Ліз Коулман закликає повернутися до ліберальної освіти

Президент коледжу не перший, хто спадає на думку, коли темою розмови є творча уява. Тому я подумала, що було б добре почати з того, як я тут опинилася.

Істрія починається наприкінці 90-х. Мене запросили на зустріч із провідними освітянами зі щойно звільнених Східної Європи та Росії. Вони намагалися з'ясувати, яким чином перебудувати свої університети, оскільки освіта в Радянському Союзі була по суті пропагандою на службі державної ідеології, Вони гадали, що глобальні перетворення відбудуться, якщо вони забезпечать освіту, достойну вільних чоловіків та жінок. Отримавши таку рідкісну можливість почати все з чистого аркуша, вони вибрали ліберальну (гуманітарну) освіту як найбільш привабливу модель, через її історичну зацікавленість в розширенні інтелектуального та поглибленні етичного потенціалу студентів.

Прийнявши таке рішення, вони приїхали до Сполучених Штатів, батьківщини ліберальної освіти, щоб поспілкуватися з тими з нас, хто найбільше асоціювався з цим різновидом освіти. Вони говорили з пристрастю, наполегливістю, розумно й переконливо, і для мене це було голосом, якого я не чула роками, давно забутою мрією. Бо, правду кажучи, ми опинилися на відстані світлових років від пристрасті, котра їх надихала. Але, на відміну від них, для мене, у моєму світі, цей аркуш не був чистим, і те, що було на ньому написано, не додавало ентузіазму.

По правді, ліберальної освіти більше не існує в цій країні, принаймні, справжньої ліберальної освіти. Ми зробили ліберальну освіту настільки професійно-орієнтованою, що вона більше не забезпечує широти застосування себе та не дає тієї здатності бути членом громадянського суспільства, яка була її фірмовим знаком. Протягом минулого століття експерт витіснив освіченого ерудита і став єдиноможливим результатом інтелектуальних досягнень. (Аплодисменти)

Спеціальні знання напевно мають свої плюси, але ціна їхнього домінування надто висока. Дисципліни поділені на все менші й менші частини, зі зміщенням акцентів на технічне й малозрозуміле. Ми примудрилися навіть вивчення літератури перетворити на дійство для обраних. Вам може здаватися, що ви знаєте, що відбувається в котромусь із романів Джейн Остін - але лише до першого знайомства з постмодерністською деконструкцією.

Прогрес нинішнього студента коледжу полягає у відкиданні будь-яких інтересів, крім одного. І в його рамках - у постійному звуженні фокусу, вивчаючи все більше про все менше; і це попри повсюдні свідчення взаємопов'язаності речей. Щоб ви не думали, що я перебільшую, ось вам дисципліни вступу до антропології. Із переходом на кожен наступний щабель цінності, відмінні від вузько-практичних, викликають лише підозру. Такі питання як: "Що за світ ми створюємо?", "Який світ нам слід би було створювати?", "Який світ ми можемо створити?" - сприймаються з усе більшим скепсисом, і просто викидаються з порядку денного.

Чинячи так, хранителі світської демократії фактично віддають зв'язок між освітою та формуванням цінностей на відкуп фундаменталістам, котрі, можете не сумніватися, без жодних докорів сумління використають освіту для просування своїх цінностей: абсолютів теократії. Тимчасом, голоси демократії мовчать. Або ми втратили розуміння тих цінностей, або, що ще гірше, віримо, що цьому не потрібно чи неможливо навчити. Ця відраза до суспільних цінностей, здавалося б, протирічить засиллю суспільно-корисних програм. Та попри увагу до цих ініціатив, вони залишаються підкреслено позаурочними. Фактично, громадянськість вважається чимось поза межами серйозного мислення та дорослих цілей. Простіше кажучи, коли є імпульс врятувати світ, вища школа радше породить вчену безпорадність, ніж дасть відчуття сили й спроможності.

Ця суміш: надмірне спрощення поняття громадянської активності, ідеалізація експертів, фрагментація знань, підкреслена увага до технічної майстерності, об'єктивність як умова академічної правильності - є отруйними, коли йдеться про досягнення життєво-важливого зв'язку між освітою та суспільним добром, між інтелектуальною недоторканністю та людською свободою, які були першопричинами - (Оплески) - виклику, що постав перед моїми європейськими колегами. Коли астрономічна відстань між реаліями академічної освіти та фантастичною потужністю цього виклику стала більш ніж помітною, можу вас запевнити, - нехай це буде поживою для роздумів - те, що відбувалося поза вищою освітою, зробило відступ неприпустимим.

