Майбутнє - за електромобілями: сміливий план Шая Агассі

То ж як ціла країна зможе обходитися взагалі без нафти? Саме це питання постало переді мною посеред Давоського економічного саміту, учасником якого мені довелося бути десь чотири роки тому. І це питання ніколи не виходить з моєї голови. І я розпочав гратися з цією ідеєю як з головоломкою. Спочатку я вважав, що це мусить бути етанол. Тож я зайнявся дослідженням етанолу. І дійшов висновку, що вам знадобиться ріка Амазон на задньому дворі у кожній країні Через півроку я прийшов до ідеї автомобілів на водороді аж допоки один науковець не розказав мені нещасливу правду про водород що полягає ось у чому: вам насправді знадобиться більша кількість "чистих електронів" на вході до системи, ніж та, яку ви отримаєте на виході в якості палива, якщо будете використовувати водород. Тобто, це не та дорога, якою треба вирушати.

І тільки потім, в процессі блукань і розмірковувань я дійшов думки що тільки шляхом пересадки всіх водіїв на електромобілі і за умови, що це буде для них зручно і економічно вигідно, ви матимете справжнє вирішення проблеми. Я розпочав розбудовувати цю ідею з тієй точки зору, що це повинна бути бізнес-модель, яка б підлягала амбіційному масштабуванню. Тобто питання полягає не в тому, як побудувати один електромобіль а у тому, що треба зробити і як потрібно зростати, щоб на електричні авто пересіли 99 відсотків населення. Тож електромобіль не повинен сприйматися як компроміс, а матиме бути не менш зручним і функціональним, ніж авто, що ви маєте зараз. Більш того, електричне авто, по-перше, повинно бути зручнішим за звичайне і, по-друге, доступнішим за ціною. І мова йде не про седан вартістю 40 тисяч доларів, вірно? Це не той ціновий рівень, який можуть дозволити собі більшість людей. І коли ми кажемо "зручний", ми не маємо на увазі авто, що їде впродовж 1 години і отримує необхідний для цього заряд електроенергії впродовж 8 годин.

То ж ми повинні рахуватися із законами фізики і з законами економіки. Таким чином, я розпочав з того, як ми можемо досягнути нашої цілі, перебуваючи в кордонах розвитку науки станом на сьогодняшній день, не гаючи часу на додаткові дослідження і експерименти, і не очікуючи "магічної" батареї Як ми можемо досягнути нашої цілі з тією "економікою" електромобіля, що існує на сьогодняшній день? Що треба зробити, щоб новий автомобіль розповсюджувався на хвилі попиту споживачів, а не шляхом нав'язування згори і пересилювання опору внизу

Під час мого випадкового візиту до автосалону Tesla Motors одного дня я в дійсності зрозумів, що відповідь на усі запитання витікає з ідеї роздільного володіння автомобілем і акумуляторною батареєю. В деякому розумінні, мова йде про класичну концепцію "елементи живлення продаються окремо" Тож провівши лінію між володінням авто і володінням батареєю, ми можемо задовольнити потребу у зручному електричному авто шляхом створення мережі ще до того, як з'являться перші масові електричні автівки. Мережа підзарядок матиме два невід'ємних компоненти. Перший компонент - ви матимеме можливість підживити батарею єлектроенергією де б ви не зупинилися При цьому пам'ятаймо, що автівки - це такі цікаві істоти, що рухаються лише приблизно 2 години на добу, і стоять на парковці впродовж 22 годин на добу. Якщо ви вирушаєте на авто вранці до роботи, і ввечері повертаєтеся додому співвідношення тривалості підзарядки до тривалості подорожі є приблизно "хвилина до хвилини" Тобто перша думка, що приходить до розуму, це ідея мати підзарядні пункти де б ми не паркувалися Спочатку це здається божевіллям. Проте у деяких країнах світу наприклад, у країнах Скандінавії, це - сьогоденна реалія. Якщо ви припаркувалися и не підключили до струму електропідігрівач на парковці, ваша автівка просто не працюватиме, коли ви повернетеся.

