Тім Бернерс-Лі про майбутнє вебу

Час летить. Фактично вже майже 20 років минуло відтоді, як я, бажаючи змінити те, як ми використовуємо інформацію, як ми працюємо разом — відколи я винайшов всесвітню павутину. Зараз, 20 років потому, на TED, я прошу вас допомогти здійснити нову зміну.

Отже, повертаючись до 1989 року, коли я запропонував глобальну систему гіпертексту. Ніхто по суті не звернув на неї уваги. Але через 18 місяців — ось як відбуваються інновації — через 18 місяців мій керівник сказав, що я можу займатися цим на стороні, як проектом для забави, випробувати новий комп'ютер, який ми отримали. Тож він дав мені час написати це. Тож я згубша накидав, як має виглядати HTML, протокол гіпертексту — HTTP — ідею адрес URL — цих імен для всього, що починається із HTTP. Я написав код і виклав його.

Чому я це зробив? Ну, в основному через розчарування. Я був розчарований — я працював розробником програмного забезпечення у великій, захоплюючій лабораторії, багато людей приїжджали сюди з усіх куточків світу. Вони привозили з собою різноманітні комп'ютери. Вони використовували різноманітні формати даних. Різноманітні системи документування. Тому, у всій цій різноманітності, якщо я хотів дізнатися, як зробити щось з частинки цього і частинки цього, все, на що я дивився, я був змушений під'єднати до якоїсь нової машини, я був змушений навчитися запускати якусь нову програму, і я б знайшов інформацію, яку хотів, у якомусь новому форматі даних. І всі вони були несумісними. Я був просто дуже розчарований. Розчарування полягало у всіх цих прихованих можливостях.

Фактично, на всіх цих дисках були документи. Тому, якщо уявити собі, що всі вони є частиною певної великої, віртуальної системи документування десь в небі, чи в інтернеті, тоді життя стало б настільки простішим. Що ж, якщо вже така ідея залізла тобі в голову, то вона вже там засідає надовго, і навіть якщо люди не читають твоїх пропозицій — насправді він прочитав, його копія знайшлася вже після його смерті. Він написав «Туманно, але захоплююче», олівцем, в кутку.

(Сміх)

Але загалом було складно — було складно пояснити що таке веб. Важко поянити людям зараз, що це було важко зробити тоді. Але потім — добре, коли стартував TED, вебу не було тому такі речі як клік означали не те, що зараз. Я можу показати комусь трохи гіпертексту, сторінку із лінками на ній, і ми клікаємо по лінку і оп — ось ще одна сторінка гіпертексту. Не вражає. Знаєте, ми це вже бачили — ми мали гіпертестові документи на CD-ROM. Було важко змусити уявити. Отже, уявіть що цей лінк веде до будь-якого документу, який ви тільки можете уявити. Добре, саме цей стрибок людям зробити було важко. Ну, дехто розумів. Хоча так, пояснити це було важко, але внизу був рух. Але саме тому це було так цікаво. Саме це було найбільш захоплюючим, не технологія, не те, що люди зробили із нею, але сама спільнота, дух всіх цих людей, що збиралися разом, відсилали мейли. Так це виглядало тоді.

Знаєте що? Смішно, але зараз все виглядає приблизно так само. Я просив кожного, більше чи менше, викласти їхні документи — я казав: «Чи не могли б ви викласти свої документи в цей веб?» І ви виклали. Дякую. Це був прорив, чи не так? Я маю на увазі, було досить цікаво тому що ми виявили, що речі, які відбуваються із вебом, вони нас справді вражають. Вони перевершують все, що ми колись уявляли, збираючи докупи першу веб-сторінку з якої починали. Тепер, я хочу, щоб ви виклали свої дані в веб. Виявляється, що ще дуже великий потенціал є прихованим. Все ще великим є розчарування людей через те, що вони не мають даних у вебі як даних.

Що ви розумієте під даними? Яка різниця — документи, дані? Документи ви читаєте, так? Більше чи менше, ви їх читаєте, ви можете перейти з них по лінках, і це все. Дані — ви можете робити все що завгодно, маючи комп'ютер. Хто був тут чи в інший спосіб бачив виступ Ханса Рослінга? Один із найкращих — так, багато людей його бачили, — один із найкращих виступів на TED. Ханс зробив презентацію, у якій показав для різних країн, у різних кольорах — він поклав розмір доходів по одній осі і він показав дитячу смертність, і зробив це все як анімацію в часі. Отож, він взяв ці дані і зробив презентацію, яка похитнула багато міфів, що були в людей про економіки у світі, що розвивається.

