У кожній презентації має бути такий слайд. (Сміх) Гарно, правда? Бачите? Усі точки, всі лінії. Неймовірно. Це мережа. І в моєму випадку мережа була важлива, бо завдяки їй я об'єднував людей. Вражаюче, правда? За допомогою цього я встановлював зв'язок з людьми. І робив це багатьма способами. Наприклад, я спонукав людей прикрашати свої пилосмоки. (Сміх) Я втілював такі проекти, як Планетарний бутерброд, в якому просив людей одночасно поставити два шматочки хліба точно на протилежних кінцях світу. Люди почали розкладати хліб, і врешті одній команді вдалося це зробити між Новою Зеландію та Іспанією. Досить неймовірно. Відео можна переглянути в мережі. Я пробував встановити зв'язок між людьми у таких проектах, як ЯколисьЯтепер. У проекті ЯколисьЯтепер люди мали знайти свої дитячі фотографії і зробити такі самі, але вже будучи дорослими. (Сміх) Це одна людина – на верхньому фото Джеймс, на нижньому Дженніфер. Пікантно. Ця була подарунком на День матері. (Сміх) Якось страшнувато. (Оплески) (Сміх) Моїм улюбленим фото, яке я не зміг знайти, була світлина десь 30-ти річної жінки з маленьким дитям на руках, наступним було фото 100-кілограмового дядька з малесенькою старенькою жіночкою, яка виглядала з-за нього.
Але цей проект змінив моє уявлення про створення зв'язку між людьми. Це проект називається Рей. Ось що я було: мені надіслали цей уривок аудіо, я і гадки не мав, хто його записав. Хтось сказав: "Ти маєш послухати це". Ось що мені прийшло в голову.
Запис: Привіт, мене звати Рей, вчора моя дочка подзвонила мені, вона була знервована тим, що відбувалося на роботі, і вона вважала, що це нечесно. Вона була дуже схвильована і подзвонила мені, що я її заспокоїв, але я навіть не знав що їй сказати, адже труднощі чатують на нас повсюди, і нам треба з ними справлятись. Тому мені сяйнула думка написати пісню лише для неї, щоб трохи підбадьорити її в боротьбі зі стресом і тиском на роботі. Я подумав викласти її в Інтернеті для всіх працівників, які переживають стрес, щоб допомогти їм справлятися з труднощами на роботі. Ось як звучить пісня.
♫ Я зараз комусь дам підсрачника ♫
♫ O, я зараз комусь дам підсрачника ♫
♫ Якщо ти не залишиш мене в спокої, ♫
♫ то прийдеться відправити мене додому ♫
♫ бо я зараз комусь дам підсрачника ♫
Напевно, ви не можете її співати вголос, але, знаючи слова, можете наспівувати про себе. Нехай це дасть вам сили пережити наступні кілька важких моментів в роботі. Отож, будьте сильними. Мир.
Зе Франк: – Так. Ні, ні, тссс. В нас нема багато часу. Мене це дуже зворушило. Це було неймовірно. І воно об'єднувало, правда. На відстані розуміти, що хтось має певні відчуття і бажає вплинути на інших якимось способом, використовуючи медіа, виставляючи це онлайн, і усвідомлюючи, що це має великий вплив. Це було дивовижно. Саме цього я прагнув. Перш за все, подумав я, ми повинні йому подякувати. І я попросив своїх слухачів: "Послухайте цей уривок запису. Треба зробити з нього ремікс. У нього гарний голос в тональності сі-бемоль. Треба щось з цього зробити". У відповідь я отримав сотні реміксів, масу різних версій. Одна особливо вирізнялася. Її зробив хлопець на ім'я Ґуз.
