Рік Воррен про життя з метою

Мене часто питають, знаєте — що здивувало вас у долі власної книжки? І я кажу — те, що я зміг її написати. Я ніколи не уявляв цього, навіть у найбожевільніших думках — я навіть не сприймаю себе як автора. І ще мене часто запитують: чому, на твою думку, так багато людей її прочитали? Ця книжка й досі продається по мільйону примірників на місяць. І я думаю, це тому, що духовна порожнеча — це світова хвороба. Я думаю, суб'єктивно певною мірою, що інколи ми кладемо голову на подушку, і думаємо: "В усьому цьому мало би бути більше життя". Прокинутись вранці, піти на роботу, прийти додому й подивитись ТБ, лягти спати, прокинутись вранці, піти на роботу, повернутись, подивитись ТБ, лягти в ліжко, відвідувати вечірки по вихідних. Багато хто каже: "Я живу". Та ні, ви не живете — це просто існування. Просто існування. Я справді думаю, що є ось це внутрішнє прагнення. Я вірю в те, що казав Христос. Я вірю, що ви — не випадковість. Ваші батьки могли не планувати вас, але я вірю, що Бог зробив це. Я думаю, що є випадкові батьки, в цьому немає сумнівів. Та я не думаю, що є випадкові діти.

І я думаю, що ви — важливі. Я думаю, що ви маєте значення для Бога, я думаю, ви маєте значення для історії, Я думаю, що ви важливі для цього всесвіту. І я думаю, що різниця між тим, що я називаю "виживальним" рівнем життя, успішним рівнем життя і визначним рівнем життя — в тому, чи ви розумієте, "для чого я тут з'явився?". Я зустрічав багатьох людей, які дуже розумні, і які казали: "Але чому я не можу розрулити свої проблеми?" І також я бачив чимало дуже успішних людей, котрі казали: "Чому я не відчуваю повноти життя?" Чому я почуваюсь, наче підробка? Чому я почуваюсь, ніби я маю вдавати з себе щось більше, ніж я є насправді?" Я думаю, що все це випливає з проблеми розуміння, призначення, мети. Я думаю, що це — наслідок проблеми "Чому я тут? Для чого я тут? Куди я йду?" Це не релігійні проблеми — це людські проблеми.

Я хотів сказати Майклові перед його виступом, що я дійсно ціную те, що він робить, бо це робить справу мого життя істотно легшою. Як пастор, я бачу чимало диваків. І я дізнався, що диваки існують у всіх сферах життя. Релігія не має монополії на це, але існує й безліч релігійних диваків. Є й диваки-миряни, є розумні диваки, дурні диваки. Є от люди — жінка підійшла до мене одного дня, з клаптиком білого паперу — Майкле, тобі це сподобається — і вона спитала: "Що ти бачиш на ньому?" І я подивився на папірець і сказав: "Хм, я нічого не бачу". І вона тоді: "Ну, а я бачу Христа", почала плакати й пішла. Я їй, ОК, ну, знаєте. Чудово. Хм.... Добре для Вас.

Коли книжка стала найбільш продаваною книжкою у світі за останні три роки, в мене трапилась моя маленька криза. Її сенс був у питанні: в чому ціль цього? Бо це дало мені неймовірну суму грошей. Коли ти пишеш світовий бестселер, це тонни й тонни грошей. І ще я привернув чимало уваги, не бажаючи ні першого, ані другого. Коли я заснував церкву Saddleback, мені було 25. Я заснував її з іще одною родиною в 1980 році. І я вирішив, що ніколи не піду на телебачення, бо я не хочу бути знаменитістю, я не хочу бути "євангелістом, телевангелістом" — це не моє. І раптово, це дало купу грошей і купу уваги. Я не думаю — що це світогляд, і, я скажу, в кожного є власний світогляд.

