Вільям Лі: Чи можемо ми їсти так, щоб рак голодував?

Доброго дня. Навколо нас відбувається медична революція, та ще й саме така, що допоможе нам подолати деякі із найстрашніших захворювань нашого суспільства, в тому числі й рак. Ця революція називається "ангіогенез" і вона основана на процесі, який наші тіла використовують для росту кров'яних судин.

Чому ми повинні перейматися кров'яними судинами? Тіло людини буквально насичено ними; 100,000 кілометрів у середного дорослого. Якщо витягнути їх у лінію, то вона б охопила Землю двічі. Найменші кров'яні судини називаються капілярами. В наших тілах їх близько 19 мільярдів. Вони — це судини життя, і, я вам також покажу, вони також можуть бути судинами смерті. Важлива річ про кров'яні судини — це те, що вони мають вбудований механізм адаптації до будь-якого оточення, в якому вони ростуть. Наприклад, у печінці вони формують канали щоб очищувати кров. У легенях, вони збираються у пухирці для обміну газів. У м'язах вони утворюють спіралі, щоб м'язи могли скорочуватися без припинення циркуляції крові. А в нервовій системі вони простягаються вздовж, неначе дроти, щоб підживлювати нервові клітини. Ми отримуємо більшість цих кров'яних судин ще коли ми знаходимося в утробі. І це означає, що у дорослих кров'яні судини у нормальному стані не ростуть, окрім як у деяких особливих випадках. У жінок, кров'яні тіла ростуть щомісяця відбудовуючи стінки матки. Під час вагітності вони формують плаценту, яка з'єднує матір та дитя. Також у випадку поранення, кров'яні судини мусять рости під поверхнею рани, щоб її заживити. Ось, власне, як це виглядає. Сотні кров'яних судин ростуть до центру рани.

Тобто тіло має здатність до регулювання кількості кров'яних судин, які присутні у ньому у будь-який час. І воно робить це завдяки розвиненій та елегантній системі перевірок та балансувань, стимуляторів та інгібіторів ангіогенезу, таких, що коли нам потрібне тимчасове поповнення кров'яних судин, тіло може їх створити, випустивши стимулюючі речовини, білки, які називають "факторами ангіогенезу" вони працюють як натуральне добриво і стимулюють проростання нових кров'яних судин. І коли цей надлишок судин вже не потрібен, тіло зменшує їх кількість до початкової, використовуючи інгібітори ангіогенезу, які виробляються самостійно. Але, є й інші ситуації, коли ми починаємо нижче норми, і ми повинні наростити більше кров'яних судин, щоб довести їх до правильного рівня. Наприклад, після поранення. І тіло також може це робити, але тільки до того нормального рівня, який закладений у ньому.

Але, як ми вже знаємо, для цілого ряду захворювань, у цій системі з'являються помилки і тіло не може позбутися зайвих кров'яних судин, або не може виробити достатньо нових судин у правильному місці та за необхідний час. У цих випадках ангіогенез стає незбалансованим. І коли він втрачає баланс, це приводить до купи захворювань. Наприклад, при слабому ангіогенезі, тобто коли не вистачає кров'яних судин, це призводить до ран, які не заживають, серцевих нападів, ніг без циркуляції крові, смерті від інсульту, пошкодження нервових клітин. З іншого боку, надлишковий ангіогенез, тобто коли кров'яних судин забагато, теж викликає захворювання. І ми їх виявляємо як рак, сліпоту, артрити, ожиріння, хворобу Альцгеймера. Загалом, існує більше ніж 70 серйозних захворювань, від яких потерпають більше мільярду людей у світі. Вони всі на поверхні виглядають як різні, але насправді мають спільним порушення ангіогенезу своїм знаменником. Усвідомлення цього дозволяє нам переосмислити підхід до лікування цих хвороб, за допомогою контролю ангіогенезу.

