Ніал Фергюсон: Шість забійних прог процвітання

Давайте поговоримо про мільярди. Давайте поговоримо про мільярди минулого і майбутнього. Ми знаємо, що близько 106 мільярдів людей жили на землі. І ми знаємо, що більшість з них — мертві. І ми також знаємо, що більшість із них живуть або жили в Азії. І ми також знаємо, що більшість з них були або є дуже бідними — і жили не дуже довго. Давайте поговоримо про мільярди. Давайте поговоримо про 195000 мільярдів доларів багатства в сучасному світі. Ми знаємо, що велика частина цього багатства була зароблена після 1800 року. І ми знаємо, що його велика частина зараз належить людям, яких ми могли б назвати «представниками заходу»: Європейці, жителі Північної Америки, Австралоазіати. Становлять вони 19 відсотків населення світу сьогодні, а володіють двома третинами її багатства.

Економічні історики називають це «Великою Розбіжністю». І цей слайд ось тут є найліпшим спрощенням історії про Велику Розбіжність, яке я можу вам запропонувати. Це в основному є два співвідношення: ВВП на душу населення, валовий внутрішній продукт на душу населення, тобто середній дохід. Перший графік, червона лінія, то є відношення британського ВВП на душу населення до індійського. А синя лінія — американського до китайського. Діапазон даних — з 1500 року до сьогодення. Можна побачити, що Велика Розбіжність є експоненційною. Спочатку лінії дуже близькі одна до одної. Насправді, в 1500 році середньостатистичний китаєць був багатший за середньостатистичного північноамериканця. Коли ви дійдете до 1970-х років де графік закінчується, середньостатистичний британець більш ніж в 10 разів багатший за середньостатистичного індійця. І це враховуючи відмінності у вартості життя. Тут враховано паритет купівельної спроможності. Середньостатистичний американець майже в 20 разів багатший за середньостатистичного китайця в 1970-х.

Чому так? Це не просто історія з економіки. Якщо взяти 10 країн, що згодом стали Західними імперіями, в 1500 році вони були насправді зовсім крихітні — п'ять відсотків від поверхні суші в світі, 16 відсотків її населення, можливо близько 20 відсотків її доходу. До 1913 року ці 10 країн, а також США, контролювали величезні глобальні імперії — 58 відсотків території світу, приблизно такий самий відсоток населення, і дійсно величезну, майже три чверті, частку світового економічного виробництва. Зверніть увагу, більшість заробленого пішло на батьківщину, до імперської метрополії, а не до її колоніальних володінь.

Але імперіалізм то є не єдиний винуватець — хоча багато хто намагався саме так це подати — з двох причин. Одна з них, імперія була найменш оригінальною річчю, що Захід зробив після 1500 року. Всі створювали імперії. Вони перемагали Східні імперії, що вже існували, монгольську і османську, наприклад. Тож насправді імперіалізм є не дуже добрим поясненням Великої Розбіжності. У будь-якому випадку, якщо ви пам'ятаєте, Велика Розбіжність досягає свого апогею в 1970-х роках, значний час по деколонізації. Це не нове питання.

Семюель Джонсон, видатний лексикограф, також ставив під сумнів імперіалізм як причину. Расселас, герой його роману «Rasselas, принц Абіссінії», що було опубліковано в 1759 році, питався: «Чому європейці такі могутні; оскільки вони можуть так легко відвідати Азію чи Африку для торгівлі або завоювань, чому ж тоді не можуть азіати і африканці завойовувати їхні узбережжя, висаджувати колонії в їх портах, і нав'язувати свої закони місцевим правителям? Той самий вітер, який несе їх назад додому і нас міг би принести туди?»

Це слушне питання. І ви знаєте, його задавали приблизно в той самий час і решта населення світу, люди, такі як Ібрахім Мутефферіка, османський державний діяч, людина, яка започаткувала друкарство, із великим запізненням, в Османській імперії. Він зазначив в книзі, виданій в 1731 році, отаке: «Чому християнські народи, які в минулому були настільки слабкі в порівнянні з мусульманськими країнами, починають домінувати на багатьох землях в наші часи і навіть перемагають колись непереможні османські армії?» На відміну від Расселасса, в Мутефферіки була відповідь на це питання, і відповідь правильна. Він сказав, що «це тому що у них закони і правила побудовано на логіці». Це не географія.

