Академія Хана прославилася своєю колекцією відеоуроків, тому спершу я покажу вам невеличкий колаж.
(Відео) Салман Хан: Отже, гіпотенуза дорівнює п'ять. Останки цієї тварини знайдено тільки в цій частині Південної Америки - тут ось така рівна смуга - і в цьому районі Африки. Ми можемо взяти поверхневий інтеграл, його звичайне позначення - заголовна сигма. Національні Збори: вони утворюють Комітет громадської безпеки. Досить непоганий комітет з огляду на саму назву. Зверніть увагу, це альдегід, а це - спирт. Починає ділитися на ефектор (нервове закінчення) і клітини пам'яті. Галактика. Гей, ось іще одна галактика. Дивіться, ще одна. Стосовно доларів - 30 мільйонів плюс 20 мільйонів від американського виробника. Якщо ви досі не в захваті, значить, ви черства людина.
СХ: Зараз ми вже маємо приблизно 2,200 відеоуроків на різні теми - від елементарної арифметики до векторного числення, уривки яких ви щойно бачили. Цим ресурсом щомісяця користується мільйон студентів, які переглядають від 100 до 200,000 відеоуроків за день. Але зараз ми поговоримо про те, куди ми збираємося рухатися далі. Спочатку я скажу кілька слів, як усе починалося. Дехто з вас знає, що близько п'яти років тому я працював аналітиком в інвестиційному фонді. Я жив у Бостоні і через Інтернет навчав своїх двоюрідних сестер і братів у Новому Орлеані. Згодом я завантажив свої перші відеоуроки на YouTube просто для зручності, як бонус для своїх родичів, щоб їм було легше пригадати вивчений матеріал.
Як тільки я опублікував перші відеоуроки на YouTube, трапилося дещо цікаве - насправді, сталася купа всього цікавого. Перше - це відгук моїх родичів. Вони сказали, що я їм більше подобаюся на YouTube, ніж вживу. (Сміх) І хоча ці слова звучать двозначно, в них таки є доля істини. Мої родичі сказали, що автоматизована версія двоюрідного брата їм більше до вподоби, ніж сам двоюрідний брат. На перший погляд, це нелогічно, але якщо подивитися на ситуацію їхніми очима, то все стає зрозуміло. Коли вони переглядають відео, то можуть зупиняти і переглядати мої пояснення без докорів совісті за те, що забирають мій дорогоцінний час. Якщо вони мають повторити матеріал, який повинні були вивчити кілька тижнів чи навіть кілька років тому, вони не мусять питати мене і червоніти переді мною. А можуть просто подивитися ці відеоролики. Якщо стане нудно - то забігти наперед. Вони мають змогу дивитися ролики тоді, коли їм зручно, у своєму темпі. І останній - недооцінений - аргумент: спочатку, найпершого разу, коли ви намагаєтеся обмізкувати якесь нове поняття, ви найменш за все хочете, щоб хтось інший вас запитав: "Ну що, зрозумів?" Але саме так було на моїх заняттях з братами і сестрами. А тепер вони мають змогу займатися на самоті у власній кімнаті.
Трапилася ще одна річ. Я розмістив відеоролики на YouTube. Я не мав жодних причин обмежувати їх перегляд, тому відкрив доступ усім охочим. Дедалі більше людей випадково натрапляли на ці ролики, а я почав отримувати коментарі, листи та інші відгуки від незнайомих людей зі всього світу. Ось деякі з них. Цей стосується одного із перших відео про числення. Хтось написав прямо на YouTube - це коментар на YouTube: "Перший раз у житті я знаходив похідну з посмішкою". (Сміх) Я зупинюсь на цьому. Ця людина знайшла похідну, а потім посміхнулася. І далі відповідь на той же коментар - вже ціла гілка коментарів. Можете зайти на YouTube і прочитати. Хтось інший написав: "У мене те ж саме. Такий кайф і ще й заряд гарного настрою на весь день. Пам'ятаю, як дивився у класі на всі ці матриці, а тепер я почуваюся так, ніби знаю кунг-фу".