Кожен присвячує своє життя чомусь. Ви віддаєте своє життя чомусь — просто вам краще знати, через що ви присвятили життя саме цьому. Тож, кожен присвячує чомусь своє життя, і коли я, знаєте, зробив цей вибір — я повірив, що Ісус був саме тим, ким він себе називав. Але в кожного — і я вірю в плюралістичне суспільство — в кожного є своє, чому присвятити себе. І коли я заснував церкву, знаєте, я не планував робити те, що я роблю зараз. І потім, коли я написав цю книжку, і раптово вона просто злетіла, тоді я почав казати: ну, і який в цьому сенс? Бо, як я вже казав, я не вірю, що гроші або слава даються для задоволення свого "Я". Я просто не вірю цьому. І коли ти пишеш книжку, перше речення якої: "Це не про вас", тоді, коли раптом вона стає найбільш продаваною книжкою в історії, тоді ти робиш висновок: ну, виходить, що це — не про мене. Ну, це елементарно. Тож для чого це?

І я почав думати про те, що я називаю силою достатку і силою впливу. Тож я вірю, власне, що лідерство і є ця сила. Що якщо ти лідер у певній сфері — в бізнесі, політиці, спорті, у мистецтві, в науках, у будь-якій сфері — то ти не володієш цією сферою, а керуєш нею. Для прикладу, ось чому я вірю в захист природи. Це не моя планета, і не була моєю до того, як я народився. І не стане моєю, коли я помру. Я тут лише на 80 років, а тоді — все.

І одного дня я сперечався на ток-шоу, і мій опонент хотів поставити мене у складне становище й казав: "Що пастор робить у такій сфері, як захист природи?" І я спитав цього чоловіка: "Ну, ти віриш, що люди повинні зробити світ трохи кращим місцем для наступного покоління? Ти віриш, що ми маємо керувати процесом, ставитись до навколишнього середовища серйозніше?" І він відповів: "Ні". Я сказав: "Ах, ти ні? Давай ще раз прояснимо ситуацію. Чи ти віриш, що усі людські особи — я не говорю про релігію — чи ти віриш, що як люди, ми відповідальні в тому, щоб піклуватись про цю планету і зробити її хоча б трохи кращою для наступного покоління?" І він сказав: "Ні. Не більше, ніж будь-який інший вид." Коли він сказав слово "вид", це показало його світогляд. І він додав: "Я не більш відповідальний за піклування про довкілля, ніж качка". Ну, я знаю чимало випадків, коли ми поводимось, ніби качки, але ви — не качки. Ви не качки. І ви відповідальні — ось мій світогляд. Так що потрібно зрозуміти, що є вашим світом, що є вашим світоглядом.

Проблема в тому, що більшість людей ніколи насправді не продумують це. Вони ніколи серйозно не систематизують це, чи не визначають, чи не підраховують, і не кажуть: "Ось у що я вірю. Ось чому я вірю в те, в що я вірю." Особисто в мене недостатньо віри для того, щоб бути атеїстом. Але ви можете, ви можете. Однак ваш світогляд визначає все інше у вашому житті, бо він визначає ваші рішення, визначає ваші стосунки, визначає ваш рівень упевненості. Визначає, дійсно, все у вашому житті. В що ми віримо, природно — і ви це знаєте — визначає нашу поведінку, і наша поведінка визначає те, ким ми стаємо в житті.

Так що коли почали сипатись усі ці гроші, і вся ця слава, я спитав себе: що мені з цим робити? Моя дружина і я насамперед прийняли п'ять рішень про те, що робити з грошима. Ми сказали: "По-перше, ми не використаємо їх на себе." Я не гулятиму й не купуватиму більший будинок. В мене нема будинку для гостей. Я й досі їжджу на тому ж чотирирічному Форді, який мав раніше. Ми просто сказали, що не використаємо це на себе. Другим моментом було те, що я припинив отримувати зарплатню від церкви, якою я керував. Третє — я підрахував усе, що церква заплатила мені за понад 25 років, і віддав це назад. Я віддав гроші, бо не хочу, щоб хтось думав, що я роблю це заради грошей — це не так. Насправді, особисто я ніколи не зустрічав священника, чи пастора, чи кардинала, які роблять це за гроші. Я знаю, що це стереотип. Та я ніколи не зустрічав таких. Повірте, є набагато простіші способи заробити гроші.

