Том Вуєць: Збудуйте вежу, збудуєте команду

Кілька років тому, тут на TED, Пітер Скілман представив дизайнерський виклик під назвою "зефірний виклик". Ідея доволі проста. Команди із чотирьох повинні збудувати найвищу стабільну конструкцію з 20 соломинок спагетті, одного ярду (0,914 метри) клейкої стрічки, одного ярду мотузки та зефіру. Зефір має бути на вершині. І, хоча це здається дуже простим, насправді це доволі складно, тому що це змушує людей дуже швидко співпрацювати. І тому я подумав, що це цікава ідея та включив її у дизайнерський семінар. І це мало величезний успіх І відтоді я провів близько 70 дизайнерських семінарів по усьому світі із студентами та дизайнерами, і архітекторами, навіть з технічними директорами компаній з Fortune 50, і у цій вправі є щось таке, що розкриває дуже глибокі уроки про природу співпраці, і я б хотів поділитись деякими з них із Вами.

Отож, зазвичай, більшість людей починають із налаштування до вправи. Вони обговорюють її, вони визначають те, як це виглядатиме, вони змагаються за владу, потім вони проводять час плануючи, організовуючи. Вони роблять замальовку та викладають спагетті Вони витрачають більшість часу складаючи соломинки у якомога вищі структури і потім, нарешті, коли уже час закінчується, хтось дістає зефір, і вони обережно кладуть його на вершину, тоді вони відступають, і "Та-да!" вони милуються своєю роботою. Але що насправді відбувається, у більшості випадків, так це те, що "та-да" перетворюється на "о-о", тому що вага зефіру змушує усю конструкцію похилитись та впасти.

Отож є багато людей, у котрих є набагато більше "о-о"-моментів ніж у інших, і серед найгірших новоспечені випускники бізнес шкіл. (Сміх) Вони брешуть, вони обдурюють, вони відволікаються, вони створюють справді кульгаві структури. І звичайно є команди, у котрих є набагато більше "та-да" структур, і, серед найкращих є нещодавні випускники дитячих садків. (Сміх) І це доволі дивовижно. Як нам каже Пітер, вони не лише виготовляють найвищі структури, але це й найцікавіші структури з усіх.

Тож, запитання, котре Ви хочете поставити є наступним: Яким чином? Чому? Що в них таке? І Пітер любить говорити, що "Ніхто з дітлахів не витрачає часу намагаючись бути Генеральним Директором Спагетті Ко." Саме так. Вони не витрачають часу на боротьбу за владу. Проте є й інша причина. І причина така, що студентів бізнес шкіл навчають шукати один єдиний правильний план, чи не так. І потім вони дотримуються його. І потім, коли вони кладуть зефір на вершину, закінчується час, і що трапляється? Криза. Вам це знайомо? Чи не так. Що дошкільнята роблять по-іншому, так це те, що вони починають із зефіру, також вони будують прототипи, успішні прототипи, завжди тримаючи зефір на вершині, так що у них є багато нагод удосконалити невдалі прототипи в процесі. Дизайнери визнають такий тип співпраці основою повторюваного процесу. І у кожній з версій, діти отримують моментальний зворотній зв'язок про те, що працює, а що ні.

Отож, можливість експерементувати з прототипами є справді суттєвою, але давайте поглянемо на те, що продемонстрували різні команди. Отож, середній результат більшості людей складає близько 20 дюймів (50,8 см), студентів бізнес шкіл, - приблизно половину від цього, адвокатів, трохи краще, проте не набагато, у дошкільнят, краще ніж більшості дорослих. Хто впорався най-найкраще? Архітектори та інженери, слава Богу! (Сміх) 39 дюймів - найвища конструкція, котру я бачив. І чому це так? Тому що вони розуміють - трикутники та самостримуючі геометричні фігури є ключем до будівництва непохитних структур. Отже, ген.директори, трохи краще за середній показник. Але ось зараз стає цікавіше. Якщо Ви включаєте одного з виконавчих адміністраторів у команду, вони пораються значно краще. (Сміх) Це неймовірно. Знаєте - ви озираєтесь, і : "О!, Ця команда переможе." Ви просто можете сказати наперед. І чому це так? Тому що вони мають особливі навички організації. Вони керують процесом, вони розуміють процес. І будь-яка команда, що керує та приділяє пильну увагу роботі суттєво покращить результат команди. Спеціалізовані та організаційні навчики є тією комбінацією, що веде до великого успіху. Якщо ви маєте 10 типових команд ви одержите можливо шість чи десь так - стабільних конструкцій.

І я спробував дещо цікаве. Якось я подумав, давайте піднімемо ставки. Отож я запропонував приз - програмне забезпечення на 10,000 доларів для команди переможців. Що Ви думаєте трапилось із цими студентами-дизайнерами? Яким був результат? Ось що сталося. Жодна команда не одержала стабільної структури. Якби будь-хто збудував, скажімо, структуру розміром у 2 см, вони змогли б забрати приз додому. Тому, чи не є цікавим те, що високі ставки мають величезний вплив. Ми провели вправу знову з тими самими студентами. Як Ви гадаєте, що тоді сталось? Тепер вони розуміють цінність роботи з прототипами. Отож, та ж сама команда перетворилась із найгіршої в одну з найкращих. Вони створили найвищі конструкції за найкоротший проміжок часу. Таким чином, це важливий урок для нас про природу стимулів та успіху.

Тому, Ви можете запитати: Чому хтось витрачає час пишучи зефірний виклик? І причиною є те, що я допомагаю створювати цифрові інструменти та процеси, що допомагають командам будувати машини та відеоігри і спецефекти. І що зефірна виклик робить так це те, що він дає можливість виявити приховані припущення. Тому що, чесно кажучи, кожен проект має свій власний зефір, чи не так. Загадка породжує спільний досвід, спільну мову, спільну позицію збудувати правильний прототип. І тому, це цінність досвіду, цієї простої вправи.

І ті з Вас, хто зацікавились, можуть відвідати marshmallowchallenge.com Це блог, де можна переглянути як будувати зефірні вежі. Там є покрокові інструкції. Є вар'ятські приклади з усього світу як люди викручують та прилаштовують систему. Також є світові рекорди у цьому.

І фундаментальний висновок, на мою думку, той, що дизайн насправді є контактним спортом. Він вимагає, щоб ми залучили всі наші відчуття для виконання завдання, і щоб ми докладали найліпше наше мислення, наше відчуття та майстерність до викликів, котрі перед нами постають. Та, інколи, невеликий прототип цього досвіду це все, що потрібно, щоб перенести нас із моменту "о-о" до моменту "та-да". І це може багато чого змінити.

Дуже Вам дякую.

(Оплески)