Марк Еппелбаум: Божевільний учений-музикант

Я подумав, що якщо я пострибаю то це, можливо, допоможе мені заспокоїти свої нерви, але, напсравді, у мене на це досить парадоксальна реакція, то ж це була погана ідея. ( сміх)

в будь якому разі, я був справді щасливий отримати запрошення, щоб зіграти вам свою музику та деякі з моїх робіт в ролі композитора, імовірно тому, що вони апелюють до мого всім відомого та процвітаючого нарцисизму. І я зовсім не жартую, я просто думаю, що нам треба просто згадати про це і рухатись далі. (сміх).

Але справа в тому, що раптом з"являється свого роду дилема, суть якої полягає в тому, що я втомився від музики і я справді знудився від ролі композитора, і тому я вирішив висунути концепт "нудьги" як центральну ідею моєї презентації для вас сьогодні. І я збираюсь поділитись з вами своєю музикою, але я сподіваюсь, що я зроблю це в такий спосіб, що вона розкаже вам історію, історію про те, як "нудьга" стала свого роду каталізатором для креативності та винахідливості і як нудьга, фактично, примусила мене змінити фундаментальне питання, яке я задавав собі у моїй дисципліні, і як нудьга також, в певному сенсі, підштовхнула мене до виходу за межі традиційного, вузького визначення поняття "композитор".

Сьогодні я б хотів почати з уривку з музичного твору на фортепіано Музика Ну що ж, це моїх рук справа. (сміх) Хоча ні. ( аплодисменти) . Але все одно спасибі. Ні, ні, це все таки не я. Насправді, це був твір Бетховена отож я не був у ролі композитора. Щойно я практикувався в ролі виконавця і ось він я - виконавець. Так виконавець чого ж? Музичного твору, чи не так? І ми можемо задати запитання " але хіба ж це музика?" Але я скажу, що це риторичне запитання, адже, звичайно що, по всіх правилах ми змушені визнати, що це, само собою, є музичним твором, але я висунув це питання на обговорення зараз для того, щоб це відклалось у вас в голові на хвильку тому що ми ще повернемось до цього питання. Це буде свого роду приспівом між куплетами нашої презентації.

Отож, ми маємо цей музичний твір Бетховена і, як на мене, його проблема в тому, що він нудний. І ваша реакція " О Божечко, Боже ти мій!! ..це ж...." Це ж Бетховен, як ти можеш так казати?! Ну не знаю, але для мене він надто вже знайомий. Я був змушений вправлятись в ньому коли я був ще дитиною і він вже сидить мені в печінках. Отож... ( сміх)... Я хочу....я хочу спробувати змінити його, трішки підкорегувати та персоналізувати його і так, я можу зіграти вступ таким чином... (музика) а потім я міг би трішки змінити ...(музика) а далі я міг би поімпровізувати з цією мелодією, яка далі звучатиме ось так...(музика) (музика)

Так що, результат може бути таким. - Що ж, спасибі. ( оплески) Це б те, що зробив би я, але це не обов'язково має бути краще ніж в Бетховена. Насправді, я й не думаю, що воно краще. Вся справа в тому...(сміх) що це більш цікаво для МЕНЕ і не так нудно для МЕНЕ. Я насправді прислухаюсь до себе, тому що, тому що я змушений думати про ті рішення, які я прийматиму на льоту в той час як музика Бетховена лунає в моїй голові і я намагаюсь визначити, які види перетворень я збираюся внести до неї. То ж це є захоплюючою схемою для мене і я справді наголошую на займеннику "Я", "МЕНІ" і в той час як моє обличчя з"являється вже вдруге, я думаю ми можемо зійтись на тому , що ж це, в основному, досить егоцентрична схема. Але вона також і захоплююча і цікава для мене, але лише на мить, тому що потім воно знову мені набридає, і під словом "воно" я, насправді, розумію фортепіано, тому що воно приїдається, а його тембральний діапазон є, насправді, досить вузьким,принаймні тоді, коли ти граєш на клавішах і якщо ти не прослуховуєш свій твір після того, як ти дав його прослухати іншим, чи щось на кшталт цього, ну ви розумієте.. Воно стає трохи нудним і вже дуже скоро я вже переходжу на інші інструменти і вони стають звичними для мене і врешті-решт я ловлю себе на тому, що проектую і створюю мій власний інструмент, який я приніс сьогодні з собою і я подумав, що можу зіграти на ньому зовсім трішки і ви зможете почути, як він звучить.

(Музика)

І вам слід вміти вчасно зупинитись, це дуже важливо (сміх) Я маю гребінці. Це єдині гребінці, які я маю. (музика) І всі вони встановлені на мому інструменті. (сміх)

(Музика)

Я насправді можу робити будь - що. Я можу грати скрипковим смичком. Мені не треба використовувати палички для їжі. Таким чином, ми отримуємо цей звук. (Музика) Але, використовуючи еквалайзер я можу змінити цей звук радикально. (музика) (музика) Ось так і навіть ось так.. (Музика) і так далі, і тому подібне.