Тож саме ця остання міля останній фут, в деякому сенсі, - це перший крок в розбудові інфраструктури Другий крок полягає у тому, що інраструктура повинна потурбуватися про подовження подорожі. Сучасний стан розвитку технологій батарей накладає обмеження на максимальну відстань подорожі яка наразі становить приблизно 120 миль, якщо вага і об'єм батареї залишаються у зрозумілих нормах. 120 міль - це достатня відстань для більшості людей, але ви за будь-яких обставин не хочете застрягти у дорозі. Таким чином, другим елементом нашої мережі є система заміни батарей. Ви заїжджаєте до спеціальної автоматизованої платформи, яка виймає з авто розряджену батарею, і встановлює на її місце заряджену батарею. Ви можете подорожувати далі. Цей процес цілком автоматизований і не вимагає втручання людини. Нагадує автоматизовану автомийку. Платформа сама під'їжджає, виймає використану батарею і встановлює нову. Через 2 хвилини ви знов у дорозі. і знов можете їхати Якщо б ви мали пункти підзарядки скрізь та пункти заміни батарей скрізь Як часто вам би знадобилося міняти батарею? Виявляється, що вам би знадобилося робити це набагато рідше, ніж ви зараз вимушені зупинятися на бензиновій заправці. А ще ми додали пункт до контракту, Ми сказали, що якщо вам доведеться зупинятися для заміни батареї більше, ніж 50 разів на рік, ми починаємо виплачувати вам компенсацію бо це незручність

Ми подивилися на питання доступності електромобіля Ми задались питанням, як це виглядає, коли батарея відокремлена від електромобілю. Скільки коштує батарея? Усі говорять: "батареї такі дорогі" Але ми виявили, що коли ми переходимо з "молекул" на "електрони" відбувається щось цікаве. Давайте повернемося до оригінальної "економіки" амтомобілю і подивимося на неї по-новому Батарея - це не "бензобак", в деякому сенсі Пригадайте: авто має бензобак Спочатку сира нафта повинна бути перероблена у субстанцію яку ми називаємо пєтроліум або бензин Тож вважаймо батерею "аналогом" сирої нафти. ми маємо відсік для батареї. Він коштує ті ж самі сто долларів, що і бензобак. Але нафта заміняється батареєю Різниця у тому, що вона не горить. Вона споживає саму себе крок за кроком за кроком На сьогодні тривалість життя батареї становить 2 тисячі циклів Тож ми маємо міні-джерело Коли ми купували електромобіль раніше, нам пропонували заплатити за весь обсяг "джерела" за всю тривалість життя авто Ніхто не хоче покупати "джерело" коли купляє авто В багатьох сенсах, те, що ми зробили - це ми створили новий вид витратного матеріалу

Сьогодні ви сплачуєте за бензинові милі. А ми створили електричні милі. І ціна електричної мілі, як з'ясовується, є дуже цікавою цифрою Сьогодні, у 2010, у об'ємах, коли ми вийдемо на ринок, ця цифра становитиме 8 центів за мілю Ті з вас, хто має проблеми з розрахунками що це значить у споживацькому сенсі у нас у Сполучених Штатах: при витраті палива 1 галлон на 20 міль - це 1 долар 50 центів - 1 долар 60 центів Тож наші електричні мілі дешевші ніж бензин, навіть у Сполучених Штатах У Європі, де податки на пальне набагато більші це еквівалент віднімання від ціни бареля нафти 60 доларів. По закону Мура, наші електричні мілі ставатимуть все дешевше і з 8 центів за е-мілю в 2010 році впадуть у ціні до 4 центів у 2015 році. і до 2 центів в 2020 році. Чому? Тому що цикл життя батареї обов'язково подовжиться енергоємність батареї збільшиться, що сприятиме падінню ціни. І названі ціни насправді відібражають ситуацію, коли ми використовуємо "чисті електрони" Тому що у нашій системі ми не використовуємо енергію, що йде від спалювання вугілля. В усіх розуміннях це електрична миля, яка спричиняє нуль вихлопів і коштує 2 центи в 2020. Якщо навіть економічність бензинових двигунів сягне 40 миль за галон до 2020, чого ми усі прагнемо Уявіть, 40 міль на галон дорівнює в еквіваленті 80 центів за галон Це означає, що якби Тихий Океан складався б із нафти, і ми б дозволили усім бажаючим компаніям видобувати і переробляти цю нафту вони попри все не змогли б конкурувати з нашою ціною 2 центи за милю Це новий економічний фактор, який здається дивовижним більшості людей.

Усе це могло б стати чудовим матеріалом для наукового дослідження. Саме таким чином я вирішив цю проблему в моїй голові. Я виклав ці думки у доповіді, яку передав урядам країн. Деякі уряди відповіли мені, що це чудово, що молоде покоління переймається такими речами. Сміх Аж допоки насправді молодий глобальний лідер Шимон Перес, президент Ізраілю не вирішив зіграти зі мною певну маніпуляцію. По-перше, від відправив мене говорити на цю тему з прем'єр-міністром країни, який сказав мені, що якщо я зможу знайти гроші, щоб побудувати мою мережу - 200 мілліонів долларів - і якщо я зможу знайти автобудівний концерн, який побудує електромобілі у великих обсягах, а саме, 2 мілліони авто, - це саме те, що нам потрібно у Ізраелі. Він сказав мені - ти маєш країну, в яку ти можеш інвестувати 200 мілліонів Перес також вважав, що це гарна ідея.