Чи це загрози наколишньому середовищу, чи нерівності в розподілі багатств, чи брак притомної та послідовної політики з її увагою до використання енергоресурсів - ми опинилися у безнадійному становищі. І то був лише початок. Загнивання нашого політичного життя стало живим кошмаром; ніщо не уникло згубного впливу - ані розділення гілок влади, ані громадянські свободи, ні верховенство закону, ні відносини церкви й держави. До цього додалося розбазарювання матеріальних багатств народу - що й підірвало довіру. Згубна схильність до використання сили стала звичною, зневажаючи будь-які альтернативні методи впливу. У той же час, вся наша бойова міць виявилася безпорадною, коли довелося протидіяти масовим кровопролиттям в Руанді, Дарфурі, М'янмі.

Наша державна освіта, колись зразок для решти країн, стала відомою переважно своїми провалами. Освоєння базових навиків та простого мінімуму культурної грамотності бракує значній частині наших студентів. Попри те, що наші дослідницькі установи є об'єктом заздрості для всього світу, більше половини американців не вірить в еволюцію. І не випробовуйте удачу, вгадуючи, яка кількість тих, що в неї вірить, насправді розуміє, що це таке.

Неймовірно, але нація з такими матеріальними, інтелектуальними та духовними ресурсами здається вкрай неспроможною зупинити вільне падіння в будь-якій із цих сфер. Так само вражає, з моєї точки зору, той факт, що ніхто не побачив ніякого зв'язку між тим, що відбувається в політиці, й тим, що відбувається в наших провідних освітніх закладах. Ми можемо бути першими в списку тих, хто має доступ до особистих багатств. Але нас навіть немає в списку, коли йдеться про відповідальність за благополуччя цієї демократії. Ми граємося з вогнем. Можете бути певні, Джефферсон знав, про що говорив: "Якщо нація сподівається бути неосвіченою й вільною в цивілізованій державі, то вона сподівається на те, чого ніколи не було й ніколи не буде." (Оплески)

Якщо говорити більш особисто, ця зрада принципів, нашої порядності та надій, унеможливила для мене особисто уникнення відповіді на запитання: "Що я скажу через багато років, коли люди питатимуть: "А де ж була ти?" Як президентові провідного ліберального коледжу, котрий увійшов в історію завдяки своїм інноваціям, мені не буде виправдання. Отже, у Беннінгтоні почалася дискусія. Знаючи, що якби ми повернули ліберальній освіті її справжнє значення, це спричинило б радикальне переосмислення основних зобов'язань, починаючи з наших пріоритетів. Підвищення суспільного блага стає головною метою. Виховання громадянських чеснот тісно пов'язане з використанням інтелекту та уяви на межі їхніх можливостей.

Наші підходи до управління й влади перевертаються з ніг на голову, віддзеркалюючи реальність, в якій ніхто не має відповідей на виклики, котрі постають перед громадянами в цьому столітті, але кожен несе відповідальність за намагання їх відшукати. Беннінгтон продовжить навчати гуманітарним та природничим наукам як галузям діяльності, котрі визнають відмінності між професійними та особистими цілями. Втім, шальки терезів врівноважилися: наші спільні цілі мають рівноцінну, якщо не більшу, важливість.

Коли виник цей проект, він був на диво простим. Задумом було змусити самі соціально-політичні виклики - від охорони здоров'я та освіти до застосування сили - визначати навчальний план. Вони посіли б чільне місце традиційних дисциплін. Стали б утвореннями, що об'єднують, а не розділяють, взаємозалежними колами, а не ізольованими трикутниками. Сенс у тому, щоб сприймати ці теми не як предмети дослідження, але як керівництво до дії. Завдання не в тому, щоб з'ясувати, що потрібно, аби насправді зробити те, що матиме помітне й довготривале значення.

На противагу поширеній думці, наголос на дію додає особливої актуальності мисленню. Важливість розуміння таких цінностей, як справедливість, рівність, істина, стає все більш очевидною, коли студенти з'ясовують, що лише інтерес не дасть їм того, що їм потрібно знати, коли постає потреба переосмислити підходи до освіти, здоров'я, чи шляхів досягнення економічної рівності. Минуле також дає багато цінного: розумієш, що ти не один. Не ти перший, хто намагається це осягнути, схоже, що не ти будеш у цьому останнім. І ще більша цінність історії в тому, що вона є чимось на зразок лабораторії; в ній ми бачимо, як розгорталися справжні та надумані наслідки втілення різних ідей.

