Джеф Сколл створює фільми, які змінюють

Правду кажучи, я чекав на дзвінок від ТЕД вже декілька років. І фактично, у 2000 році я вже був готовий поговорити про eBay, але ніхто не дзвонив. У 2003 я готувався розповісти про Фонд Сколла і соціальне підприємництво.Але не було жодного дзвінка. З 2004 року я розпочав "Participant Productions" і перший рік був доволі вдалим, але все одно - ніхто не подзвонив. І от нарешті, минулого року пролунав дзвінок а тепер моя черга виступати після Дж.Дж.Абрамс (Сміх) У вас жорстоке почуття гумору,ТЕД (Сміх)

Коли я вперше покинув Силіконову Долину і перебрався у Голлівуд я дещо сумнівався Але потім я зрозумів, що існують певні переваги проживання в Голлівуді (Сміх) І, правду кажучи, певні переваги у володінні вашою власною медіа компанією А також я дізнався, що між Голлівудом і Силіконовою Долиною є більше спільного, ніж я міг собі уявити. Голлівуд має свої секс-символи і Долина також має свої секс-символи. (Сміх) У Голлівуді є свої конкуренти і у Долини є свої конкуренти. Голлівуд збирається для прийняття рішень і Долина збирається для прийняття своїх рішень З"ясувалось, що тут більше спільного ніж я міг тільки мріяти.

Але, насправді, сьогодні я тут, щоб розповісти вам історію. І частина цього - це моя особиста історія. Коли Кріс запросив мене виступити, він сказав - люди вважають вас трохи загадковим, і вони хочуть знати, що керує вами. І, що по-справжньому керує мною, так це - бачення майбутнього, яке я думаю, ми всі з вами поділяємо. Це бачення нашої планети повної миру, процвітання та стабільності. І коли ми слухали велику кількість презентацій протягом останніх декількох днів, Еда Вілсона і картин Джеймса Нахтвея, я припускаю, ми всі усвідомили, як багато потрібно нам ще пройти, щоб досягнути цієї нової версії розвитку людяності, яку я називаю "Людяність 2.0." І це те що, я гадаю, живе у кожному з нас, бажання закрити те, що є двома найбільшими нещастями у сучасному світі.

Перше - це прогалина у можливостях- та прогалина, яку ще вчора ввечері президент Клінтон назвав нерівною, несправедливою та нестерпною- звідси випливає бідність, неграмотність, хвороби, і все те зло, яке оточує нас. Але, напевно, іншою важливішою прогалиною є те, що ми називаємо, прогалиною в надії. І, в певний момент, комусь спала на думку ця дуже погана ідея- ідея про те, що простолюдин нічого не може змінити у цьому світі. Я думаю, це просто жахливо. Отже, насправді, частина перша починається з усіх нас тому що всередині кожного з нас присутня сила, яка зможе заповнити усі ці прогалини як у можливостях, так і в надії. А якщо чоловіки і жінки ТЕДа не зможуть змінити цей світ, то я й не знаю, хто зможе.

Щодо мене, то багато з цього розпочалось, коли я був молодшим і моя сім"я часто їздила у туристичні поїздки на північ штату Нью-Йорк. Чесно кажучи, там не було чим зайнятись влітку, окрім як отримувати стусани від моєї сестри і читати книжки. І я захопився читанням таких авторів, як Джеймс Міченер, Джеймс Клавелл та Айн Ренд. У їхніх розповідях світ виглядав маленьким і взаємопов"язаним місцем. І раптом до мене дійшло, що якби я міг писати історії про цей світ, як про дуже малий і взаємопов"язаний, то може тоді б я зміг зацікавити людей проблемами, які мали вплив на нас усіх, і, можливо, тоді б я надихнув їх змінити щось у цьому світі.

Я не думав, що це буде найкращим способом заробляння собі на життя, тому, для початку, я вирішив стати фінансово незалежним, так, щоб потім я зміг писати ці історії так швидко, як це можливо. Коли мені було 14, я отримав звістку, яка стала для мене "холодним душем". Одного разу мій батько прийшов додому і сказав, що у нього рак у досить запущеній стадії. І з того, що він говорив, я зрозумів, що він боявся не стільки своєї смерті, як те, що він не зробив усього того, що він хотів зробити у своєму житті. І я постукаю по дереву, адже він все ще живий сьогодні, через багато років. Але він доніс мені одну, дуже важливу істину: ніхто ніколи не знає, скільки часу йому відпущено. Тому я вирішив поспішати. Я став вивчати інженерну справу. Я заснував кілька компаній, які, на мою думку, мали стати квитком до фінансової незалежності.

