Стефон Гарріс: На сцені помилок не буває

Так, я навіть не знаю, що ми гратимемо. І я не знатиму, доки ми не почнемо грати. Я не знав, що спершу звучатиме музичний уривок. Отож, я почну з того, що я тільки-но почув.

(Музика)

(Оплески)

Отож, перш за все, давайте привітаємо пана Джемайра Вільямся на барабанах, (Оплески) Берніса Тревіса на контрабасі, (Оплески) та пана Крістіана Сандса на піаніно.

(Оплески)

Отож, сцена, як ми її називаємо, це неймовірне місце. Це дійсно священне місце. І одна з речей, яка робить його священним, це те, що у вас немає можливості думати про майбутнє або минуле. Ви перебуваєте тут, у цьому моменті. І так багато рішень приймається, коли ви виходите на сцену. Ми не мали жодного уявлення, в якій тональності гратимемо. В процесі ми зіграли на свій лад пісню під назвою "Тіті Бум". Це могло статися - можливо, а, можливо, і ні. Кожен з нас слухає, кожен з нас реагує. У вас немає часу на заплановані ідеї.

Отож щодо поняття помилки: З точки зору джазового музиканта, легше пояснити помилку когось іншого. Отож яким чином я сприймаю помилку, коли я на сцені - перш за все, ми насправді не сприймаємо її як помилку. Єдина помилка полягає в неспроможності сприймати те, що робить інший. Кожна "помилка" у джазі - це нагода. Тому досить важко дати визначення фальшивій ноті у джазі.

Наприклад, якби я зіграв певний колір, немовби-то ми грали на палітрі, який би звучав так... (Музика) І якби Крістіан взяв ноту - візьми фа. (Музика) Бачите, усі вони - частина кольорової гами. А якби ти взяв мі - Бачите, усі вони належать цій загальній емоційній гамі, яку ми малюємо. А от, якщо ти візьмеш фа-дієз, (Дисонанс) для більшості людей це звучатиме як помилка.

Зараз я вам дещо покажу, ми заграємо лише на секунду. І ми гратимемо у цій кольоровій гамі. Але у певний момент Крістіан візьме цю ноту. А ми ніяк на неї не відреагуємо. Він триматиме цю ноту лише якусь секунду, а потім я зупинюся, і коротко прокоментую. Побачимо, що відбудеться, коли ми гратимемо в цій гамі.

(Музика)

Отож, хтось в принципі міг би сприйняти це як помилку. Але я б сказав, що це було помилкою лише тому, що ми ніяк не відреагували на неї. Це була втрачена нагода. Тому, як видно, це непередбачувано. Ми намалюємо цю палітру ще раз. Він візьме цю ноту. Я не знаю, яким саме чином ми на неї відреагуємо, але щось неодмінно зміниться. І ми всі разом сприймемо його ідею або ні.

(Музика)

От бачите, він взяв цю ноту. Я ж створив з неї мелодію. Фактура ударних за цей час змінилася. Вона стала трохи більш ритмічною, трохи більш інтенсивною у відповідь на мою реакцію. Отож, помилки не існує. Єдина помилка - це коли я, або кожен з музикантів недостатньо чутливий і недостатньо сприймає свого товариша по групі, аби бути спроможним впровадити його ідею, тобто ми не лишаємо місця креативності.

Отож джаз, ця сцена - це дивовижно. Це досвід, що очищує. І я знаю, що говоритиму від імені усіх нас, якщо скажу, що ми не приймаємо це як даність. Ми знаємо, що мати можливість вийти на сцену і грати музику - це велике благо. Отож, яке відношення все це має до поведінкових фінансів? Звичайно, ми - джаз-музиканти, отож, відповідно до стереотипів, ми не маємо тісного зв"язку з фінансами.

(Сміх)

У будь-якому випадку я лише хотів показати, яким чином ми працюємо. Ще один важливий аспект - у джазі ми не приділяємо великої уваги дрібним деталям. Є деякі люди, котрі намагаються. Але це призводить лише до обмеження мистецьких можливостей. І якщо я почну наказувати групі, що хочу грати саме таким чином, і хочу, аби музика розвивалася саме так, то я опинюся... готові? давайте зіграємо. Один, два, один, два, три, чотири. (Музика) Виходить щось хаотичне, бо я просто знущаюся над своїми власними ідеями. Я наказую їм: "Йдіть за мною саме цим шляхом".

Але, якщо я насправді хочу, аби музика рухалася в цьому напрямі, найкраще для мене - це слухати. Це наука слухання. І вона набагато тісніше пов'язана з тим, що я сприймаю, ніж з тим, що я можу зробити. Отож, якщо я хочу, аби музика досягла певного рівня напруженості, перший мій крок - це бути терплячим і прислухатися до того, що відбувається, і використовувати те, що відбувається навколо мене. Якщо ви це робите, ви залучаєте та надихаєте інших музикантів і вони віддають вам ще більше, і поступово створюється необхідний ефект. Дивіться. Один, два, один, два, три, чотири.

(Музика)

Коли я залучаю різні ідеї - це зовсім інший досвід. Більш органічний. Більш витончений. І мої ідеї не втрачаються, зовсім ні. Все це - це бути тут, в цьому моменті, приймати один одного і дозволяти креативності проявляти себе без жодних перешкод.

Дякую.

(Оплески)