Тепер я перейду до раку, Тому що ангіогенез — це відмінна риса раку, будь-якого типу раку. Отож, починаємо. Це — пухлина. Темна, сіра, зловісна маса що росте всередині мозку. А під мікроскопом ви можете побачити сотні оцих кров'яних судин, заплямованих коричневим, капіляри, що годують клітини раку, приносячи їм кисень та поживні речовини. Але рак не починаєтья з усім цим одразу. Власне кажучи, рак не починається з постачання крові. Він починається як маленькі, мікроскопічні скупчення клітин, які можуть рости тільки до розміру не більше за половину кубічного міліметру. Це — розмір кінчика кулькової ручки. Потім ці клітини не можуть рости далі, тому що не мають постачання крові, а отже, не отримують достатньо кисню та поживних речовин.

Насправді, ми ймовірно формуємо ці мікроскопічні ракові утворення увесь час у нашому тілі. Дослідження розтинів людей, яки загинули в автокатастрофах показали, що близько 40 процентів жінок віком від 40 до 50 років насправді мають мікроскопічний рак у грудях. Близько 50 відсотків чоловіків за 50 і 60 мають мікроскопічні ракові утворення в простаті. І фактично 100 відсотків усіх нас до того часу, як ми доживемо до 70-ти років, матимемо мікроскопічні ракові утворення в щитовидній залозі. Але, без постачання крові, більшість з цих типів раку ніколи не стануть небезпечними. Доктор Джуда Фолкман, що був моїм ментором і який був піонером в області ангіогенезу, одного разу назвав це "рак без хвороби".

Тобто тіло має можливість балансувати ангіогенезом, коли воно працює справно, та недопускати годування раку кров'яними судинами. Виходить, це один із наших найважливіших механізмів захисту проти раку. Тобто, якщо ви дійсно блокуєте ангіогенез і недопускаєте того, щоб кров'яні судини досягли ракових клітин, пухлини просто не можуть вирости. Але як тільки відбудеться ангіогенез, рак зможе рости експоненційно. І ось так власне і відбувається перехід раку від безпечного до смертельного. Клітини раку мутують і набувають здатності виробляти багато цих ангіоненних факторів, природного добрива, який порушує баланс на користь кров'яних судин, що проникають у ракові клітини. І як тільки ці судини проростають у рак, він може розширятися та проникати у сусідні тканини. І ті самі судини, що годують пухлини, дозволяють раковим клітинам виходити у кровообіг як метастази. І, нажаль, ці пізні стадії раку є саме тими, на яких він швидше за все і буде діагностований, коли ангіогенез вже увімкнено, і ракові клітини ростуть як на дріжджах.

Отож, якщо ангіогенез є переломним моментом між безпечним раком та шкідливим, тоді головною частиною у ангіогенній революції стає підхід до лікування раку шляхом відсікання його кровопостачання. Ми називаємо це "антиангіогенна терапія", і вона зовсім інша від хіміотерапії, тому що вибірково направлена на кров'яні судини, що годують рак. І ми можемо це зробити, тому що кров'яні судини пухлин відрізняються від нормальних, здорових судин, які ми спостерігаємо в інших частинах тіла. Вони не нормальні; вони мають дуже слабку будову; і через те, вони дуже вразливі до лікувальних процедур, що направлені на них. В результаті, коли ракові пацієнти проходять антиангіогенну терапію, — ось тут, експериментальний препарат проти гліоми, одним із типів раку мозку, — ви можете бачити разючі зміни, що відбуваються, коли рак голодує. Ось жінка з раком грудей під час лікування антиангіогенним препаратом "Авастин", затвердженим FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів, США). Ви можете бачити, як ореол кровоносного потоку зникає після лікування.

Ну ось, я вам щойно показав два дуже різних типу раку які обидва відгукуються на антиангіогенну терапію. Тому, кілька років тому я спитав себе: "А чи можемо ми зробити ще один крок далі, і лікувати інши типи раку, або навіть у інших істотах?" Тому, ось, дев'ятирічний боксер на ім'я Міло, який мав дуже агресивну пухлину, що росла у його плечі, під назвою "злоякісна нейрофіброма". Вона проникла у його легені. Його лікар ветеринар дав йому лише 3 місяці. Тому ми створили коктейль із антиангіогенних ліків, який можна було б змішати з його собачим кормом, а також антиангіогенну мазь яку можна було б нанести на поверхню пухлини. І через декілька тижнів лікування, ми змогли уповільнити ріст раку настільки, що це дозволило Міло прожити в шість разів довше, ніж його ветеринар пророкував на початку, притому з дуже високою якістю життя.

