Мене часто питають, чим моя робота відрізняється від роботи звичайних розробників Пентагону, які складають довготермінові стратегії. Зазвичай я відповідаю, що вони обдумують майбутнє війн у контексті війни. А я впродовж 15 років займався ось чим - я зрозумів це на 14 році роботи - я думав про майбутнє війн у контексті всього іншого. Тож я спеціалізуюся на подіях у проміжку між війною і миром. Сьогодні я покажу вам одну ідею з книжки, сповненої ідей. Через неї я зараз мандрую світом і спілкуюся з іноземними міністерствами оборони. Я зібрав ці матеріали за два роки роботи з міністром оборони, коли міркував над новою грандіозною національною стратегією для Сполучених Штатів. Я розповім про проблему і спробую запропонувати рішення.
Ось найтупіше Пентагонівське поняття з 1990-их: теорія не-доступу, асиметричні стратегії блокування місцевості. Чому така назва? Мабуть тому, що англійською мовою там багато букв А поспіль. Ця абракадабра означає, що якщо Сполучені Штати з кимось воюватимуть, вони стануть могутніми. А їх суперник стане мізерним. А якщо вони спробують воювати з нами традиційним способом, ми їм надеремо зад, ось чому ніхто більше до нас не лізе. Я зустрів останнього генерала Повітряних сил, який підстрелив ворожий літак у бою. Тепер він однозірковий генерал. Ми страшно далеко від того, щоб знайти якісь повітряні сили, готові літати проти нас. Tак що надмірні можливості створюють проблеми, чи то катастрофічні успіхи, як їх називають у Білому Домі.
Тепер ми намагаємося оцінити свої надзвичайні можливості. Питання в тому, що доброго можна з ними зробити? Гаразд? Теорія не-доступу, асиметричні стратегії блокування місцевості, абракадабра, яку ми втюхуємо Kонгресу, бо, якби ми просто сказали, що можемо будь-кому надерти зад, вони б не купували нам все, що ми хочемо. Тому ми повторюємо: не-доступ, асиметричні стратегії блокування місцевості. І їх очі блищать.
Вони питають: "Ви збудуєте щось у моєму районі?"
Ось моя пародія, але насправді вона не дуже смішна. Поговоримо про бойовий простір. Хай буде Тайванська протока 2025. Поговоримо про ворога в цьому бойовому просторі. Хай буде "Заплив мільйона людей".
Сполучені Штати мають отримати миттєвий доступ до поля битви. Вони викидають геть свої асиметричні стратегії не-доступу і блокування місцевості. Як бананову шкірку на шосе.
Трояни в наших комп'ютерних мережах відразу видають всі наші Ахілесові п'яти. Ми кажемо: "Китай, це твоє". Підхід Прометея - в географічному сенсі. Увага до початку конфлікту. Ми виводимо команду на перший тайм у лізі, у якій рахунок ведуть до кінця гри. Ось у чому проблема. Ми можемо набрати купу очок проти будь-кого, а у другому таймі отримати під зад - це називається війною четвертого покоління.
Натомість, я люблю описувати ситуацію так. Немає бойового простору, недосяжного для Сполучених Штатів. Говорили, що ми не зможемо ввійти в Афганістан. Легко. Казали, що ми не зможемо ввійти в Ірак. Ми це зробили, і втратили 150 людей за шість тижнів. Ми справилися так швидко, що не очікували, що режим впаде. Ми переможемо будь-кого. Питання в тому, що робити з цією могутністю?
Отож, жодних проблем із доступом до поля бою нема. Але є проблема з іншим - що робити з перехідним етапом, який природньо є наступною стадією, і як створити мирний простір, який дозволить рухатися далі. Проблема в тому, що наше міністерство оборони надає нам запотиличників. Державний департамент каже, "Давай, хлопче, я знаю, ти можеш!" І та нещасна країна біжить до краю прірви, зависає, як у мультфільмі, і падає.
