Надін Берк Гарріс
4,388,667 views • 15:59

У середині 90-х років Центр з контролю захворювань і фірма Kaiser Permanente виявили вплив, що значно збільшує ризик у 7 з 10 головних причин смерті в Сполучених Штатах. У високих дозах він впливає розвиток мозку, імунної системи, гормональної системи, і навіть спосіб, в який зчитується і розшифровується ДНК. Люди, які піддаються впливу в дуже високих дозах, отримують потрійний ризик довічних серцево-судинних захворювань і раку легенів, і очікувана тривалість життя зменшується на 20 років. І все ж, лікарі сьогодні не навчені рутинному обстеженню і лікуванню. Вплив, про який я кажу, не є пестицидом або хімікатом. Це дитяча травма.

Добре. Про які травми я розповідаю? Я не маю на увазі двійку за іспит або програну гру в баскетбол. Я кажу про загрози, які є настільки серйозними або складними, що вони, в буквальному сенсі, потрапляють під нашу шкіру і змінюють фізіологію: наприклад, жорстоке поводження або зневага, або дитинство з батьками, які борються з психічними захворюваннями, або батьками, які мають залежність від речовин.

Протягом тривалого часу я дивилася на ці речі так, як мене вчили, або як на соціальну проблему, яка відноситься до соціальних послуг, або як на проблему психічного здоров'я, яка стосується служби охорони психічного здоров'я. А потім сталося те, що змусило мене переосмислити весь мій підхід. Коли я закінчила аспірантуру, мені захотілося поїхати куди-небудь, де я відчувала б себе дійсно необхідною, десь, де я могла б щось змінити. Тому я приїхала працювати в медичний центр California Pacific Medical Center, одну з найкращих приватних лікарень в Північній Каліфорнії, і разом ми відкрили клініку в Bayview-Hunters Point, в одному з найбідніших, занедбаних районів Сан-Франциско. До цього моменту на весь район Bayview був лише один педіатр, який обслуговував більш ніж 10 000 дітей, отож ми повісили вивіску і вирішили забезпечувати догляд найвищої якості, незалежно від платоспроможності. Це було так чудово. Ми зробили ставку на типові проблеми в галузі охорони здоров'я: доступ до медичної допомоги, рівень вакцинації, рівень госпіталізації при астмі, і ми поцілили в яблучко по всіх параметрах. Ми дуже пишалися собою.

Але згодом я помітила тривожну тенденцію. Багато дітей було направлено до мене для лікування СДУГ, або ж синдрому дефіциту уваги і гіперактивності, але коли я провела детальне вивчення історії хвороби і стану, я виявила, що для більшості моїх пацієнтів я не можу поставити діагноз СДУГ. Більшість дітей, яких я оглядала, мали настільки важку травму, що відчувалося, що є ще щось інше. Якимось чином я не звернула уваги на щось важливе.

Перш ніж закінчити аспірантуру, я отримала ступінь магістра в галузі охорони здоров'я, і одна з речей, яких мене навчили на факультеті охорони здоров'я, є те, що коли ви лікар і ви побачите 100 дітей, які пили з одного і того ж джерела, і у 98 з них з'явилась діарея, ви можете виписати рецепт, що складається з кількох доз антибіотика, або ви можете піти і запитати: "Що, чорт візьми, є в цьому джерелі?" Тому я почала читати все, що потрапляло мені на очі, про те, як незахищеність від несприятливого впливу впливає на розвиток мозку і тіла дітей.

А потім, в один прекрасний день, мій колега зайшов до мого кабінету і сказав: "Лікарю Берк, Ви бачили це?". В його руках була копія дослідження під назвою "Дослідження негативних переживань у дитинстві". Цей день змінив мою клінічну практику і, врешті-решт, мою кар'єру.