Я отримав чимало відгуків у такому дусі. Очевидно, відеоролики стали людям у пригоді. А потім, коли кількість переглядів невпинно зростала, я почав отримувати цілі листи і зрозумів, що ці відео - це не просто зручні записи. Ось уривок з одного листа: "У мого 12-річного сина аутизм, і йому дуже важко дається математика. Чого ми тільки не пробували, не дивилися і не купували. Одного разу ми випадково натрапили на ваше відео про десяткові дроби - і він його зрозумів. Потім ми перейшли до таких страшних звичайних дробів. І він знову зрозумів. Ми не вірили своїм очам. Наш син такий щасливий". Можете собі уявити, як почувався я, аналітик інвестиційного фонду. Я ж не звик робити щось суспільно корисне.
Але я дуже втішився і продовжував свою справу. Згодом мені сяйнули й інші думки. Я зрозумів, що мої ролики допомагають не тільки моїм родичам чи людям, які надсилають мені листи, але що ця інформація ніколи не застаріє, що вона стане в пригоді їхнім дітям або внукам. Якби Ісаак Ньютон розмістив на YouTube відео про числення, мені б не довелося цього робити. (Сміх) За умови, що в нього б добре вийшло. Це ще невідомо.
Трапилася ще одна річ. На ту мить я думав: "Ну що ж, це непогана підмога для мотивованих учнів або для тих, хто навчається вдома". Але я навіть не міг уявити, що відеоуроки проникнуть до шкільного класу. Аж ось я отримав листи від учителів. Вони писали мені: "Завдяки вашим відеороликам ми перебудували шкільні заняття. Ви читаєте лекції, тому ми тепер ..." - таке може відбутися завтра у будь-якому класі Америки - "... ми тепер даємо лекції на домашнє завдання, а те, що раніше було домашнім завданням, учні тепер виконують на уроці".
На цьому місці я зроблю паузу. (Оплески) Я зупинюся на цьому, щоб зробити кілька цікавих висновків. Очевидно, що такий вчинок учителів дуже корисний - тепер їхні учні користають з відеоуроків, як і мої родичі. Зупиняють їх і переглядають те, що їм потрібно, тоді, коли їм зручно. Але найцікавіший, хоча й не зовсім логічний, висновок про застосування технологій на уроці звучить так. Коли вчителі відмовляються від стандартної лекції у класі і дають учням змогу самостійно, у зручному для них темпі, пройти лекцію вдома, а потім виконати завдання у класі під наглядом вчителя і в співпраці з однокласниками, то заняття стають людянішими завдяки новим технологіям. Зазвичай у класі панує безсердечність - 30 дітей із притиснутими до губ пальцями, яким заборонено спілкуватися між собою. І вчитель - хоч який здібний - мусить провести стандартний урок, рівняючи під одну мірку усіх 30 учнів, відчужених і насторожених. Але тепер урок став дійсно людяним. Учні справді спілкуються між собою.
Коли я заснував Академію Хана, то звільнився з роботи, і ми перетворилися у справжню організацію - некомерційну організацію. Тепер ідеться про те, як перейти на наступний рівень. Як нам довести справу цих вчителів до логічного завершення? Зараз я покажу вам вправи, які я склав для своїх родичів. Я починав із набагато примітивніших завдань. А ті, що перед вами, вже відповідають усім вимогам. Основний задум полягає у тому, що ви отримаєте стільки питань, скільки треба, поки не зрозумієте відповідну тему, поки не дасте 10 правильних відповідей поспіль. І тут же знаходяться відеоролики Академії Хана. Якщо ви не знаєте, як розв'язати завдання, то отримуєте підказки. Здається, усе дуже просто: 10 правильних відповідей поспіль - і ви переходите далі. Але цей підхід кардинально відрізняється від того, що зараз діється у школах.
У традиційній школі ви отримуєте домашнє завдання, завдання, лекцію, завдання, лекцію - і підсумковий іспит. Хоч би як ви склали цей іспит - на 70%, 80%, 90% або 95%, клас переходить до наступної теми. Виходить, що учні з результатом 95% не знають 5%, але що саме вони не знають? Може, вони не знають, що трапиться, якщо звести число в нульовий ступінь. І не знаючи цього, все одно починають вивчати наступну тему. Уявімо собі, що ви вчитеся їздити на велосипеді. Спочатку я пояснюю вам теорію, а потім даю вам велосипед на два тижні. Через два тижні я повертаюся і кажу: "Що тут у нас? Ага, проблеми з поворотом ліворуч. Ви не вмієте гальмувати. Ви на 80% велосипедист". Далі я ліплю вам на лоба велику трійку і кажу: "А тепер бери одноколісний велосипед". Звучить безглуздо, але саме таким є становище у сучасній школі. Матеріал проходять похапцем, аж раптом здібні учні провалюють завдання з алгебри чи ні з того, ні з сього не можуть впоратися з обчисленням, хоча вони розумні і мали добрих учителів. Річ у тому, що в їхніх знаннях є такі дірки, як у швейцарському сирі. Всі базові знання діряві. Натомість наша модель пропонує вивчати математику так само, як і все решту, так само як вчитися їздити на велосипеді. Сидіть на велосипеді. Падайте з велосипеда. Робіть це доти, поки не досягнете майстерності. Традиційна модель карає за експериментування і помилки, але вона не очікує від вас майстерності. Ми заохочуємо експериментувати. Ми заохочуємо помилятися. Водночас, ми очікуємо від вас майстерності.
