Кевін Бейлз: Як подолати сучасне рабство

Знаєте, мій інтерес до сучасних форм рабства зародився, коли я натрапив на один рекламний буклет у Лондоні. Був початок 90-х, я був на якомусь громадському заході. Я побачив буклет, у якому писало, "Нині у світі існують мільйони рабів". Я подумав, "У жодному разі, не може бути". Визнаю, що в мені говорила зарозумілість. Адже, зізнаюся, я думав, "Як може бути, щоб я, новоспечений молодий професор, викладач теорії людського права, і не знав про це! Це точно брехня".

Адже, якщо ви викладаєте, якщо поклоняєтесь у храмі науки, не дражніть богів, тому що вони захоплять вас, сповнять цікавістю й бажанням, і змусять вас пристрасно змінювати світ. Я провів поверхневий огляд. 3 000 статей з ключовим словом "рабство". У двох з них ішла мова про сучасність - лише у двох. Решта були історичними. Усі вони були матеріалами преси, сповненими грубих помилок. Усі вони були марнословними, необгрунтованими, і не містили жодних достовірних даних.

Тому я почав проводити власне дослідження. Я побував у п'яти країнах. Я бачив рабів. Я зустрічався з рабовласниками. І я зазирнув у самі глибини бізнесу, заснованого на рабській праці. Адже це економічний злочин. Люди не поневолюють інших просто, щоб знущатися. Вони роблять це задля отримання прибутку. І знаєте, те, що я побачив по всьому світі, на чотирьох різних континентах, було, на жаль, однаковим. Ось таким. Селяни в Африці, яких шмагали батогами і били, показували нам, як їх били на полях, поки вони не втікли з рабства, і не зустріли нашу знімальну групу. Це шокувало нас.

Я хочу, щоб мене зрозуміли вірно. Я розповідаю про справжнє рабство. Не про невдалі шлюби. Не про погану роботу. Йдеться про людей, які не можуть піти, які змушені працювати безкоштовно, цілодобово, без вихідних, під загрозою насилля, і без жодної плати. Це те саме рабство, про яке ми знаємо з прадавньої історії людства.

То ж де воно? Ось на цій карті червонуватим і жовтуватим кольорами позначено місця з найбільшою концентрацією випадків рабства. Блакитним кольором позначені країни, де ми не знайшли проявів рабства. Як бачите, в усьому світі лише в Ісландії та в Ґренландії ми не зафіксували випадків поневолення людей.

Ми також зацікавлені і вистежуємо місця, де через рабську працю відбувається тотальне нищення навколишнього середовища. У всьому світі природа гине від рабської праці - вирубуються дерева долини Амазонки, знищуються ліси Західної Африки, видобувається і розповсюджується ртуть на шахтах у Гані і Конго, руйнуються прибережні екосистеми Південної Африки. Зв'язок між тим, що відбувається з навколишнім середовищем, і тим, що відбувається з нашими людськими правами - доволі гнітючий.

Тож, на бога, як ми докотилися до того, що в 2010 році маємо 27 мільйонів поневолених людей? Це вдвічі більше кількості рабів, вивезених з Африки за всю історію міжконтинентальної работоргівлі. Усе це складається з таких факторів. Вони не є причинними, а, скоріше, супутніми факторами. Один з них, як відомо, - демографічний вибух, коли народонаселення виросло з 2 до майже 5 мільярдів осіб протягом останніх 50 років. Але зростання населення не означає рабство. Додамо підвищену вразливість значної частини населення країн третього світу, спричинену громадянськими війнами, етнічними конфліктами, корумпованим урядом, хворобами та ще бозна чим, самі знаєте.

Ми розуміємо, як усе це працює. У деяких країнах усі згадані явища існують одночасно, як це було у С'єрра Леоне кілька років тому, і все це виштовхує величезні групи людей, близько мільярду, буквально на межу існування, у безвихідь і страшні злидні. Але й це ще не перетворює їх на рабів. Перетворити людину, яка не має нічого, і знаходиться у вразливому становищі на раба, може відсутність панування закону. Якщо закон працює, він захищає бідних і вразливих. Але коли прокрадається корупція і люди не мають змоги отримати захист закону, якщо стає можливим насилля, і якщо воно лишається не покараним, можна легко знайти вразливі групи і поневолити їх.

