В.С. Рамачандран: Нейрони, що сформували цивілізацію

Сьогодні я хочу поговорити про мозок людини, що є предметом наших досліджень в Університеті Каліфорнії. Просто подумайте про це: Ось грудка плоті вагою півтора кілограми, котра може поміститись у вас на долоні. Але ця грудка може усвідомлювати безкрайність міжзоряного простору. Вона може осмислювати зміст безкінечності, ставити питання про зміст власного існування, про природу Бога.

І це дійсно найдивовижніший феномен у світі. Це найбільша таємниця, котра стоїть перед людством: Як це все відбувається? Отже, як вам відомо, мозок складається з нейронів. Тут на картинці - нейрони. В мозку дорослої людини 100 мільярдів нейронів. І кожен з них має від 1000 до 10000 контактів з іншими нейронами в мозку. І на основі цього було підраховано, що кількість перестановок і комбінацій активності мозку перевищує кількість елементарних частинок у всесвіті.

Тож, які є методи вивчення мозку? Одним з підходів є спостереження за пацієнтами, у яких були травми у різних частинах мозку, і вивчення змін у їхній поведінці. Про це я розповідав на минулій конференції TED. Сьогодні мова піде про інший підхід, котрий полягає в розміщенні електродів на різних частинах мозку, і реєстрації активності окремо взятих нервових клітин у мозку. Щось на зразок підслуховування нервових клітин у мозку.

Так от, нещодавнім відкриттям дослідників у місті Парма, Італія, на чолі з Джакомо Різолатті є група нейронів під назвою дзеркальні нейрони, розташованих в передній частині мозку, в лобовій долі. Варто зазначити, що в передній частині мозку розташовані ординарні моторно-командні нейрони, відомі науці вже понад 50 років. Ці нейрони активуються, коли людина виконує певну дію. Наприклад, якщо я простягну руку і візьму яблуко, моторно-командний нейрон у передній частині мозку активується. А якщо я простягну руку і підсуну до себе об'єкт - активується інший нейрон, передаючи команду підсунути цей об'єкт. Ці моторно-командні нейрони відомі науці давно.

А відкриттям Різолатті був підклас цих нейронів, що складають близько 20 відсотків від їх загальної кількості, котрі теж активуються, коли я дивлюсь на людину, котра виконує дану дію. Отже, ось є нейрон, котрий активується, коли я простягаю руку і беру щось, але він також активується, коли я дивлюсь, як хтось інший виконує ту саму дію. І це дійсно приголомшує. Оскільки, це так, наче той нейрон приймає точку зору іншої людини. Це начебто він виконує симуляцію віртуальної реальності дій іншої людини.

Отже, в чому полягає значення цих дзеркальних нейронів? По-перше, вони повинні бути пов'язані з актами імітації та наслідування. Тому що імітація складної дії передбачає те, що мозок приймає точку зору іншої людини. Отже, це важливо для імітації та наслідування. Але, в чому ж важливість цього? Давайте поглянемо на наступний слайд. Отже, як відбувається імітація? В чому її важливість? Зв'язок дзеркальних нейронів з імітацією та наслідуванням.

Отже, давайте розглянемо таке явище, як людська культура. Якщо поглянути назад на 75-100 тисяч років, то виявляється, що еволюція людини пережила дещо надзвичайно важливе близько 75.000 років тому. А саме, спостерігається раптова поява і швидке поширення певного набору навичок, притаманних виключно людському роду, для прикладу, використання інструментів, вогню, осель, і, звичайно, мови, вміння вгадувати думки іншого і розуміти його поведінку. Все це відбулось відносно швидко.

Хоча, людський мозок досяг свого теперішнього розміру близько трьох-чотирьох сотень тисяч років тому, ця подія відбулась близько 100.000 років тому і дуже швидко. І я стверджую, що причиною того, що відбулось є раптова поява складної системи дзеркальних нейронів, котра уможливила імітацію та наслідування дій інших людей. Як результат, коли один з членів групи випадково робив певний винахід, скажімо, вогню, чи певного інструменту, замість того, щоб забутись, цей винахід швидко поширювався горизонтально, через популяції, або передавався вертикально, з покоління в покоління.

