Лорен Залазнік: Свідомість телебачення

Я хочу сказати, що насправді після цих неймовірних результатів та ідей які поширюються, я в незручному становищі сьогодні тут, коли ми говоримо про телебачення Майже кожен сьогодні дивиться телевізор Нам подобається. Дещо не подобається. В Америці людям подобається телебачення. Пересічний американець дивиться телевізор приблизно 5 годин на день Так? Я заробляю на життя через телебачення, тому для мене це просто чудово. Але багато людей не настільки захоплюються ним. Насправді вони критикують його. Вони вважають його тупим і низькосортним. Моя мама називала телевізор "ідіотською скринькою".

Але я не хочу сперечатися про хороше чи погане телебачення; я хочу сьогодні сказати вам, що я вірю що телебачення має свідомість Я вірю в це тому що телебачення відображає моральний, політичний соціальний та емоційний стан нашої нації, телебачення - це розповсюдження цілої системи цінностей Ці всі речі є людськими і всі вони сумуються до ідеї свідомості.

Ми сьогодні не говоримо про погане і хороше телебачення. Ми говоримо про широко розповсюджене телебачення. Ми говоримо про топ 10 найкращих програм зо останні 50 років. Як ці рейтинги показують не лише те про що ти чув, що є ідеєю нашого соціального, колективного несвідомого, але справді як ці топ 10 найкращих програм протягом 50 років відображають ідеї соціальної свідомості? Як телебачення розвинулося з часом, і що воно говорить про наше суспільство?

Тепер, говорячи про розвиток, з основ біології, ви мабуть пам'ятаєте, що царство тварин, включаючи людину, має 4 основні інстинкти. Голод, секс, сила та тяга до наживи. Як люди, що важливо пам'ятати, те що ми еволюціонували з часом і опанували, чи приручили ці основні тваринні інстинкти. Ми можемо плакати і сміятися. Ми відчуваємо страх і смуток. Це те, що відрізняє нас від тварин. Ще одне, що властиве людині - ми любимо, аби нас розважали. Ми любимо дивитись телевізор. Це те що суттєво відрізняє нас від тварин. Тварини люблять бавитися, але вони не люблять спостерігати.

Тому для мене є принциповим дізнатися, що можна вікрити в цьому незвичайному людському зв'язку між телепрограмою та людською свідомістю. Чому телебачення розвивалося саме так? Лише подумаємо як персонаж з мультфільму сидить у нас на плечах. Чи справді функціонує телебачення як наша свідомість, водночас спокушаючи та нагороджуючи нас?

Отож, для того щоб відповісти на ці запитання, ми провели дослідження. Ми повернулись назад у 50-ті, в 1959-1960 роки телебачення. Ми переглянули топ 20 найкращих шоу кожного року за 50 років -- тисячі програм. Ми опитали більше ніж 3000 людей -- майже 3600 віком від 18 до 70 років, ми спитали, що вони відчувають в емоційному плані. Яке у вас відчуття коли ви дивитеся кожне з цих шоу? Чи є у вас почуття моральної невизначеності? Ви відчуваєте обурення? Ви смієтеся? Що вони означають для вас? І всім TED слухачам я хочу сказати що цей експеримент був для Америки. Але як ви бачите, ці емоційні стани є всезагальними. І фактично, більш ніж 80 % найпопулярніших американських програм транслюються у всьому світі. Тому я справді надіюся, що до нашої аудиторії це теж відноситься.

Два підтвердження перед нашим першим слайдом які надихнули мене подумати про ідею свідомості та витівки, якими наша свідомість просто грає з нами щоденно, я дякую легендарному вчителю Джеку Стерну. І за можливість проведення презентації я дякую суперзірці команди TED Гансу Рослінгу, якого ви щойно бачили.

Отож дивимось. Тут ви бачите з 1960 по 2010, 50 років дослідження. Дві речі з яких ми хотіли почати - стан піднесення та та моральної невизначеності, який ми назвали піднесенням тому що телепрограми піднімають настрій і дають відчуття позитивної налаштованості в світі. Моральна невизначеність - це телешоу в яких я не бачу різниці між правильним та неправильним. Ви бачите що в 1960 піднесення більш менш незмінне. Це і є те для чого ми дивимося телевізор. Моральна невизначеність починає рости. В кінці 60-х моральна невизначеність йде вгору, піднесення - спадає. Чому? Воєнна криза на Кубі, вбивство Кеннеді, боротьба за громадянські права, антисемітські повстання, війна у В'єтнамі, вбивство Мартіна Лютера, Боба Кеннеді, Уотергейтський скандал. Подивіться, що сталося. В 1970 році, піднесення швидко падає Моральна невизначеність піднімається. Вони перетинаються, але телегенічний Рональд Рейган на посаді. Ситуацію намагаються владнати. Але це неможливо. Снід, справа Іран-контрас, катастрофа з Челенджером, Чорнобиль. Моральна невизначеність стає стереотипом на телебаченні з 1990 і наступпні 20 років.

А подивіться на це. Ця діаграма засвідчує подібну ситуацію. Але тут все спокійно - червона бульбашка - соціальний коментар та неповага голубий та зелений відповідно. Тепер на телебаченні ви маєте "Бонанза", не забудьте, ви маєте "Гансмоук", ви маєте Енді Гріфіза, у вас є сімейні шоу все про спокій. Вони зростають. Спокій залишається. Неповага зростає. Соціальні коментарі загострюються. Ми доходимо до 1969, і дивіться що стається. Спокій, неповага та коментарі не лише змагаються ми маємо дві головні програми "Гансмоук" та "Гомер Пайл" - в 1969 телепрограми номер два і номер три. А яка ж номер один? Соціальне хіппі шоу, зневажливого характеру, "Ровен і Мартінс Лаф-ін". Всі три існують одночасно. Глядачі були вражені.

