Річард Вілкінсон: Як економічна нерівність шкодить суспільствам

Всі ви знаєте про що йтиметься мова. Я думаю, що інтуїтивне відчуття, що нерівність нас ділить й розбиває та погіршує суспільні відносини, є актуальним ще з часів, які передували Французькій Революції. Змінилось те, що зараз ми можемо побачити докази, ми можемо порівняти суспільства, більш і менш рівні суспільства, і побачити нерівність «в дії». У ході розмови, я покажу вам дані та поясню чому ці зв'язки існують.

Але, спершу, подивіться які ми жалюгідні. (Сміх) Але я хочу почати з парадоксу. Ось ви бачите відношення тривалості життя до валового національного доходу — тобто, середній показник заможності серед країн. Погляньте на країни справа, серед них Норвегія та США, вони вдвічі заможніші за Ізраїль, Грецію, Португалію в лівій частині. І це аж ніяк не впливає на їх тривалість життя. Немає жодного натяку на подібний зв'язок. Але якщо подивитися глибше в наші суспільства, то побачимо надзвичайні соціальні градієнти здоров'я, що пронизують суспільство. Це ж, знову, тривалість життя.

Оце є невеликі місця в Англії та Уельсі — бідніші справа, заможніші зліва. Велика різниця між бідними та рештою нас. Навіть люди, під вершиною шкали мають нижчий рівень здоров'я ніж ті, що зверху. Тобто, дохід має важливе значення «в середині» наших суспільств, а не на міжсуспільному рівні. Поясненням цього є те, що всередині суспільств, ми дивимось на відносний дохід або місце в суспільстві, соціальний статус — де ми знаходимось по відношенню до інших та на величину різниці між нами. І, як тільки ви це зрозумієте, ви повинні замислитись ось над чим: що трапиться, якщо збільшити відмінності, або зменшити їх, зробити відмінності в доходах більшими або меншими?

Це саме те, що я вам збираюсь показати. Я не використовую гіпотетичні дані. Я беру дані з ООН — такі ж самі що є у Світового Банку — в шкалі різниці доходів цих заможних розвинутих демократичних країн. Мірило що ми використовували, а його легко зрозуміти і завантажити собі, показує наскільки багатші верхні 20 відсотків ніж нижні 20 відсотків у кожній країні. Ви бачите в більш рівних країнах зліва — Японія, Фінляндія, Норвегія, Швеція — верхні 20 відсотків приблизно в три з половиною, чотири рази заможніші за нижні 20 відсотків. Але в більш нерівній стороні — Об'єднане Королівство, Португалія, США, Сингапур — різниця вдвічі більша. Згідно цих вимірів, ми вдвічі нерівніші за деякі інші успішні демократичні країни з ринковою економікою.

Зараз я вам покажу, як це впливає на наші суспільства. Ми зібрали дані про проблеми пов'язані із соціальними градієнтами, проблеми, що є досить типовими для нижньої частини соціальної драбини. Показники тривалості життя, які можна порівнювати на рівні країн, учнівська успішність в математиці та грамотність, рівень дитячої смертності, рівень вбивств, відсоток населення у в'язницях, підліткова народжуваність, рівень довіри, ожиріння, психічні хвороби — які, відповідно до стандартів діагностичної класифікації, включають наркотичну та алкогольну залежність — та соціальна мобільність. Ми зібрали їх усіх в один показник. Всі вони входять в цей показник із однаковою вагою. Те, де знаходиться країна, визначається ніби середнім цих речей. І ось там, ви бачите залежність цього показника від виміру нерівності що я вам щойно показував, і який я буду використовувати знову і знову надалі. Більш нерівні країни програють по кожній з цих соціальних проблем. Кореляція є надзвичайно сильною. Але, якщо ви поглянете на залежність цього самого показника стану здоров'я та соціальних проблем як функція ВНП на людину, валового національного доходу, то там нічого немає, жодного натяку на присутність зв'язку.

Ми були дещо схвильовані: люди можуть подумати, що ми вибирали лише проблеми що підтримують наші висновки і просто сфабрикували ці залежності. Отож, ми також опублікували статтю в Британському Медичному Журналі про показник дитячого добробуту UNICEF. Він має 40 різних складових які були підготовані іншими людьми. Він включає: чи можуть діти спілкуватись зі своїми батьками, чи в змозі вони мати книжки вдома, який в них рівень імунізації, які відносини між дітьми в школах. Все включено в цей показник. Ось він у відношенні до того ж виміру нерівності. Ситуація з дітьми гірша у більш нерівних суспільствах. Досить помітний зв'язок. Але знову, якщо ви подивитесь на це мірило дитячого добробуту, у відношенні до національного доходу на одиницю населення, то немає взаємозв'язку, жодного натяку на його присутність.