Ось іще один наш модуль. Тригонометрія. Зрушення і відображення функцій. Вони всі поєднуються одна з іншою. Наразі ми маємо близько 90 таких модулів. Можете зараз же зайти на сайт. Це все безкоштовно. Ми нічого не продаємо. Суть у тому, що всі відео вбудовані у цю карту знань. Ось ця вершина - це сума однозначних чисел. Наприклад, один плюс один дорівнює два. Увесь задум у тому, що коли ви наберете в цьому модулі 10 балів поспіль, то перейдете на складніший модуль - і так далі. Рухаємося далі картою знань і переходимо до складнішої арифметики. Потім йде вступ до алгебри та елементарна алгебра. Згодом алгебра один, алгебра два, початок обчислень. Таким чином можна викладати що завгодно. Тобто викладати предмети, які можна вивчати таким способом. Уявіть собі - і ми саме над цим працюємо - що ця карта знань охоплює і логіку, і програмування, і граматику, і генетику - все ґрунтується на ідеї, що якщо ви знаєте це і це, то значить, ви готові вивчати наступну тему. Система чудово підходить для самостійного навчання, і я раджу вам спробувати її з вашими дітьми. Водночас, я пропоную усім присутнім позайматися самостійно. Вам буде про що поговорити за вечерею.
Також ми хочемо скористатися шкільними нововведеннями, про які мені раніше писали вчителі. Зараз я покажу вам дані пілотного проекту в шкільному окрузі Лос-Алтос, де задіяли два п'яті та два сьомі класи і викинули геть їхній старий навчальний план. Ці діти не користуються підручниками, їм не читають стандартних лекцій. Вони займаються в Академії Хан, і половину уроку математики працюють з цими програмами в класі. Я хочу наголосити, що ми не вважаємо це повним курсом математики. У Лос-Алтосі ми переконалися, що такий підхід вивільняє час. Немов система важелів і блоків, яка перевіряє, чи ви орієнтуєтеся в рівняннях, і дає більше часу на моделювання, ігри, механіку та конструювання роботів, щоб визначити, наскільки добре ви розбираєтеся у темі.
Учитель щодня наглядає за роботою, кожна дитина працює у своєму темпі. Ось табличка зі шкільного округу Лос-Алтос, з якою постійно працює вчитель. Кожен рядочок - це учень. Кожен стовпчик - це одна з тем. Зелений колір означає, що учні досконало опанували тему. Блакитний - що вони працюють над цією темою, все гаразд. Червоний - вони застрягли. І вчитель каже собі: "Піду-но я до цих "червоних". Або ще ліпше: "Я візьму одного з "зелених", який вже досконало опанував тему, і відправлю його на лінію атаки - навчати своїх однокласників".
Я звик опиратися на конкретні дані, тому ми не хочемо, щоб учитель ішов, втручався і ставив учневі дражливі питання: "Що ти не розумієш?" або "Що ти зрозумів?" чи ще щось у тому ж дусі. Наша мета - озброїти вчителя якомога більшою кількістю інформації - реальними даними, які використовують майже у всіх галузях: у фінансах, маркетингу чи виробництві. Таким чином вчителі зможуть визначити проблеми учнів і налагодити якомога дієвішу взаємодію з ними. Тепер учителі точно знають, чим займаються учні, скільки часу вони витрачають на це щодня, які відео дивляться, коли натискають паузу, коли закінчують перегляд, які вправи роблять, і на що звертають увагу. Зовнішнє коло показує, які вправи обрали учні. Внутрішнє коло - які відео вони переглянули. Дані досить докладні, тому видно конкретні завдання, з якими учні мали справу. Червоний колір - це неправильна відповідь, блакитний - правильна. Крайнє зліва запитання - перше, на яке відповіли учні. Ось тут - відео, яке вони переглянули. Як бачимо, їм вдалося правильно відповісти на 10 запитань поспіль. Здається, ніби ви на власні очі бачите, як учні долали ці 10 завдань. До того ж, вони почали відповідати швидше. Висота стовпчика означає, скільки часу вони витратили на завдання.