То ж ми почали шукати таку автомобільну компанію. Ми відправили листи усім автомобільним концернам. Три з них взагалі ничого не відповіли, один спитав нас, чи не хочемо ми змінити електромобілі на гібриди, і в такому разі пообіцяв знижку. Але ж ще один - Карлос Гон, виконавчий директор концернів Renault та Nissan, коли його спитали про гібриди, сказав щось дуже цікаве він сказав, що гібрид - це як русалка: коли тобі потрібна риба - ти отримуєш жінку, а коли тобі потрібна жінка - ти отримуєш рибу. (Сміх) Тож Гон відповів на наш лист: "У мене є автомобіль, який ви шукаєте, Містер Перес. Я побудую вам такі автомобілі". І насправді, Renault виділила бюджет 1.5 мілліардів доларів на створення 9 моделей авто, які б вписувалися до нашої системи і будуть побудовані у масових обсягах впродовж першого року - в обсязі 100 тисяч авто Це перший прецедент масового електромобілю з нульовим вихлопом, на ринку У той час я був недалеко, як сказав Кріс, від того, щоб стати генеральним директором великої софтверної компанії SAP І тоді Перес спитав мене: "Ти ж збираєшся втілити своє бачення і очолити цей проект?" я йому відповів, що я збираюся стати генеральним директором SAP він сказав, "ні,ні, ні, ні. Поясни мені - що може бути важливішім за задачі спасіння країни і спасіння миру якими ти маєш шанс зайнятися?"

То ж я вирішив пійти з SAP-у, і зайнятися цією річчю, що має назву Better Place А потім ми вирішили розповсюдити цю модель у інших країнах Ми започаткували проект у Данії. Цікаво, що у Данії є ця прекрасна норма закону, так званий IQ-тест - тес на інтелект. Він зворотнопропорційний до податків. Вони оподатковують бензинові автівки податком за ставкою 180% При цьому податок на авто з нульовим вихлопом складає нуль. Таким чином, якщо ти хочеш купити автомобіль в Данії, це в сумі коштуватиме тобі 60 тис.євро. Якщо ти купуєш авто вартістю 20 тис. євро. Якщо ти провалив IQ-тест, вони попросять тебе залишити країну. (Cміх)

І потім за нами закріпився стереотип, що ми працюємо лише на невеликих островах. Я знаю, що більшість людей не вважає Ізраіль невеликим островом Але ж Ізраіль таки є островом. Це транспортний острів. якщо ваша машина виїжджає за кордони Ізраїлю, її крадуть. (Сміх) Тож якщо вже мислити про це в категоріях острову, ми вирішили прийти з нашим проектом на найбільший острів, який тільки можна знайти - і це Автралія. Тож третьою країною, яку ми оголосили, була Австралія. Там ми намітили три центри - Брісбен, Мельбурн і Сідней і одне шосе, один "електричний автобан", що їх об'єднує. Наступний острів було нескладно відшукати, і це були Гавайськи Острови. Ми вирішили зайти у Сполучені Штати і вибрали два найкращих місця - в одному з них вам взагалі не потрібно подовжувати дистанцію подорожі - Гаваї. Ви можете об'їхати усі Гаваї на одному заряді батареї. А якщо у вас видався насправді довгий день, ви можете заміними батарею і продовжити подорож островом.

А друге місце - це теріторія бухти Сан-Франциско, де мер міста Гевін Ньюсам створив найкращу законодавчу норму, серед всіх інших мерів, Він спочатку вирішив очолити штат неофіційно, а потім офіційно. Тож він створив чудовий місцевий закон під назвою Регіон Номер Один. У Сан-Франциско ви не тільки маєте найбільшу концентрацію Приусів (гібрид Toyota Prius), але ви ще маєте неперевершений "подовжувач дистації" - який має назву другий автомобіль. Коли ми почали збільшувати їх кількість, ми задумались, яка найбільша проблема при виході на ринок США? Чому це така велика справа? і найбільш дивовижна річ, яку ми зрозуміли, полягає у наступному: коли ви маєте маленькі проблеми на індивідуальному рівні, такі як ціна бензину, яку вам потрібно сплатити щоб виїхати з дому зранку, ви не помічаєте, але коли ви бачите агреговані цифри ви смертельно жахаєтеся. Так?

