Боротьба Суніти Крішнан проти сексуального рабства.

Я говорю з вами про найгіршу форму пригнічення прав людини, третю за величиною організовану злочинність, десятимільярдну індустрію. Я говорю з вами про сучасну форму рабства.

Я хотіла б розповісти вам історію цих трьох дітей, Праніти, Шахін та Анджалі. Мати Праніти займалась проституцією, була повією. Її було ВІЛ-інфіковано, і наприкінці свого життя, коли вона була на останній стадії СНІДу, вона вже не могла займатись проституцією, тож вона продала чотирирічну Праніту сутенеру. До часу, коли ми одержали цю інформацію і дістались туди, Праніта вже була згвалтована трьома чоловіками.

Минулого Шахін я навіть не знаю. Ми знайшли її на залізничній колії, згвалтовану багатьма-багатьма чоловіками, я не знаю скількома саме. Але ознакою цього на її тілі було те, що її кишківник був ззовні її тільця. І коли ми відвезли її до лікарні знадобилося 32 шви щоб повернути її кишечник на місце. Ми досі не знаємо, хто її батьки, і хто вона. Все, що ми знаємо, це що сотні чоловіків жорстоко скористались нею.

Батько Анджалі, п'яниця, продав свою дитину в порнографію. Ви бачите тут зображення трирічних, чотирирічних й п'ятирічних дітей, що стали жертвами торгівлі людьми з метою комерційної сексуальної експлуатації. У цій країні і по всьому світі, сотні і тисячі дітей, у віці трьох і чотирьох років продаються в сексуальне рабство. Але це не єдина підстава задля якої люди продаються. - Вони продаються для всиновлення. Вони продаються на органи. Вони продаються для примусової праці, погону верблюдів, задля будь-чого, чого завгодно.

Я працюю із проблемою комерційної сексуальної експлуатації. І я розпадаю вам історії звідти. Мій власний шлях до роботи з цими дітьми розпочався у підлітковому віці. Коли мені було 15, я була одночасно згвалтована вісьмома чоловіками. Я не дуже пам'ятаю саме згвалтування, - як добре пам'ятаю гнів. Так, було вісім чоловіків, які сплюндрували мене, згвалтували мене, але не це торкнулось моєї свідомості. Я ніколи не відчувала себе жертвою, ні тоді, ані зараз. Але те, що лишилося з тих пір до цього часу - мені сьогодні 40 - це величезний, обурений гнів.

Два роки я була відкинутою, затаврованою, ізольованою. тому, що я була жертвою. І те саме ми робимо зі всіма жертвами торгівлі людьми. В нашому суспільстві, ми маемо наукові ступені з віктимізації жертви. З самого 15-річного віку, Коли я почала роздивлятись довкола, я почала помічати сотні і тисячі жінок і дітей, покинутих у обставинах, подібних до сексуального рабства, які не мають абсолютно жодної підтримки, бо ми не хочемо їх прийняти.

Де почалася їх подорож? Більшість з них приходять з цілком нормальних сімей, не лише бідноти. Навіть представники середнього класу іноді стають жертвами торгівлі людьми. В мене була одна дочка офіцера, якій було 14 років, і яка навчалась в 9 класі, і була згвалтована, спілкуючись з одним чоловіком, і втікла з дому, бо вона хотіла стати героїнею, та стала жертвою торгівлі людьми. У мене є сотні і тисячі історій з дуже добре забезпечених сімей, та дітей з добре забезпечених сімей, які стають жертвами торгівлі людьми.

Ці люди були обдурені, примушені. 99,9 відсотка з них чинять опір залученню до проституції. І певні дорого платять за це. Вони вбиті, ми навіть не чули про них. Вони німі, [нерозбірливо], безіменні люди. Але інші, хто піддався на це, зазнають щоденних тортур. Тому, що чоловіки, які приходять до них - це не ті чоловіки, які прагнуть зробити вас своїми подругами, або які хочуть мати сім'ю з вами. Це чоловіки, які купують вас на годину, день, і використавши вас, викидають.

Кожна з дівчат, що я врятувала - Я врятувала понад 3200 дівчат - кожна з них розповіла мені одну й ту саму історію ... (Оплески) одну історію про одну людину, принаймні, що сипала перець в її піхву, одну людину що палила її цигаркою, одну людину, що била її батогами. Ми живемо серед цих людей: вони наші брати, батьки, дядьки, двоюрідні брати, всі навколо нас. І ми мовчимо про них.

Ми вважаємо, що це легкі гроші. Ми вважаємо, що це робота без зусиль. Ми вважаємо, що людина любить робити те, що вона робить. Але додаткові бонуси, які вона отримує це різні інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ, СНІД, сифіліс, гонорея, що завгодно, зловживання психоактивними речовинами, наркотиками, все, що є під сонцем. І одного дня вона відмовляється від вас і мене, тому що у нас немає жодних варіантів для неї. І тому вона починає нормалізувати цю експлуатацію. Вона думає: "Так, ось воно, ось в чому моя доля." І це нормально, коли тебе гвалтують 100 чоловіків на день. І це не нормально жити у притулку. Це не нормально, проходити реабілітацію.

