнаті, споглядати за роботою пральної машини та споживати будь-що, що попадалось під руки. Дорослішаючи, він все більше вирізнявся, і відмінності ставали ще очевиднішими. І, незважаючи на спалахи роздратування та на постійну гіперактивність, в ньому було щось унікальне: чиста та невинна душа, хлопчина, що бачив світ без упереджень, людина, що ще ніколи не обманювала. Це винятково.

3:53 В даному випадку я не можу заперечити, що моя сім’я пройшла через багато випробувань, ситуацій, в яких я хотіла, щоб вони були такими ж, як і я. Але я повертаюсь думками до речей, яких вони мене навчили про індивідуальність, спілкування і любов, і аж тепер я усвідомлюю, що це речі, які б я не проміняла на нормальність. Буденність не помічає краси, яку дає нам винятковість, і той факт, що ми відрізняємось, не означає, що хтось із нас є дефективним. Це просто означає, що є й інша сторона медалі. І, якби я могла передати що-небудь Ремі, і Сему, і вам, це було б те, що вам необов’язково бути звичайними. Ви можете бути винятковими. З аутизмом чи без нього, різниця між нами полягає у тому, що ми наділені талантом! Кожен має дар у собі, і, правду кажучи, погоня за одноманітністю є остаточною пожертвою власними можливостями. Шанс бути шляхетними, прогресивними та змінюватись помирає тоді, коли ми намагаємось бути, як усі.

5:06 Будь ласка, не називайте мене звичайною. Дякую. (Оплески) (Оплески)