Навчання у власному темпі є цілком зрозумілим в умовах диференційованого навчання, але дивно виглядає у шкільному класі. Тому щоразу, у кожному класі, де проводився проект, вже через п'ять днів відокремлюється група дітей, які вирвалися уперед, і група дітей, які рухаються повільніше. У традиційній моделі навчання ви кинете оком і скажете: "Це - обдаровані діти, а ці трохи відстають. Може, з ними потрібно працювати по-іншому. Може, їх варто поділити на різні класи". Але коли ви даєте учням змогу працювати в своєму темпі - і ми переконуємося в цьому знову й знову - коли учні, яким потрібно трохи більше часу на певну тему, опановують її, вони різко вириваються уперед. Зараз ви би сказали, що ті діти, які шість тижнів тому, здавалося, пасли задніх, тепер обдаровані. Ми постійно з цим стикаємося. І це змушує задуматися - як багато ярликів, які комусь, можливо, і пішли на користь, були почеплені на нас тільки через випадковий збіг обставин.
Однак, хоч якими б важливими були подібні експерименти в окрузі Лос-Алтос, наша мета - це застосування нових технологій для гуманізації освіти - не тільки в Лос-Алтосі, але й у всьому світі. І тут бачимо цікаву річ. Гуманізація шкільних занять переважно зосереджена на співвідношенні кількості учнів і вчителів. На наш погляд, важливим є інший показник - співвідношення учень-корисний час спілкування з учителем. У традиційній моделі вчителі здебільшого зайняті лекціями, оцінюванням, і так далі. Всього-лише 5% свого часу вони сидять поруч учнів і дійсно з ними працюють. Тепер вони можуть присвятити цьому 100% свого часу. Знову ж таки - нові технології у класі не тільки перевертають заняття догори дригом, вони посилюють людський фактор у п'ять чи навіть десять разів.
Уявіть собі - якщо це настільки важливо для Лос-Алтос, то який це здобуток для дорослого учня, який соромиться повертатися до того, що всі вже давно повинні були вивчити. Уявіть, що це дасть для дитини з вулиці в Калькутті, яка вдень повинна допомагати своїй родині, і тому не має змоги ходити в школу. Тепер вона може витратити дві години на день, щоб надолужити згаяне, або наздогнати своїх однокласників і вже не червоніти перед ними за те, що вона чогось не знає. Тепер уявіть, що відбувається, коли учні вчать один одного на уроці в класі. Все це єдина система. Немає жодних причин, чому б учні не могли навчати один одного за межами класу. Уявіть собі, що цей учень з Калькутти раптом зможе навчати вашого сина, або ваш син зможе навчати цю дитину з Калькутти. Я гадаю, що ви вже уявили собі глобальний клас для усього світу. Створення такого класу і є нашою метою.
Білл Ґейтс: Я бачу, що ви також звертаєте увагу на мотивацію і зворотний зв'язок - у вас є бали за завзяття і відзнаки. Розкажіть, що це означає?
СХ: Справді. Над цим працює одна чудова команда. Річ у тому, що я вже давно займаюся цією справою не сам. Я все ще записую усе відео самотужки, але розробкою програмного забезпечення займається наша зіркова команда. У нашій системі повно ігрової механіки, яка відповідає за всілякі значки. Невдовзі у кожній галузі ми визначатимемо лідерів, які отримуватимуть бали. Цікаво, що навіть сам напис на відзнаці чи кількість балів за певне завдання має значення. У системі ми постійно бачимо, як десятки тисяч п'ятикласників або шестикласників рухаються у певному напрямку тільки тому, що там дають якісь особливі відзнаки.
БҐ: А як почалася ваша співпраця зі шкільним округом Лос-Алтос?
