1,145,390 views • 12:14

Ось як ми подорожували у 1900 році. Це відкритий екіпаж. У ньому немає обігріву. У ньому також немає кондиціонера. Його тягне кінь на швидкості 1 відсоток від швидкості звуку. А щоразу, як іде дощ, дорога перетворюється на суще болото. А це Боїнг 707. Лише через 60 років він рухатиметься зі швидкістю, яка становить 80 відсотків від швидкості звуку. Сьогодні ми не подорожуємо швидше, тому що комерційна надзвукова авіація не виправдала себе.

Тому я почав замислюватись, а може пік зростання американської економіки вже позаду? Це привело мене до висновку, що, можливо, економічне зростання вже майже зупинилось. Деякі з причин на це не такі вже й суперечливі. Існує чотири причини, чотири "зустрічні вітри", що гальмують економіку Америки. А саме: демографічна ситуація, рівень освіти, борги та нерівність. Ці причини досить потужні, щоб вдвічі знизити рівень економічного росту. Саме для того, щоб побороти таке падіння, нам необхідно чимало винаходів. І ось до чого я веду: саме через ці вищевказані причини, якщо рівень винаходів буде таким же, як в останні 150 років, економічне зростання зменшиться вдвічі. Якщо ж винаходи будуть менш новітніми, менш вражаючими, тоді рівень росту економіки буде менше половини від того, що був за попередній період.

Ось так показано темпи зростання економіки за вісім століть. На вертикальній осі зображений рівень росту у відсотках на рік: 0 відсотків на рік, 1 відсоток, 2 відсотки. Біла лінія - це Великобританія, а потім, коли у 1900 році Америка перебрала на себе роль лідера, лінія стає червоною. Можна відмітити, що за перші чотири століття економічного росту майже немає, лише 0,2 відсотки. Потім підвищення стає помітнішим. Воно сягає свого піку у 30-ті, 40-ві і 50-ті роки, а потім потроху сповільнюється, і ось на що я хотів би звернути вашу увагу. Ця остання відмітка на червоній лінії - це не фактичні дані. Це прогноз, який я зробив 6 років тому, Він полягає у тому, що економічне зростання зменшиться до 1,3 відсотка на рік. Але знаєте якими насправді є ці фактичні дані? Чи знаєте ви, яким був приріст доходів на 1 людину за останні 6 років в Америці? Від'ємним.

І це наштовхує на одну гіпотезу. Що буде, якщо я побудую графік згідно з цими статистичними даними? Я можу закінчити цей графік на будь-якій відмітці, але я вирішив зупинится на позначці 0,2 відсотки, на рівні економічного розвитку Великобританії у перші 4 століття. І тепер ми дійшли висновку, що рівень нашого економічного росту у середньому становить 2 відсотки на рік за весь період, з 1891 року по 2007 рік. Ми пам'ятаємо, що з 2007 року був невеликий спад. Але якщо рівень росту економіки сповільниться, то замість того, щоб подвоювати наші життєві стандарти з кожним наступним поколінням, американці в майбутньому житимуть вдвічі або принаймні на чверть бідніше за своїх батьків. А тепер подивімось на графік рівня доходів на душу населення. Тепер на вертикальній осі відмічені тисячі доларів у перерахунку на сьогоднішні ціни. У лівій частині графіка можні відмітити, що у 1891 році ми були на рівні 5 тисяч доларів на рік. Сьогодні ця цифра становить 44 тисячі доларів від загального виробництва на душу населення. А тепер уявімо, що у наступні 70 років ми можемо досягти того ж рівня росту економіки, а саме 2 відсотки на рік. Далі проста арифметика. 2 відсотки економічного росту щороку у наступні 70 років збільшить рівень життя у чотири рази. Це означає, що ми перейдемо від 44 до 180 тисяч доларів. Але цього не станеться, на заваді цьому стануть вищезгадані причини, "зустрічні вітри".

Першою є демографічна ситуація. Це правда, що життєві стандарти зростають швидше, ніж продуктивність праці і кількість виробленої продукції, якщо зростає кількість робочих годин. Цей "подарунок" ми отримали ще у 70-80-ті роки, коли жінки вступили до лав робітників. Але тепер усе змінилося. Тепер кількість робочих годин скорочується, насамперед через те, що покоління бебі бумерів виходить на пенсію, а по-друге, через те, що відбулося значне скорочення робочих місць для чоловіків найбільш працездатного віку з найнижчим ступенем освіти.

Наступна причина - це рівень освіти. Ми маємо проблеми у нашій освітній системі, незважаючи на державну програму підтримки. Вартість навчання у вищих навчальних закладах вища, ніж вартість медичних послуг. Наразі обсяг студентського боргу становить 1 трильйон доларів, а кількість дипломованих спеціалістів - 15 відсотків, на 15 відсоткових пунктів нижче, ніж у Канаді. У нас багато боргів. З 2000 по 2007 рік рівень нашої економіки зростав на фоні величезної споживацької заборгованості. Зараз споживачі виплачують цю заборгованість, і саме тому наша економіка так повільно відроджується. І звичайно кожен із нас знає, що борг державного уряду зростає дуже швидко відносно ВВП. Єдиний спосіб зупинити цей процес - це поєднати підвищення рівня податків і зниження рівня соціальних виплат, які також називають трансфертними платежами. Це приводить нас від позначки 1,5, якої ми досягли "завдяки" ситуації в освіті, до позначки 1,3.

Наступна причина - нерівність. Протягом 15 років до кризи доходи 99% населення були на піввідсотка нижче, ніж середній показник, про який ми говорили раніше. Решта доходів діставалася 1% найбагатших людей країни. А це знижує наш показник до рівня 0,8. Але й ця відмітка 0,8 - це великий виклик. Невже ми будемо зростати на рівні 0,8 на рік? Якщо так, то наші винаходи мають бути такими ж значущими, як ті, що були 150 років тому. Тож згадаймо, що то було.