Таким чином, еволюція починає діяти згідно теорії Ламарка, а не Дарвіна. Еволюція за Дарвіном є повільною, і триває сотні тисяч років. Еволюція шерстяного покрову у полярного ведмедя триватиме тисячі поколінь, можливо 100.000 років. Людське дитинча може просто побачити, як батько убивши чергового полярного ведмедя, зняв з нього шкіру і одягнув на себе шерсть. Дитинча вивчить це відразу. Те, що для полярного ведмедя зайняло 100.000 років, дитинча вивчить за 5-10 хвилин. І, як тільки це буде засвоєно, ця навичка пошириться в геометричній прогресії через популяцію.

Це - основа. Імітація складних навичок і є тим, що називається культурою і лежить в основі цивілізації. Але є ще один вид дзеркальних нейронів, які відповідають за інші задачі. Отже, це також дзеркальні нейрони, як і дзеркальні нейрони дії, це дзеркальні нейрони руху. Іншими словами, якщо хтось торкнеться мене, моєї руки, активується нейрон в соматосенсорній корі в сенсорній ділянці мозку. Але в деяких випадках, той самий нейрон активується, коли я просто дивлюсь, як торкаються когось. Отже, це емпатія до іншої людини.

Отже, більшість нейронів активується, коли я відчуваю дотик. Різні нейрони відповідають різним ділянкам [шкіри]. Але деякі з них активуються навіть тоді, коли я дивитимусь, як торкаються когось іншого. Отже, знову, у нас є нейрони, що відповідають за емпатію. Але, виникає запитання: якщо я просто дивлюсь, як торкаються когось, чому це не збиває мене з пантелику і я буквально не відчуваю дотику просто дивлячись як торкаються когось? Я відчуваю емпатію до цієї людини, але буквально дотику не відчуваю. Що ж, це тому, що у шкірі є рецептори дотику і болю, котрі, проводячи сигнал назад до мозку, начебто кажуть: "Не хвилюйся, тебе це не стосується. Тому, звичайно ж, співпереживай з іншою людиною, але не відчувай цей дотик буквально, інакше, ти зовсім заплутаєшся."

Отже, існує зворотній сигнал, котрий перекриває сигнал дзеркального нейрона, і не дає нам свідомо відчути цей дотик. Але, якщо видалити руку, анестезувати її, ввести в руку ін’єкцію, анестезувати плечове нервове сплетіння, так, що рука оніміє і перестане відповідати на зовнішні подразники, якщо я тепер побачу, як торкаються когось, я буквально відчуватиму це. Іншими словами, ви зносите бар’єр між вами та іншими людьми. Тому, я називаю їх нейронами Ганді, або нейронами емпатії. (Сміх)

І це не просто абстрактна метафора. Все, що відділяє одну людину від іншої - це лише шкіра. Видалити шкіру - і ви відчуєте дотик до іншої людини у своєму мозку. Ви знесли бар'єр між вами та іншими. І саме на цьому, в більшій мірі, і основана східна філософія. На тому, що немає ніякого незалежного ''я'', відокремленого від інших, основаного на спостереженні світу, спостереженні інших людей. І насправді, ми з’єднані не лише через Фейсбук чи Інтернет, ми дійсно буквально з'єднані на нейронному рівні. У цьому приміщенні, наприклад, цілі сітки нейронів ведуть бесіди між собою. І немає чітко вираженої різниці між свідомістю тої чи іншої людини.

І це вам не тарабарська філософія. Це випливає з нашого розуміння основ неврології. Припустимо, у нас є пацієнт із фантомом руки. Якщо руку було ампутовано, залишається її фантом. І якщо пацієнт дивиться, як торкаються когось, він відчуватиме цей дотик у фантомі своєї руки. Вражає те, що коли пацієнт відчуває біль у фантомній руці, і він стискає і потирає руку іншої людини, це полегшує біль у фантомній руці, Так, наче нейрони отримують полегшення лише від того, що дивляться, як потирають руку іншої людини.

І ось, мій останній слайд. Довгий час вважалось, що між точними і гуманітарними науками лежить прірва. Чарльз Сноу писав про дві культури: з однієї сторони точні науки, з іншої - гуманітарні, і не зійтися їм вдвох. Отже, я кажу, що дзеркальна нейронна система дає нам основу, яка дозволяє переосмислити такі поняття, як свідомість, уявлення про себе, що відділяє вас від інших, що дозволяє вам співпереживати з іншими людьми, і навіть такі речі, як поява культури і цивілізації, котра є притаманною виключно людям. Дякую. (Аплодисменти)