Пізніше ми лікували більше ніж 600 собак. Ми отримали реакцію на терапію у близько 60 відсотків випадків і поліпшили статистику виживання для цих улюбленців, яких вже збиралися усипити. Дозвольте мені показати декілька навіть ще цікавіших прикладів. Ось це 20-річний дельфін, що живе у Флориді, і в неї були ось ці ранки у роті, які протягом трьох років, перетворилися на проникаючі ракові клітини, вкриті лускою. Тому ми розробили антиангіогенну пасту. І наносили її на поверхню раку три рази на тиждень. І протягом семи місяців рак повністю зник, і результати біопсії стали нормальними.

Ось рак, який ріс на губі коня породи квотерхос на ім'я Гіннес. Це дуже, дуже смертельний тип раку, що називається "ангіосаркома". На той час він вже проник у його лімфатичні вузли, тому ми використали антиангіогенний крем для шкіри для обробки губи, та питний коктейль, щоб лікувати його як із середини, так і ззовні. І протягом шестимісячного курсу лікування в нього сталася повна ремісія. І оце він шість років потому, Гіннес, з його дуже щасливим хазяїном.

(аплодисменти)

Зараз, звичайно, антиангіогенна терапія може бути використана проти різноманітних типів раку. І, власне, перші пробні ліки для людей та собак вже з'являються у вжитку. Існує 12 різних препаратів для 11 різних типів раку, але справжнє питання — Як це все працює на практиці? Тому ось реальна статистика виживання пацієнтів від восьми різних типів раку. Стовпчики показують час життя взятий з часів, коли в нас був вибір тільки між хіміотерапією, операцією, або радіотерапією. Але починаючи з 2004, коли стали доступними перші антиангіогенні види терапії, ви можете бачити, що це призвело до росту від 70 до 100 відсотків виживання людей із раком нирок, мієломою, колоректальним раком та шлунково-кишечних стромальних пухлин. Це вражає. Але для інших пухлин та типів раку ці поліпшення були лише скромними.

Тому я почав запитувати себе: "Чому ми не змогли досягти кращих результатів?" І відповідь, як на мене, очевидна: ми лікуємо рак на пізніх стадіях гри, коли він вже встановився, а часто вже й розмножився та створив метастази. Як лікар, я знаю, що як тільки хвороба дійшла до розвинутої стадії, вилікувати її може бути важко, якщо можливо взагалі. Тому я повернувся до біології ангіогенезу і почав розмірковувати. Чи може ангіогенез бути відповіддю для раку, долаючи його за його ж правилами, таким чином, щоб він ніколи не міг стати небезпечним? Це могло б допомогти як здоровим людям, так і тим, хто вже подолав рак один раз, а то й двічі, і хотів би мати спосіб для запобігання його повернення. Тому для того, щоб знайти шлях запобігання ангіогенезу раку я повернувся до його першопричин. І що мене дуже зацікавило, це коли я побачив, що на рахунок дієти припадає від 30 до 35 відсотків випадків раку, що спричиненні оточенням.

Звичайно, очевидна ідея при цьому — думати, що ми таке можемо вилучити із нашої дієти, викинути, обмежити. Але я вирішив піти у протилежному напрямку і почав запитувати: "Що ми можемо додати до нашої дієти, яке було б натуральним антиангіогеном, і допомагало б захисним системам тіла боротися з цими кров'яними судинами, що годують рак? Іншими словами, чи можемо ми їсти так, щоб рак голодував? І відповідь ствердна. Я зараз покажу вам як. Наші пошуки завели нас до ринку, на ферму а також до шафки для спецій, тому що ми відкрили, що матінка природа перепліла велику кількість продуктів, напоїв і трав такими, що містять натуральні інгібітори ангіогенезу.

