Річард Бренсон - життя на висоті 30 тисяч футів

Кріс Андерсон: Вітаємо на TED.

Річард Бренсон: Дуже дякую. Мій перший TED є чудовим.

КА: Ви зустріли когось цікавого?

РБ: Що добре у TED - те, що кожен цікавий. Я був дуже радий бачити Голді Хоун. тому що повинен був вибачитись перед нею. Я вечеряв з нею близько двох років тому і у неї була ця велика обручка і я одягнув її на свій палець та не міг зняти. І у цей вечір я прийшов додому до моєї дружини і вона хотіла знати чому у мене була жіноча велика масивна, велика обручка на пальці. І, щоб там не було, наступного ранку ми змушені були піти до ювеліра, щоб він її перерізав. Тому, (Сміх) отож, мої вибачення Голді.

КА: Це добре. Отож, ми покажемо деякі слайди однієї з Ваших - кількох з Ваших компаній. Ви заснували одну чи дві у свій час. Отож, Ви знаєте, Virgin Atlantic, Virgin Records - Я гадаю це все почалось із журналу "Студент". А потім, так, усі ці інші також. Отже, як Вам це вдається?

РБ: Я читав усі ці інструкції TED не можна говорити про свій власний бізнес, а тепер Ви мене запитуєте. Тому, думаю, що ви не зможете зігнати мене зі сцени оскільки Ви поставили запитання. (Сміх)

КА: Це залежить проте від відповіді.

РБ: Я думаю, що засвоїв досить рано одну річ, якщо Ви можете керувати однією компанією Ви можете керувати будь-якими компаніями. Я маю на увазі, що основне у компаніях - знаходити правильних людей, надихати цих людей, відкривати найкраще у людях і я просто люблю вчитись, і я неймовірно допитливий і я люблю приймати статус-кво як виклик та намагатись перевернути його догори дном. Тому, я розглядаю життя як один довгий навчальний процес. І я розумію, якщо я користуюсь послугами чиєїсь авіакомпанії і бачу, що цей досвід не дуже приємний, власне так і було 21 рік тому, тоді я думаю, що мабуть я можу створити таку авіалінію, котрою я б хотів літати. І тому, я дістав один вживаний Боїнг 747 та спробував.

КА: Так, це була загадкова річ, тому що Ви прийняли рішення, котре за порадами багатьох людей було божевіллям. І, фактично, певною мірою, воно практично зруйнувало Вашу імперію у свій час. Я розмовляв із одним із інвестиційних банкірів у той самий час, коли Ви практично продали Virgin Records та інвестували багато коштів у Virgin Atlantic, і він вважав, що Ви проміняли четверту найбільшу у світі компанію звукозапису на 25 за розміром авіалінію і, що Ви збожеволіли. Чому Ви це зробили?

РБ: Ну, думаю існує дуже тонка лінія, котра розділяє успіх та невдачу. І я думаю, що коли Ви починаєте бізнес без фінансової підтримки, ймовірно, що Ви опинитесь не на тому боці роздільної лінії. Нас атакувала British Airways; вони намагались витіснити нашу авіалінію з бізнесу, і вони розпочали так звану кампанію брудних трюків. І я усвідомив, що уся імперія могла зазнати краху, якщо я нічим не пожертвую. І для того, щоб зберегти роботу людей, котрі працювали на авіалінію, та захистити роботу людей, котрі працювали у компанії звукозапису, я був змушений продати сімейну цінність для того, щоб захистити авіалінію.

КА: У "пост-Непстер" епоху, Ви виглядаєте певною мірою генієм за це також.

РБ: Так, це виявилось правильним поворотом. Проте, сумним у свій час, але ми рухались далі.

КА: Зараз Ви активно використовуєте бренд Virgin і здається, що отримуєте синергетику від одного до наступного. Що стоїть за цим брендом у Вашій голові?

РБ: Ну, мені б хотілось думати, що за ним стоїть якість, що коли хтось зустрічає якусь із компаній Virgin, вони -

КА: Вони якісні, але Річарде, усі кажуть якість - дух?