Пастори — ніби цілодобові працівники. Вони наче лікарі. Я звільнився пізно сьогодні. Я сподівався бути тут учора, бо мій вітчим проживає свої останні, мабуть, 48 годин, до того як помре від раку. І я дивлюсь на чоловіка, котрий прожив своє життя — йому зараз біля 85-ти — і він помирає з миром. Знаєте, перевірка вашого світогляду — це не те, як ви поводитесь у хороші часи. Тест вашого світогляду — це як ви поводитесь на похороні. І пройшовши вже буквально через сотні, якщо не тисячі, похорон, я відчуваю різницю. Є різниця в тому, в що ви вірите.

Тож, ми віддали всі гроші, і створили три фонди, зосереджені на трьох основних проблемах у світі: неграмотності, бідності й пандеміях — зокрема ВІЛ/СНІД — і заснували ці три фонди, й поклали гроші туди. Останнє, що ми зробили — це стали тими, кого я називаю "обернені десятинники". Це значить, що коли ми з дружиною побрались 30 років тому, ми почали віддавати десяту частину з доходів на благодійність. Є такий принцип у Біблії, який каже віддавати 10% з того, що отримуєш, назад на благочинність, роздати їх на допомогу іншим людям.. Тож, ми почали так робити, і щороку ми збільшували цю частку на 1%. Так що після першого року спільного життя ми перейшли на 11%, після другого — на 12%, третього — на 13%, і так далі, й так далі. Чому я так робив? Бо щоразу, коли я даю, це пробиває панцир матеріалізму в моєму житті. Матеріалізм — це все, що стосується здобування: отримай, отримай, дістань все, що можеш, законсервуй все, що дістав, сядь на банку й зіпсуй решту. Це про "більше", про "мати більше". І ми думаємо, що хороше життя — це власне гарний вигляд. Це найважливіше за все — добре виглядати, добре почуватись і мати добрі речі. Але це не є добрим життям. Я повсякчас бачу людей, в кого є все це, і вони не обов'язково щасливі. Якби гроші дійсно робили тебе щасливим, то найбагатші люди світу були б і найщасливішими. І це, наскільки я особисто знаю, неправда. Це просто не так.

Тож добре життя — це не добрий вигляд, добре самопочуття й наявність речей, а добра поведінка і створення добра. Присвячення чомусь свого життя. Значимість у житті не походить від статусу, бо ви завжди можете знайти когось, хто має більше, ніж ви. Вона не береться з сексу. Вона не береться з зарплатні. Вона береться зі служіння. Вона — у присвяченні свого життя тому, що ми вважаємо вартим, тоді ми відчуваємо важливість. Саме такими нас "зібрав", відповідно до моєї віри, Бог. Тому ми й почали віддавати, і зараз, після 30 років, ми з дружиною змінили пропорцію — ми віддаємо 90% й живемо на 10%. Це, власне, було простою частиною. Складна частина в тому, що мені тепер робити з цією увагою? Бо я почав отримувати всілякі запрошення. Я щойно повернувся з туру промов тривалістю десь у місяць на трьох континентах, і я не вдаватимусь у деталі, але це було чудово. І я в роздумах, що робити з цим, з цією знаменитістю, яку принесла книжка?