Подивіться на екран на цей стрибок в 1966 році на це шоу. Коли ви чуєте цей галузевий термін, прорив, що це означає? Це означає що в 1966 невідомо звідки з'явилося шоу "Смозерс Бразерс". Це було перше шоу, яке спонукало глядачів сказати: "О, Боже, я можу коментувати все що я думаю про війну у В'єтнамі, президента, по телебаченню?" Це те, що ми назвали проривом.

Тапер, остання діаграма, дивіться, що відбувається. В 1970 році, відбувається вибух на телебаченні. На телебаченні вже немає спокою. Соціальні коментарі та неповага зростають впродовж 70-х. Тепер погляньте на це. 70-ті - це хто? Норман Леар. Ми маємо "Все в сім"ї", "Сенфорд і син", і шоу, які займають ведучі позиції - в першій десятці всі 70-ті -- MASH. Впродовж 50-х на телебаченні сім з десяти шоу, що досягли рівня зневажливих шоу, з'явилися під час В'єтнамської війни, 5 з 10 найкращих під час правління Ніксона. Лише одне покоління, 20 років поспіль, і ми з'ясували, Чи може телебачення це зробити? Воно може змусити мене відчути це? Чи може воно змінити нас? Тому я хочу зазначити цифровий світ не породив руйнацію. Архі Бункера усунули і нас разом з ним 40 років тому.

Це інша діаграма. Інші ознаки: фантазія і уява, шоу які можна назвати, "забери цю щоденну рутину" і "зроби мені краще." Це зображено навпроти червоної позначки, безробіття, це звичайна статистика бюро центру зайнятості. Ви побачите, що кожного разу коли шоу фентезі та уяви зростають, ми бачимо стрибок безробіття. Хіба ми хочемо дивитись шоу про людей котрі економлять, тому що безробітні? Ні. В 70-ті ми маємо шоу "Біонічна жінка" яке стрімко потрапило в десятку найкращих в 1973 році, а за ним "Людина на 6 мільйонів доларів" та "Ангели Чарлі". Ще один стрибок в 1980-х - це, в основному, шоу про контроль та силу. Якими були ці шоу? Гламурними та багатими. "Даллас" , "Фантастичний острів". Неймовірні результати відображення нашої психіки що засвідчує безробіття.

Ось ви, у моїй улюбленій діаграмі, тому що це останні 20 років. Незалежно від того, чи орієнтуєтесь ви в моїй галузі, ви напевне читали, чи чули про поступовий розпад трикамерного ситкому і зростання реаліті-шоу на телебаченні. Отож, Х - це точка. Дев'яності - приплив гумору - ми дивимось "Friends", "Frasier", "Cheers" та "Seinfeld". Все добре, немає проблем з безробіттям. Але дивіться: Х - точка. В 2001, в вересні на телебаченні гумор поступається критиці раз і назавжди. А чому б і ні ? У нас президентські вибори у 2000 році, які призначив Верховний Суд. Ми спостерігаємо прорив в техніці. Теракт 11 вересня. Сбірська язва стає частиною соціального лексикону. Дивіться, що стається коли продовжувати. На зламі століть, інтернет мережа стає популярною, реаліті-шоу на телебаченні беруть гору. Чого тоді хоче народ в своїх телевізорах? Я думаю реваншу або ностальгії. Дайте мені спокій, мій світ розпадається. Ні, вони хочуть критики. Я можу вигнати тебе з острова. Я можу змусити дочку Сари Пелін танцювати. Я можу вибрати іншого Американського Ідола. Ви звільнені. Це все чудово, правда?

Отож, такі різні, як телешоу, були розваги впродовж останніх 50 років. З чого я почала? - один головний інстинкт залишився. Ми - тварини, ми потребуємо мам. Не було такого десятиліття на телебаченні, де б не було відомого шоу з мамою. 1950-ті Джун Клівер в шоу "Залиш це бобру". Люсі Бед смішила нас коли соціальна свідомість зростала в 60-ті. Моде Фіндлей, зображення в мініатюрі зневажливих 70-х, коли почали робити аборти, розлучатися, навіть говорити про менопаузи по телебаченню. 1980-ті, ми отримали дику кішку в вигляді Алексіс Керрінгтон. Мерфі Браун стала віце-президентом, коли вона запропонувала ідею поодинокого батьківства. Матуся цієї ери, Брі Ван де Камп. Тепер я не знаю чи ангел чи демон сидить в нашій свідомості на телебаченні, але одне що я знаю, це те, що я люблю таке телебачення.

І ви всі, жінки та чоловіки команди TEDWomen, глобальна аудиторіє TEDWomen, дякую, що дали мені змогу донести свою ідею про свідомість телебачення. А також хочу подякувати неймовірній команді, яка встає рано вранці щодня, щоб донести свої ідеї на екрани телевізорів впродовж всіх століть телебачення. Вони роблять так, щоб ідеї оживали, це правда, але саме ви глядачі, через колективну та соціальну свідомість втілюєте їх в життя, робите їх довговічними, навіть могутніми якщо захочете.

Тож дякую дуже.

(Оплески)