РБ: Ні, але я планував перейти до цього. Ми багато розважаємось і я думаю, що наші працівники насолоджуються цим. Ми, як я уже згадував, ми входимо і розбурхуємо інші галузі і я думаю, ми робимо це по-іншому, і я думаю, що ці галузі не залишаються колишніми у наслідок атаки ринку з боку Virgin.

КА: Я маю на увазі, що було кілька Ваших проектів, у яких бренд, можливо, не досить добре спрацював. Я маю на увазі Virgin Brides ("Незаймані Наречені") - що там сталось? (Сміх)

РБ: Ми не змогли знайти жодних клієнтів. (Сміх) (Оплески)

КА: Мені було також цікаво чому - Я думаю Ви втратили шанс із випуском презервативів - Ви назвали їх Mates. Я маю на увазі, чому Ви не могли використати бренд Virgin для цього також? "Більше не незайманий", чи щось таке.

РБ: І знову, у нас могли бути проблеми із пошуком клієнтів. Я маю на увазі, часто коли Ви запускаєте компанію і отримуєте скарги від клієнтів, Ви можете їх владнати. Проте, приблизно через три місяці після запуску компанії із презервативами я отримав листа, скаргу, і я сів та написав довгого листа у відповідь цій пані, у котрому я глибоко вибачався. Проте, очевидно, я мало, що міг із цим зробити. І потім, шість місяців по тому чи дев'ять місяців після виникнення проблеми, я отримав приємного листа із фотографією дитини, у котрому запитували чи я стану хрещеним батьком, що я й зробив. Отже, все закінчилось добре.

КА: Справді? Вам слід було принести фото. Це чудово.

РБ: Так, мені слід було.

КА: Допоможіть нам із деякими цифрами. Маю на увазі, які тут цифри? На скільки велика уся група? Який загальний оборот?

РБ: Приблизно 25 мільярдів доларів зараз всього.

КА: І скільки працівників?

РБ: Приблизно 55 000.

КА: Отже, Вас фотографували по-різному у різні часи і Ви ніколи не хвилювались поставити свою гідність під загрозу чи щось таке. Що це було? Це насправді?

РБ: Та. Ми відкривали мегамагазин у Лос-Анджелісі, здається. Ні, я думаю - КА: Але це Ваше волосся? РБ: Ні. КА: А що це було?

РБ: Падіння у чай.

КА: Гаразд. (Сміх)

КА: А, це було досить весело. Це був прекрасний човен-авто у котрому -

РБ: О, це авто, ми власне - це була подія TEDster, здається. Давайте зупинимось на цьому на хвилинку? (Сміх)

РБ: Це важка робота, чи не так?

КА: Так, це важка робота. (Сміх) Коли я вперше приїхав до Америки, я пробував це із працівниками також, але вони ... у них є ці інші правила тут, це дуже дивно.

РБ: Я знаю, мої адвокати кажуть, що я не повинен це робити, але -

КА: Говорячи про це, розкажіть нам про -

РБ: Ми запустили Паммі, помилково думаючи, що зможемо протистояти Кока-Колі, і ми запустили пляшку коли під назвою "Паммі", що за формою була трохи схожа до Памели Андерсон. Але біда була в тому, що вона постійно падала на одну сторону, але - (Сміх)

КА: За проектом Філіп Старка можливо?

РБ: Звичайно.

КА: Ми ще подивимось кілька фотографій. Virgin Brides. Дуже гарно. І, гаразд, зупинимось тут. Це було, коли Ви отримували якусь нагороду?

РБ: Так, за 25 років до того ми запустили пісню групи Sex Pistols' "Боже бережи Королеву", і я точно ніколи не очікував, що 25 років по тому вона прийме нас в члени ордену. Проте, думаю, у неї не дуже добра пам'ять.

КА: Ну, Бог оберігав її і Ви отримали справедливу винагороду. Вам подобається коли Вас називають "Сер Річард", чи як?