Ідеться про рівнозначну, а не надмірну силу. Про несмертоносні технології, бо якщо ви стріляєте зі справжньої зброї у натовп жінок і дітей, які протестують, ви миттєво втратите друзів. Не варто насаджувати владу, слід залишатися при владі, тобто мати згоду місцевого населення. До кого звертатися на перехідному етапі?
Слід завести внутрішніх партнерів. Звернутися до партнерів по коаліції. Ми попросили Індію прислати 17,000 миротворців. Я знаю їх керівників, вони були не проти. Але сказали: "Знаєте що? На перехідному етапі у вас замале стадо. Ви з цим не впораєтеся. Ми не дамо вам 17,000 миротворців на гарматне м'ясо". Ми попросили Росію про 40,000. Вони відмовили. Я був у Китаї в серпні і порадив їм, "Вам варто мати 50,000 миротворців в Іраку. Це ваша нафта, а не наша". Це правда. Це їх нафта. Китайці сказали мені, "Докторе Барнет, ви маєте рацію. Якби світ був ідеальним, ми би послали туди 50,000 миротворців. Але ми не в ідеальному світі, а ваше управління до нього зовсім не прагне". Нам важко оцінити наслідки.
Якщо чесно, нам пощастило з вибором. У цих трьох країнах у нас різні противники. І час визнати, що не можна просити одного 19-літнього робити все, день за днем. Це з біса тяжко. У нас незрівнянні потужності для ведення війни. Решта нам вдається не так добре. По правді, ми ведемо війну краще за всіх, але робимо це фігово. У нас прекрасний воєнний міністр. У нас нема міністра з Усього Іншого. Інакше він би вже стояв перед сенатом і все ще давав би свідчення про Абу-Граїб. Але проблема в тому, що його не існує. Міністра з Усього Іншого немає. Я вважаю, що в нас незрівнянні потужності вести війну. Так звана Сила Левіафана. Нам тільки потрібна Сила для Всьогo Іншого. Нам потрібні Системні Адміністратори.
Нам потрібен універсальний збірник правил від А до Я для всього світу, щоб знати, як поводитися з політично збанкрутілими країнами. У нас є тільки одне правило для економічних банкротів. Назвімо це План МВФ "Збанкрутілa незалежність", гаразд? Ми згадуємо його щоразу, коли його використовуємо. Аргентина недавно його пройшла, порушивши багато правил. Вони випливли на тому боці і сказали: "Нічого страшного, не хвилюйтеся". Це прозорий план. Іскра певності створює ілюзію непрограшного результату. Ми не маємо такого правила для політично збанкрутілих країн, яких, чесно кажучи, усі хочуть позбутися. Як-от Саддам, Мугабе, Кім Чен Ір - люди, які вбивають по сотні тисяч або мільйонів людей. 250,000 смертей на цей момент у Судані.
Як виглядатиме система Від А до Я? Я поясню різницю між так званими передньою і задньою половинами. А це хай буде червона лінія, ну там, місія завершена.
Наразі на початку цієї системи до на дійшла Рада Безпеки ООН у ролі великого журі. Що вона може зробити? Вона може звинуватити ваш зад. Обговорити його. Написати про нього на клаптику паперу. Покласти папірчик у конверт і вислати його вам, і потім недвозначно сказати: "Будь ласка, виріжте свій зад".
Звідси 5 мільйонів смертей у Центральній Африці у 1990-их. Звідси 250,000 смертей у Судані за останні 15 місяців. Кожному колись доведеться відповісти перед своїми внуками, чим ви зарадили голокосту в Африці. І краще мати, що відповісти. У нас нема засобів перевести таке бажання в дію,
але є уповноважена Сполученими Штатами Сила Левіафана: "Ви хочете, щоб я прикінчив цього чувака? Я його прикінчу. У вівторок. Це коштуватиме вам 20 мільярдів доларів".
Але спершу домовимось. Як тільки я всіх приберу, я звідти змиваюся. Це називається Доктрина Павела. Трохи нижче знаходиться Міжнародний кримінальний суд. Вони люблять судити. Зараз у них Мілошевіч.
