Лера Бородітскі
11,593,372 views • 14:12

Я буду говорити з вами тому, що я можу це робити. Це одне з дивовижних умінь, що має людина. Ми можемо передавати дуже складні думки один одному. Те, що я зараз роблю - утворюю звуки ротом при видиху повітря. Я створюю різні тони, шипіння та видихи і це створює коливання повітря. Ці коливання доходять до вас, зачіпають ваші барабанні перетинки, а потім ваш мозок сприймає ці коливання перетинок і перетворює їх в думки. Принаймні, я сподіваюсь.

(Сміх)

Я сподіваюсь на це. Завдяки цій можливості люди здатні передавати свої ідеї крізь простір і час. Ми здатні ділитись своїми думками. Я можу прямо зараз вкласти у ваш мозок якусь чудернацьку ідею. Наприклад, уявіть медузу, яка танцює у бібліотеці, думаючи при цьому про квантову механіку.

(Сміх)

Якщо досі з вами було все гаразд, то у вас, мабуть, раніше ніколи не виникало такої думки.

(Сміх)

А зараз я вас змусила подумати про це завдяки мові.

Звісно, у світі існує не лише одна мова. На земній кулі використовують близько 7000 мов. І всі ці мови різняться між собою у найрізноманітніших аспектах. Різні мови мають різні звуки, вони мають різний лексичний склад, і також різну будову, це дуже важливо - різну будову. Виникає питання: чи визначає наша мова наш спосіб мислення? Це дуже давнє питання, над яким міркували у всі часи. Карл Великий, імператор Священної Римської імперії, сказав: "Знати дві мови - це мати дві душі" - важливе твердження, що мова формує реальність. Але з іншого боку, Джульєтта у п'єсі Шекспіра каже: "Та що ім'я? Хоч як назви троянду, не зміниться в ній аромат солодкий!". Тут висловлена ідея, що мабуть, мова не визначає реальність.

Ця суперечка тривала впродовж тисячоліть. Але ще донедавна не було жодних даних, які б допомогли вирішити цю суперечку. Недавно у моїй та інших лабораторіях по всьому світу ми почали дослідження, і зараз у нас є фактичні наукові дані, щоб зважено підійти до цього питання.

Наведу кілька своїх улюблених прикладів. Розпочну зі спільноти аборигенів у Австралії, яку я мала нагоду досліджувати. Це народ куук тхайоре. Вони живуть в Пормпураау, на крайньому заході Кейп-Йорку. Мова цього народу вельми цікава тим, що у ній не вживаються слова "ліво" і "право", а натомість вказуються сторони світу: північ, південь, схід, захід. І за їх допомогою описується розташування будь-чого. Там скажуть щось на зразок: "Ой, на твоїй нозі мураха з південно-західного боку". Або: "Посунь свою чашку трохи на північний схід". До речі, замість "привіт" у куук тхайоре кажуть: "Куди ти йдеш?" А відповіддю буде: "Далеко на північний схід. А ти?"

Уявіть, що ви гуляєте цілий день, і кожній людині, яку ви зустрічаєте, ви повинні сказати ваш напрямок руху.

(Сміх)

Насправді, це вас змусить досить швидко орієнтуватись, чи не так? Бо ви просто б не змогли відповісти на привітання знайомих, якби не знали, у якому напрямку йдете. Дійсно, люди, що говорять такою мовою, орієнтуються дуже добре, перевершуючи наші уявлення про здатність людей до орієнтації. Ми вважали, що люди орієнтуються на місцевості гірше за інших істот через певні біологічні причини: "У наших ротах чи шкірі немає магнітів". Але якщо ваша мова і культура вчить вас орієнтуватись, ви це зможете. У світі є люди, здатні дуже добре орієнтуватись.

І щоб показати, наскільки це відрізняється від того, як це робимо ми, я хочу, щоб ви всі закрили на секунду очі і вказали на південний схід.

(Сміх)

Закрийте очі. Вкажіть. Гаразд, тепер можете відкрити очі. Я бачу, що ви вказуєте туди, туди, туди... Я й сама не знаю, де це.

(Сміх)

Ви не дуже допомогли.

(Сміх)

Що ж, серед присутніх точність була не дуже високою. Пізнавальні можливості носіїв різних мов дуже відрізняються, чи не так? Там де в одній групі, такій блискучій, як ваша, ніхто не знає, який напрямок точний, то в іншій групі я можу спитати 5-річного, і він знатиме.