Саме це й сталося у різних куточках світу. Але сьогодні багато людей потрапили у рабство не шляхом викрадення чи насильства. Вони вступають у рабство тому, що хтось запропонував їм це.

По всьому світі мені розповідали практично однакову історію. Люди кажуть: "Я був удома, коли в наше село приїхали люди, і зі своїх вантажівок вигукнули до нас: "Ми маємо роботу, кому з вас потрібна робота?" І вони вчиняли так само, як будь-хто з нас вчинив би в такій ситуації. Вони казали: "Ті люди виглядали дивно. У мене були підозри. Але ж мої діти були голодні. Ми потребували ліків. Я знав, що маю зробити все можливе, щоб заробити грошей для підтримки моїх близьких". Тому вони залазили до тієї вантажівки і їхали з людьми, які їх вербували. Через 16, 160, 1600 кілометрів вони усвідомлювали, що опинилися на брудних, небезпечних, принизливих роботах. Деякий час вони з цим мирилися, але, коли забажали піти - бац! - засув закрито, і вони розуміють, що стали рабами.

Такий вид рабства - майже те саме, що було протягом усієї історії людства. Але в сучасного рабства все ж є одна характерна нова риса. Це різке падіння ціни на рабів, яка в минулому була високою, а нині - просто дріб'язкова. Приділяти цьому увагу зараз стали навіть бізнес - програми. Я хочу показати вам невеличке відео.

Дафна: "Гаразд. Як завжди, коли ми заводимо мову про макроекономіку і товари, розпочинається жвава дискусія. Сьогодні з нами в студії Майкл О'Доног'ю, голова відділу поставки компанії "Фор Контінентс Кепітал Менеджмент". До нас також приєднався Брент Ловсон із "Ловсон Фріск Сек'юрітіс".

Брент Ловсон: "Я радий бути тут".

Д: "Нам також пощастило, що ви з нами, Брент. Бренте, розкажіть, куди направлені ваші активи цього року?"

БЛ: "Дафно, останнім часом нам бракувало газу і нафти, тому ми виділяємо кошти в цих напрямах. Ми також дуже зацікавлені у людському матеріалі. Проаналізувавши тривалий історичний період, побачимо, що сьогодні значно падають ціни на примусову працю, але глобальний попит на неї залишається високим. То ж ми вважаємо, що це той напрям, який нині потребує інвестицій".

Д: "Майкле, яке Ваше ставлення до людських ресурсів? Ви зацікавлені в них?"

Майкл О'Доног'ю: "О, звичайно. Найбільшою перевагою примусової праці є її безмежний запас. Нам не бракуватиме людей. Жоден інший товар не має такої переваги".

БЛ: "Дафно, дозвольте звернути Вашу увагу ось на що. Індивідуальний капітал марнується дуже жваво, і це підказує мені, що цей ринок невдовзі вибухне. У нашому списку покупок, як завжди, є вихідці з Африки, Індії, Південної Америки, і особливо - зі Східної Європи".

Д: "Цікаво. Майкле, наостанок, що Ви порекомендуєте?"

МО: "Своїм клієнтам ми рекомендуємо стратегію придбання і утримання. Грати на ринку немає потреби. Адже там удосталь вразливих верств населення. Це дуже захоплююче".

Д: "Дійсно, цікава річ. Панове, дуже вам дякую".

Кевін Бейлз: Ну добре, ви здогадалися, що це розіграш. Але мені сподобалось дивитись, як ваша щелепа падала нижче й нижче, аж поки ви не здогадалися. Ми створили цей ролик у співпраці з MTV Europe. Його показували між музичними кліпами без попередження, що, на мій погляд, було досить весело. Але ось вам факти. Ціна людини за останні 4 000 років у перерахунку на сьогоднішні гроші, становить приблизно $ 40 000. Елементи капітальної закупівлі. Як бачите, в моменти демографічного вибуху лінії перетинаються.

