Заплив Льюіса Паґа на вершині Евересту як зміна способу мислення

Минулого року, коли я був тут, я розповідав вам про плавання, яке я здійснив навколо Північного Полюсу. І хоча це плавання відбулося три роки тому, я пам'ятаю його так, наче це було вчора. Я пам'ятаю, як стояв на краю криги, ледь не падаючи в воду, і думав про себе, що ніколи раніше не бачив на землі настільки страхітливого місця. Вода була повністю чорною. Температура води мінус 1,7 градусів за Цельсієм, або 29 градусів за Фаренгейтом. У такій воді добряче відчуваєш холод. І тоді в моїй голові промайнула думка: якщо все піде шкереберть у цьому плаванні, скільки часу треба буде моєму замерзлому тілу, щоб опуститися на чотири з половиною кілометри до дна океану? І я сказав собі, що повинен якомога швидше позбутися цієї думки. І що єдиний спосіб, завдяки якому я зможу у цій крижаній воді пропливти кілометр, це слухати свій Айпад та нарощувати темп, слухати все, починаючи від хорошої опери і закінчуючи Puff Daddy, та взяти на себе стовідсоткове зобов'язання -- ніщо не має більшої сили, ніж прийняте рішення -- тоді я підійшов до краю криги і пірнув у воду.

Це плавання тривало 18 хвилин та 50 секунд, а здавалося, що минуло 18 днів. Я пам'ятаю, як виліз з води, у мене дуже боліли руки, я подивився на свої пальці, мої пальці були розміром буквально як сосиски тому що -- вам відомо, ми частково складаємося з води -- коли вода замерзає, вона розширюється, тож судини моїх пальців замерзли, розширилися і потріскали. І перше, що я подумав, коли виліз з тої води, це те, що більше ніколи в житті не плаватиму в холодній воді.

Тим не менше, минулого року я почув про Гімалаї і танення -- (Сміх) танення льодовиків через кліматичні зміни. Я почув про озеро Імджа. Це озеро утворилося за останні декілька років внаслідок танення льодовика. Льодовики в горах повністю зійшли, і на їх місці залишилося це велике озеро. І я переконаний, що те, що ми бачимо в Гімалаях є наступним великим полем битви на цій землі. Близько двох більйонів людей -- тобто один з трьох людей на землі -- живе за рахунок води з Гімалаїв. З населенням, яке зростає з теперішніми темпами, та постачанням води з цих льодовиків -- через кліматичні зміни -- знижується настільки, що, на мою думку, у нас є реальна загроза нестабільності. На півночі, маємо Китай; на півдні, Індію, Пакистан, Бангладеш, та інші країни.

Тож я вирішив піднятися на Еверест, найвищу точку на землі, і звідти здійснити символічне плавання під вершиною гори Еверест. Не знаю, чи хтось із вас мав нагоду піднятися на Еверест, але це дуже важке випробовування. 28 вгодованих, великих та сильних яків несли все спорядження на гору, я мав з собою не тільки свій костюм для плавання, зі мною була ціла велика знімальна група, яка пізніше розіслала зображення по всьому світу. Іншим, важливим для мене викликом у цьому плаванні була не тільки висота. Я хотів здійснити плавання на висоті 5300 метрів над рівнем моря. Тобто, фактично на небесах. Там набагато важче дихати. З'являється гірська хвороба. З'являється відчуття, що за вами стоїть чоловік з молотком і весь час стукає вас по голові.

І це ще не найгірше. Найгіршим було те, що в цей рік було вирішено провести велику операцію по прибиранню на горі Еверест. Дуже багато людей загинули на Евересті, і саме цього року було прийнято рішення піти і познаходити усі тіла альпіністів та спустити їх з гори. Коли ви піднімаєтеся до вершини, щоб спробувати здійснити те, чого жодна людина раніше не робила, власне, ані риба також -- не існує риб, які б плавали на висоті 5300 метрів -- Коли ви намагаєтеся це зробити, і тоді бачите тіла на шляху, це приборкує ваш запал, і також ви дуже чітко усвідомлюєте, що природа настільки могутніша за нас.