Ось тестова система, яку ми розробили. В її центрі — кільце, з якого зіркою виходять сотні кров'яних судин. І ми можемо використовувати цю систему для перевірки дієтарних чинників у концентраціях, які досягаються при їжі. Дозвольте вам показати, що відбувається, коли ми внесли екстракт з червоного винограду. Діючий інгредієнт у ньому — резвератол. Він також присутній у червоному вині. Він подавляє понаднормовий ангіогенез на 60 відсотків. Ось що відбувається, коли ми додаємо екстракт із полуниць. Він також відчутно подавляє ангіогенез. А це екстракт із соєвих бобів. А ось наш перелік ангіогенних продуктів та напоїв, який постійно зростає, і який ми зацікавлені досліджувати. Ми думаємо, що кожний тип їжі має свої діючі речовини різного виду та сили. І ми хочемо це виміряти, тому що, коли, скажімо, ви їсте полуницю, або п'єте чай, чому б не підбирати щось таке, що має більшу здатність для запобігання раку.

Тому, ось чотири види чаю, які ми протестували. Вони усі популярні: китайський жасмін, японська сенча, Ерл Грей та наша спеціальна суміш, яку ми приготували. І ви ясно можете бачити, що чаї відрізняються за своєю силою від менш дієвих до більш сильних. Але, що дуже круто, це коли ми власноруч змішали два слабших типи чаю разом, то їх комбінація, суміш, стала більш корисною, ніж будь який із них окремо. Це означає, їжі властива синергія, взаємне посилення.

Ось іще деякі дані нашого тестування. Тепер у лабораторії ми симулювали ангіогенез пухлини який показаний тут чорною смужкою. І використовуючи цю систему, ми можемо перевіряти силу ліків від раку. Чим коротша смужка, тим краще, тим менше ангіогенезу. І ось деякі з популярних ліків, які асоціюють із зменшенням ризику появи раку у людей. Статини, нестероїдні протизапальні засоби, і декілька інших, вони теж подавляють ангіогенез. А ось дієтичні фактори, що йдуть пліч о пліч з цими препаратами. Як ви бачите, вони цілком спроможні самі собою, а у деяких випадках, навіть більш дієві, аніж самі ліки. Соя, петрушка, часник, виноград, ягоди... Я можу піти додому та приготувати смачну страву, використовуючи ці інгредієнти. Тож уявіть собі, якби ми могли створити найпершу в світі рейтингову систему, за допомогою якої ми могли б оцінювати їжу щодо її антиангіогенної, раково-запобіжної здатності. Тож над цим ми зараз і працюємо.

Щойно я вам показав купу лабораторних даних, але є ще й справжне питання: Чи доведено на людях, що споживання деяких продуктів може зменшити ангіогенез раку? Найкращий приклад, що мені відомий — це дослідження 79 тисяч чоловіків, що проводилося протягом 20 років, і в якому було знайдено, що чоловіки, які вживали варені помідори два-три рази на тиждень, мали на 50 відсотків менший ризик розвинення раку простати. Зараз ми знаємо, що томати є багатим джерелом лікопіну, а лікопін є антиангіогеном. Але що навіть більш цікаво з цього дослідження, це те, що ті чоловіки, в яких рак таки розвинувся, але якщо вони їли більше томатного соусу, то вони мали менше кров'яних судин, що годували їх рак. Тому це дослідження на людях є найкращим прикладом того, що антиангіогенні субстанції, які наявні у їжі та споживаються на практичному рівні можуть вплинути на рак. І зараз ми вивчаємо роль здорової дієти з Діном Орнішом, Каліфорнійським університетом в Сан-Франциско та Тафтським університетом та вплив такої здорової дієти на маркери ангіогенезу, які можуть бути виявлені у кровообігу.

Звичайно, те що я вам зараз показав, має великі наслідки навіть за межами ракових досліджень. Тому що, якщо ми праві, це може вплинути на культуру споживання, харчові послуги, охорону здоров'я та навіть страхову індустрію. Фактично, деякі страхові компанії вже зараз починають вести розмови у таких напрямках. Ось подивіться на цю рекламу компанії Blue Cross Blue Shield із Мінесоти І для багатьох людей по всьому світі дієтичне запобігання раку може бути єдиним практичним рішенням, тому що не кожен може дозволити дорогі процедури для лікування раку на останніх стадіях але кожен може виграти від здорової дієти, основаної на місцевих, самодостатніх антиангіогенних культурах.