РБ: Ніхто мене ще не називав Сером Річардом. Інколи в Америці я чую як люди кажуть Сер Річард. і у мене враження, що це якась шекспірівська п'єса. Проте більше ніде.

КА: Гаразд. То Ви можете використати своє звання для чого-небудь чи це лише...

РБ: Ні. Гадаю якщо проблематично зарезервувати столик у ресторані чи ще щось, це мабуть варто використати.

КА: Ви знаєте це не Річард Бренсон, це Сер Річард Бренсон.

РБ: Іду скажу секретарці, щоб так робила.

КА: Гаразд. Давайте поговоримо про космічні речі. Я думаю, що у нас є відео, котре показує чим займаєтесь Ви та Virgin Galactic у повітрі. Отже, це Берт Рутан спроектував космічний корабель?

РБ: Так, він буде готовий через 12 місяців, а потім буде 12 місяців активного тестування і через 24 місяці від цього моменту люди зможуть здійснити мандрівку в космос.

КА: Цей інтер'єр був спроектований Філіп Старк?

РБ: Філіп виконав добру частину цього - логотипи, а також він зараз будує космічну станцію у Нью-Мексико, і, фактично, він взяв за основу око, і ця космічна станція буде одним велетенським оком, таким чином, коли Ви будете в космосі, ви зможете побачити це масивне око, котре дивитиметься вверх на вас. А коли приземлятиметесь, зможете повернутись у це велетенське око. Він абсолютний геній у сфері дизайну.

КА: Але Ви не доручали йому проект двигуна?

РБ: Філіп часто помиляється, тому, думаю, що він не був би найкращим розробником двигуна.

КА: Він провів гарний виступ тут два дні тому.

РБ: О? Ні, він є ...

КА: Дехто вважав його чудовим, дехто вважав його дуже загадковим. Проте, я особисто вважаю його чудовим.

РБ: Він великий ентузіаст, тому він мені подобається. Але -

КА: Отже, у Вас постійно сидить вірус відкриттів. Ви коли-небудь про це шкодували?

РБ: Багато разів. Маю на увазі, що у результаті експедицій на повітряній кулі та човні, котрі ми здійснили у минулому - мене витягали з моря гелікоптером близько шести разів і кожен раз я вже не сподівався повернутись додому, щоб розповісти про пригоду. Тому, у такі моменти Ви неодмінно запитуєте що ж Ви тут робите або ...

КА: Що було найближче до того, коли Ви думали, що це уже кінець, я мабуть відійду з цього світу?

РБ: Ну, думаю, що пригоди на повітряній кулі були ... кожна з них була фактично кожна, була близькою до кінця. І, маю на увазі, перш за все ... ніхто фактично не перетинав Атлантику на повітряній кулі до цього, тому нам треба було збудувати кулю, котра змогла б пролетіти у реактивному потоці, і ми не були впевнені коли саме куля увійде у цей реактивний потік, чи вона протримається при вітрах 200, 220 миль на годину, котрі зустрічаються там. І під час першого підйому з Сугарлоуф для перетину Атлантики, коли ми входили у швидкісний повітряний потік, ця величезна куля ... вершина цієї кулі врешті-решт рухалась зі швидкістю у кілька сотень миль на годину, а капсула внизу, в котрій ми знаходились, рухалась зі швидкістю, мабуть, дві милі на годину, і вона просто рвонула. Це нагадувало утримування тисячі коней. І ми схрестили всі пальці, та молились, щоб куля залишилась цілою, що, на щастя, і сталось. Проте закінчення усіх цих мандрівок на кулі були ... кожного разу щось виходило з ладу, і одного разу більш досвідчений аеронавт, котрий був зі мною, вистрибнув та залишив мене боротись за життя. (Сміх)

КА: Він казав Вам стрибати, чи він просто сказав: "Я йду звідси" і ...

РБ: Ні, він сказав мені стрибати, але як тільки його ваги не стало, куля підстрибнула на 12 000 футів і я ...

КА: І Ви, думаю, цим надихнули роман Яна МакЕвана.