Ви можете подумати, що ми можемо пояснити Велику Розбіжність з точки зору географії. Ми знаємо, що це неправильно, тому що ми провели два великих природних експерименти у 20-му сторіччі щоб переконатися, що географія мала більше значення, ніж інститути. Ми взяли всіх німців, ми розділили їх приблизно навпіл, і ми дали тим що на сході комунізм, і ви бачите результат. У неймовірно короткий період часу, люди, що жили в Німецькій Демократичній Республіці, виробили Трабанти, також відомі як Trabbi, один з найгірших авто у світі, в той час як люди на заході виробляли Mercedes Benz. Якщо ви все іще не вірите мені, ми провели цей експеримент і на Корейському півострові. І ми вирішили взяти корейців приблизно в одному і тому ж географічному місці із, зауважте, тією ж самою основною традиційною культурою, і розділити їх на дві частини, і дати сіверянам комунізм. І в результаті маємо ще більшу розбіжність, ще й за коротший проміжок часу ніж як то було у Німеччині. Хоча й не маємо великої розбіжності щодо дизайну уніформи для прикордонників, але маємо її майже в усіх інших аспектах, і причому велику. Тому я вважаю, що ані географія, ані національний характер, які є поширеними поясненнями цього феномену, насправді неважливі.

Причина — ідеї. І установи. Це має бути правдою, бо сказане було шотландцем. І я думаю, що я — єдиний шотландець тут, на TED в Единбурзі. Отже, дозвольте лише мені пояснити вам, що найрозумнішою людиною з усіх людей, що жили, був шотландець. Це був Адам Сміт — не Біллі Конноллі, не Шон Коннері — хоча він безумовно дуже розумний. (Сміх) Отже, Сміт, — і я хочу, щоб ви поклонилися його статуї на Королівській Милі; це прекрасна статуя — Сміт, у «Скарбах народів» що було опубліковано в 1776 — і що було найголовнішою подією того року … (Сміх) Ще б пак! Що там, якесь невеличке ускладнення в одній з наших незначних колоній …

(Сміх)

«Китай, здається, вже давно стабілізувався, і, ймовірно, так само давно придбав повний комплект багатств, що узгоджується з природою його законів та інституцій. Але ці скарби можуть значно поступатися скарбам, які можна було б заробити з іншими законами та інститутами, і які б повністю дозволив ґрунт і клімат країни». Ось так в яблучко і так здорово. І він сказав це так давно.

Знаєте, це все ж таки публіка TED, і, якщо я продовжуватиму говорити про установи, вам це набридне. Тому я збираюся перейти зрозумілу вам мову. Давайте назвемо їх забійними прогами. Я хочу щоб ви зрозуміли, що існувало всього шість суперпрог що відділили і вирізнили захід від решти. Вони — ніби як програми на ваших смартфонах, в тому сенсі, що вони виглядають досить просто. Вони просто іконки; ви натискаєте на них. Але за іконкою ховаються довгі і складні сирці. Так само із установами. Є шість, які я думаю пояснюють Велику Розбіжність. Перша з них — конкуренція. Друга, наукова революція. Третя — права на майно. Чотири: сучасна медицина. П'ять: суспільство споживання. І шість, трудова етика. Ви можете погратися і спробувати знайти щось, що я пропустив, або спробувати і стиснути цей список до чотирьох пунктів, але ви програєте.

(Сміх)

Дозвольте мені дуже коротко розповісти вам, що я маю на увазі, синтезуючи роботи багатьох істориків економіки в цьому процесі. Конкуренція не тільки між сотнями різних політичних одиниць в Європі в 1500 році, але й в межах кожної з цих одиниць, між корпораціями і між монархами. Предок сучасної корпорації, City of London Corporation, існувала в 12 столітті. Нічого подібного не існувало в Китаї, де була одна монолітна держава що включала одну п'яту людства, і будь-яка людина з будь-якими амбіціями повинна була пройти один стандартизований іспит, який тривав три дні, і був дуже важким і зводився до запам'ятовування величезного числа ієрогліфів і написання складних конфуціанських есе.

Наукова революція відрізнялася від науки світу східного в декілька важливих способів, найважливішим з яких є можливість, завдяки експериментальному методу, контролю людини над природою як ніколи раніше. Приклад: Бенджамін Робінс і його надзвичайне використання ньютонівської фізики в балістиці. Як тільки ви це зробите, ваша артилерія стає точнішою. Подумайте, що це означає. Це дійсно була забійна програма. (Сміх у залі) Тим часом, немає ніякої наукової революції в інших місцях. Османська імперія не так вже далеко від Європи, але там не спостерігається ніякої наукової революції. Насправді вони руйнують обсерваторію Таки ад-Діна, тому що заглядати у розум Бога вважалося блюзнірством.

