Джон Маеда: Як мистецтво, технології та дизайн творять креативних лідерів

Перш за все, я радий бути тут сьогодні. Я розумію, що тут більше 80 країн, тому це цілковито нова парадигма для мене говорити перед усіма цими країнами.

Я впевнений, що у кожній країні є така річ, яка називається батьківськими зборами. Чи знаєте ви щось про батьківські збори? Не ті, що у ваших дітей, а ті, що ви мали, будучи дитиною, коли ваші батьки приходять до школи і ваш вчитель розмовляє з ними, і це досить незручний момент. Що ж, пам'ятаю у третьому класі у мене був такий момент, коли мій батько, який ніколи не покидає свого робочого місця, класичний робітник, імігрант, людина робітничого класу, прийшов до школи подивитись, як його син навчається, і вчитель сказав йому: "Ви знаєте, Джону добре вдається і математика, і мистецтво." І він кивнув, ніби на знак згоди. Наступного дня я спостерігав, як він розмовляв з клієнтом в нашій крамничці тофу, і сказав йому: "Ви знаєте, Джон здібний до математики." (Сміх)

І це мені нав'язували усе моє життя. Чому ж батько не сказав "здібний до мистецтва"? Чому це не підходило? Чому? Це питання переслідувало мене усе моє життя, і нічого поганого в цьому немає, тому що знати добре математику означало що він купив мені комп'ютер, і дехто з вас пам'ятає цей комп'ютер, це був мій перший комп'ютер. У кого була модель Apple II? Користувачі Apple II-го, класно. (Оплески) Як ви пригадуєте, Apple II взагалі був небагатофункціональним. (Сміх) Ви його включаєте, набираєте текст і він зеленого кольору. Він ніколи не сприймав ваших команд. Ось такий комп'ютер ми знали. Це був комп'ютер, який я знав, поступаючи у Масачусецький Інститут Технологій, мрію мого батька. В МІТ я вивчив комп'ютер на всіх рівнях, а пізніше, я пішов у школу мистецтв, щоб втекти подалі від комп'ютерів, та почав думати про комп'ютер більш як про духовний простір мислення. На мене вплинуло театральне мистецтво - це було 20 років тому. Я зробив комп'ютер з людей. Це був Комп'ютерний Експеримент під керівництвом Людини. У мене є управління живленням, мишка, пам'ять і т.д. і я побудував це в Кіото, колишній столиці Японії. Це кімната, поділена на дві половини. Я включив комп'ютер, і ці асистенти поміщають гігантську дискету, зроблену з картону, вона вставляється в комп'ютер. І людина, яка є дискетним приводом, одягає її. (Сміх) Вона знаходить перший сектор на дискеті, знімає інформацію з дискети і передає її, звичайно ж, інформаційним каналом. Отож, канал старанно передає інформацію на комп'ютер в пам'ять, до центрального процесора, на відеокарту, і т.д., і це справді діючий комп'ютер. А це інформаційний канал, справді. (Сміх) Він досить швидкий. Ось мишка. (Сміх) Все так виглядає, наче воно відбувається швидко, але насправді комп'ютер дуже повільний, і коли я зрозумів наскільки повільним цей комп'ютер був порівняно з тим, наскільки він швидкий тепер, це заставило мене зацікавитись комп'ютерами та технологіями загалом.

Отже, я справді розповім сьогодні про чотири речі. Перші три складові описують мою цікавість до технологій, дизайну та мистецтва, і як вони пов'язані, як вони нашаровуються, а також, про те, чим я зайнявся чотири роки тому, як став Президентом школи дизайну Род Аєленд: про лідерство. І я розкажу про те, як я зумів поєднати ці чотири сфери в певного роду синтез, експеримент.