(Сміх)

Також існує дуже велика різниця у сприйнятті часу. Ось фото мого дідуся, зроблені у різні періоди його життя. І якщо я попрошу англійця упорядкувати ці фото за часом, він зробить це так - зліва направо. Це пов'язано з напрямком письма. Якби ви були євреєм чи арабом, ви б це зробили у протилежному напрямку, справа наліво.

Але як це зробив би хтось із куук тхайоре, народу аборигенів, про який я розповідала? Вони не вживають слів "ліво"і "право". Я дам вам підказку. Коли ми посадили їх лицем на південь, вони впорядкували час зліва направо. Коли ж ми посадили їх лицем на північ, вони впорядкували час справа наліво. Коли ми посадили їх лицем на схід, порядок був супроти їх тіла. Що ж тоді? Зі сходу на захід, правильно? Тобто, для них час взагалі не залежить від тіла, він залежить від ландшафту. Тоді як для мене, якщо я дивлюсь сюди, час піде туди, а якщо я повернусь сюди, то час піде туди. Я дивлюсь сюди, час іде туди - дуже егоцентрично, щоб час рухався за мною щоразу, коли я повертаюсь. Для куук тхайоре час залежить від ландшафту. Це абсолютно інше уявлення про час.

А ось інший дуже розумний трюк. Якщо я попрошу вас порахувати пінгвінів на фото, то б'юся об заклад, що знаю, як ви це зробите. Ви почнете рахувати - 1,2,3,4,5,6,7,8. Ви їх порахували. Ви кожного позначили числом, і останнє число, що ви назвали, є кількістю пінгвінів. Цей маленький трюк ви опанували ще в дитинстві. Ви вивчили числа, і засвоїли, як ними користуватись. Маленький мовний трюк. Але в деяких мовах він відсутній, бо у тих мовах немає слів для позначення чисел. Це мови, в яких немає слова "сім" чи "вісім". Люди, які говорять цими мовами, не рахують і в них є проблеми з обчисленнями. Наприклад, якщо я попрошу вас зіставити цю кількість пінгвінів із такою ж кількістю качок, ви зробите це, порахувавши. Але носії мов, у яких такий трюк відсутній, не зможуть це зробити.

Мови також різняться за тим, як вони поділяють колірний спектр. У деяких мовах є багато слів для позначення кольорів, а у інших лише кілька - "світлий" і "темний". Також мови по-різному проводять межі між кольорами. Наприклад, у англійській є слово "blue", що позначає всі кольори, які ви бачите на екрані, але в російській мові вони позначаються не одним словом. Носії російської розрізняють світліший "голубой" і темніший "синий". Отож життєвий досвід росіян передбачає розрізнення цих кольорів, адже цього їх вчить їхня мова. Коли ми дослідили здатність людей розрізняти ці два кольори, ми з'ясували, що носії російської швидше долають цей мовний бар'єр. Вони здатні швидше розрізнити блакитний та синій. Якщо поглянути на мозок людей, коли вони дивляться на плавну зміну кольору від блакитного до синього, то у мозку людей, які використовують різні слова для "блакитний" і "синій" фіксується здивування при зміні кольорів, немов "О, це якийсь інший колір", тоді як у мозку носіїв англійської не фіксується такого різкого враження, ніби це інший колір; здивування немає, тому, що колір сприймається як той самий.

У мовах існують найрозмаїтіші структурні викрутаси. Ось один з моїх улюблених. Багато мов мають граматичний рід, кожний іменник має рід, часто чоловічий чи жіночий. І рід іменника може різнитись у різних мовах. Наприклад, "сонце" жіночого роду в німецькій, але чоловічого в іспанській, а "місяць" - навпаки. Чи це справді впливає на те, як люди думають? Чи німці вважають сонце більш жіночним, а місяць більш чоловічним? Справді, виявилось, що це так. Якщо ви попросите німців та іспанців описати міст, такий як цей - "міст" жіночого роду в німецькій мові, а в іспанській - чоловічого, то німці, скоріш за все, опишуть міст словами "прекрасний", "елегантний", та іншими жіночними словами. Тоді як іспанці імовірніше опишуть міст словами "сильний" чи "довгий", цими маскулінними словами.