Ремікс: ♫ Я зараз комусь дам підсрачника ♫
♫ O, я зараз комусь дам підсрачника ♫
♫ Якщо ти не залишиш мені в спокої, ♫
♫ то прийдеться відправити мене додому ♫
♫ бо я зараз комусь дам підсрачника ♫
ЗФ: Чудово. Це було неймовірно. Ця пісня (оплески) Дякую. Хтось розказав мені, що ця пісня грала під час бейсбольної гри в Канзасі. Врешті вона стала одним з найпопулярніших завантажень на численних музичних сайтах. І одного разу я сказав: "Давайте зберемо все в альбом". Зібралася аудиторія, і розробила обкладинку альбому. Я пообіцяв: "Я вручу йому цей альбом, якщо ви з'ясуєте хто він такий". Все, що ми мали, це було його ім'я, Рей, цей маленький уривок запису і те, що його дочка була засмучена. Через два тижні він знайшовся. Я отримав електронний лист з такими словами: "Привіт, я Рей. Чув ти мене шукаєш". (Сміх) І я такий: "Ну так, Рей. Цікаві були два тижні". Тож я полетів до Сент-Луїсу і зустрівся з Реєм, він священик. (Сміх) Між іншим.
Як би там не було, ця річ нагадує мені цей знак, який можна побачити в Амстердамі на кожному перехресті. Для мене це як метафора, що уособлює віртуальний світ. Дивлячись на цю фотографію, мені здається, що його цікавить саме кнопка, а не перехід вулиці. (Сміх) Це змушує мене задуматися про таке. На усіх перехрестях люди заглиблені в свої мобільні телефони, і це легко трактувати як негативну тенденцію у людській культурі. Але насправді ТАМ йде життя. Коли люди усміхаються – ви ж бачили, як люди зупиняються, і раптом там проходить життя, десь там у незрозумілій переповненій мережі. І це воно, правда? Відчувати інших людей і розуміти, що вони відчувають тебе. Ця та основа, до якої ми всі прагнемо. І ми можемо створити різні середовища, щоб трохи полегшити це. Але зрештою ми намагаємося справді створити зв'язок з іншою людиною. І це не завжди відбувається у фізичному вимірі. Тепер це також відбувається у віртуальному вимірі, і нам треба навчитись краще розуміти це. Якщо подумати про людей, які створюють всі ці засоби спілкування в мережі, багато з них, на моє переконання, не дуже вміють знаходити спільну мову з іншими. Я займався подібним у третьому класі.
Тому представляю серію проектів за останні кілька років, в яких я натхненно намагався зрозуміти, як допомогти людям створювати такі взаємозв'язки. Деколи це були дуже дуже прості речі. Прогулянка дитинства, у цьому проекті люди мали згадати маршрут, яким вони постійно гуляли в дитинстві, не важливо який, наприклад, маршрут до автобусної зупинки чи сусідського будинку, і пройти його в Перегляді вулиць від Google. І я обіцяю вам, що гуляючи цим маршрутом в Перегляді вулиць від Google, настане такий момент, коли щось повернеться з минулого, і вас охоплять спогади. Я збирав усі ці моменти – фотографії в Перегляді вулиць від Google, і особливо самі спогади. "Наша розмова почалася з того, що я сказав: "Мені нудно", а вона відповіла: "Коли я нудьгую, я їм кренделики". Я пам'ятаю це дуже чітко, бо ми часто про це говорили". "Після того, як він сказав мені та моєму братові, що вони з мамою збираються розлучитись, я пам'ятаю, як пішов до магазину і купив вишневу колу". "Вони використовували якійсь дивакуваті кадри: черевик Чада крупним планом посередині шосе. Думаю, черевик злетів, коли його збило. Раз він ночував в мене і залишив свою подушку. Я написав фломастером на ній "Чед". Він залишив цю подушку задовго до своєї смерті, але нам так і не вийшло її повернути".
Деколи проекти більш абстрактні. Це Упаковка болі. Відразу після подій 11 вересня я почав думати про біль і про те, як ми її відганяємо, витісняємо з себе. Тож я відкрив гарячу лінію, де люди могли залишати голосові повідомлення з переживаннями, не обов'язково пов'язаними з тією подією. Люди дзвонили і залишалися повідомлення, такі як це.