Чого не вистачає? Виконавця, який перетворює бажання в дії, бо у нас його немає. Щоразу, як ми починаємо щось таке пробувати, нам треба налаштуватися на якусь неминучу загрозу. Ми не бачили неминучої загрози з часів Кубинської ракетної кризи у 1962. Але ми спілкуємося виразами з минулої ери, щоб злякатися і змусити себе щось робити, тому що ми демократична країна, а цей статус вимагає таких дій. А коли це не допомагає, то ми кричимо: "Він має зброю!" за секунду до того, як вдираємося.
Потім оглядаємо тіло, знаходимо стару запальничку, і кажемо, "Боже, то ж було темно".
Хочеш так зробити, Франціє? Франція каже: "Ні, але я охоче покритикую тебе опісля".
Внизу нам потрібна серйозна вповноважена сила - так звана Сила Сисадміна. Нам треба було відправити 250,000 військових у Ірак назирці за тим Левіафаном, який мчався у бік Багдаду. Що б це дало? Жодних мародерств чи зникнення військових, жодних втрат зброї і боєприпасів, жодного Муктади Аль-Садра, жодних заколотів. Поговоріть з кимось, хто був там у перші шість місяців. Ми мали шість місяців, щоб відчути своє амплуа і зробити роботу, а ми цей час протринькали. А потім вони накинулися на нас. Чому? Бо їм набридло. Вони бачили, що ми зробили з Саддамом. І сказали: "Ви такі могутні, ви можете відродити цю країну. Ви ж Америка".
Нам потрібен фонд міжнародної відбудови - слова Себастьяна Малабі з Вашинґтон Пост, чудова ідея. МВФ як зразок. Замість того, щоб кожного разу просити милостиню. Де нам шукати цю людину? Ясно, що у Великій двадцятці. Гляньте на їх порядок денний після 11 вересня. Безпека понад усе. Вони вирішуватимуть наперед, як витратити гроші, чисто як МВФ. Ви голосуєте залежно від того, скільки грошей поклали у скарбничку. Я кидаю виклик міністерству оборони. Ви повинні сформувати цю силу. Зміцнити її. Прослідкувати за коаліційними партнерами. Створити історію успіху. Вийде така модель. Кажете, це важко зробити? Я протягну цю ідею через усі шість частин на Балканах. Ми зробили це саме так. Я маю на увазі врегулювання, створення прозорості. Ви б хотіли, щоб Мугабі пішов геть? Чи Кім Чен Ір, який убив близько 2 мільйонів людей? Хотіли б, щоб він теж пішов геть? Ви б хотіли мати кращу систему? Ось чому це важливо для військових сил. З часів закінчення холодної війни вони переживають кризу самовизначення. Я не маю на увазі різницю між реальністю і бажаннями, про яку я можу говорити, бо я не належу до вищих кіл політичного істеблішменту.
Я маю на увазі 1990-ті. Падає Берлінська стіна. Ми проводимо "Бурю в пустелі". З'являється розкол між військовиками, які бачать майбутнє, в якому зможуть жити, і тими, хто бачить майбутнє, яке їх лякає. Наприклад, підводний флот США, який бачить, як військово-морські сили Радянського Союзу зникли за одну ніч. Ах!
Тож вони рухаються від реальності до бажання і створюють власну спеціальну мову, аби описати свою мандрівку самовідкриття та самореалізації.
Але вам потрібен великий, сексуальний супротивник. Якщо ви його не знайдете, його слід вигадати. Скажімо, Китай. Країна виросла, справжня краля!
Решту військових у 1990-их затягли в болото з іронічною назвою операції, відмінні від війни. Я вас питаю - хто йде у військо, щоб займатися не війною? Більшість. Джессіка Лінч ніколи не планувала стріляти у відповідь. Більшість ніколи не бере до рук гвинтівки. Внутрішній код армії звучить так: "Ми не хочемо цього робити". У 1990-их вони наводили порядок між глобалізованими частинами світу. Такі собі ядро і прірва. Адміністрація Клінтона не була в цьому зацікавлена. Усі вісім років після того, як вони дали маху в перший же день - спритно провели день інавгурації з геями-військовослужбовцями.