Саме в цьому контексті я працюю. Саме в цьому контексті я рятую дітей. Я рятувала дітей у віці трьох років, і я рятувала жінок у віці 40 років. Коли я визволяла їх, одною з моїх найбільших проблем було те, з чого починати. Бо багато з них вже були ВІЛ-інфіковані. Третина людей, яких я рятувала ВІЛ-позитивні. І тому моя задача полягала в тому щоб зрозуміти, як я можу дістати силу з цього болю. І для мене, я була своїм найкращім досвідом. Розуміння себе, розуміння мого власного болю, своєї ізоляції, було мені найкращою наукою. Бо, головне, що ми зробили для цих дівчат - це зрозуміли їх потенціал.

Ви бачите тут дівчину, яка була навчана зварювальником. Вона працює на дуже велику компанію, майстерню в Хайдарабаді, що робить меблі. Вона заробляє близько 12000 рупій. Вона не писемна дівчина, що здобула кваліфікацію зварювальника. Чому зварювання і чому не комп'ютери? Ми відчули, одна з речей, властива цим дівчатам - це величезна кількість мужності. У них не було жодної паранджі всередині, внутрішнього хіджабу; вони перетнули цей бар'єр. І тому вони можуть боротися в чоловічому світі, дуже легко, і не дуже соромиться цього.

Ми зробили дівчаток теслями, каменярями, охоронцями і водіями таксі. І кожна з них робить відмінну роботу в обраній галузі, здобуваючи віру в себе, відновлюючи свою гідність, і будуючи надію у власних життях. Ці дівчата також працюють у великих будівельних компаніях таких як Ram-ki construction, каменярями, на повний рабочий день.

Що було моєю найбільшою проблемою? Моєю найбільшоб проблемою були не торговці людьми, що побивали мене. Я була побита більш ніж в 14 разів в моєму житті. Я не чую моїм правим вухом. Я втратила свою колегу, що була вбита у визвольній акції. - Моя найбільша проблема це суспільство. Це ви та я. Моя найбільша проблема - це ваше небажання прийняти цих потерпілих за своїх.

Одна моя добра подруга, моя доброзичливиця, колись давала мені щомісяця 2000 рупій на овочі. Коли її мати захворіла, вона сказала: "Суніта, у тебе так багато зв'язків. Чи можеш ти знайти когось в мій дім на роботу, щоб вона доглядала мою матір? Потім довга пауза. І потім вона каже: "Тільки не одну з твоїх дівчат".

Дуже модно говорити про торгівлю людьми, в цьому чудовому залі з кондиціонером. Дуже приємно про це розмовляти, сперечатися, знімати фільми, і все таке інше. Але не так приємно запрошувати їх в свої домівки, Не дуже приємно давати їм робототу на наших фабриках і в наших компаніях. Не приємно, щоб наші діти навчались з їх дітьми. На цьому все і закінчується. Це моя найбільша проблема.

Якщо я сьогодні тут, я тут не тільки як Суніта Крішнан. Я тут, як голос жертв та потерпілих від торгівлі людьми. Їм необхідне ваше співчуття. Вони чекають на ваше розуміння. Більш за все інше їм потрібне ваше прийняття.

Коли я спілкуюсь з людьми, Я постійно кажу їм одну річ: не називайте мені сто способів як не реагувати на цю проблему. Чи можете ви знайти в своїй свідомості, лише один спосіб, яким ви можете відповісти на неї? І ось для чого я тут. просити вашої підтримки, вимагати вашої підтримки, питати вашої підтримки. Чи можете ви зламати свою культуру мовчання? Чи можете ви розповісти цю історію хоча б двом людям? Розкажіть їм цю історію і переконайте розповісти її ще двом людям.

Я не прошу вас всіх, щоб ви стали Махатмою Ганді або Мартіном Лютером Кінгом, або Медха Паткою. або щось на зразок цього. Я прошу вас, у вашому обмеженому світі, Чи можете ви відкрити свій розум? Чи можете ви відкрити свої серця? Чи може ви просто включити цих людей в свій світ? Тому що вони також є частиною нас самих. Вони також є частиною цього світу. Я прошу вас, для цих дітей, чиї обличчя ви бачите, - їх більше немає на цьому світі. Вони померли від СНІДу рік тому. Я прошу вас допомогти їм, прийняти як людських істот, не як благодійність чи філантропію, А просто як людських істот, які заслуговують на нашу підтримку, Я прошу вас про це, бо жодна дитина і жодне людське створіння не засоуговоє на те, через що пройшли ці діти. Дякую! (Оплески)