Ми піднімалися так до самого верху. І праворуч від нас був великий льодовик Кумбу. Усюди довкола льодовика ми бачили великі улоговини з танучим льодом. Ми дісталися до маленького озера під вершиною Евересту, я приготувався так само, як завжди готую себе, перед плаванням, яке мало бути дуже складним. Я одягнув Айпод, трохи послухав музику, налаштував себе якомога агресивніше -- але це була контрольована агресія -- і тоді кинувся у воду.

Я плив настільки швидко, як міг перші сто метрів, а тоді дуже швидко усвідомив, що маю величезну проблему з руками. Я майже не міг дихати. Я хапав ротом повітря. І тоді я почав задихатися, це привело до того, що я виблював у воду. Це все відбулося дуже швидко: Тоді я - не знаю, як це сталося -- але я пішов під воду. На щастя, було неглибоко, і я зміг відштовхнутися від дна озера випірнути і знову ковтнути повітря. Я сказав собі, продовжуй. Продовжуй. Продовжуй. Я зробив ще п'ять чи шість помахів руками, а далі моє тіло стало ніби пустим, і я пішов на дно. Я не знаю, звідки у мене це взялося, але якимось чином я зміг виштовхнути себе наверх і дуже швидко дістатися до берега. Я чув, що потонути, це найспокійніша зі смертей. Ніколи не чув гіршого безглуздя. (Сміх) Це найжахливіше та сповнене паніки відчуття з усіх можливих.

Я дістався до берега озера. Моя команда витягла мене, і ми почали спускатися настільки швидко, наскільки могли -- через валуни -- до нашого табору. Там ми присіли, і обговорили те, що було зроблено не так на вершині Евересту. Моя команда прямо сказала мені. Льюісе, ти повинен докорінно змінити тактику, якщо хочеш здійснити це плавання. Кожну щонайменшу деталь, яку ти вивчив за минулі 23 роки у плаванні, ти повинен забути. Кожну деталь, яку ти вивчив, коли служив у британській армії, про швидкість та агресію, це все ти повинен відкласти в сторону. Ми хочемо, щоб ти піднявся наверх через два дні. Відпочинь та подумай про все. Ми хочемо, щоб ти піднявся в гори через два дні, і замість того, щоб пливти швидко, ти плистимеш якомога повільніше. Не пливи кролем, пливи брасом. І запам'ятай, ніколи більше не пливи з агресією. Це час, коли треба пливти з покірністю.

Отож ми знову піднялися на гору через два дні. Я стояв там на краю озера, дивився на Еверест -- а це найкрасивіша гора на землі -- і сказав собі, роби це повільно. Я поплив через озеро. Не можу передати вам, наскільки добре я почувався, коли дістався протилежного берега.

Але отримав два неймовірно важливі уроки на Евересті, я дякую своїй команді Шерпів, які дали мені їх. Першим було те, що, коли щось дуже добре працювало в минулому, це не означає, що воно працюватиме так само і в майбутньому. І, знову ж таки, тепер, перед тим, як щось робити, я запитую себе, яке налаштування в голові мені потрібно для успішного виконання завдання. Переносячи це у світ кліматичних змін -- які, по правді кажучи, є найголовнішою проблемою - лише через те, що ми мали певний спосіб життя протягом тривалого часу, лише через те, що ми споживали так, як ми це робимо, протягом тривалого часу і заселили землю саме так, як вона заселена зараз, не означає, що ми можемо продовжувати жити так само. Маємо всі ознаки небезпеки. Коли я народився, населення землі складало 3,5 більйони людей. Тепер нас 6, 8 більйонів, і очікується, що буде досягнуто 9 більйонів до 2050 року.

Другим уроком стала порада про докорінну зміну тактики. Я прийшов сьогодні сюди запитати у вас: як ви можете докорінно змінити тактику по відношенню до навколишнього середовища, яке забезпечить нашим дітям та внукам життя в здоровому та безпечному світі, і, щонайважливіше, у екологічно чистому світі? Маю прохання до вас, коли ви вийдете звідси, подумайте, будь ласка, про таку докорінну зміну тактики, яку ви можете зробити, і яка матиме великий вплив, і тоді візьміть на себе зобов'язання виконати її на сто відсотків. Пишіть про це у блогах, твіттері, говоріть про це, і виконуйте на сто відсотків, бо мало що є неможливим, якщо ми закладаємо собі це в голову.

Величезне вам спасибі.

(Оплески)