Тож ми були самі вдома впродовж восьми років. Що ми робили на самоті? Ми купили одну армію, а керували іншою. Як чоловік, який іде до лікаря і каже, "Лікарю, мене болить, коли я роблю ось так".
Лікар каже: "Ну то перестань так робити, ідіот."
На початку 1990-их я часто казав Пентагону: "Ви купуєте одну армію, а керуєте іншою. Це вилізе вам боком. Не робіть так. Нечемний Пентагон, нечемний!"
А вони відповідають: "Докторе Барнет, ви, звичайно, праві. Можете прийти через рік і нагадати нам про це ще раз?"
Дехто вважає, що 11 вересня зменшує прогалину - скидає гуру довготривалих перетворень із 10-кілометрової гори, з якої вони дивляться на історію, затягує їх в болото і каже: "Хочете мережевого противника? У мене є один, він усюди, знайдіть його". І операції, відмінні від війни, перетворюються з лайна у велику стратегію, бо це ваш спосіб зменшити прогалину.
Дехто називає це імперією, але це дурниця. Імперія - це впровадження не мінімальних правил, чого не можна робити, а максимальних правил, яких ви мусите дотримуватися. Це не наша система управління. Ми ніколи не прагнули взаємодіяти з навколишнім світом. Краще казати Системна Адміністрація. Ми нав'язуємо мінімальні правила поведінки, щоб підтримати зв'язок зі світовою економікою. Забороняємо якісь погані речі. Як це впливає на наші думки щодо майбутнього війни? За ці ідеї мене поливають брудом y Пентагонi. Водночас, я став популярним. Кожен має власну думку.
На початку історії нашої країни охорона означала захист батьківщини. Безпека означала все решту. Це дві різні сили, дві різні функції, записанi в нашій конституції. Зберіть армію у разі потреби, утримуйте військово-морський флот для щоденного зв'язку. Департамент Війни, Департамент Всього Іншого. Великa палиця, кийок. Руйнівна енергія, силa мережі. У 1947 ми об'єднали ці дві сили у Департаменті оборони. Чому? Довший час ми пояснювали, що балансуємо на кінчику леза з Радянським Союзом. Напад на Америку рівнозначний знищенню світу. Ми поєднали національну безпеку з міжнародною безпекою із затримкою у 7 хвилин. Тепер це вже не наша проблема. Завтра в Чікаґо можуть вбити три мільйони, але ми не оголосимо ядерну війну. Ось що страшно.
Питання у тому, як заново поєднати національну безпеку Америки зі світовою безпекою, щоб зробити світ комфортнішим, і органічно задіяти наші сили по всьому світу? З того часу відбулося розгалуження. Воно тривало від часу закінчення Холодної війни. Створімо Департамент Війни і Департамент Чогось Іншого. Дехто каже: "Чорт, але ж 11 вересня вже зробило це за вас". Тепер ми граємо вдома і на чужому полі.
Міністерство національної безпеки - це стратегічна установа для доброго самопочуття. Вона стане Міністерством сільського господарства 21-го століття. Служба транспортної безпеки - тисячі довкола нас.
Дякуйте, що Роберт Рід не засунув вибухівки собі в задницю.
Я виступав за війну в Іраку. Він був поганим хлопцем і мав багато попередників. Щоб заарештувати його, не обов'язково було застати, коли він когось убивав. Я знав, що ми швидко виграємо війну із Силою Левіафана. І я знав, що у нас будуть труднощі згодом. Але я знаю, що ця організація не зміниться, поки не потерпить невдачу. Яка ж друга сила?