Так, коливання цін на нафту, також як і багато інших кривих, які ми бачили. відбувається дотично до траєкторії виснаження на тій підставі, що ми продовжуємо виснажувати родовища нафти, що залягають близько до поверхні, і починаємо освоювати родовища, які залягають глибше у грунті. Процес видобутку нафти з таких родовищ стає все більш затратним. При цьому, ви думаєте - ми вже таке бачили - ціна на нафту підіймалася, але потім падала, і так буде у майбутньому. Ось у чому проблема: при ціні 147 доларів за барель, яку ми мали 6 місяців тому США витратили купу грошей, щоб докупати нафту. Потім ми втратили контроль над економікою і повернулися до ціни 47 доларів за барель. Зараз ціна на нафту коливається від 40 до 50 доларів. І зараз ми створюємо план антикризового стимулювання економіки. який має назву Пакет стимулювання на трилліон доларів Ми зможемо оживити економіку. Є надія, що це трапиться десь між теперішнім часом і 2015, десь на цьому відрізку часу. Що станеться коли економіка піде вгору? До 2015 року ми матимемо десь 250 млн нових авто в світі, навіть за темпами, що ми маємо зараз. Це ще + 30% попиту на нафту, це ще 25 мільйонів барелей на добу. Це обсяг споживання США сьогодні. Іншими словати, в якийсь момент часу після виходу з кризи ми досягнемо піку споживання. І тоді ми муситимемо виконувати "пакет стимулювання ОПЕК", також відомий як 200 доларів за барель. Ми будемо змушені платити цю ціну. І ви знаєте, що трапиться у цей момент? Ми знову почнемо спускатися. Знов угорі і донизу. І періоди спускання становитимуться тривалішими, періоди підйому - коротшими.

Саме у цьому полягає різниця між проблемами, які накопичуються, наприклад, CO2, коли ми маємо поступове зростання і потім досягнення піку і проблемами виснаження, коли ми починаємо втрачати ресурс, при цьому відбуваються коливання аж допоки ресурс не втрачений остаточно. Ми дивилися, якою повинна бути відповідь на проблему. Правильно? Пам'ятаєте передвиборчу програму (президента), яка передбачає 1 мілліон гибридних автомобілів до 2015 року Це 0.5 відсотки сукупного споживання нафти в США це 0.0% від сукупного споживання нафти всіма іншими країнами Це не матиме ніякого ефекту.

Ми подивились дослідження Массачусетського Інституту Технологій: 10 мілліонів електромобілів на дорогах в світі. 10 мілліонів серед 500 мілліонів, що ми додамоо між сьогоднішнім днем і завтрашнім. Це найпессиместичніша цифра, яку тільки можна уявити. Але в той самий час, це й найбільш оптимістична цифра, тому що вона означає зростання індустрії із 100 тисяч електромобілів в 2011 до 10 млн до 2016 року - зростання в 100 разів менш ніж за 5 років. Ми повинні пам'ятати, скільки нових авто з'являються сьогодні в світі. Наприклад, 10 мілліонів авто на регіон. Це дуже велика цифра.

Кітай є одним з таких регіонів, Індія, Росія, Бразилія. Маємо всі ці країни. Європа вирішила проблему. Вони оподатковують бензин. Вони будуть першими у черзі "на взлітну смугу". через високі ціни на пальне. Кітай вирішує проблеми шляхом вказівки згори. В один день вони просто оголосять, що бензиновим авто забороняється в'їзд до міста - і так воно й буде. Індійці навіть не розуміють, чому ми вважаємо перехід до електромобілів проблемою, тому що більшість індійців заливають до бензобаку лише 2-3 галлони за раз для них батарея, що дозволяє їхати 120 миль - це подовження подорожі, а не скорочення. В США ми єдині хто не має правильно встановленої ціни. Хто не має закладених основ індустрії. І ми не маємо ніяких заохочень вирішити проблему в США.