І, оскільки я пастор, я почав читати Біблію. Там є глава, яка називається Псалом 72, це молитва Соломона за більшу впливовість. Коли ти читаєш цю молитву, вона звучить неймовірно егоїстично, егоцентрично. Вона звучить так: він каже: "Боже, я хочу, щоб ти зробив мене знаменитим." Ось як він молиться. Він каже: "Я хочу, щоб ти зробив мене знаменитим, я хочу, щоб ти розніс славу мого імені по всіх землях, я хочу, щоб ти дав мені силу, я хочу, щоб ти зробив мене знаменитим. Я хочу, щоб ти дав мені вплив". І це звучить як найегоїстичне прохання, яке можна зробити під час молитви. До того, як дійдеш до кінця псалму, до кінця глави. Тоді він каже: "Отже, тоді король" — він був тоді королем Ізраїлю й на вершині своєї могутності — "отже, тоді король зможе піклуватись про вдову й сироту, підтримувати засмучених, захистити беззахисних, піклуватись про хворих, допомагати бідним, висловитись за іноземця, за в'язнів". По суті, він говорить про всіх, хто на узбіччі суспільства.

І коли я прочитав це, подивився на це, й подумав, що ці слова означають, що ціль впливовості — говорити за тих, хто впливовості не має. Призначення впливовості — не самоствердитись, чи підняти собі ціну. І, до речі, ваша ціна — це не те ж, що ваша цінність. Ваша цінність ґрунтується не на цінних речах, які ви маєте, а на сукупності дуже різних факторів. І тому призначення впливу — говорити за тих, у кого впливу немає. І я мушу визнати, що я не пригадую, коли останнього разу я думав про вдів та сиріт. Їх нема на моєму радарі. Я керую церквою в одному з найбагатших районів Америки — там купа замкнених спільнот. Я маю церкву, заповнену гендиректорами й науковцями. І я можу проходити туди п'ять років і ніколи, жодного разу не зустріти безпритульного. Їх просто нема на моєму шляху. Але вони є через 13 миль на північ, по дорозі до Санта Ани. Тому я мав сказати: "ОК, я використаю весь свій достаток і весь вплив, що маю, щоб допомогти тим, у кого немає ні першого, ані другого."

Знаєте, в Біблії є історія про Мойсея. Вірите ви в це чи ні — насправді це не важливо для мене. Але Мойсей, якщо ви бачили фільм "Десять заповідей", Мойсей виходить, і бачить палаючий кущ, і Бог говорить із ним. І Бог каже: Мойсею, що в тебе в руці?" Я думаю, це найважливіше питання, яке вам коли-небудь зададуть. Що у вашій руці? Мойсей каже: "Це костур. Це костур пастуха". І Бог каже: "Кинь його на землю". І, якщо ви бачили цей фільм, то знаєте: він кидає його і той стає змією. І тоді Бог каже: "Підніми його". І Мойсей піднімає його знов, і він знову стає костуром. І тепер, коли я читаю це, я дивуюсь: про що все це? ОК. До чого це? Ну, я знаю кілька речей. Перша: Бог ніколи не робить див, просто щоб показати себе. Це не просто "Вау, хіба це не круто?" І, до речі, мій Бог не мусить проявлятись на сирному хлібі. Знаєте, якщо Бог і має прийти, то він не зробить це через сирний хліб.

(Сміх)

ОК? Просто, ось чому я люблю те, що робить Майкл, бо це наче, ОК, якщо він викриє це, тоді я вже не повинен. Але Бог — мій Бог — не з'являється як слід від розбризкувача. В Нього є кілька потужніших шляхів зробити те, що Він хоче зробити. Він не робить дива лише для того, щоб викаблучитись.

По-друге, якщо Бог колись задає вам питання, то він уже знає відповідь. Вочевидь, якщо Він — Бог, то це значить, що якщо Він задає питання, то це робиться для вас, а не для нього. Отже, він питає: "Що у твоїй руці?" І що було в руці Мойсея? Ну, це був костур пастуха. Тепер, слідкуйте за думкою.