Дослідження негативних дитячих переживань - це те, про що повинен знати кожен. Дослідження провели докторам Вінсент Фелітті (Kaiser) і Боб Анда (Центр контролю захворювань). Разом вони опитали 17 500 дорослих людей про те, чи зазнали вони в дитинстві так званих негативних дитячих переживань, або ж НДП. Вони включають в себе фізичне, емоційне, або сексуальне насильство; фізичне або емоційне нехтування; батьківське психічне захворювання, залежність від психоактивних речовин, позбавлення волі; відокремлення від батьків або розлучення; або насильство в сім'ї. За кожне "Так" вони отримували бал на шкалі НДП. Потім дослідники співставили ці бали ДНД зі станом здоров'я опитаних людей. Результати вражають. Висновків було два: по-перше, НДП - неймовірно поширене явище. 67% відсотків населення має принаймні один показник НДП, і 12,6 відсотка, одна восьма, мали чотири або більше НДП. По-друге, вони виявили, так звану залежність "доза-реакція" між НДП та наслідками для здоров'я: що вищі ваші показники НДП, то гірший ваш стан здоров'я. Для людини з балом НДП чотири або більше, відносний ризик хронічної обструктивної хвороби легень був у два з половиною рази більше, ніж у тих, в кого бал НДП - нуль. Для гепатиту - також у два з половиною рази більший ризик. Для депресії - у чотири з половиною рази більший. Для суїцидальної поведінки - у 12 разів. Людина з балом НДП сім або більше має втричі вищий ризик захворіти на рак легень і в три з половиною рази - на ішемічну хворобу серця - вбивцю номер один у Сполучених Штатах Америки.

Немає нічого дивного. Деякі люди дивляться на ці дані і кажуть: "Облиш. Якщо у тебе важке дитинство, то ти, швидше за все, випиваєш, куриш, і робиш усі ті речі, які руйнують твоє здоров'я. Це не наука. Це просто погана поведінка".

Виявляється, саме тут наука вступає в гру. Тепер ми розуміємо краще, ніж коли-небудь раніше, як важке дитинство впливає на розвиток мозку і тіла дітей. Це впливає, зокрема, на таку область, як прилегле ядро - на центр мозку, який відповідає за задоволення і винагороду, який відповідає за залежність від психоактивних речовин. Він пригнічує префронтальну кору головного мозку, яка управляє імпульсами і виконавчою функцією і є дуже важливою областю для навчання. На зображеннях МРТ ми бачимо відчутні відмінності в мигдалині, центрі мозку, який відповідає за реакцію страху. Таким чином, існують реальні неврологічні причини, чому люди, які переживають чимало негараздів, більш схильні до поведінки високого ризику, і про це важливо знати.

Але виявляється, що навіть якщо ви не виявляєте поведінки високого ризику, то у вас більш імовірний розвиток хвороби серця або раку. Причина цього пов'язана з гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковою віссю, системою, яка відповідає за реакцію на стрес в мозку і тілі, що регулює нашу реакцію боротьби або втечі. Як це працює? Уявіть, що ви гуляєте лісом і бачите ведмедя. Гіпоталамус негайно посилає сигнал в гіпофіз, який посилає сигнал до надниркових залоз, що говорять: "Відпускаємо гормони стресу! Адреналін! Кортизол!" І так ваше серце починає калатати, зіниці розширюються, дихальні шляхи відкриваються, і ви готові або боротися з ведмедем, або втікати від нього. І це чудово, якщо ви знаходитесь в лісі і зустріли ведмедя. (Сміх) Але проблема в тому, що відбудеться, коли ведмідь приходитиме щовечора, і ця система активуватиметься знову і знову, і врешті перетвориться з системи адаптації чи порятунку життя на неадекватну систему, що, навпаки, зашкодить здоров'ю. Діти особливо чутливі до такої повторюваної активації стресу, тому що їхній мозок і тіло все ще розвиваються. Високі дози негараздів зачіпають не тільки структуру й функції мозку, а й впливають на розвиток імунної та гормональної систем, і навіть на те, в який спосіб зчитується і розшифровується наша ДНК.

Тому дізнавшись про це, я викинула з голови всю свою попередню підготовку, адже коли ми розуміємо механізм захворювання, коли ми знаємо не тільки те, які шляхи зруйновані, але й як, тоді ми, лікарі, повинні використати цю науку для профілактики та лікування. Що ми й робимо.