РБ: Так. Ні, я одягнув кисневу маску та стояв на вершині аеростату, із парашутом, дивлячись на вихор хмар внизу, намагаючись зібратись духом та стрибнути у Північне море, і це були дуже, дуже, дуже самотні миті. Проте, у будь-якому разі, мені вдалось пережити це.

КА: Ви стрибнули чи куля спустилась врешті-решт?

РБ: Ну, я знав, що у мене залишилось палива на пів години, і я також знав, що, ймовірно, якщо б я стрибнув, у мене б залишилось лише кілька хвилин життя. Тому я заліз назад у капсулу та відчайдушно намагався впевнитись, що приймаю правильне рішення. І написав кілька записок моїй сім'ї. Потім знову виліз нагору, знову подивився вниз на ці хмари, заліз у капсулу назад. І потім нарешті подумав, що є кращий шлях. У мене була величезна куля над головою, це ж найбільший парашут, котрий міг би бути, чому б ним не скористатись? І так я зміг пролетіти на кулі крізь хмари і за 50 футів до зіткненням з морем, я вискочив. І аеростат зіштовхнувся з морем та відскочив на 10 000 футів назад угору без мене. Але було чудово бути у цій воді ..

КА: Що Ви написали своїй сім'ї?

РБ: Лише те, що кожен написав би у такій ситуації, що я їх дуже люблю і ... я уже написав їм листа перед цією мандрівкою, на випадок якби щось сталось. Але на щастя, вони ніколи ним не скористались.

КА: Ваші компанії отримують неймовірний PR завдяки Вашим подвигам. Роками ... до того, як я перестав дивитись на опитування, до Вас ставились як до великого героя у Великобританії, і не тільки. І циніки можуть сказати, що це просто кмітливий бізнесмен, котрий робить усе, щоб реалізувати свій особливий стиль маркетингу. На скільки великою була доля PR у цьому? РБ: Ну, звичайно, PR експерти казали, що я, як власник авіалінії, останнє, що повинен робити, так це вирушати у подорожі на кулях та човнах, та падати у моря. (Сміх)

КА: Вони мали рацію, Річарде.

РБ: Власне, я думаю, наша авіалінія замовила цілу рекламну сторінку у той час та написала "та ну Річарде, існують кращі шляхи перетнути Атлантику." (Сміх)

КА: Щоб усе це зробити, Ви повинні були бути генієм від початку, вірно?

РБ: Ну, я не буду заперечувати цього. (Сміх)

КА: Так, це не зовсім хардбол. Гаразд.

КА: Хіба Ви не були поганим учнем?

РБ: У мене була дислексія, я взагалі не розумів шкільної роботи. Я б точно завалив тести на IQ. І це було однією з причин чому я залишив школу у 15 років. І якщо я не зацікавлений чимось, я це не засвою. Оскільки у мене дислексія, виникають певні досить химерні ситуації. Наприклад, мені потрібно було ... я керую найбільшою групою приватних компаній у Європі, проте, не можу відрізнити чистий прибуток від валового. Тому, зустрічі з акціонерами є захоплюючими. (Сміх) І, то це типу добра новина чи погана новина? І, загалом, люди кажуть, о, це погана новина.

КА: Так щоб просто прояснити, 25 мільйонів - це валовий прибуток, так, валовий? (Сміх)

РБ: Ну, я сподівають, що це власне чистий, (Сміх) Це я зрозумів.

КА: Ні, повірте мені, це валовий. (Сміх)

РБ: Коли мені виповнилось 50, хтось вивів мене із зали засідань і сказав, "Слухай, Річарде, давай я намалюю діаграму - ось тут сітка у морі, і рибу із моря виловлюють у цю сітку. І це прибуток, котрий залишається у цій невеликій сітці, усе решта з'їдають." І нарешті я все зрозумів. (Сміх) (Оплески)

КА: Проте, маю на увазі, у школі при досить жалюгідній академічній успішності, Ви були також капітаном команд з крикету та футболу, тобто, Ви були ніби вродженим лідером, проте трохи бунтівним, чи як би Ви ...