Дані, які я вам вже показав, свідчать про те ж саме. Середня величина добробуту наших суспільств більше не залежить від національного доходу та економічного росту. Це дуже важливо у більш бідних країнах, але не в багатих та розвинутих. Але різниця між нами і де ми знаходимось один відносно одного тепер грає неабияку роль. Я вам покажу деякі частини нашого показника. Ось, наприклад, довіра. Це лишень відсоток населення, який погоджується, що більшості людей можна довіряти. Дані взято з World Values Survey. Погляньте, з більш нерівного боку, маємо близько 15 відсотків населення, які відчувають, що вони можуть довіряти іншим. Але в більш рівних суспільствах, цей показник підвищується до 60 та 65 відсотків. І якщо ви візьмете показник залучення до громадського життя або соціального капіталу, то знайдете дуже схожі залежності від нерівності.

Я можу сказати, що ми зробили цю роботу двічі. Ми спочатку зробили обрахунки з багатими, розвинутими країнами, а потім, як окремий тест, ми повторили це все для 50 американських штатів — задавши те ж саме питання: чи більш нерівні штати мають гіршу ситуацію по всіх цих показниках? Отож, ось довіра з загального федерального соціального дослідження як функція нерівності. Дуже схожа поведінка серед схожого різномаїтя рівнів довіри. Відбувається теж саме. Загалом, ми винайшли, що майже все, що пов'язано з довірою на рівні країн, також є пов'язаним з довірою по 50-ти штатах в нашому окремому дослідженні. Це — не випадковість.

Це — психічна захворюваність. WHO підготувала дані використовуючи однакові діагностичні інтерв'ю проведені з довільно вибраними представниками суспільства, щоб дати нам можливість порівняти рівні психічних хвороб в кожному суспільстві. Це є відсоток населення з різними психічними захворюваннями в попередньому році. Починаючи від 8% до 24% — цілі суспільства з трикратним рівнем психічної захворюваності в порівнянні з іншими. І знову, це пов'язано з нерівністю.

Ось злочинність. Ці червоні крапочки — Американські штати, а сині трикутники — Канадські провінції. Але подивіться на шкалу відмінностей. Починаючи з 15 злочинів на мільйон і до 150. Ось відсоток населення у в'язницях. Йдеться про десятикратну різницю, вертикально — в логарифмічній шкалі. Як бачите маємо від 40 до 400 людей за ґратами. Ця залежність не формується тільки за рахунок злочинів. В деяких місцях, це дійсно злочини. Але більшість з складових є більш серйозними, більш суворими покараннями. І чим більш нерівні суспільства, тим більша вірогідність збереження смертної кари. Тут ви бачите дітей, що кинули вчитися. І знову, досить велика різниця. Надзвичайно погано, якщо ми говоримо про використання талантів населення.

А тут — соціальна мобільність. Цей вимір мобільності насправді засновано на доходах. Ось на які питання він відповідає: «Чи має заможний батько заможного сина та чи має бідний бідного, або ж, чи є заможності батьків і дітей незалежні?». З більш нерівного боку, доходи батька мають велике значення — в Об'єднаному Королівстві, США. А у скандинавських країнах, доходи батька не мають такого великого значення. Там соціальна мобільність вища. І, як ми звикли говорити, — і я знаю, що сьогодні серед слухачів багато Американців — якщо Американці бажають жити за Американською мрією — їм варто переїхати до Данії.

(Сміх)

(Оплески)

Я щойно показав вам лише декілька речей. Я міг би показати багато інших проблем. Це проблеми, які трапляються частіше в нижніх соціальних сходинках. Але є нескінченна кількість проблем з соціальними показниками, які є гіршими в більш нерівних країнах — не те щоб трохи гіршими, а від вдвічі до вдесятеро. Подумайте про витрати, їх вартість в людях.

Я хотів би повернутися до графіку, що я показав раніше, до того, де ми все поєднали, щоб зробити два висновки. Один про те, що в кожному з графіків ми бачимо: країни які почуваються гірше в середньому, є більш нерівними країнами, а країни, які почувають себе добре, то є північні країни та Японія. Отже, маємо загальну соціальну дисфункцію пов'язану з нерівністю. І це не лише одна або дві речі з якими ми маємо проблему, ми маємо проблеми із більшістю речей.

Другий висновок, який я хочу підкреслити за допомогою цього графіка: якщо ви поглянете на низ, Швеція та Японія, вони зовсім різні країни по багатьох параметрах. Місце жінок, близькість до ядерної коаліції, є прикладами де має місце діаметрально протилежне розташування цих країн в світі країн заможних та розвинутих. Але інша важлива відмінність полягає в тому як вони досягають цієї більшої рівності. Швеція має велику різницю в доходах, але ця різниця зменшується за рахунок податків, державних витрат на охорону здоров'я, освіту, працевлаштування, соціальне забезпечення тощо. Японія зовсім інша. Тут набагато менша різниця в доходах до оподаткування. В Японії менші податки. Державні витрати на соціальне забезпечення, освіту і охорону здоров'я менші. Згідно нашого аналізу Американських штатів, ми маємо схожу протилежність. Є деякі штати, яким вдається успішно розподілити блага, деякі штати живуть добре тому що в них маленька різниця в доходах перед податками. Можна зробити висновки, що не важливо як саме рівність досягається, головне, — що досягається «якось».