Якщо ви хотіли почитати книжку ввечері 1875 року, то вам потрібна була масляна чи гасова лампа. Такі лампи забруднювали повітря, створювали неприємний запах, їх було важко контролювати, їхнє світло було тьмяним, до того ж вони були пожежонебезпечні. До 1929 року всюди з'явилось електричне світло. Наші міста почали рости вгору завдяки тому, що винайшли ліфт. З'явився Центральний Мангеттен. До того ж, ручні інструменти були замінені масивними електричними інструментами та електричними інструментами з ручним приводом. І все це завдяки електриці.

Електрика також зіграла важливу роль у звільненні жінок. Наприкінці 19 століття жінки витрачали 2 дні лише на прання. Для цього вони використовували пральну дошку. Потім потрібно було вивісити одяг на вулиці, щоб він висох. Потім необхідно було його зняти і занести в дім. Увесь процес займав 2 дні на тиждень. А потім з'явилась електрична пральна машинка. До 1950 року вони були скрізь. Однак жінкам усе ще необхідно було щодня ходити за продуктами, хоча вже ні, оскільки завдяки електриці винайшли холодильник.

І знову повертаємось у кінець 19 століття, де єдиним джерелом обігріву у більшості будинків була велика піч на кухні, яку використовували для приготування їжі й для обігріву. У спальнях було холодно. Вони не опалювались. Але до 1929 року, і точно до 1950, центральне опалення з'явилось усюди.

А щодо двигуна внутрішнього згоряння, що його винайшли у 1879 році? До появи автомобілів міський транспорт в Америці повністю залежав від коней, які, не соромлячись, щодня залишали по собі від 25 до 50 фунтів гною разом із галоном сечі. Щоденно разом це складало від 5 до 10 тонн на 1 квадратну милю. Щоб прогодувати тих коней, потрібно було задіяти майже чверть сільськогосподарських земель Америки. От скільки землі потрібно було, щоб їх прогодувати! Звичайно ж, коли винайшли автомобіль - а вже 1929 року ним користуються усюди - ті сільськогосподарські землі можна було використати для вирощування продукції для споживчих потреб або на експорт. І ось яка цікавинка: починаючи від нуля у 1900 році лише за 30 років кількість домогосподарств, які мали автомобіль, в Америці досягла 90%. І це лише за 30 років.

Також на зламі століть у жінок була ще одна проблема. Усю воду для приготування їжі, прибирання і купання необхідно було приносити у відрах знадвору. Історично зафіксовано у 1885 році, що в середньому домогосподарка штату Північна Кароліна за рік проходила 148 миль, переносячи 35 тонн води. Але до 1929 року у всіх містах країни з'явився водопровід. Також була прокладена каналізація, і, як наслідок, одне з найбільших лих кінця 19 століття, - хвороби, спричинені неякісною водою, наприклад, холера, - почало зникати. Ще один дивовижний факт для прихильників науково-технічної революції: у першій половині 20 століття рівень прогнозованої тривалості життя збільшився утричі порівняно з другою половиною 19 століття.

Це правда, що жодна річ не може дати більше, ніж 100-відсоткову ефективність. І я наведу вам кілька прикладів. Рівень розвитку шивдкості звуку збільшився від 0 до 90%. Електрифікація, центральне опалення, кількість власників автомобілів - усе це зросло від 0 до 100%. Умови життя у містах дали змогу людині бути продуктивнішою, ніж умови життя на фермі. У перші повоєнні роки кількість людей, що проживали у містах, зросла від 25 до 75%.

А як щодо електронної революції? Ось він, перший комп'ютер. Це дивовижно. Електронно-обчислювальна машина була винайдена у 1942 році. До 1960 року комп'ютери створювали телефонні рахунки та банківські виписки. Перші мобільні телефони та перший персональний комп'ютер були винайдені у 70-тих роках. 80-ті подарували нам Білла Ґейтса та DOS, банкомати замінили касирів, а машини для сканування штрих-кодів скоротили кількість робочих місць у роздрібній торгівлі. Швидкоплинні 90-ті принесли нам революцію інтернет-компаній і тимчасове зростання рівня продуктивності.

А тепер я хочу запропонувати вам експеримент. Ви маєте вибрати опцію А чи опцію Б. (Сміх) Опція А пропонує вам залишити собі все, що було винайдено до останніх 10 років. Отож, ви маєте Google, Amazon та Wikipedia, а також воду, яка тече з крану, і туалет, що знаходиться в будинку. Або ви маєте все, що було винайдено до вчорашнього дня, включно з Facebook і вашим iPhone, але ви вимушені ходити в туалет надворі і приносити воду знадвору. Ураган Сенді змусив людей втратити надбання 20-го століття, можливо на кілька днів, у деяких випадках більш, ніж на тиждень. Вони втратили електрику, водопровід, опалення, паливо для автомобілів, можливість заряджати свої iPhone.

Проблема, з якою ми зіткнулись, полягає в тому, що ми маємо тримати марку на тому ж рівні у майбутньому. На мою думку, ми не зможемо цього зробити, а це знижує наш двовідсотковий рівень росту до позначки 0,2. Згадайте той гіпотетичний графік, який я малював на початку.

Отже, ми знову повертаємось до коней і екіпажей. Я хотів би вручити Оскар усім винахідникам 20 століття, починаючи від Олександра Ґрема Белла до Томаса Едісона і братів Райт. Я б хотів запросити їх сюди, щоб вони спитали вас. Ось як звучало б їхнє запитання: чи можуть ваші досягнення зрівнятися з нашими?

Щиро дякую.

(Оплески)