Він показав слайд, схожий на цей. На ньому під землею лежать дані. ОК, дані коричневі, квадратні і нудні, ми ж саме так про них думаємо, хіба ні? Тому що самі по собі дані ми не можемо використати. Але насправді дані визначають багато з того, що відбувається у нашому житті, і стається так тому, що хтось взяв ті дані і зробив щось із ними. В нашому випадку, Ханс зібрав дані докупи, він знайшов їх на веб-сторінках ООН і так далі. Він зібрав їх докупи, об'єднав у щось цікавіше, ніж було до того, потім ввів їх у програмне забезпечення, написане, думаю, його сином, і створив цю прекрасну презентацію. І Ханс висловив думку «Бачите, дуже важливо мати багато даних.» І я був радий, що вчора вночі на вечірці він продовжував говорити, з притиском: «Дуже важливо мати багато даних.»

Тому я хочу, щоб ми зараз подумали не просто про два джерела даних, чи шість, як він зробив, я хочу подумати про світ, у якому кожен виклав свої дані у веб і тому практично все, що ви тільки можете уявити, є у вебі. І називається це пов'язаними даними. Пов'язані дані є технологією, причому дуже простою. Якщо ви хочете викласти щось в веб, то є три правила: то, по-перше, вам потрібні ці HTTP імена — все що починається із http: — ми їх зараз використовуємо не лише для документів, ми використовуємо їх для всього, про що у документах йдеться. Ми використовуємо їх для людей, ми використовуємо їх для місцевостей, ми використовуємо їх для ваших товарів, ми використовуємо їх для подій. Для всіх концептуальних речей, всі вони мають імена, що починаються із HTTP.

Друге правило — якщо я беру одне із цих HTTP імен, переходжу по ньому, отримую дані з вебу з допомогою HTTP протоколу, то я отримую дані у стандартному форматі, і це потрібні комусь корисні дані, про річ, про подію. Хто бере участь в події? Будь-що про цих осіб, місце народження, все таке. Отже друге правило — я отримую важливу інформацію.

Третє правило — отримана інформація говорить не лише про чиюсь висоту чи вагу чи де хтось народився, вона несе у собі зв'язки. Дані — це зв'язки. Цікаво, дані — це зв'язки. Оцей народився у Берліні, Берлін це Німеччина. І коли є зв'язки, коли дані передають зв'язки, тоді те інше, з чим у нас є зв'язок, отримує назву, яка починається із HTTP. Тож я можу перейти і подивитися. Отже, я шукаю людину — я можу подивитися, в якому місті вона народилася, можу подивитися, в якому регіоні це місто знаходиться, кількість його населення, і так далі. Я можу переглядати все це.

Оце й усе, власне. Це і є пов'язані дані. Я написав статтю «Пов'язані дані» кілька років тому, і за деякий час почався рух. Ідея пов'язаних даних у тому, що ми маємо дуже-дуже-дуже багато таких коробок, як в Ханса, і у нас дуже-дуже-дуже багато рослин проростає. І це не лише просто собі рослини. Це не лише корінь, який живить рослину, але кожна із цих рослин, щоб вона не означала — презентацію, аналіз, хтось шукає закономірності у даних — кожна із них опрацьовує всі дані, і всі вони пов'язані між собою. І що у даних є справді важливим, так це те, що чим більше їх об'єднується, тим потужнішими вони стають.

Отже, пов'язані дані. Я написав пропозицію. І досить швидко Кріс Біцер із Фрає Універсітат у Берліні, один із перших, хто зробив щось цікаве, він помітив, що Вікіпедія — ви знаєте Вікіпедію, онлайн-енциклопедію, яка має в собі багато цікавих документів. Так-от, ці документи мають маленькі квадратики, маленькі поля. І у багатьох інформаційних полях є дані. Тож він написав програму, яка бере ці дані, витягує їх із Вікіпедії, і викладає їх у бульбашку пов'язаних даних у вебі, яку назвав Дібіпедією. Дібіпедія зображена блакитною бульбашкою в центрі слайду і якщо ви будете шукати Берлін, то знайдете інші бульбашки даних, які теж мають щось про Берлін, і вони пов'язані між собою. Тому якщо ви витягуєте дані з Дібіпедії про Берлін, ви витягнете також і ту іншу інформацію. Захоплює те, що ця річ росте. Це лише рух внизу, ок?