Як сказали б мої студенти: "Глибокі думки мають значення, коли ти обмірковуєш, що треба зробити з речами, котрі мають значення." Нова ліберальна освіта, спроможна створити програму, орієнтовану на реальні дії, почала з'являтися. Риторика, мистецтво впорядкування світу слів для їхньої максимальної ефективності. Дизайн, мистецтво впорядкування світу речей. Посередництво й імпровізація також займають особливе місце в цьому новому пантеоні. Кількісне мислення займає належну позицію серед найважливіших причин для здійснення змін, для яких розрахунки є критично важливими. Так само, як і здатність систематично розрізняти те, що в самому ядрі й те, що на периферії.

І коли налагодження зв'язків стає суттєвим, сила технологій проявляється особливо інтенсивно. У той же час це ж відбувається зі змістом. Чим більший розмах, тим важливішим є питання: "Заради чого це?" Тоді як імпровізація, винахідливість, уява є ключовими, митці, врешті-решт, займають своє місце за столом, де розробляються стратегії дій. В цій надзвичайно ідеальній моделі ліберальної освіти, де мисленнєво-дієвий континуум є живильною силою, знання, відшліфовані за межами вишу, стають ключовими. Громадські активісти, бізнес-лідери, юристи, політики, професіонали стануть частиною викладацького складу, як активні та постійні учасники союзу ліберальної освіти й суспільного блага. Студенти, своєю чергою, постійно виходитимуть із аудиторій, щоб взаємодіяти зі світом напряму.

Звісно ж, для нового вина потрібні нові міхи, якщо ми хочемо впіймати жвавість та динамізм цієї ідеї. Найважливіше відкриття, яке ми зробили, зосередившись на суспільній дії, це усвідомлення того, що найважче вибрати не між добром і злом, а між одним добром та іншим. Це відкриття змінює все. Воно відсікає самовпевненість, радикально змінює тон та характер полеміки, і надзвичайно покращує шанси знаходження спільної мови. Ідеологія, фанатизм, необґрунтовані точки зору просто не спрацьовують. Це політична освіта, безумовно. Але це - політика принципів, а не сліпої прихильності. Отже, перед Беннінгтоном постало завдання це реалізувати.

На нашій вітальній листівці 2008 року зображений ескіз будівлі, що відкриється у 2010, і яка має стати центром для просування ідеї суспільної дії. Центр втілюватиме й підтримуватиме нові освітні зобов'язання. Сприймайте це як таку собі світську церкву. Слова на картці описують, що відбуватиметься всередині. Ми маємо намір спрямувати інтелектуальну та творчу потужність, пристрасть і сміливість наших студентів та викладачів на розвиток стратегій реагування на критичні виклики нашого часу.

Тобто ми робимо свою роботу. Минулі кілька тижнів стали періодом національного піднесення в країні, було б дуже прикро, якби ви вирішили, що на цьому ваша робота скінчилася. Крижане мовчання, яке ми пережили тоді, коли перекроювалась конституція, нищилися наші суспільні інститути, руйнувалася інфраструктура, не обмежується лише університетами. Ми, народ, були привчені до того, що не маємо відношення до справді значних справ, котрі стосуються важливих питань управління, окрім як чергового чотирирічного очікування. Ми також стоїмо осторонь від ідеї, що експерти мають бути єдиними, спроможними дати відповіді на всі питання - попри неспростовні докази зворотнього.

Проблема в тому, що не існує такої речі, як життєздатна демократія, що складається з експертів, фанатів, політиків та глядачів. (Оплески) Люди продовжуватимуть і повинні продовжувати вивчати все, що тільки можна, про ті чи інші речі. Ми, взагалі-то, весь час цим займаємося. Однак завжди будуть, повинні бути, ті, що все життя присвятять дослідженню дуже обмеженої галузі знань. Але ця обмеженість не має вплинути на гнучкість мислення, розмаїття точок зору, здатність до співпраці та новаторства, так потрібних цій країні. Ось у чім ваша роль. Безумовним є те, що окремі таланти, в такій кількості тут представлені, мають переключити увагу на наш хаотичний, безладний, безглуздий і неможливий світ політики й державного управління. Президент Обама та його команда просто не можуть зробити це самі.

Якщо питання "З чого почати?" здається нездоланним - це означає, що пригоди лише починаються. Якщо проблема здається вам нездоланною - це перший крок на шляху до вирішення питань, які справді важливі, і в масштабах, що спричинять помітні зміни. Що ж робити, коли ви почуваєтесь розгубленими? Ну, у вас є дві речі: це ваш розум та інші люди. Почніть із цього - і зміните світ.

(Оплески)