Права власності: це не демократія, хлопці; це верховенство права, заснованого на приватній власності. Саме в цьому полягає різниця між Північною Америкою і Південною Америкою. Ви могли б з'явитися в Північній Америці підписавши акт про емісію де написано: «Я буду працювати ні за що протягом п'яти років. Ви просто повинні годувати мене». Але в кінці строку він отримує сто акрів землі. Дарча на землю показана на нижній частині слайда. Це неможливо в Латинській Америці, де володіння землею сконцентроване в руках крихітної еліти — нащадків конкістадорів. І ми бачимо тут величезну розбіжність що відбувається у власності між Північчю і Півднем. Більшість людей у сільських районах Північної Америки володіли певною ділянкою землі на початок 1900-х років. А в Південній Америці майже ніхто. Це ще одна забійна програма.

Сучасна медицина в кінці 19 століття почала здійснювати великі прориви в боротьбі з інфекційними захворюваннями, через які гинуло багато людей. І це була ще одна забійна програма — повна протилежність вбивці, тому що вона в два рази, а потім більш ніж у два рази, збільшила тривалість життя людини. Це трапилось навіть в європейських колоніях. Навіть у таких країнах, як Сенегал, починаючи з початку 20 століття, відбулися великі прориви в галузі суспільної охорони здоров'я, і очікувана тривалість життя стала підвищуватися. Тривалість життя не збільшувалась швидше після того як ці країни набули незалежності. Імперії таки були не скрізь поганими.

Споживче товариство, це те, що вам потрібно для того щоб промислова революція мала сенс. Вам потрібні люди, які хочуть мати купу одягу. Кожен за вас купив предмет одягу в минулому місяці. Я гарантую це. В цьому полягає споживче товариство, і воно стимулює економічне зростання більше, ніж навіть науково-технологічний прогрес сам по собі. Японія була першим не-західним суспільством, яке прийняло це. Альтернатива, яка була запропонована Махатмою Ганді, полягала в тому, щоб інституціоналізувати бідність і зробити її постійною. Дуже небагато індійців сьогодні бажають, аби Індія пішла шляхом, запропонованим Махатмою Ганді.

Нарешті, трудова етика. Макс Вебер вважав, що вона була притаманна протестантам. Він був неправий. Будь-яка культура може отримати трудову етику, якщо існують інститути, здатні створити стимул до роботи. Ми знаємо це, тому що сьогодні трудова етика більше не є протестантським, західним явищем. Насправді, Захід втратив свою трудову етику. Сьогодні середньостатистичний кореєць працює на тисячу годин на рік більше ніж середній німець — на тисячу. І це є частиною по-справжньому незвичайного явища, ім'я якому — кінець Великої дивергенція.

В кого є трудова етика зараз? Погляньте на математичні досягнення серед 15-ти річних. У перших рядках міжнародної рейтингової таблиці за даними з останніх досліджень PISA, маємо Шанхайський район Китаю. Розрив між Шанхаєм і Сполученим Королівством та Сполученими Штатами такий же великий, як розрив між Великобританією і США та Албанією й Тунісом. Ви, напевно, гадаєте, що через те, що iPhone був розроблений в Каліфорнії але зібраний в Китаї то Захід досі є лідером в галузі технологічних інновацій. Ви помиляєтеся. Якщо поглянути на кількість патентів, немає ніяких сумнівів, що Схід попереду. Мало того, що Японія була попереду протягом деякого часу, Південна Корея посіла третє місце, і Китай ось-ось обжене Німеччину. Чому? Тому що забойні програми можна завантажити. Відкритий вихідний код! Будь-яке суспільство може прийняти ці установи, і коли вони це роблять, вони досягають того, що Захід досягнув після 1500 — тільки швидше.

Це Велика Реконвергенція, і це найбільша подія у вашому житті. Тому що це відбувається на вашій варті. Наше покоління є свідком кінця західного панування. Середній американець звик бути більш ніж у 20 разів багатшим ніж середній китаєць. Тепер це всього лише в п'ять разів, і скоро це буде 2,5 рази.