Давайте трохи подумаємо про дані. Дані надходять у різноманітних формах. Подумайте про різноманітність вебу, важливо, що веб дозволяє викладати всі типи даних. Там є дані. Я можу говорити про всі типи даних. Ми можемо говорити про урядові дані, корпоративні дані є дуже важливими, є наукові дані, є особисті дані, є дані про погоду, є про події, є дані про виступи, є новини і таке інше. Я зараз пройдуся по кількох із них, щоб ви зрозуміли ідею їх різноманітності, щоб ви теж побачили цей прихований потенціал.

Почнемо із урядових даних. Барак Обама сказав, у промові, що він — американські урядові дані будуть викладені в інтернеті у доступних форматах. І я сподіваюся, що вони викладуть їх як пов'язані дані. Це важливо. Чому це важливо? Не лише для прозорості, так, прозорість є важливою у діяльності уряду, але ці дані — це дані зі всіх урядових підрозділів. Подумайте, скільки серед них даних про те, як влаштоване життя у Америці. Ці дані справді корисні. Вони мають цінність. Я можу їх використати у своїй компанії. Дитиною я б міг використати їх для виконання домашнього завдання. Тож ми говоримо, що світ стане кращим, якщо ці дані стануть доступними.

Фактично, якщо ви є відповідальними — якщо знаєте про якісь дані в урядовому підрозділі, то часто виявляється, що ці люди дуже схильні залишити їх у себе. Ханс називає це обніманням бази даних. Ви обнімаєте свою базу даних, ви не хочете її відпускати, поки не зробите прекрасну веб-сторінку для неї. Що ж, я хочу запропонувати — так, зробіть гарну веб-сторінку, чи я комусь казав не робити гарну веб-сторінку? Зробіть гарну веб-сторінку, але спершу дайте нам чисті дані, ми хочемо дані. Ми хочемо чисті дані. Добре, ми змушені просити про необроблені дані зараз. І я попрошу вас потренуватися у цьому, добре? Скажіть «необроблені».

Аудиторія: "Необроблені".

Тім Бернерс-Лі: Можете стазати «дані»?

Аудиторія: Дані.

ТБЛ: Можете сказати «зараз»?

Аудиторія: Зараз!

ТБЛ: Добре, необроблені дані зараз!

Аудиторія: Необроблені дані зараз!

Тренуйтеся у цьому. Це важливо, бо ви собі не уявляєте, скільки відмовок люди видумують, щоб далі висіти на своїх даних і не віддавати їх вам, навіть якщо ви заплатили за них як платники податків. Таке не лише в Америці. Таке відбувається по всьому світу. І не лише з урядами, звісно, — з корпораціями те саме.

Тож я згадаю тільки кілька інших думок про дані. Зараз ми на TED, і ми постійно свідомі тих серйозних викликів, які стоять перед людською спільнотою саме зараз, — лікування раку, розуміня мозку для лікування хвороби Альцгеймера, розуміння економіки для внесення у неї трохи більше стабільності, розуміння як працює світ. Люди, які збираються вирішити їх — науковці — мають напівсформовані ідеї у голові. Вони стараються обговорити їх через веб. Але велика кількість знань людської раси на даний момент знаходиться у базах даних, які часто знаходяться на їхніх комп'ютерах і, фактично, до них немає спільного доступу.