Отже, технологія - це прекрасна річ. Коли цей Apple II випустили, він і справді не мав ніяких функцій. Він міг показувати текст і, почекавши трохи, ми отримували зображення. Ви пам'ятаєте, коли зображення вперше з'явились на комп'ютері, ці прекрасні, кольорові зображення? А пізніше, через декілька років, ми отримали якісну музику на дисках. Це було неймовірно. Кожен міг слухати музику на комп'ютері. А пізніше і фільми через дисковий привід. Це було надзвичайно. Пам'ятаєте той хвилюючий стан? А ще пізніше появився і браузер. Браузер був чудовим, але дуже примітивним і повільним. Спочатку текст, потім зображення, ми почекали ще трішки, і отримали якісний звук через мережу, пізніше фільми через Інтернет. Це доволі неймовірно. А потім з'явився і мобільний телефон, текст, зображення, аудіо, відео. І тепер у нас є iPhone, iPad, Android з текстом, відео, аудіо і т.д. Вам це не нагадує певний шаблон? Ми наче застрягли рухаємось по колу, можливо, і цей дух можливостей, який нам дає програмування, це те, що мене цікавило впродовж 10 з гаком років, я занурився в дизайн, у те, як ми розуміємо більшість речей, і розуміти дизайн за допомогою наших технологій було моїм захопленням. У мене готовий невеличкий експеримент - дати вам швидкий урок дизайну.

Дизайнери говорять про взаємозв'язок форми та змісту, змісту та форми. Що ж це означає? Ну, зміст - це слово, що знаходиться вгорі: страх. Це слово з чотирьох букв. Воно має негативне значення в плані почуттів, страх. Слово "страх" написане шрифтом Light Helvetica, тому воно не спричиняє великого стресу, а якщо написати його шрифтом Ultra Light Helvetica, виходить так: "Ой, страх, кого це хвилює?" Правда ж? (Сміх) Якщо взяти той же ж Ultra Light Helvetica і зробити його великим, то вийде так: ой, боляче! Страх. Бачите, в залежності від того, як ви міняєте розмір, міняється і форма. Зміст той самий, але відчуття інакші. Ви змінюєте тип шрифту, наприклад на цей, і це досить смішно. Він нагадує піратський стиль, стиль Капітана Джека Горобця. Арр! Страх! Наче, ой, це зовсім не страшно. Насправді це смішно. Чи слово "страх" написане у стилі нічного клубу. Наче, йдемо на вечірку в Страх. (Сміх) Це справді класно, правда ж? (Сміх) (Оплески) Воно лише змінює один і той самий зміст. Чи ви робите -- Букви відділені, чи стиснені разом, як на палубі Титаніка, і вам шкода букв, ви ніби відчуваєте страх. Ви співпереживаєте. Або ж міняєте шрифт на щось таке. Це досить стильно. Наче той дорогий ресторан, Страх. Я ніколи туди не попаду. (Сміх) Це просто класно, Страх. Але це форма, зміст.

Якщо змінити лише одну букву в цьому змісті, то отримаєте позитивніше слово, кращий зміст: вільний. "Вільний" - це чудове слово. Можна послуговуватись ним будь-як. "Вільний" жирним шрифтом нагадує вільного Манделу. Так, наче я можу бути вільним. "Вільний", написаний звичайним шрифтом, здається, наче, ах, я можу вільно дихати. Відчуття прекрасне. Або ж навіть "вільний" розтягненим шрифтом, це наче, ах, я можу дихати вільно і легко. А також можу додати голубий фон та голуба, І у мене виходить "вільний" у розумінні Дона Дрейпера. (Сміх) Отож ви бачите, що форма, зміст, дизайн працюють таким чином. Це могутня річ. Майже магія, наче маги, яких ми бачили на ТED-і. Це магія. Дизайн творить магію.

Мені було дуже цікаво, як дизайн і технології взаємодіють, і я вам покажу свійстарий проект, який я, насправді, більше не показую, щоб ви уявляли, чим я колись займався. Отож - так. Я зробив багато проектів в 90-і роки. Це був квадрат, що реагував на звуки. Люди питають мене, чому я створив таке. Мені самому незрозуміло. (Сміх) Очевидно, я думав, що для квадрата було б чудово відповідати мені, а мої діти тоді були ще маленькими, і вони бавились такими речама з задоволенням "Ааа!", знаєте, вони казали: "Татку, ааа!, ааа!", ось так. Ми зайшли якось в комп'ютерний магазин, і вони зробили те ж саме. Вони питали: "Татку, чому комп'ютер не відповідає на звук?" І це справді було тоді, коли я губився в думках, чому комп'ютер не реагує на звук? Тому і зробив такий експеримент на той час.