Тому я хочу закінчити трьома питаннями до майбутніх мільярдів, якраз напередодні 2016 року, коли Сполучені Штати віддадуть титул найбільшої світової економіки Китаю. Перше, чи можна видалити ці супер-програми, і чи ми вже зараз це з вами робимо в західному світі? Друге питання: чи має значення послідовність завантаження? І чи може Африка помилитися з цією послідовністю? Одним з очевидних наслідків сучасної економічної історії є те, що досить складно переходити до демократії до того як забезпечено безпечні права приватної власності. Попередження: це може й не спрацювати. І по-третє, чи Китай може обійтися без забійної програми номер три? Це та, яку систематизував Джон Локк, коли він сказав, що свобода коріниться у приватній власності і верховенстві закону. Це основа західної моделі представницького правління. На цій фотографії ви бачите знесення студії китайського художника Ай Вейвейя в Шанхаї на початку цього року. Тепер він знову вільний, після деякого часу за ґратами, як ви знаєте. Але я не думаю, що його студія була перебудована.

Уїнстон Черчілль одного разу надав визначення цивілізації у лекції, яку він дав у лиховісному 1938 році. І я думаю, що ці слова дійсно справді влучні: «Цивілізація — це суспільство, засноване на думці громадян. Це означає, що насильство, панування воїнів і деспотичних начальників, умов таборів і війни, бунту і тиранії, поступаються місцем парламентам, де приймаються закони, і незалежним судам, де протягом тривалого часу ці закони підтримуються. Це і є цивілізація — і в її ґрунті безперервно ростуть свобода, комфорт і культура», те, що всіх відвідувачів TED хвилює найбільше. «Коли цивілізація панує в країні, більш наповнене і менш стурбоване переслідуванням життя надається населенню». Це дуже вірно.

Я не думаю, що падіння західної цивілізації неминуче, бо я також не думаю, що історія працює в такій моделі життєвого циклу, яку прекрасно ілюстровано Томасом Коулом в серіях картин «Шлях імперії». Історія влаштована в інший спосіб. Захід розвивався не таким шляхом, і я не думаю, що це спосіб, в який Захід буде занепадати. Захід може впасти дуже несподівано. Складні цивілізації так поводяться тому, що вони працюють, більшу частину часу, на межі хаосу. Це одне з найглибших прозрінь отриманих з історичного вивчення таких складних інститутів як цивілізації. Ні, ми можливо триматимемося, незважаючи на величезний тягар боргу, який ми накопичили, незважаючи на втрату нашої трудової етики і інших складових нашої історичної харизми. Але одне можна сказати напевно: Велика Дивергенція закінчилася, хлопці.

Велике спасибі.

(Оплески)

Бруно Джуссані: Ніал, мені цікава ваша думка про інші регіони світу, що розвиваються, такі як Латинська Америка, наприклад?

Ніал Фергюсон: Ну я насправді не просто говорю про піднесення Сходу; я говорю про підйом решти, в тому числі і Південної Америки. Одного разу я запитав одного з моїх колег у Гарварді, «Слухай, Південна Америка належить до Заходу?» Він був фахівцем в історії Латинської Америки. Він сказав: «Я не знаю, я маю подумати про це.» Це говорить вам щось дійсно важливе. Я думаю, якщо ви подивитеся на те, що відбувається в Бразилії, зокрема, а також і в Чилі, яка була в багатьох випадках лідером регіону у трансформації інститутів економічного життя, то у них дуже світле майбутнє. Так що моя промова насправді так само про збіжність в Америці як і про збіжність в Євразії.

Б.Д.: Але створюється таке враження, що Північна Америка і Європа насправді не звертають уваги на ці тенденції. Найчастіше вони турбуються один про одного. Американці вважають, що європейська модель розсиплеться завтра. Європейці вважають, що американська сторона завтра вибухне. От і все, про що ми, здається, піклуємося останнім часом.

Н.Ф.: Я думаю, фінансова криза яку ми спостерігаємо в розвинених країнах світу зараз — обидві сторони Атлантики — по суті одне і те саме, але воно має різні форми, в залежності від політичної культури. І ці кризи мають певний структурний аспект — почасти це пов'язано з демографічною ситуацією. Але це також, звичайно, пов'язане з серйозною кризою викликаною надмірним використанням запозиченого капіталу, надмірними позиками в приватному секторі. Ця криза, якій було приділено багато уваги, в тому числі і мною, думаю, є лише верхівкою айсберга. Фінансова криза насправді є відносно невеликим історичним явищем і просто прискорила цей величезний зсув, який завершує півтисячоліття Західного панування. Я думаю, що це і є її реальне значення.

Б.Д.: Ніал, дякую. (Н.Ф.: Дуже дякую, Бруно).

(Оплески)