Таким чином, в Сан-Франциско, ми створили Молодіжний оздоровчий центр, щоб запобігти, вивчити і лікувати вплив НДП і токсичного стресу. Ми почали з того, що взялися обстежувати кожну дитину під час регулярного медичного огляду, бо я знаю, що коли в мого пацієнта бал НДП вище 4, то в нього в два з половиною рази частіше розвивається гепатит або ХОЗЛ, він чи вона в чотири з половиною рази частіше впадає в депресію, і в 12 разів частіше може чинити спробу покінчити з життям, ніж мої пацієнти з нульовим НДП. Я пам'ятаю про це, коли пацієнт перебуває в оглядовій кімнаті. Для наших пацієнтів, у яких результат дослідження позитивний, працює багатопрофільна команда медиків, яка намагається скоротити кількість негативних переживань і лікує симптоми, використовуючи кращі практики, зокрема відвідує пацієнта вдома, координує допомогу, дбає про психічне здоров'я й харчування, проводить загальну терапію і - так, коли треба, виписує ліки. Ще ми розповідаємо батьками про наслідки НДП і токсичний стрес, так само, як розповідали б про електричні розетки чи отруєння свинцем. Ми виробили особливий підхід до астматиків і діабетиків, бо дійшли висновку, що вони часом потребують інтенсивнішого лікування, з урахуванням змін в їхніх гормональній та імунній системах.

Коли усвідомлюєш ці наукові дані, хочеться кричати про них з дахів, тому що це не просто проблема дітей з району Bayview. Я подумала, що в ту хвилину, коли всі решта почують про це, почнеться регулярний огляд, з'являться багатопрофільні команди медиків, і почнеться гонка за найефективніші клінічні протоколи лікування. Так. Цього не сталося. І це було величезним уроком для мене. Те, що я вважала просто найкращою клінічною практикою, тепер я сприймаю як рух. За словами доктора Роберта Блока, екс-президента Американської академії педіатрії: "Негативні дитячі переживання - це найбільша залишена без уваги небезпека для здоров'я населення, перед якою сьогодні постала наша нація". І для багатьох людей, це страшна перспектива. Обсяг і масштаб проблеми здаються такими великими, що почуваєшся ошелешеним, коли думаєш, з якого боку підійти до неї. Але для мене в цьому схована надія, бо коли ми знаємо правильну структуру, коли ми визначаємо проблему як кризу в системі охорони здоров'я, то ми можемо почати використовувати правильний набір інструментів для пошуку рішень. Від тютюну - до отруєння свинцем і до ВІЛ/СНІД, у Сполучених Штатах насправді є досить великі досягнення з розв'язку проблем охорони здоров'я, але щоб повторити такі успіхи з НДП й токсичним стресом, треба діяти рішуче й узяти на себе відповідальність. І коли я дивлюся на те, як зараз реагує наша країна, то дивуюся, чому ми не взялися за цю проблему серйозніше?

Спочатку я думала, що ми не надаємо особливого значення проблемі, тому що вона нас не стосується. Вона зачіпає тільки тих дітей, у тих районах. І це дивно, тому що дані говорять про інше. Первинні дослідження НДП було проведено в популяції, яка складала 70% білих людей, 70% з вищою освітою. Але згодом, що більше я розмовляла з людьми, то більше думала про те, що я все зрозуміла достоту навпаки. Якби я запитала про те, скільки людей в цій кімнаті виросли з членом сім'ї, який страждав від психічного захворювання, б'юся об заклад, кілька рук підніметься. І якби я запитала, у скількох людей хоча б один із батьків зловживав алкоголем, або хто справді вважав, що якщо пошкодуєш різки, то зіпсуєш дитину, б'юся об заклад, ще кілька рук підніметься. Навіть у цій кімнаті це питання торкається багатьох із нас, і мені здається, що ми применшуємо значення цієї проблеми, тому що вона стосується нас. Можливо, її легше помітити в інших містах, бо ми не хочемо приглядатися до проблеми. Ми воліємо бути хворими.

На щастя, наукові досягнення і, чесно кажучи, економічні реалії роблять наш вибір менш життєздатним з кожним днем. Наука ясна: ранні негативні пережиття впливають на стан здоров'я впродовж усього життя. Сьогодні ми починаємо розуміти, як перервати ланцюжок, що веде від негативного дитячого пережиття до хвороби і передчасної смерті. Через 30 років дитина, яка мала високий бал НДП, недіагностовані поведінкові симптоми, неправильне лікування астми, і яка в дорослому віці мала високий кров'яний тиск, а згодом - серцеве захворювання чи рак, буде вважатися такою ж аномалією, як смерть 6-місячної дитини від ВІЛ/СНІДу. Люди будуть дивитися на цю ситуацію і сказати: "Що за нісенітниця там сталася?" Це піддається лікуванню. Це можна перемогти. Найважливіша річ, яка необхідна нам сьогодні - це мужність подивитися в обличчя проблемі і сказати, що вона реальна, і вона - це ми. Я вірю в то, що ми - це рух.

Дякую вам.

(Оплески)