Карен Армстронґ: Відновімо Золоте правило

Я вже давно відчуваю розчарування, адже як історик релігії, я пересвідчилася, що співчуття займає провідне місце майже у всіх світових релігіях. Кожна з них створила власну версію так званого Золотого правила. Воно буває позитивним - "Завжди ставтеся до інших так, як би ви хотіли, щоб вони ставилися до вас". Але не менш важливою є негативна версія - "Не робіть іншим того, чого не побажали б собі". Зазирніть у власне серце, дізнайтеся, що завдає вам болю, а потім - що б не трапилося, за жодних обставин - не завдавайте того ж болю іншим.

Люди підкреслюють важливість милосердя не лише тому, що це гарно звучить, а тому, що воно працює. Люди зауважили: якщо керуватися Золотим правилом, як казав Конфуцій "повсякчас і кожного дня", а не лише виконати денну норму добрих справ і повернутися до повсякденної жадібності та егоїзму, а чинити так повсякчас, з дня на день, ви скинете себе з престолу в центрі свого світу та посадите туди іншого - і вийдете за власні межі. Таким чином, ви відчуєте присутність того, кого називають Богом, Нірваною, Рамою чи Дао. Відчує щось, що виходить за рамки нашого існування, зосередженого довкола власного "Я".

Проте ви напевно ніколи не замислювалися, наскільки це поняття важливе у релігійному житті. Якщо не брати до уваги кількох чудових винятків, коли віряни чи релігійні наставники збираються разом, вони обговорюють заплутані доктрини, чи висловлюють сповнені ненависті думки, або ганьблять гомосексуальність чи ще щось. Часто люди не хочуть бути співчутливими. Коли я виступаю перед релігійними громадами, я часом помічаю, як віряни на хвилю міняться на лиці від обурення, адже ці люди хочуть мати рацію. А це зводить мету мого виступу нанівець.

За що я така вдячна TED? За те, що мене лагідно відірвали від моїх книжкових досліджень і привели у 21 століття, де я отримала змогу звернутися до значно ширшої публіки, ніж могла собі колись уявити. Я відчуваю, що ця тема вкрай важлива. Якщо нам не вдасться втілити Золоте правило по всьому світу - ставитися до всіх народів, де б вони не жили і ким би вони не були, як до самих себе - ми навряд чи зможемо передати наступним поколінням життєздатний світ.

Завдання сьогодення, одне з найбільших завдань нашого часу - побудувати таке глобальне суспільство, де - як я вже казала - люди житимуть мирно. Проте релігії, які мали би приносити найбільшу користь у цій справі, натомість вважаються частиною проблеми. Звичайно, не тільки релігійні люди вірять у Золоте правило. Це джерело всякої моралі, саме цей уявний акт співпереживання, коли ми ставимо себе на місце іншого.

Мені здається, що ми маємо вибір. Ми можемо або надалі підкреслювати догматизм і брак терпимості в нашій релігії, або ж звернутися до рабинів. Рабин Гілель, старший сучасник Ісуса, якого язичники попросили узагальнити все юдейське вчення, стоячи на одній нозі, сказав: "Не роби своєму ближньому того, що сам ненавидиш. Ось такою є Тора, а все решта - лише тлумачення".

Рабини та ранні батьки церкви проповідували, що будь-яке трактування святих книг, яке заохочує ненависть і презирство, є неприпустимим. Нам потрібно відродити цей дух. Проте для цього замало самого духу любові. Ми мусимо і можемо втілити цю ідею в життя за допомогою сучасних засобів комунікації, які впровадив TED. Мене надзвичайно підбадьорюють відгуки наших партнерів.

Ми маємо групу в Сингапурі, яка застосовуватиме Хартію, щоб подолати розкол, який нещодавно з'явився у сингапурському суспільстві. Навіть більше - деякі члени парламенту хочуть запровадити її на політичному рівні. У Малайзії відбудеться виставка, під час якої відомі митці показуватимуть людям, молоді, що милосердя лежить в основі усякого мистецтва. По всій Європі мусульманські спільноти проводять різні заходи, на яких обговорюють ключову роль милосердя в ісламі та інших релігіях.

Але це не все. Ми не можемо зупинитися, щойно розпочавши. Релігійне вчення. Ось де ми схибили, зосередившись виключно на вірі в малозрозумілі доктрини. Релігійні вчення неодмінно мусять підштовхувати до дії. Я збираюся працювати над цим до останнього подиху. Також, у співпраці з нашими партнерами, я хочу продовжити дві справи - виховувати та підтримувати співчутливе мислення. Виховувати - адже ми геть забули про співчуття. Люди здебільшого вважають, що це означає лише жалість до когось. Але, звісно ж, ви не зрозумієте, що таке співчуття, якщо лише подумаєте про нього. Потрібно діяти.

Потрібно залучати засоби інформації, оскільки лише їм під силу розвінчати стереотипи про інших людей. Стереотипи роз'єднують нас. Те саме стосується й учителів. Молодь має відчути динамізм, енергію і вимогливість співчутливого способу життя. Воно вимагає проникливого розуму, а не сентиментів.

Я закликаю науковців досліджувати тему співчуття у традиціях свого народу та чужоземних націй. Але найважливіше - заохочувати людей реагувати на розмови, позбавлені співчуття. Якщо люди дотримуватимуться Хартії, незалежно від вірувань чи їх відсутності, вони відчуватимуть силу боротися із безсердечними висловлюваннями та зневажливими зауваженнями своїх релігійних або політичних лідерів, і промислових магнатів. Адже ми здатні змінити світ, у нас є така змога.

Я б ніколи не здогадалася розмістити Хартію в Інтернеті. Я застрягла в архаїчному світі, де цілий гурт учених мужів збирається у залі і проголошує чергову нікому не зрозумілу заяву. TED розкрив мені цілком новий спосіб мислення та поширення ідей. Ось що мені найбільше подобається у TED. Якщо усі фахівці в цьому залі поєднають свої зусилля, ми змінимо світ. Звісно, деякі труднощі часом здаються нездоланними.

Але на завершення я процитую британського, точніше, оксфордського автора, якого я не надто часто цитую - К. С. Льюїса. У нього я натрапила на слова, які досі пам'ятаю, хоча прочитала їх, коли була ще школяркою. У книжці "Чотири любові" він вирізняє чуттєву любов, коли двоє, як зачаровані, не можуть відвести погляду один від одного, і дружбу, коли двоє стоять завжди поруч, пліч-о-пліч, об'єднані спільною метою.

Нам не обов'язково закохуватися один в одного, проте ми можемо товаришувати. Така моя думка. Вкотре я переконалася у цьому під час наших зустрічей у Вевеї, коли люди різних переконань збираються разом, працюють пліч-о-пліч заради спільної мети - відмінності зникають. Зароджується мир і дружба. Ми вчимося жити разом і пізнаємо один одного. Щиро дякую. (Оплески)