Середня ціна людини сьогодні по всьому світі становить $ 90. Ця ціна вища у таких регіонах, як Північна Америка. Там раби коштують від $ 3 000 до $ 8 000. Але в Індії та Непалі людину можна придбати за $ 5-10. Найважливіше, що люди тут більше не є елементом капітальної закупівлі, а сприймаються немов пластикові горнятка. Ви їх купили за безцінь. Використали. Зібгали - і викинули геть.

Це хлопчики з Непалу. Фактично вони є транспортним засобом у кар'єрі, яким володіє рабовласник. Там немає доріг. Тому вони переносять на собі груди каміння, часто такої ж ваги, як вони самі - вгору й униз Гімалаями. Одна з їх матерів сказала нам: "Знаєте, ми не можемо вижити тут, але й про смерть не можемо навіть мріяти". Це жахлива ситуація. І єдине, що дозволяє мені тут радіти, це те, що, окрім цих підневільних хлопців, існують і колишні раби, які прагнуть звільнити інших. Як то кажуть, Фредерік Дуглас (борець за права чорношкірих) діє.

Не знаю, чи мріяли ви коли-небудь про зустріч із Гаррієт Табмен (борець проти рабства у США)? Як це - зустріти Фредеріка Дугласа? Маю визнати, що одним із найкращих моментів моєї роботи є зустріч із такою людиною. Я хочу представити його вам. Його звуть Джеймс Кофі Аннан. У дитинстві він був рабом у Гані, у риболовній галузі. А тепер, коли він утік і розпочав нове життя, він створив організацію, з якою ми тісно співпрацюємо, щоби повернутися і звільнити людей з рабства. Це не Джеймс. Це один з хлопчиків, з якими він працює.

Відео: Джеймс Кофі Аннан: "Його вдарили веслом по голові. Це нагадує мені власне дитинство, коли я працював там".

КБ: "Джеймс і наш регіональний директор у Гані, Еммануель Оту, зараз регулярно отримують смертельні погрози, тому що їм двом, вперше у Гані, вдалося домогтися засудження і ув'язнення трьох работорговців за поневолення людей у риболовній галузі, а також - за поневолення дітей.

Усе, що я вам розповів, варто визнати, дуже пригнічує. Але тут все ж є і позитив. 27 мільйонів людей, які сьогодні знаходяться в неволі, це величезна кількість, але водночас це найменша частка рабів відносно всього світового населення за всю історію. І, так само, 40 мільярдів долларів, які вони приносять глобальній економіці щороку, - це найменша частка, яка коли-небудь була привнесена рабською працею.

Рабство, нелегальне у кожній країні, виштовхується на обочину глобального суспільства. І, може ми цього й не помічаємо, знаходиться зараз на межі зникнення, чекаючи від нас гарного копняка, щоб зникнути назавжди. І це можливо.

Отож, якщо ми зробимо це, якщо зосередимось і залучимо необхідні ресурси, скільки ж дійсно коштуватиме звільнити людей з рабства? По-перше, перед тим, як назвати вам реальну ціну, я буду максимально відвертим. Ми не викуповуємо людей з рабства. Викуповувати людей з рабства - це ніби платити грабіжнику, щоб повернути свій вкрадений телевізор. Це співучасть у злочині. Але, звільнення таки має певну ціну.

Звільнення і, що важливіше, робота після звільнення. Адже це не подія - це процес. Слід допомогти людям побудувати своє життя на принципах гідності, стабільності, економічної незалежності та громадянства. Дивовижно, але в таких місцях, як Індія, де ціни дуже низькі, ось ця родина, яку ви бачите, три покоління цієї родини знаходилися у спадковому рабстві. Ось цей дідусь із самого народження був у рабстві. Кінцева вартість звільнення цієї родини, з урахуванням усіх робіт, склала близько 150 доларів. Сюди увійшла й вартість дворічного процесу побудови їх громадянського життя та освіти.