Сила Гоббса. Я люблю цю силу. І не хочу, щоб вона нас покинула. Сила Гоббса плюс ядерна зброя виключають можливість великої війни влади. Увесь світ хоче, щоб ми створили таку військову владу. Саме тому я подорожую по світу і зустрічаюся з іноземними міністерствами оборони.
Що це значить? Це значить, що вам пора перестати робити вигляд, що ви опанували ці два несумісні вміння з одними й тими ж 19-річними юнаками. Ранок, обід, вечір, ранок, обід, вечір. Видати допомогу, відстрілятись, видати допомогу, відстрілятись. Це занадто. 19-річні втомлюються переходити від одного до іншого.
Сила ліворуч. 19-річних можна її навчити. Сила праворуч підходить 40-річному копу. Необхідний досвід. Що це значить для проведення операцій?
Правило таке. Сила Сисадміна ніколи не дошкуляє, вона виконує більшість роботи. Ви лютуєте з Силою Левіафана лише час від часу. Але при цьому обіцяєте американському суспільству, своєму народу і світові. Ви лютуєте з Силою Левіафана, але обіцяєте і гарантуєте, що негайно задієте всі зусилля Системної Адміністрації. Не плануйте війни, якщо не плануєте виграти миру.
Інші відмінності. Традиційні партнери Левіафана схожі на британців і їх колишні колонії.
У тому числі, на нас. Решта - довгий список партнерів. Міжнародні організації, неурядові організації, приватні волонтерські організації, підрядники. Від цього не втечеш. Сила Левіафана передбачає спільні операції з військовими службами. Ми з цим покінчили. Нам треба проводити міжвідомчі операції, за які, чесно кажучи, відповідала Конді Райс. І я дивуюся, що коли її призначили, ніхто не запитав її про це.
Я називаю Силу Левіафана військами вашого батька. Мені подобається, що вони молоді, неодружені, і трохи сердиті.
Я називаю Силу Сисадміна військами вашої мами. У ній все, що ненавидять війська вашого батька. Порівну старших, освічених, одружених чоловіків і жінок, які мають дітей. Сила ліворуч - вгору або геть. Сила праворуч - то туди, то сюди. Сила ліворуч дотримується "закону Posse Comitatus", який обмежує використання сили в Сполучених Штатах. Сила праворуч скасує цей закон. Ось де місце національної гвардії. Сила ліворуч не входить до компетенції Міжнародного кримінального суду. Сила Сисадміна мусить входити. Різні визначення мережевого центру. Одна сила знищує мережі, інша їх створює. А ви повинні вести війну так, щоб все вийшло якнайкраще.
Потрібен більший бюджет? Потрібен якийсь законопроект? Зовсім ні. Люди з Революції у воєнних справах мені давно товкмачать, що що це можна зробити швидше, дешевше, менше, і з тою ж кількістю жертв. Я кажу: "Чудово, я заберу гроші для Сисадміна з вашої схованки".
Важливо ось що. Спочатку ви створюєте силу Сисадміна в межах міністерства оборони США. Але зрештою, це має бути цивільна сила, принаймні на дві треті. Вивести її на міжвідомчий, міжнародний рівень. Отже, справді, все починається всередині Пентагону, але з часом це перейде.
Я був на вершині гори, я бачу майбутнє. Можливо, я не встигну вас туди привести, але це неодмінно станеться. У нас буде Департамент Чогось Іншого між війною та миром.
Останній слайд. Хто опікуватиметься дітьми? Зараз морські піхотинці в залі трохи напружаться. (Сміх) А зараз вони задумаються, як збити мене на квасне яблуко після виступу.
Почитайте Макса Буна. Це історія морської піхоти - малі війни, мало зброї. Морська піхота нагадує мого високогірного білого тер'єра. Він прокидається щоранку і хоче вирити велику яму і щось вбити.
Я не хочу, щоб моя морська піхота надавала допомогу. Я хочу, щоб вона залишалася собою. Це не дасть Силі Сисадміна перетворитися на шмату. Не дасть їй стати силою ООН. Якщо ви стрілятимете в цих людей, морська піхота прийде і вб'є вас.