РБ: Так, думаю я був незвичайним і я був ... так, я був, на щастя, успішним у спорті і таким чином, у мене було принаймні щось у чому я міг удосконалюватись в школі.

КА: І деякі дивні речі стались раніше у Вашому житті. Маю на увазі, існує історія про Вашу маму, котра, кажуть, залишала Вас у полі, у віці 4 років, кажучи "Добре, йди додому." Це справді відбувалось?

РБ: Вона була, вона вірила, що потрібно стояти на своїх ногах з раннього віку. Тому, вона робила нам те, за що б її зараз заарештували, висаджувала нас із авто і казала нам самотужки знайти дорогу до бабусі, приблизно за п'ять миль до того. І змушувала нас їхати у чудові довгі велосипедні мандрівки. І нам ніколи не дозволяли дивитись телебачення і тому подібне.

КА: Але чи є тут ризик? Маю на увазі, що у цій кімнаті багато багатих людей і у них є діти, і вони стоять перед дилемою як їх виховувати. Чи Ви дивитесь на сучасне підростаюче покоління дітлахів та думаєте, що їх занадто бавлять, вони не знають, що мають, ми збираємось виховати покоління привілейованих ...

РБ: Ні, я думаю, якщо Ви виховуєте дітей, то просто хочете огорнути їх любов'ю, похвалою та ентузіазмом. Тому, я не думаю, що Ви насправді можете занадто розпестити своїх дітей.

КА: Ви виявились не таким поганим, мушу сказати. Ваш директор школи сказав Вам - маю на увазі, він вважав Вас досить загадковим у школі ... він сказав, що Ви або станете мільйонером, або сядете у в'язницю, і він не знав що саме. Що з цього сталось швидше? (Сміх)

РБ: Ну, я здійснив обидва варіанти. Думаю, я сів у в'язницю швидше. Проти мене, фактично, порушили справу за двома досить давніми законами у Великобританії. Мене судили за Законом про венеричні захворювання 1889 року та Законом про непристойну рекламу 1916 року. У перший раз за згадування прилюдно слова "венерична хвороба", у нас був центр, де ми допомагали молодим людям, у котрих були проблеми. І одна із проблем, котра є у молодих людей - це венеричне захворювання. Існує давній закон, котрий говорить, що не можна згадувати слово "венеричне захворювання" прилюдно, або друкувати його. Тому, поліція постукала у двері і сказала, що вони арештують нас, якщо ми продовжимо згадувати слово "венеричне захворювання". Ми змінили його на "соціальні хвороби" і люди приходили із прищами та висипкою, проте ніхто більше не приходив із венеричним захворюванням. Тому, ми повернулись до "венеричні захворювання" і нас швидко арештували. І пізніше за "Never Mind the Bollocks, Here's the Sex Pistols", слово "bollocks (яйця; нісенітниця)", поліція вирішила, що воно було грубим і нас арештували за використання слова "bollocks" на альбомі Секс Пістолз. І Джон Мортімер, драматург, захищав нас. І він запитав, чи я зміг би знайти експерта у сфері мовознавства, для того, щоб знайти інше визначення слова "bollocks". І тому я подзвонив у Нотінгемський університет, і попросив поговорити із професором мовознавства. І він сказав "Слухай, "bollocks" не має нічого спільного із геніталіями. Це власне прізвисько, котрим називали священників у 18 столітті." (Сміх) І він продовжив, "Більше того, я сам священник." І тому я сказав: "Ви б не могли прийти в суд?" І він сказав, що зробить це із задоволенням... і він сказав: "Ви б хотіли, щоб я прийшов у рясі?" І я сказав: "Так, це було б - будь ласка ..." (Сміх)

КА: Чудово.

РБ: Таким чином наш ключовий свідок заявляв, що це власне "Не звертай увагу на священника, тут Секс Пістолз" (Сміх) І суддя визнав нас, неохоче визнав нас, не винними, тому ... (Сміх)

КА: Це шалено. (Оплески) Ну а серйозно, є темна сторона? Багато людей сказали б, що не можливо, щоб хтось міг звести таку неймовірну кількість компаній не встромивши ножа у спину кільком людям, Ви знаєте, не зробивши чогось огидного. Вас звинуватили у тому, що Ви безжалісні до інших. Хтось написав огидну біографію про Вас. Щось із цього правда? Чи є частка правдивості у ній?