А пізніше я провів багато часу у вимірі інтерактивної графіки і подібних речей, і перестав цим займатись, тому що мої студенти з МІТ справлялись значно краще за мене, тому я був змушений відкласти мишку у довгий ящик. Але в 96-му я зробив свій останній проект. Він був чорно-білим, одноколірним, повністю одноколірним, в ньому було повно обчислювальної математики. Він називається "Натискай, Друкуй, Пиши". Своєю появою він завдячує чудовій друкарській машинці, якою користувалась моя мама, працюючи секретаркою. Він має 10 варіацій. (Звук друкарської машинки) (Звук друкарської машинки) Ось shift. 10 варіацій. Це нагадує крутіння букви навколо своєї осі. (Звук друкарської машинки) Це нагадує ланцюжок з букв. (Звук друкарської машинки) Йому 20 років, тож він дещо -- Поглянемо, це -- Люблю французький фільм "Червона Кулька". Правда ж класне кіно? Люблю це кіно. Отож, це така собі гра на його основі. (Звук друкарської машинки)(Друкарський дзвіночок) Він тихий, отакий от. (Сміх) Покажу ще це останнє. Це стосується рівноваги, між іншим. Це дещо напружене друкування, отож, якщо ви набираєте на такій клавіатурі, ви можете вирівняти текст. (Сміх) Якщо ви наберете "G", життя прекрасне, як я завжди і кажу, "Наберіть G і все буде добре". Дякую. (Оплески) Дякую.

Отже, це було років зо 20 тому, і я завжди був на периферії мистецтва. Будучи Президентом РАІД, я заглибився в мистецтво, а мистецтво - це чудова річ, образотворче мистецтво, чисте мистецтво. Знаєте, люди говорять: "Я не розуміюся на мистецтві. Я взагалі його не розумію". Це означає, що мистецтво працює, розумієте? Здається, що мистецтво повинне бути загадковим, отож, коли ви кажете "Я не розуміюся на мистецтві", це - чудово. (Сміх) Мистецтво таким є, воно полягає у вмінні ставити запитання, запитання, на які може не бути відповідей.

У РАІД знаходиться прекрасна установа, яка зветься Природнича лабораторія Едни Лоуренс. У ній знаходиться 80 000 зразків тварин, кісток, мінералів, рослин. Знаєте, в Род Айленді, якщо тварину зіб'ють на дорозі, то дзвонять нам, ми її підбираємо і робимо опудало.

І для чого ж у нас є така установа? Тому що в РАІД ми дивимось на справжню тварину, об'єкт, щоб зрозуміти її повноту, осягнути її. У РАІД вам не дозволяється копіювати зображення. Багато людей питає мене: "Джоне, чому б не зробити усе в цифровому форматі? Хіба так не було б краще?" І я часто відповідаю: "В тому, як речі створювались раніше, є щось хороше, щось відмінне від теперішнього, ми повинні показати, що є доброго в тому, як ми це зробили, навіть у новій ері". У мене є хороший друг, він новий медіа-дизайнер. Звати його Тота Хасегава. Він працює у Лондоні, ні, фактично в Токіо, але, коли він був у Лондоні, у нього з дружиною була гра. Він ходив по антикварних крамничках, а гра полягала в наступному: Коли ми дивимось на старовинну річ, яку хочемо, ми спитаємо продавця про історію цієї речі, і, якщо історія хороша, ми її купимо. Отож, вони відвідували антикварну крамничку, і розглядали якусь чашу, і просили: "Розкажіть нам про цю чашу". А власник відповідав: "Вона старовинна". (Сміх) "Розкажіть детальніше". "О!. Вона дуже стара". (Сміх) І він щоразу переконувався, що цінність полягала у старовинності предмета. Як новий медіа-дизайнер, він подумав і сказав: "Знаєте, протягом усієї своєї кар'єри я створював медіадизайн". Люди кажуть: "Вау, ваше мистецтво, яке воно?" Це нове медіа. І він усвідомив, що суть не в старому чи новому. А в чомусь посередині. "Старе" це не вода, а "нове" це не вогонь, важливе поєднання цих речей. Ви помічаєте це в сучасному мистецтві, в бізнесі. Такий спосіб поєднання є дуже цікавим.