Отож, це вам дає мінімальне уявлення про звукові можливості цього інструменту, який, я думаю, є досить цікавим і він показує мене як винахідника, і вся принадність цього інструменту в тому, що він називається Мишкетер... (сміх) і це здорово, що я - найкращий у світі гравець на Мишкетері. (сміх) Згідні? (Оплески) Так що в цьому відношенні, це одна з речей, одна з переваг бути в іншій ролі, в ролі винахідника і , до речі, коли я сказав вам, що найкращий у світі, якщо ви ще слідкуєте за цим, ось вам і нарцисизм і соліпсизм і ще й дрібка егоцентризму зверху. Я знаю, деякі з вас, просто, ви знаєте, бінго! Або я не знаю. (Сміх)

У будь-якому разі, це також дійсно приємна роль. Я повинен, також, визнати, що я і найгірший в світі гравець на Мишкетері, і саме це розходження, через яке я був найбільше стурбований, коли я був в процесі прийняття рішення. Я радий, що це позаду. І ми не будемо повертатись до цього. Я ридаю глибоко в середині. В мене навіть залишились шрами.

В будь-якому разі, я веду до того, що всі ці схеми, якими численними вони не були б, мають відношення до мене, але так я я представив їх вам сьогодні, вони є, насправді, одиничними схемами, і так дуже скоро, я хочу, поспілкуватись з іншими людьми і я тішуся тим, що, фактично, я повинен скласти музику для них. Мені потрібно писати інколи для солістів і я приступаю до роботи з однією людиною, інколи я працюю з цілими оркестрами і я працюю з багатьма людьми, і це, напевно, здатність, креативна роль, завдяки якій я, напевно, є широко відомим в професійній сфері. Тож, деякі з моїх партитур,в ролі композитора, виглядаються ось так: і інші виглядають так: а деякі ось так: і я роблю все це вручну, і це дійсно втомлює. Щоб зробити одну таку партитуру, потрібно багато багато часу, і саме зараз я працюю над композицією, 180 сторінок завдовжки, і це просто великий шмат мого життя, і я просто рву волосся на голові. І добре те, що в мене його багато, я так вважаю. (сміх)

Але це стає дуже нудно та виснажуюче для мене , тож, через деякий час, процес занотовування стає не лише нудним, а я, насправді, хочу зробити цей процес більш цікавим, тож, це підштовхнуло мене до створення такого проекту.

Це уривок з партитури, яка називається "Метафізика нотного письма". Обсяг усієї партитури - 22 метри. Це купка божевільних піктографічних позначеннь. Давайте збільшимо одну її частину ось тут. Ви можете побачити її досить детально. Я роблю все це з розроблених шаблонів з прямими краями, з французькими кривими і від руки, і 22 метри були розділені, фактично, на 12 двохметрові смужки, які були виставлені вздовж балкону у вестибюлі в Канторському Центральному Музеї Мистецтв і вони з'явились на один рік в музеї і протягом цього року це сприймалось як образотворче мистецтво більшість тижня, за винятком випадків, які зображені на цих фотографіях коли по п'ятницях, з 12 до 1 години, тільки в цей час різноманітні виконавці приходили, щоб відтворити ці дивні і невизначені піктографічні гліфи. (Сміх)

Тож це було дійсно захоплюючим досвідом для мене. Це була утіха музикою, але я думаю найважливішим є те, що це було захоплююче, тому що я спробував себе в іншій ролі, особливо враховуючи той факт, що він з'явився в музеї, і ось він я - художник. (Сміх) Ми заповнимо всю схему, не хвилюйтеся. (Сміх) Я є народ. (Сміх)

Таким чином, одна з речей, в тому, що я маю на увазі, що деякі люди могли б сказати щось на кшталт "Та ви ж делетант!" і, можливо, це правда. І я можу зрозуміти чому, тобто тому що я не маю коренів в образотворчому мистецтві і не маю практики, але це просто щось, що я хотів зробити для продовження мого музичного твору, як розвиток, свого роду, творчого пориву.

Хоча, я можу зрозуміти питання : "Але хіба ж це музика?" Тобто, тут немає ніякого традиційного нотного письма. Я також можу зрозуміти, свого роду, приховану критику у цьому уривку "S-tog,," який я створив, коли жив у Копенгагені. Я взяв карту метро Копенгагену Я перейменував всі станцій на абстрактні музичні провокації а музиканти, синхронно з секундомірами, слідкували за розкладом, в якому години були переведені в хвилини.

Так що це справжній приклад адаптації чогось, або, можливо, крадіжка а потім перетворення його в музичне нотне письмо.

Ще однією адаптацією є ця композиція. Я запозичив ідею наручного годинника, і я перетворив її в музичну партитуру. Я розробив власні циферблати і компанія виробила їх і музиканти грали по партитурі. Вони слідкують за другою стрілкою і коли вона проходить повз різні символи , виконавці реагують музично. Ось ще один приклад з іншої композиції і його реалізація.