РБ: Я загалом не думаю, що цей стереотип бізнесмена, котрий йде про головах інших людей, щоб дістатись нагору, в принципі, працює. Я думаю, якщо Ви добре ставитесь до людей, люди будуть повертатись і повертатись за більшим. І я думаю, що усе, що людина має у житті - це її репутація і цей світ дуже тісний. І я власне думаю, що найкращий спосіб стати успішним бізнес лідером - поводитись з людьми чесно і добре, і я хочу думати, що власне так ми керуємо Virgin.

КА: А як щодо людей, котрі Вас люблять і котрі бачать як Ви проводите ... як Вас затягують усі ці нові проекти, і здається, що у Вас є залежність від відкриття чогось нового. Вас захоплює якась ідея і вуаля! Тобто, Ви думаєте про життєвий баланс? Як почувається Ваша сім'я кожного разу коли Ви починаєте щось велике та нове?

РБ: Я також вірю, що батьківство є надзвичайно важливим, тому з раннього віку дітей, коли вони їдуть на відпочинок, я їду з ними. Таким чином, ми проводимо якісні три місяці на відпочинку разом. Так, я буду на зв'язку. Нам пощастило, у нас є маленький острівок на Карибах і ми можемо ... тому я можу відвезти їх туди і ми можемо запросити друзів, і ми можемо розважатись разом, але я можу також бути в курсі того, що відбувається.

КА: Останнім часом Ви почали говорити про цей термін капіталістична філантропія. Що це таке?

РБ: Капіталізм довів, що це система, котра працює. Ви знаєте, альтернатива - комунізм не спрацювала. Проте проблема з капіталізмом полягає у тому, що неймовірне багатство опиняється в руках кількох людей, і тому неймовірна відповідальність, думаю, супроводжує це багатство. І думаю це важливо, щоб люди, котрі опинились у цій щасливій позиції, не зводили це до боротьби за більші та більші яхти та усе більші авто, але використовували гроші для того, щоб створити нові робочі місця, або вирішувати проблеми у всьому світі.

КА: І що це за проблеми, котрі найбільше Вас хвилюють, про котрі Ви найбільше дбаєте, на корті хочете спрямувати свої ресурси?

РБ: Ну, є багато проблемних питань. Глобальне потепління однозначно є величезною загрозою для людства і ми вкладаємо багато часу та енергії, намагаючись створити альтернативне паливо і ми призначили нагороду, що власне і є нагородою, якщо ми не отримаємо відповідь стосовно альтернативного палива, якщо ж нам власне не вдасться зменшити викиди вуглецю швидко і якщо ми перейдемо критичну точку, нам потрібно заохочувати людей знайти спосіб вилучення вуглецю з атмосфери землі. І фактично, насправді не було людей, котрі працювали над цим до того, тому ми хотіли, щоб люди спробували ... усі найкращі мізки світу почали думати про це, і також спробували вилучати і метан з атмосфери землі. І власне, 15 000 людей заповнили наші анкети кажучи, що вони б хотіли спробувати. Отож, нам потрібен лише хтось один, на що й сподіваємось.

КА: І Ви також працюєте над кількома проектами в Африці?

РБ: Так, ми засновуємо так звану кімнату війни, можливо не зовсім правильне слово ... ми намагаємось ... можливо ми його змінимо ... але в будь-якому випадку, це кімната війни для координації усіх випадків атак, що відбуваються в Африці, усіх різноманітних соціальних проблем в Африці та спробувати використати кращі практики. Ось, наприклад, є лікар в Африці, котрий виявив, що якщо давати матері антиретровірусні ліки 24 тижні вагітності, її дитина при народженні не матиме ВІЛ. І поширення цієї інформації по решті Африки є важливим.