Я не говорю про ідеальну рівність, я говорю про ту рівність, що існує в багатих розвинутих демократичних країнах. Інша, досить цікава, сторона цієї «медалі»: не лише бідні відчувають вплив нерівності. Здається є певний сенс в словах Джона Дона «Людина — не острів». У декількох дослідженнях можна порівняти як люди живуть у більш та менш рівних суспільствах на кожному рівні соціальної ієрархії. Це лише один приклад. Це — дитяча смертність. Деякі шведи люб'язно класифікували дитячі смерті в своїй країні відповідно до Британського реєстру соціоекономічних класифікацій. Отже, то є анахронічна класифікація за професією батьків, а одинокі батьки йдуть окремо. «Низький соціальний клас» тут означає фізичну роботу без спеціальних навичок. Далі йде фізична робота із спеціальними знаннями, потім помірно інтелектуальна, і, нарешті, професійна — доктори, адвокати, директори великих компаній.

Бачимо, що Швеція краще виглядає за Британію на всіх рівнях соціальної ієрархії. Найбільша різниця спостерігається в низах суспільства. Але навіть на вершині краще почувається в більш рівному суспільстві. Ми довели це на п'яти різних базах даних, включаючи освітні показники та стан здоров'я в США та світі. І ось яка виходить загальна картина: та велика рівність грає значну роль внизу, але має деякий вплив і на верху.

Та мушу сказати декілька слів про те, що відбувається. Я думаю, що я шукаю і говорю про психосоціальні ефекти нерівності. Про почуття переваги та підпорядкованості, про оцінення та недооцінення, повагу і зневаження. І звичайно ж, про ті почуття змагання статусів, що з'являються в результаті і живлять перетворення нашого суспільства на суспільство споживання. Це також веде до збільшення хвилювання пов'язаного з можливістю втрати статусу. Нас більше турбує те, що про нас думають інші, чи бачать вони нас привабливими, кмітливими, і таке інше. Соціально-оцінювальні процеси зростають, зростає й поширюється страх перед ними.

Цікаво, що деякі дослідження проводяться в соціальній психології паралельно до наших: було перевірено 208 досліджень, в яких волонтерів було запрошено в психологічну лабораторію де вимірювався рівень їх гормонів стресу і їх реакції на виконання стресових завдань. І під час аналізу результатів, задавалися питання на кшталт «які типи стресу найпередбачуваніше підвищують рівень кортизолу, гормону стресу?». І відповіддю було те, що це були завдання, які включали в себе соціально-оцінювальну загрозу — загрозу самооцінці або соціального статусу, в яких інші могли негативно оцінити ваш рівень виконання завдання. Стреси такого типу мають досить особливий фізіологічний ефект.

Нас розкритикували. Звичайна річ, що є люди, яким не подобається критика і є люди хто дивується критиці. Хоча, повинен вам сказати, що коли люди критикують нас за фіксацію та підбір даних, ми ніколи не підбираємо дані. Ми маємо особливе правило, якщо наше джерело даних має відомості про якусь країну, ми ці дані включаємо до аналізу. Наше джерело вирішує чи достовірні ці дані — не ми. Інакше мав би місце статистичний зсув.

Як на рахунок інших країн? Є 200 досліджень зв'язків стану здоров'я з доходом та рівністю; вони опубліковані в академічних журналах з хорошою репутацією. Вони не обмежені країнами, про які ми тут згадували, приховуючи досить просту залежність. Ті ж самі країни, ті ж самі вимірювання нерівності, проблема за проблемою. Чому ми не враховуємо інші фактори? Ми вже показали вам, що ВНП на людину нічого не міняє. І звичайно, інші, використовуючи більш витончені методи, в літературі, контролювали рівень бідності та освіти і так далі.

Як щодо причинності? Зв'язок сам по собі не доводить існування причинно-наслідкової залежності. Ми витратили досить багато часу. І справді, люди знають про причинно-наслідковий характер деяких з зв'язків. Велика зміна в нашому розумінні змін хронічного здоров'я у багатому, розвинутому світі — це розуміння того наскільки хронічний стрес від соціальних джерел впливає на імунну систему, на серцево-судинну систему. Чи, наприклад, причину зростання злочинності в більш нерівних суспільствах треба шукати в зневажливому ставленні верхів до низів.

Повинен сказати, що для розв'язання цих питань, потрібно розібратися з речами після оподаткування. та речами до оподаткуванням. Ми вимушені обмежити доходи і бонуси нагорі. Я думаю, ми повинні зробити наших босів підзвітними своїм працівникам у будь-який спосіб в який тільки ми з вами в змозі. Я думаю, що головним висновком є те, що ми можемо підвищити справжню якість людського життя зменшуючи різницю в доходах між нами. Раптом ми маємо змогу впливати на психологічний добробут цілих суспільств, і це дуже цікаво.

Дякую.

(Оплески)