І, наостанок. Я розповів вам про їжу, і розповів вам про рак, але є ще одне захворювання, про яке я повинен вам розказати. Це — ожиріння. Тому що, виявляється, що жирові тканини, жир, — є дуже залежними від ангіогенезу. І так само, як і рак, жир росте разом із кров'яними судинами. Тому питання наступне: чи можемо ми зменшити жир відрізавши йому кровопостачання? Ось тут верхня лінія показує вагу тіла миші, яка має гени ожиріння і їсть не зупиняючись, поки вона не потовстішає і не стане як волохатий тенісний м'ячик. А нижня лінія показує вагу нормальної миші.

Якщо ви візьмете мишу, що страждає від ожиріння та дасте їй інгібітор ангіогенезу, вона почне втрачати вагу. Припиніть лікування, і вона набирає вагу назад. Знову даємо, знову втрачає вагу. Зупиняємо лікування, знову набирає. І ви фактично можете керувати вагою вгору і вниз просто подавляючи ангіогенез. Тому цей підхід, який ми застосовуємо для запобігання раку, може також мати застосування проти ожиріння. По-справжньому цікавий момент у цьому, що ми не можемо взяти цих ожирілих мишей і змусити їх втратити більше ваги, аніж нормальний рівень, який в них має бути. Іншими словами, ми не можемо створити мишу-супермодель. (сміх) І це говорить про роль ангіогенезу у регулюванні здорових значень показників.

Альберт Сент-Дьйорді (Albert Szent-Gyorgi) одного разу сказав: "Відкриття складається із бачення того, що усі бачать, і осмислення його так, як ніхто ще не думав." Я сподіваюся, що я вас переконав, що, для таких хвороб як рак, ожиріння та інших, ми можемо отримати велику перевагу, атакуючи їхній спільний знаменник — ангіогенез. І, на мою думку, це те, що світ зараз потребує. Дякую.

(аплодисменти)

Джун Коен: То ці ліки зараз не зовсім... ...вони ще не зовсім широко застосовуються для лікування раку. Для усіх тих тут, хто має рак, що б ви порадили? Ви рекомендуєте ці процедури зараз, для більшості ракових пацієнтів?

Вільям Лі: Вже є антиангіоненні ліки, затверджені FDA. І якщо ви раковий пацієнт, або доглядаєте такого, або переживаєте за таким, то ви повинні спитати про них. Також зараз проходять багато клінічних випробувань. Організація Ангіогенезу співпрацює з майже 300 компаніями, і там є ще більше 100 різних препаратів, що проходять тестування. Тому дивіться на існуючі затверджені препарати, подивіться на клінічні випробування, але окрім того, що лікар може для вас зробити, ми повинні почати запитувати, що ми можемо зробити самі для себе. Це одна із тез, про які я говорю — ми можемо самі себе озброїти, щоб робити те, що лікарі не можуть зробити за нас — використати наші знання і почати діяти. І оскільки матінка природа надала нам деякі підказки, ми думаємо, що нас ще очікує нове майбутнє у переоцінці того, що ми їмо. Те що ми їмо, це є справжня хіміотерапія три рази на день.

ДК: Так. І якщо продовжити думку, для людей, які можуть мати фактори ризику для раку, чи ви рекомендуєте якісь ліки, просто для профілактики, або просто сповідувати правильну дієту, та їсти багато томатної пасти?

ВЛ: Ну, ви знаєте, є вичерпні епідеміологічні докази. І я думаю, що у вік інформації не важко зайти на джерело, якому можна довіряти, наприклад, Pubmed, сервіс Національної медичної бібліотеки, щоб подивитися на епідеміологічні дослідження про зниження ризику раку, як через дієти, так і через загальні препарати. І на це точно може подивитися кожен сам.

ДК: Ясно. Добре. Дуже вам дякуємо.

(аплодисменти)