Хлопчик з Гани, врятований з рабства у риболовному промислі, - $ 400. У Сполучених Штатах, Північній Америці, все це набагато дорожче - юридичні, медичні послуги, зрозуміло, що там цей процес дорогий, близько $ 30 000. Але більшість поневолених людей у світі живуть там, де ціни найнижчі. У середньому ця сума така ж, як у Гані.

Тобто, якщо помножити цю суму - сумарну вартість не лише свободи, а стабільної, самодостатньої свободи, на всі 27 мільйонів поневолених людей, отримаємо приблизно 10,8 мільярдів доларів. Таку суму американці витрачають на картопляні чіпси й кренделі, стільки ж заплановано витратити на введення легкорейкового транспорту в Сіетлі, стільки щороку в цій країні витрачають на джинси, стільки ми витратили на ігрові приставки та ай-поди за останні свята - на все це пішло 10,8 мільярдів доларів. Дохід Інтелу за четвертий квартал становить 10,8 мільярдів.

У глобальному масштабі це невеликі гроші, це просто дріб'язок. І найважливіше, що ці гроші не будуть змарновані, вони принесуть дивіденд у вигляді свободи. Коли ви звільняєте людей з рабства, щоб вони працювали на себе, як гадаєте, у них достатньо мотивації? Вони забирають своїх дітей з роботи, вони будують школи й кажуть: "У нас будуть речі, яких ми ніколи не мали - просторе житло, медична допомога, коли захворіємо, одяг, коли змерзнемо". Вони стають споживачами й виробниками, а економіка їх країн дуже швидко починає зростати.

Це важливо - все те, як ми побудуємо стабільну свободу, тому що ми не хочемо повторення того, що сталося у цій країні у 1865 році. Чотири мільйони людей тоді були звільнені з рабства, і відразу залишені напризволяще, без права політичного голосу, достойної освіти, жодної можливості економічного розвитку. Приречені цілими поколіннями жити в жорстокості, упередженні й дискримінації. Америка й досі розплачується за недбалу емансипацію 1865 року.

Ми дали обітницю, що ніколи не дозволимо людям, яких ми звільнили з рабства, перетворитися на громадян "другого сорту". Цього не буде. Саме так насправді виглядає звільнення. Діти, звільнені з рабства у риболовній галузі Гани, возз'єднуються з батьками, повертаються разом з ними до своїх сіл, щоб відбудувати своє матеріальне благополуччя, щоб стати захищеними від рабства, абсолютно недосяжними для нього.

Ця жінка жила у селі в Непалі. Ми працювали там майже місяць. Вони тільки-но почали виходити з циклу спадкового рабства. Вони почали потроху одужувати, відкриватися. Але коли ми спробували заговорити з нею, коли зробили це фото, десь з-за спини нам і досі погрожували рабовласники. Їх ще не витіснили остаточно. Я був наляканий, як і всі решта. Ми запитали її: "Ви хвилюєтеся? Ви засмучені?"

Вона ж відповіла: "Ні, тому що тепер ми маємо надію. Невже б ми могли не перемогти, коли такі люди, як ви, з іншого кінця світу, приїздять сюди, щоб допомогти нам?"

Нам слід запитати себе, чи хочемо ми жити у світі, в якому існує рабство. Якщо ми не будемо діяти, то дозволимо комусь смикати за ниточки, що прив'язують нас до рабства через продукти, що ми купуємо, а також через політику наших урядів. Та все ж кожна людина погодиться з тим, що рабству має прийти кінець.

І якщо існує найбільше порушення нашої людської гідності, загально визнане найжахливішим, то це рабство. Погодьмося: який сенс у нашій інтелектуальній, політичній та економічній могутності - а я гадаю, в цьому залі достатньо інтелектуальної сили - якщо ми не можемо використати її на боротьбу з рабством? Я вважаю, що в цьому залі достатньо інтелектуального потенціалу, щоб побороти рабство. І знаєте що? Якщо ми не можемо цього зробити, не можемо покінчити з рабством за допомогою нашого розуму, то залишається одне-єдине питання: чи ми дійсно вільні? Дуже вам дякую. (Оплески)