Так що на цих двох посадах, я був в ролі сміттяра в випадку, коли я підібрав карту метро, дійсно, або, можливо, і здолій, і я також був дизайнером, коли я розробляв наручні годинники. І знову, це цікаво для мене.

Інша роль, яку я б хотів приміряти це - перформер. Деякі з моїх композицій містять у собі якісь дивні театральні риси і я часто їх виконую. Я хочу показати вам кліп з композиції під назвою "Ехолалія". Це насправді виконується Браяном МакВортером, надзвичайним виконавцем. Давайте подивимось трішки цього кліпу, але будь-ласка, зверніть увагу на інструментарій.

(Музика)

Гаразд, я почув ваш нервовий сміх, тому що ви теж могли почути, що дриль була трішки за різка, інтонація була сумнівною. (Сміх) Давайте подивимось ще один кліп.

(Музика)

Ви можете побачити, що хаос панує тут і надалі, і тут, ну ви знаєте, не було ніяких кларнетів і труб чи флейти та скрипки. Ось композиція з ще більш незвичним, більш своєрідним інструментарієм.

Це "Tlön," з трьома диригентами і без жодного музиканта. (сміх)

Це базується на досвіді власне спостереження двох людей, які злісно сварились між собою на мові жестів, і не пустили в хід ні одного децибелу, але з емоційної та психологічної точки зору, це складало враження голосної розмови.

Так, так, я зрозумів, дивна техніка і повна відсутність традиційних інструментів і перенасичення диригентами, люди можуть, ну ви розумієте, подумати собі..."А це музика?"

але давайте перейдемо до композиції, де я більш традиційний і це мій "Концерт для Оркестру" Ви помітите багато традиційних музичних інструментів у цьому кліпі. (Музика) (Музика)

Це, по суті, не є назва цієї композиції. Я трішки попустував. Насправді, щоб зробити її більш цікавою, Я поставив пробіл ось тут, а це справжня назва твору. Давайте продовжимо з того самого місця. (Музика)

З флористом виглядає краще, чи не так? (Сміх) (Музика) Або, принаймні, це не так нудно. Давайте подивимся ще декілька кліпів. (Музика)

Отож, всі ці театральні елементи, розкривають в мені кого ж це...? напевно драматурга. Я грав досить непогано. Я повинен був написати біти для оркестру, правильно? так....Але потім були усі ці речі, правда? Там був флорист, і я ще можу це зрозуміти, і ми знову чинимо тиск на онтологію музики так як ми знаєм її умовно, Але давайте розглянемо ще одну, останню композицію, якою я збираюсь поділитись з вами.

Це буде композиція під назвою "Мовні регресії" і рухи повинні бути в такт звукам, і це залучає ще одну, останню роль, якою я поділюся з вами - хореограф. Партитура для цієї композиції виглядає ось так, і вона дає мені, виконавцю, інструкції, як робити різні рухи в певний час синхронно з аудіо касетою, а ця аудіо касета складається виключно з вокальних зразків. Я записав неймовірну співачку, і я взяв звук її голосу в своєму комп"ютері і я перекрутив його всіма можливими свособами і отримав саундтрек, який ви зараз почуєте. І я виконаю лише шматочок композиції "Мовні регресії" для вас, гаразд? (Музика) Так що це дає вам мінімальне поняття про цю композицію. (Оплески)

Так, добре, це трохи дивні речі. Чи це музика? Ось як я хочу завершити. Я вирішив, в кінці кінців, що це неправильне питання, що це не важливе питання. Важливе питання в тому, "чи це цікаво? І я керувався цим питанням, не переживаючи за те "Чи це музика?" не турбуючись через те, як дати визначення тому, що я створюю. Я дозволяю моїй креативності підштовхнути мене у тих напрямках, які є цікавими, для мене, і я не турбуюсь про подібність результату деяких понять чи парадигм, про те, чим має бути музичний твір, і це фактично примуcило мене, в деякому розумінні, приміряти на себе цілу купу різних ролей і, отож, я хочу, щоб ви задумались над тим до якої міри ви може змінити основне питання у вашій дисципліни і, добре, Я збираюся дописати одну маленьку примітку тут тому що, як, я зрозумів, що я зазначав деякі психологічні дефекти раніше і ми також, на нашому шляху не раз стикались з нав'язливою поведінкою і з повною маячнею і тому подібне і я думаю тут слід зазначити, що це є доказом відрази до самого себе і , свого роду, шизофренії принаймні у широкому значенні цього слова і це насправді означає диссоциативний розлад ідентичності. (Сміх) У всякому разі, незважаючи на цей ризик, я закликаю вас подумати про можливість того, що ви могли спробувати себе в різних ролях у вашій власній роботі, ролях, які є суміжними з вашою роботою, або віддалені від професійного тлумачення вашої роботи.

І на цій ноті, я вам дуже дякую. (Оплески)

(Оплески)