(Сміх)

Мови також різняться між собою за способом опису подій. Візьмімо, наприклад, нещасний випадок. Англійською краще сказати "Він розбив вазу". В мові, на кшталт іспанської, ви радше скажете "Вазу розбито" або "Ваза розбилась". Якщо це нещасний випадок, ви не скажете, що це хтось зробив. Англійською можна сказати навіть такі досить дивні фрази як "Я зламав собі руку". У багатьох мовах так сказати неможливо, хіба що ви лунатик, що прогулювався, шукаючи нагоди зламати руку, (Сміх) і якому це таки вдалося. Але описуючи це як нещасний випадок, ви б вибрали іншу конструкцію.

Це має певні наслідки. Носії різних мов звертають увагу на різні речі, залежно від вимог їхньої мови. Якщо ми покажемо однаковий випадок носіям англійської та іспанської, то носії англійської запам'ятають, хто це зробив, бо англійська вимагає казати "Він розбив вазу". Тоді як носії іспанської меншою мірою запам'ятають, хто це зробив, але вони краще пам'ятатимуть, що це був нещасний випадок. Вони радше запам'ятають не діяча, а намір. Отож, двоє людей, які бачать однаковий випадок, стають свідками одного злочину, але вони запам'ятають про цей випадок відмінні речі. Це, звісно, має своє значення для оцінки свідчень очевидців. Це також має значення при покаранні. Якщо я покажу вам, що хтось розбив вазу, і скажу "Він розбив вазу", а не "Ваза розбилась", то навіть, якщо ви можете побачити це на власні очі, можете подивитись відео, щоб побачити всю картину, ви все одно покараєте винуватця сильніше, все одно звинуватите його більше, якщо я скажу: "Він розбив вазу", ніж у випадку, якби ви почули: "Вазу розбито". Мова керує нашим судженням про події.

Я навела вам кілька прикладів того, як мова може глибоко впливати на наш спосіб мислення, і це відбувається різними шляхами. Тобто мова може мати великий вплив, як ми це бачили щодо простору і часу, коли люди сприймали простір і час у цілком відмінних між собою системах координат. Мова може мати справді глибокий вплив - це ми бачили на прикладі чисел. Маючи слова для лічби в мові, маючи слова. що позначають числа, ми відкриваємо цілий світ математики. Звісно, якщо ви не вмієте рахувати, то не опануєте алгебру, не зробите жодних розрахунків, які потрібні, щоб побудувати кімнату таку, як ця, чи, щоб зробити цю передачу, так? Цей маленький фокус із числами дає вам доступ до цілої когнітивної сфери.

Вплив мови також може проявлятися дуже рано, що ми бачили на прикладі кольорів. Сприймаючи кольори, ми їх оцінюємо на дуже простому, чуттєвому рівні, і ми це робимо тисячі разів, постійно. І все ж, мова втручається навіть у такі прості перцептивні оцінки. Вплив мови може бути справді значним. Приклад граматичного роду може видатись не вельми суттєвим, але тим не менш, рід вживається зі всіма іменниками. Це значить, що мова може формувати вашу думку про всі об'єкти, які позначаються іменниками. А таких об'єктів чимало.

І зрештою, я навела приклад, як мова може впливати на те, що для нас важливе на особистому рівні - питання вини і покарання, або покази свідків. Це важливі речі у нашому щоденному житті.

Краса мовної розмаїтості в тому, що вона показує, наскільки геніальним і гнучким є людський розум. Люди винайшли не один, а сім тисяч когнітивних всесвітів - адже у світі використовують сім тисяч мов. І їх можна створити значно більше, оскільки мови здатні розвиватись, їх можна шліфувати і підлаштовувати під наші потреби. І дуже сумно, що чимало із цього мовного розмаїття ми втрачаємо. Майже щотижня на планеті зникає одна мова, і за деякими оцінками, половина існуючих мов зникнуть в наступні 100 років. Ще гірше те, що зараз майже всі наші знання про мислення і розум людини ґрунтуються на дослідженнях, здійснених серед англомовних учасників, як правило, студентів американських університетів. Це виключає майже всіх людей, так? Отже, наші знання про людський розум насправді дуже вузькі й упереджені, і нашу науку ще потрібно суттєво вдосконалити.

І насамкінець я б хотіла висловити таку думку. Я вам казала,що люди, які говорять різними мовами, думають по-різному, і звісно, це стосується не лише мешканців інших куточків світу, це стосується насамперед вас. Йдеться про те, як мова, якою ви говорите, формує спосіб вашого мислення. І це дає вам можливість запитати: "Чому я думаю саме так? Як я можу думати по-іншому?" А також: "Які думки я хочу створити?"

Дякую вам.

(Оплески)