Луціана Вальковіц: У пошуках планет серед інших зірок

Сонячні системи, які знаходяться за межами нашої, схожі на віддалені міста, спостерігаючи за їхніми мерехтливими вогниками, ми все ж не в змозі потрапити туди. Проте, вивчаючи ці мерехтливі вогні, можна довідатись, як взаємодіють зірки і планети для того, щоб створити власну екосистему, а також придатні для життя середовища.

На слайді, де зображено токійське небо, я приховала дані найновішого, виставленого на аукціон космічного телескопа Місія Кеплер, призначеного для пошуку нових планет. Ви їх бачите? Ось вони. І це лиш крихітна часточка неба, яку охоплює Кеплер у пошуках планет, даючи щопівгодини дуже точні виміри світіння понад 150,000 зірок.

Те, що ми шукаємо, є не що інше як невелике затемнення, яке виникає, коли планета проходить перед цими зірками, блокуючи частину видимого нам зоряного світла. Всього лише за два роки роботи ми відкрили понад 1,200 потенційних сонячних систем з-поміж інших зірок. Так для порівняння скажу, що за останні два десятиліття до появи Кеплер нам було відомо лише 400 таких систем.

Дивлячись на ці невеликі заглиблення у світлі, можна визначити багато речей. По-перше, що там є планета, по-друге, її розміри, а також відстань від материнської зірки. Ця відстань є дуже важливою, оскільки вказує на те, скільки світла отримує планета загалом. Важливо знати цю відстань і кількість світла; це так, якби ми з вами сиділи поблизу багаття. Ви бажаєте сидіти достатньо близько, щоб зігрітись, але не настільки, щоб спектись.

Проте ми можемо довідатися значно більше про материнську зірку, ніж кількість отримуваного світла. Поясню чому. Ось наша зірка. Це наше Сонце. Тут його показано в полі видимого світла. Це світло є видимим і для людського ока. Ви помітите, що воно дуже схоже на символічну жовту кульку - так в дитинстві ми малювали Сонце. Також ви помітите і ще дещо, а саме веснянки на його "обличчі". Ці веснянки називаються сонячними плямами, і свідчать про магнітне поле Сонця. Крім того вони можуть змінювати світло, яке виходить від зірки. За допомогою Кеплер ми маємо змогу отримати дуже точні виміри цього, а також простежити їхній вплив.

Попри те, це лиш крапля в морі. Якби наші очі могли розрізняти ультрафіолетове та рентгенівське випромінювання, ми б усвідомили потужний і згубний вплив активності магнітного поля Сонця - таке стається і з іншими зірками. Тільки подумайте, такі явища відбуваються на небі весь час, навіть, коли надворі похмуро. Отож, коли ми хочемо довідатися, чи заселена планета людьми, чи придатна вона для життя, ми повинні знати не лише кількість світла та тепла, а також її "космічну погоду" - а саме, рівень високоактивної радіації, ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання, які створені її зіркою, і занурюють її в цю ванну високої радіації.

Отож, ми не можемо так детально вивчати планети серед інших зірок, як ми це робимо з планетами нашої сонячної системи. Ось тут бачите Венеру, Землю та Марс - три планети, хоч і приблизно однакового розміру, але життя можливе лиш на одній із них. Тим часом все, що ми можемо зробити, це виміряти інтенсивність світла зірок, встановити зв'язок планет з їхньою материнською зіркою, а також довідатись, чи можливе життя на цих планетах.

Звісно, Кеплер не виявить планети біля кожної зірки, за якою спостерігає. Попри те будь-яке обчислення, зроблене ним, є дуже цінним, так як містить інформацію про зв'язок між планетами і зірками, про те, яким чином світло зірок служить фундаментом для виникнення життя у Всесвіті. Зрештою, Кеплер - це всього-на-всього телескоп, інструмент, який фіксує дані, решта роботи - за нами, науковцями, і всім людством.

Дякую за увагу.

(Оплески)