Військово-морський флот, стратегічні підводні човни ідуть сюди, надводні бойові кораблі туди, і їх справді буває так мало.
Так званий Військово-Морський Флот - Розумний Пил. Я кажу молодим офіцерам: "За свою кар'єру, ви командуватимете 500-ма кораблями. Погана новина в тому, що в них нікого не буде". Перевізники ідуть в обох напрямках, бо їх перекидають при потребі. Ви побачите модель - в повітрі, точнісінько як з перевізниками. Озброєння іде сюди ж. Ось брудний секрет Повітряних сил - ви перемагаєте, скинувши бомби. Але щоб здобути мир, на землі має бути багато вояк. Шінсекі мав рацію. Повітряні сили, стратегічні повітряні перевезення рухаються в обох напрямках. Бомбардувальники, винищувачі ідуть сюди. Війська спеціального призначення в Тампi. Стрільці ідуть у цьому напрямку. Служба цивільно-військового співробітництва - позашлюбне дитя - іде сюди. Повернемося до армії. Стосовно стрільців і військ спеціального призначення. Ці хлопці завжди в дії, без відпочинку. Вони забігають, роблять свою справу, зникають. Краще дивіться на мене зараз. Не говоріть про це потім.
Я хочу, щоб стрільці були по-стрілецькому щасливі. Я хочу, щоб правила були якомога вільнішими. Бо якщо запобіжні заходи в Чікаґо забирають три мільйони жертв, наша політична система змінюється до невпізнання. Ці хлопці вб'ють їх першими. Краще дозволити їм кілька помилок, ніж допустити до жертв.
Резервна складова - Національна гвардія тримає Силу Сисадміна в резерві. Як змусити її працювати на цю силу? Більшість пожежників у цій країні працюють безплатно. Справа не в грошах. Справа в тому, щоб бути чесним з цими хлопцями і дівчатами.
Останній пункт - секретна розвідка - силовики і відділи охорони ідуть сюди. Відкрита, аналітична, доступна установа, яка має зайняти місце ЦРУ, має прийти cюди. Інформація, як це зробити, не є секретною. Це не таємниця. Прочитайте чудову статтю у журналі Нью-Йоркер про те, як наші ехо-бумери віком 19-25 років, в Іраку вчили один одного в інтернет-чатах, як виконувати роботу Сисадмінів. Вони казали: "Аль-Каїда може прослуховувати". А потім: "Господи, вони вже це знають".
Візьміть подарунок у ліву руку. Це окуляри від сонця, які не лякають людей, проста річ. Цензори, прозорість і накладні витрати ідуть в обох напрямках.
You can share this video by copying this HTML to your clipboard and pasting into your blog or web page. This video will play with subtitles.
You either have JavaScript turned off or have an old version of the Adobe Flash Player. To view this rating widget you
need to get the latest Flash player.
If your browser allows only "trusted sites" to execute Javascript, you should add the "googleapis.com" domain to your whitelist to allow our Flash detection to work properly.
Got an idea, question, or debate inspired by this talk? Start a TED Conversation.
У цій неймовірно відвертій промові, стратег із міжнародної безпеки Томас Барнет розповідає, як вирішити проблему, яка виникла після закінчення холодної війни: що робити із занепалими американськими військами. Рішення розумне і, водночас, просте: поділити їх на дві частини.
Strategic planner Thomas Barnett has advised US leaders on national security since the end of the Cold War. His bold ideas about the future of warfare and the military are spelled out in his best-selling book The Pentagon's New Map. Full bio »
Translated into Ukrainian by Oksana Stasyuk
Reviewed by Hanna Leliv
Comments? Please email the translators above.
19:44 Posted: May 2007
Views 793,880 | Comments 227
29:42 Posted: Sep 2007
Views 480,392 | Comments 156
22:45 Posted: Oct 2006
Views 1,344,830 | Comments 460
Just follow the guidelines outlined under our Creative Commons license.
This comment will be attributed to . Not ? Sign Out.