Я зупинюся тільки на одній сфері — якщо подивитися на хворобу Альцгеймера, наприклад, пошук ліків — тут велика кількість пов'язаних даних виникає, бо науковці у цій сфері зрозуміли, що це хороший спосіб подолати перепони, бо вони мають дані про гени в одній базі даних в одній будівлі, а дані про білки — в іншій. Зараз вони з'єднують ці дані — пов'язані дані — і зараз вони можуть задати питання, які ви б, мабуть, не задали, я б не задав, — але вони б задали. Які білки задіяні у передаванні сигналів і також пов'язані із пірамідальними нейронами? Що ж, ви берете ці страшні слова і вводите у Google. Звичайно, немає сторінки у вебі, яка відповідала б на це питання, бо ніхто не задавав таке питання до цього. Ви отримали 223 000 результатів — і жодного, який можна використати. Ви шукаєте серед пов'язаних даних — які вони вже зібрали докупи — 32 результати, кожен із яких є білком із зазначеними властивостями, і ви можете подивитися на них. Можливість поставити такі запитання, для науковця — питання, які фактично пов'язують різні дисципліни — це справді величезна трансформація. Це дуже, дуже важливо. Науковці в даний момент загнані в кут — сила даних, зібраних іншими науковцями, є закритою і нам потрібно її відкрити для того, щоб розв'язати ці великі проблеми.

І якщо я продовжуватиму в цьому ж дусі, то ви подумаєте, що усі дані надходять із здоровенних інституцій, і нічого не залежить від вас. Але це неправда. Насправді, дані — це наше життя. Ви просто — ви заходите на сайт своєї соціальної мережі, своєї улюбленої, кажете: «Це мій друг.» Бам! Зв'язок. Дані. Ви кажете: «Ця фотографія, вона про — на ній зображена ця особа.» Бам! Це дані. Дані, дані, дані. Щоразу, коли ви робите щось у соціальній мережі, сайт соцмережі бере у вас дані і використовує їх — переосмислює їх — і використовує їх, щоб зробити життя інших людей цікавішим на сайті. Проте, коли ви йдете на інший сайт із пов'язаними даними — і давайте візьмемо цей про подорожі, і кажете: «Я хочу відіслати це фото всім людям з цієї групи», ви не можете здолати стіни. The Economist написав статтю про це, багато людей написали про це у своїх блогах — жахливе розчарування. Розбити стіни можна, лише внісши взаємосумісність у сайти соціальних мереж. Нам треба це зробити з допомогою пов'язаних даних.

Ще один вид даних, про які я хочу поговорити, можливо найбільш захоплюючий. Перед тим, як прийти сюди, я заглянув на OpenStreetMap. OpenStreetMap — це карта, але це також і вікі. Наблизіть і ви побачите, що отой квадрат — це театр, в якому ми зараз — The Terrace Theater. Він без назви. Тож я можу перейти в режим редагування, можу вибрати театр, я можу додати внизу назву, і можу зберегти її. І зараз, якщо ви зайдете на OpenStreetMap.org, і знайдете це місце, то побачите, що The Terrace Theater отримав назву. Я зробив це. Я! Я зробив це на карті. Я щойно це зробив! Я виклав це туди. Гей, знаєте що? Якщо я — суть цієї карти у тому, що кожен робить свій внесок, і вона є надзвичайним ресурсом, тому що інші роблять так само. І в цьому суть пов'язаних даних. У людях, що роблять свій внесок, і все це є пов'язаним. Так пов'язані дані працюють. Зробіть свій внесок. Кожен інший зробить свій. Ви можете не мати багато даних, які можете викласти, але ви пам'ятаєте їх вимагати. Ми тренувалися в цьому.

Отже, пов'язані дані — величезна тема. Я розказав тільки малу частину. Дані є у кожному аспекті нашого життя, кожному аспекті праці і задоволення, і суть не просто в кількості джерел походження цих даних, суть у поєднанні їх докупи. І коли ви поєднуєте дані докупи, ви отримуєте силу, якої не було тоді, коли був лише веб, лише документи. Ви отримуєте могутню силу із цього. Отже, ми зараз є на етапі, коли нам потрібно це зробити — людям, які вважають, що це велика ідея. І всі люди — а я думаю тут на TED є багато людей, які роблять щось тому, що — навіть якщо немає миттєвого повернення інвестицій, бо це насправді окупиться тільки тоді, коли всі це зроблять, — вони це роблять тому, що вони є такими людьми, які просто роблять щось, що принесе користь за умови, що всі це зроблять. Тож це пов'язані дані. Я хочу це зробити. Я хочу це вимагати. І я думаю, що це ідея, варта поширення.

Дякую.

(Оплески)