Якої точки зору з цього питання тримається автомобільна індустрія? Дуже цікаво. Автомобільна індустрія весь цей час фокусувалася лише на собі самій. Вони просто подивилися і сказали: "Автомобіль 1.0 ми будемо вирішувати проблему шляхом удосконалення безпосередньо автомобілю". Жодного слова про інфраструктуру, про проблеми. Ми залишили поза зором всі мережу навколо нас. Все що зараз відбувається. Це народження автомобілю 2.0 -- абсолютно нового ринку, абсолютно нової бізнес-моделі. Бізнес-моделі, в якій гроші, які в неї потрапляють, таккі як: як оплата за поїздку за хвилини, чи електричні мілі, з якими ви тепер знайомі, також виступають в якості субсидії на покупку авто, як контракти на хвилини розмов у випадку з мобільними телефонами. Ви сплачуватиме милі. І частка цих грошей піде назад до автовиробників. Частка грошей повернеться назад до вашої кишені. Але наші електромобілі насправді коштуватимуть дешевше за теперешні бензинові авто.

Ви дивитесь на новий світ, де автівки будуть об'єднані в одну систему з вітряними турбінами В Данії, наприклад, всі автомобілі отримуватимуть живлення від вітротурбін, а не від нафти. В Ізраелі ми запропонували побудувати сонячну електростанцію на півдні країни. Нам відповіли: "Але ж ви запитуєте забагато місця" І ми спитали: "А що якби ми довели, що на цьому самому місці ми відкрили нафтове родовище, яке б забезпечувале потреби всієї країни на наступні 100 років?". Вони сказали: "Ми перевіряли - там нічого немає" Ми спитали: "Ні, а якщо б ми направді довели це?" Вони сказали: "Ну тоді можете копати". І ми почали "копати вгору" замість того, щоб копати донизу (фігурально). Названі комбінації є досконалими доповненнями одна до іншої.

Потреба електромобілів у струмі може бути задовільнена за рахунок 10% від сукупного обсягу електроенергії. Погляньте на це як на проект, який буде розвертатися впродовж 10 років. Це (додатковий) 1% електроенергії на рік То ж коли ми намагаємося вирішувати великі проблеми, нам потрібно почати мислити з огляду на дві цифри. І мова йде не про 20% в 2020 Ці дві цифри - нулі: нуль вихлопів і нуль нафти, які потрібно збільшувати до нескінченності. І коли ми поїдемо на Самміт з питань змін клімату у Копенгагені (COP15) наприкінці цього року, ми всі багато дискутуватимемо на предмет СО2. Але насправді нам потрібно більше думати, як заохотити ті країни які готові розпочати масштабний перехід до електромобілів.

Один автомобль виробляє 4 тони вихлопів СО2. 700 з невеликим мілліонів авто у світі сьогодні виробляють приблизно 2.8 мілліардів тонн СО2. Це 25% нашої проблеми з вуглекислим газом, бо на долю автотранспорту припадає 25% від сукупних викидів СО2. Нам потрібно "атакувати" цю проблему, і зробити це сфокусовано, із зусиллям, яке б говорило що ми зобов'язуємося досягти Нуля ще до того, як наш світ буде зруйновано. Я поділився цією думкою з деякими законодавцями у нас в США. Я поділився цією думкою із джентельменом на ім'я Боббі Кеннеді Молодший, який є одним з моїх ідолів. Я йому сказав, що одною з причин, чому його дядька пам'ятають люди, це тому що він запропонував відправити людину на Місяць. і зробити це до кінця десятиріччя. Він не сказав, "давайте відправимо людину на 20% відстані до Місяця", ..і буде десь 20% шансів, що ми його звідти повернемо (Сміх)

І тоді він (Кеннеді Мол.) поділився зі мною іншою історією, якій вже 200 років. Отже 200 років тому, в англійському парламенті відбувалася тривала дискусія на тему "економіка проти моралі". 25%, як і 25% емісій СО2 від автотранспорту, 25% їхньої енергії промислового виробництва в цілому по Королівству надходило з джерела, яке було аморально - труда рабів. Питання поставало так: чи повинні ми зупинити використання рабів? І як це відобразиться на нашій економіці? Деякі говорили: "Давайте не поспішати. Давайте зробимо це поступово. Можливо, давайте звільнимо дітей рабів але залишим їхніх батьків рабами." Через місяць дискусій парламент вирішив відмінити рабство. І менш ніж через рік в країні почалася промислова революція. І країна увійшла до фази 100-річного економічного росту. Ми повинні прийняти правильне моральне рішення. Ми повинні зробити це негайно. Нам потрібне лідерство Президента в цьому питанні, як в Ізраелі ми мали чітку позицію президента закінчити епоху нафти. І нам потрібно зробити це не впродовж 20 років чи 50 років, а протягом поточного президентського терміну. тому що, якщо ми цього не зробимо, ми вртатимо нашу економіку, і відразу після того, як ми втратимо нашу мораль.

Дякую Вам всім за увагу. (Апплодісменти)