Цей костур зображав три речі про життя Мойсея. По-перше, він показував його ідентичність. Мойсей був пастухом. Це символ його заняття, Я пастух. Це символ його ідентичності, його кар'єри, його роботи. По-друге, це символ не лише його ідентичності, це символ його доходу, бо все його майно зав'язане на вівцях. В ті дні ніхто не мав банківських рахунків, чи карток American Express, чи хедж-фондів. Ваше майно було зав'язане на отарах. Отже, це символ його ідентичності, це символ його доходу, і, по-третє, це символ його впливу. Що ви робите з костуром? Ну, ви переміщуєте з його допомогою овець з пункту А в пункт Б, підганяючи або тягнучи. Ви тягнете їх чи штовхаєте їх, перше чи друге. Отже, Він каже: "Ти покладеш свою ідентичність. Що в тебе в руці? У тебе ідентичність, у тебе дохід, у тебе вплив. Що у твоїй руці?" І Він каже: "Якщо ти покладеш його, я зроблю його живим. Я зроблю те, що ти ніколи не уявляв можливим". І якщо ви дивились цей фільм, "Десять заповідей", всі ці великі чудеса, які стались у Єгипті, зроблені цим костуром.

Торік мене запросили на гру NBA All-Stars. І, говорячи з гравцями, бо більшість команд NBA й NFL, і всі інші команди пройшли ці "40 днів призначення", на основі книжки. І я спитав їх, я сказав: "Що у твоїй руці? Отже, що у твоїй руці?" Я сказав: "Це баскетбольний м'яч, і цей м'яч відображає вашу ідентичність, хто ви такі. Ви гравці NBA. Він зображає ваш дохід. Ви отримуєте багато грошей від цього маленького м'ячика. І він відображає ваш вплив. І навіть якщо ви гратимете в NBA всього лиш кілька років, ви залишатиметесь гравцем NBA до кінця життя. І це дає вам величезний вплив. Отже, що ви збираєтесь робити з тим, що вам дано?"

І, я думаю, це головна причина того, чому я прийшов сюди сьогодні, до всіх вас, дуже світлих людей на TED, це спитати: "Що у твоїй руці?" Що у вас є, що вам дано? Талант, родинні зв'язки, освіта, свобода, зв'язки, можливості, багатство, ідеї, креативність. Що ви робите з тим, що вам дано? Це, для мене, головне питання в житті. Для мене в цьому - все значення життя, основаного на покликанні. У книжці я говорю про те, як ви "заточені" робити певні речі, ви сформовані. Цей маленький хрестик утворюють духовні багатства, серце, здібності, характер та досвід. Ці речі формують вас. І якщо ви хочете знати, що ви маєте робити решту свого життя — ви маєте поглянути на свою форму. Для чого я створений? Для чого Богу підлаштовувати вас під щось, якщо ви ніколи цим не будете займатись? Якщо ви заточені бути антропологом, ви будете антропологом. Якщо ви заточені бути підводним дослідником, ви будете підводним дослідником. Якщо ви маєте укладати угоди, чи укладатимете угоди. Якщо ви маєте малювати, ви будете малювати.

Чи знаєте ви, що Бог усміхається, коли ви є собою? Коли мої малі діти були маленькі — вони всі виросли, зараз у мене вже онучата — я заходив до їхньої кімнати, сідав на край ліжка, і дивився, як мої діти сплять. І я просто спостерігав, як їхні маленькі тіла піднімаються й опускаються, піднімаються й опускаються. І, дивлячись на них, я думав: це не випадково. Піднімаються й опускаються. І я був радий від того, що просто дивлюсь, як вони сплять. Дехто хибно розуміє, наче Бог радіє тільки тоді, коли ви робите, у лапках, "духовні речі", типу ходите до церкви чи допомагаєте бідним, чи, знаєте, сповідаєтесь або робите щось подібне. Суть у тому, що Бог радіє, коли бачить, як ви є собою. Чому? Він зробив вас. І коли ви робите те, для чого вас створено, він каже: "Це мій хлопчик. Це моя дівчинка. Ви використовуєте талант і можливості, які я дав вам". Тож моя порада вам така: подивіться на те, що у вашій руці — ваша особистість, ваш вплив, ваш дохід — і скажіть: "Це не про мене. Це про те, щоб зробити світ кращим місцем".

Дякую.