Запис: Добре, знаєте що. Я не сама і мене люблять. Мені дуже пощастило. Але деколи я відчуваю себе дуже самотньою. І коли я так почуваюся, навіть найменший вияв доброти може викликати в мене сльози. Навіть люди в магазинах, які бажають гарного дня, коли випадково зустрічаються зі мною поглядом.
ЗФ: Тож я взяв ці голосові повідомлення, і з їхнього дозволу конвертував їх в MP3 записи і розіслав звукорежисерам, які нарізали короткі звуки, використовуючи лише ці голосові повідомлення. І потім я розіслав їх ді-джеям, які записали сотні пісень за допомогою цього вихідного матеріалу. (Музика) Ми не маємо часу все це слухати. Ви можете знайти це в мережі.
"Від 52 до 48 з любов'ю" був проектом, що розгорнувся в час минулих виборів, коли і Маккейн, і Обама у своїх промовах після виборів говорили про примирення, і я подумав: "Як же в біса це виглядає?" І потім вирішив: "А чому б не спробувати? Нехай люди сфотографуються з плакатами про примирення". І вийшло багато дійсно гарних робіт. "Я голосував за демократів. Я голосував за республіканців. Разом за наше майбутнє". Дуже мило, правда. Деякі послання були від переможної сторони. "Любі 48, я обіцяю завжди прислухатися до вас, боротися за вас, поважати вас". А деякі від переможених. "Від 48 для 52, хай керівники вашої партії будуть такі класні, як ви, але я сумніваюся в цьому". Але насправді, коли ініціатива набула популярності, кілька правих блогів і деякі форумів напевно подумали, що вона має трохи зверхній характер, що я також помітив. І я почав отримувати величезну кількість гнівних електронних листів, навіть погроз розправи. Зокрема один хлопець, крім того, що писав мені ці жахливі повідомлення, ще й був одягнутий в костюм Бетмена. І він написав: "Я одягнутий в костюм Бетмена, щоб приховати свою особу". Це щоб я часом не подумав, що справжній Бетмен переслідує мене. І це справді мене трохи заспокоїло. Я подумав: "Хух, це не він".
І що я зробив – на жаль, увесь цей жах і біль я почав накопичувати всередині себе, і це почало розхитувати мою психіку. Я усвідомлював, що захищав проект від цього всього. Я не хотів, щоб цю особливу маленьку групку фотографів якимось чином очорнили. Тож я взяв всі ці електронні листи і зробив з них таку штуку, що називається Злорігамі, заготовку для орігамі, зроблену з цих речей, повних злості. Я попросив людей надсилати мені гарні речі, зроблені із Злорігамі. (Сміх) А це був дуже зворушливий момент. Помер дядько одного з моїх читачів і він вирішив пом'янути його шматочком ненависті. Це дивовижно.
Останнє, про що я вам розповім, це серія проектів під назвою "Пісні, які ви вже знаєте". Ідея полягала в тому, що я намагався зрозуміти, як впливати на певні емоції за допомогою групових проектів. Один з них був досить простеньким. Один чоловік розповів, що його дочці вночі робиться дуже страшно і попросив написати пісню для неї. І я відповів: "Добре, я напишу заклинання, яке вона зможе співати, щоб заснути". Так з'явилася пісня "Scared" ("Наляканий").
(Відео) ♫ Цю пісню я співаю, коли чогось боюся ♫
♫ Не знаю як, але вона допомагає мені справитися ♫
♫ Слова цієї пісні несуть мене вперед ♫
♫ Я не здаюся незважаючи ні на що ♫
♫ Я не здаюся незважаючи ні на що ♫
♫ Цю пісню я співаю, коли чогось боюся ♫
Отож, я написав цю пісню. Дякую. Я був дуже радий, коли дізнався, що, проходячи повз кімнату своєї дочки, він почув, як вона справді наспівувала цю пісню. І я сказав: "Чудово. Дуже класно".