СХ: З Лос-Алтос сталося щось неймовірне. Знову ж таки, я не очікував, що хтось застосує нашу систему в класі. Хтось із адміністрації округу прийшов і спитав: "Що б ви робили, якби отримали повну свободу дій у класі?" І я відповів: "Ну, я би просто дозволив кожному учневі працювати в своєму темпі, а тим часом слідкував у табличці за їхніми здобутками". І вони відповіли: "Звучить досить радикально. Ми повинні подумати". Я та інші члени команди були впевнені, що вони ніколи не підуть на це. Але вже наступного дня нас запитали: "Можете почати через два тижні?"
БҐ: Тобто зараз система працює на заняттях математики у п'ятому класі?
СХ: У нас є два п'ятих і два сьомих класи. Ми працюємо з ними на рівні округу. Я думаю, округ тішиться, що може стежити за процесом навчання дітей. Адже система працює не тільки в приміщенні школи. Ми бачили, що деякі діти займалися навіть на Різдво. Усі їхні дії відображені в системі. Тому керівники округу можуть стежити за навчанням у цілому окрузі. Навіть коли після літніх канікул учні отримують нового вчителя, дані записуються безперервно, і то на рівні всього округу.
БҐ: Як ми бачили, вчитель може скористатися різними формами відображення даних, щоб простежити, чим займаються учні. Чи збираєте ви відгуки від вчителів про ці дані, щоб дізнатися про їхню думку?
СХ: Звичайно. Більшість схем розробили самі вчителі. Ми зробили кілька схем і для учнів, щоб вони подивилися на свої результати. Але під час розробки ми тісно співпрацюємо з учителями. Вони кажуть нам: "О, це чудово, але ..." Так було з графіком уваги. Чимало вчителів скаржилися: "Здається, що багато учнів перестрибують з одного на інше, не можуть зосередитися на одній темі". Тому ми розробили діаграму уваги, ідея якої належала саме вчителям. Взагалі це все страшенно цікаво.
БҐ: Чи ваша система готова до масового напливу користувачів? Чи багато класів випробують її у наступному навчальному році?
СХ: Так, ми готові. Наш сайт відвідує уже мільйон людей, тому ми впораємося з іще кількома мільйонами. (Сміх) І це може трапитися завтра в кожному класі Америки.
БҐ: І, насамкінець, ваше бачення репетиторства. Його ідея в тому, що якщо мені щось незрозуміло, то я за допомогою системи знайду охочих позайматися зі мною, подивлюся їхню репутацію, і зможу зв'язатися з ними у визначений час, так?
СХ: Саме так. Я б радив кожному із глядачів спробувати це зробити. Ви можете зараз же увійти в систему налаштувань для вчителів і стати репетитором для своїх дітей, племінників, сестер чи братів, чи для дітей з Клубу хлопчиків і дівчаток. Ви можете стати наставником чи репетитором цієї ж миті. Тут є все для цього.
БҐ: Неймовірно. Мені здається, що ми всі щойно зазирнули у майбутнє освіти. Дякую. (СХ: Дякую.)
You can share this video by copying this HTML to your clipboard and pasting into your blog or web page. This video will play with subtitles.
You either have JavaScript turned off or have an old version of the Adobe Flash Player. To view this rating widget you
need to get the latest Flash player.
If your browser allows only "trusted sites" to execute Javascript, you should add the "googleapis.com" domain to your whitelist to allow our Flash detection to work properly.
Got an idea, question, or debate inspired by this talk? Start a TED Conversation, or join one of these:
Салман Хан розповідає, як і чому він заснував знамениту Академію Хана - ретельно підібрану низку навчальних відео, які охоплюють усю програму з математики та інших предметів. Він розкриває можливості інтерактивних вправ і закликає учителів змінити традиційний навчальний сценарій - дати учням відеолекції для перегляду вдома та виконувати "домашнє завдання" у класі з вчителем.
In 2004, Salman Khan, a hedge fund analyst, began posting math tutorials on YouTube. Six years later, he has posted more than 2.000 tutorials, which are viewed nearly 100,000 times around the world each day. Full bio »
Translated into Ukrainian by Mariia Krytchak
Reviewed by Hanna Leliv
Comments? Please email the translators above.
05:28 Posted: Apr 2012
Views 420,779 | Comments 165
02:58 Posted: Jun 2009
Views 1,113,877 | Comments 311
06:02 Posted: Apr 2012
Views 260,430 | Comments 67
Just follow the guidelines outlined under our Creative Commons license.
This comment will be attributed to . Not ? Sign Out.