КА: Кімната війни - звучить потужно та драматично. Але чи існує ризик, що такі західні бізнес-герої настільки захопляться ... маю на увазі, вони звикли мати ідею, втілювати її, і вони глибоко вірять у свою здатність змінити світ. Чи існує ризик у тому, що коли ми їдемо у такі місця як Африка і скажімо маємо вирішити цю проблему і ми можемо це зробити, у мене є усі ці мільярди доларів, знаєте бла-бла-бла- ось ця велика ідея. І наштовхуємось на більш складну ситуацію і власне врешті-решт створюємо безлад. Чи турбує Вас це?

РБ: Ну, в першу чергу у цій конкретній ситуації, ми власне ... ми працюємо над цим із урядом. Табо Мбекі мав проблеми із прийняттям того, що ВІЛ та СНІД є пов'язаними, проте це спосіб у який, я думаю, він вирішує цю проблему, і замість того, щоб світ критикував його, це спосіб співпрацювати з ним, з його урядом. Дуже важливо, що коли люди таки їдуть до Африки і намагаються допомогти, вони не просто прибувають туди і потім їдуть геть через кілька років. Цей процес повинен бути послідовним. Проте я думаю, що бізнес лідери можуть внести своє підприємницьке ноу-хау і допомогти урядам підійти до речей трохи по-іншому. До прикладу, ми засновуємо клініки у Африці, де ми збираємось надавати безкоштовні антиретровірусні ліки, безкоштовне лікування туберкульозу та безкоштовне лікування малярії. Але ми також намагаємось зробити ці клініки самодостатніми, щоб люди оплачували деякі інші послуги.

КА: Багато циніків говорять про таких як Ви чи Білл Гейтс чи ще про когось, що це насправді ... що цим практично керує знову ж таки якесь бажання створити правильний образ, уникнути провини, а не справжній філантропічний інстинкт. Що б Ви їм відповіли?

РБ: Ну, думаю кожен ... люди роблять щось через багато різноманітних причин і я думаю, що коли лежатиму на смертному ложе, я захочу відчувати, що змінив життя інших людей. І можливо це егоїстично так думати, але мене так виховували. Я думаю, якщо у мене є можливість радикально змінити життя інших людей найкраще, я повинен це зробити.

КА: Скільки Вам років?

РБ: Мені 56.

КА: Психолог Ерік Еріксон каже що, на скільки я його розумію і я ще зовсім аматор, проте коли людям 30-40 років ними керує бажання рости, і це спосіб їхньої самореалізації, у 50-60, режим роботи зсувається більше до віднайдення мудрості та пошуку спадщини. Здається, що Ви і досі трохи знаходитесь у фазі росту, Ви ще досі реалізуєте ці неймовірні нові плани. Як багато Ви думаєте про свій спадок, і що б Ви хотіли бачити своїм спадком?

РБ: Я не дуже багато думаю про спадок. Знаєте, моя бабуся жила до 101, тому надіюсь, що у мене ще є 30 чи 40 років. Ні, я просто хочу прожити життя на повну. І якщо я можу щось змінити, я сподіваюсь, що я це зміню. І я думаю, що одна із позитивних речей сьогодення є візьміть Сергія та Ларрі з Google, до прикладу, котрі є добрими друзями. І, слава Богу, у нас є двоє людей, котрі щиро дбають про світ і мають таке багатство. Якщо б у них було таке багатство і вони не дбали про світ, було б дуже тривожно. І Ви знаєте вони зроблять неймовірні зміни у світі. І думаю важливо, щоб люди на таких позиціях таки щось змінювали.

КА: Ну, Річарде, коли я починав у бізнесі, я нічого про це не знав і я також був ... я думав, що ділові люди повинні бути просто безжалісними і що це був єдиний спосіб досягти успіху. І Ви власне надихнули мене. Я дивився на Вас і думав, ну, він це зробив, можливо існує інший шлях. Тому, хочу подякувати Вам за це натхнення і за те, що прийшли сьогодні на TED. Дякую. Дуже дякую. (Оплески)