Мистецтво ставить запитання, а лідерство - це щось, що ставить дуже багато запитань. Ми більше так легко не функціонуємо. Ми більше не є простим авторитарним режимом. Наведу приклад авторитаризму, якось я був у Росії, у Санкт-Петербурзі, поблизу національного монументу, і я побачив знак, на якому було написано: "По траві ходити заборонено!", і мені спало на думку, що, оскільки я говорю англійською, мене намагаються виокремити. Це несправедливо. Але я наткнувся і на табличку, написану для росіян, і це був найкращий знак для заборони усього зразу. Звучало так: "Заборонено купатись, прогулюватись, заборонено будь-що". А найбільше мені сподобалась табличка "квіти заборонені". І кому б спало на думку приносити квіти до національного монументу? Хтозна. А також "кохання заборонено". (Сміх) Ось це і є авторитаризмом. А що воно таке у структурному відношенні? Це ієрархія. Це той принцип, за яким будуються багато систем, але, як нам відомо, вона порушена. Тепер це сітка замість ідеального дерева. Гетерархія замість ієрархії. Це доволі дивно.

Сьогодні лідери задаються питанням, як керувати по-іншому. Я зробив цю роботу на тему креативного лідерства з колегою, Беккі Бермонт. Чого ми можемо повчитись у дизайнерів та художників в питаннях лідерства? Хороший лідер, у багатьох значеннях, намагається уникати помилок. Той, хто є творчою особистістю, вчиться на помилках. Традиційний лідер завжди хоче бути правим, в той час, як творчий лідер надіється бути правим. Така стратегія важлива на сьогоднішній день у цьому складному двозначному світі і я надіюсь, що митцям і дизайнерам є чому нас повчити.

Недавно я виступав у Лондоні, куди друзі запросили мене на 4 дні посидіти в пісочниці, і я згодився. Отже, я сидів в пісочниці 4 дні підряд, 6 годин щодня, шестихвилинні зустрічі з будь-якими жителями Лондона, і це було жахливо. Проте, я вислуховував людей, чув їхні проблеми, малював на піску, щоби знайти якусь відповідь, і було важко зрозуміти, що я робив. Розумієте? Зустрічі тет-а-тет впродовж 4-х днів. Здавалось, наче я президент. Я думав: " Це моя робота. Президент. Я проводжу багато зустрічей, еге ж?" І до кінця випробування я зрозумів, чому я це роблю. Тому, що керівники поєднують непоєднуване і сподіваються на краще, в цій кімнаті я усвідомив, що усі лондонці пов'язані, і керівництво, що об'єднує людей, є важливою проблемою сьогодення. Неважливо, чи ти керуєш за принципами ієрархії чи гетерархії - це чудовий виклик.

Проект, який я розробляв, стосується систем, які поєднують технології і керівництво з погляду мистецтва та дизайну. Давайте я продемонструю вам щось, чого я не демонстрував фактично нікому. Отже, це такий собі ескіз, програмний ескіз, написаний мовою Python. Вам відомий Photoshop? Це називається Powershop, працює він за структурою організації. Бачте, директор вже не на вершині. Він всередині організації. В організації можуть бути різні відділи, і ви, мабуть, хочете заглянути в ці різні ділянки. Наприклад, зелений відділ працює добре, а червоний - погано. Будучи лідером, яким чином ви вивчаєте, з'єднуєте, виконуєте певні речі? Наприклад, ви можете відкрити відділ продажу і побачити там інші відділи. Ви знаєте когось з відділу екології, і ці люди з відділу екології, з якими ви, як керівник, можете контактувати. Вони знаходяться на всіх рівнях ієрархії. Частиною виклику для керівника є пошук зв'язків у всіх відділах, заглянемо у відділ розробок, тут знаходиться людина, що працює у двох відділах, і з нею важливо бути в контакті. Можливо, ви хочете отримати звіт пр те, як ви взаємодієте з ними. Як часто ви п'єте з ними каву? Як часто дзвоните, посилаєте е-мейли? Якого змісту ці листи? І як це працює? Лідери повинні використовувати ці системи, щоби регулювати роботу в ієрархії. Ви можете також використовувати таку технологію як Luminoso, створену хлопцями з Кембріджа, які працювали над глибоким аналізом тексту. Якого змісту ваше спілкування?

Я вважаю, що такі типи систем є важливими. Це цільові системи, зосереджені навколо лідерів. Думаю, що ця перспектива зростатиме разом зі збільшенням кількості лідерів, котрі ввійдуть в царину мистецтва і дизайну, тому що дизайн і мистецтво наводять на такі думки, стимулюють до пошуку таких систем, я саме тепер почав так думати, і радий поділитися з вами. Отож, на завершення, хочу подякувати всім за увагу. Дякую. (Оплески) (Оплески)