І потім я отримав цей електронний лист. Тут є невелика передісторія. А в мене не багато часу. Суть в тому, що якось я робив проект, що називається "Facebook Я=ТИ", в якому хотів дізнатися, як це жити життям іншої людини. Тому я попросив, щоб люди мені надіслали свої імена користувачів і паролі. Мені прийшло багато їх, близько 30 за пів години. Тоді я закрив цю частину проекту. І вибрав двох людей, якими хотів стати, попросив їх надіслати мені описи, як поводитися так як вони у Facebook. Одна людина надіслала дуже детальний опис. А інша – ні. Потім виявилося, що людина, яка не надіслала опису, якраз переїхала в нове місто і отримала нову роботу. Тому, знаєте, люди писали мені і запитували: "Як твоя нова робота"? А я відповідав: "Я не знаю. Взагалі не знав, що вона в мене є".
В усякому разі, ця сама дівчина, Лаура, надсилала мені кілька листів після закінчення проекту. І мені було дуже прикро, що належно не виконав свою місію. Вона написала: "Я дуже переживаю, я тільки-но переїхала в нове місто, почала ходити на нову роботу і останнім часом мене переповнює тривога". Вона чула пісню "Scared" і попросила, чи можу я їй чимось зарадити. Тож я запитав її, що саме вона відчувала. І вона по пунктах описала, як це відчувати цю тривогу. І я вирішив зробити ось що. Я сказав: "Добре, я подумаю над цим". І таємно від неї я почав розсилати людям це.
Тож я запитав людей, чи є в них мінімальний музичний слух, для того, щоб проспівати цю пісню в навушниках, щоб я міг зібрати їх голоси. Ось, що я отримав.
ЗФ: Це один з найкращих записів, серйозно. Але що дивовижно, я почав отримувати все більше і більше записів, і ось я вже мав 30-40 голосів з усього світу. І коли я зліпив їх докупи, сталося щось чарівне, щось повністю неймовірне, і раптом я почув хор з усього світу. І що було дійсно особливе, коли я таємно складав це все докупи, пройшло більше місяця і Лаура надіслала мені листа. Вона написала: "Я знаю, ти вже забув про мене. Просто хочу подякувати хоча б за приділену увагу". І кілька днів по тому я надіслав їй це.
(Запис) ♫ Зараз може здатися, що я забув включити світло ♫
♫ І те, що виглядало таким хорошим вчора ♫
♫ Здається, світ біжить навколо ♫
You can share this video by copying this HTML to your clipboard and pasting into your blog or web page. This video will play with subtitles.
You either have JavaScript turned off or have an old version of the Adobe Flash Player. To view this rating widget you
need to get the latest Flash player.
If your browser allows only "trusted sites" to execute Javascript, you should add the "googleapis.com" domain to your whitelist to allow our Flash detection to work properly.
Got an idea, question, or debate inspired by this talk? Start a TED Conversation.
В інтернеті дуже легко додати людину до друзів, але набагато важче встановити та знайти вияв справжньому зв'язку. Зе Франк презентує зібрання Інтернет-іграшок, які потребують глибокої співучасті, і віддають учасникам щось набагато глибше. Ви запрошені, якщо обіцяєте поділитися.
Ze Frank rose to Internet fame in 2001 with his viral video “How to Dance Properly,” and has been making online comedy, web toys and massively shared experiences ever since. Watch his newest: "A Show." Full bio »
Translated into Ukrainian by Marta Velychko
Reviewed by Kate Popova
Comments? Please email the translators above.
18:56 Posted: Aug 2006
Views 1,304,547 | Comments 118
03:17 Posted: Oct 2008
Views 639,110 | Comments 65
Just follow the guidelines outlined under our Creative Commons license.
This comment will be attributed to . Not ? Sign Out.