Одна з цих компаній займалась тим, що давала комп"ютери в оренду. Компанію назвали "Мікрос в русі", що виявилось досить вдалим, тому що люди постійно крали комп"ютери. (Сміх) Я зрозумів, що повинен ще трохи повчитися бізнесу, тому я пішов вчитися у Стенфордську Школу Бізнесу. І поки я був там, я подружився з хлопцем на ім"я П"єр Омідьяр, який присутній тут сьогодні. І, П"єре, я мушу вибачитись за це - ось фото з тих днів. Одразу ж після нашого випускного, П"єр підійшов до мене і запропонував свою ідею допамагати людям купляти і продавати речі в Інтернеті. З урахуванням моїх знань, отриманих в Стенфорді, я сказав : "П"єр, яка безглузда ідея". (Сміх) І я думаю, не треба зайвий раз говорити, що я мав рацію. (Сміх)

Але відразу після цього, П"єр і...- у 96-му, П"єр і я залишили наші роботи з повним робочим графіком, щоб створити еВау як компанію. А решту цієї історії ви вже знаєте. Два роки потому компанія вийшла на фондову біржу і сьогодні вона є одною з найвідоміших у світі. Мільйони людей у сотнях країн користуються її послугами. Але особисто для мене це був справжній виклик. Я пройшов шлях від життя в будинку з п'ятьма хлопцями в Пало Алто, живучи за рахунок їх подачок, до раптового володіння всіма видами ресурсів. І я хотів зрозуміти, як я можу скористатися всіма цими ресурсами і поділитися ними зі світом.

Приблизно в цей час я зустрів видатного чоловіка, Джона Гарднера. Він був розробником Великих соціальних програм в адміністрації Ліндона Джонсона у 1960-их. І я запитав його, що на його думку, було б найкращою річчю, яку б я чи хто-небудь інший міг зробити, щоб змінити світ в глобальних питаннях, з якими стикається людство. Джон відповів: "Робіть ставки на хороших людей, які роблять добрі справи. Робіть ставки на хороших людей, які роблять добрі справи." Мене це дійсно вразило.

Я заснував фонд, щоб ставити на тих хороших людей,які роблять добрі справи. Ці новаторські, безкорисливі лідери використовують свої бізнес-здібності як важіль у вирішенні соціальних проблем. Сьогодні ми називаємо цих людей соціальними підприємцями. Візьмемо для прикладу Мухамеда Юнуса - людину, яка заснувала "Гремін Банк", він допоміг вийти з бідності понад 100 мільйонам людей з усього світу, виграв Нобелівську Премію Миру. Але також є безліч людей, яких ви не знаєте. Людей,таких як Ганна Коттон, яка заснувала групу, названу КАМФЕД в Африці, тому що вона схилялась до того, що розвиток освіти для жінок затягувався. Вона розпочала цю справу близько 10 років тому, і сьогодні, вона навчає понад чверть мільйона африканських дівчат. Хтось захоплюється Доктором Вікторією Хейл, яка заснувала першу в світі некомерційну фармацевтичну компанію, і чиї перші ліки боротимуться з вісцеральним лейшманіозом, також відомим, як чорна лихоманка. До 2010 року вона сподівається повністю позбутися цього захворювання, яке є справжнім лихом у країнах, що розвиваються. Отже, це є один зі способів ставити на хороших людей, які роблять добрі справи.

Багато з цього об"єднано у філософію змін, яку я вважаю насправді дієвою. Це те, що ми називаємо "Інвестуй, об"єднуй та прославляй". Інвестуйте: якщо ви побачите хороших людей, які роблять добрі справи, вкладайте в них гроші. Вкладайте гроші в їхні організації, чи в їхній бізнес. Інвестуйте в цих людей. Об"днуючи їх разом за допомогою конференцій, таких як ТЕД, ви створюєте могутні зв"язки, або через Світовий Форум на Соціальному Підприємництві, який проводиться щороку в Оксфорді. І прославляйте їх: розповідайте їхні історії, адже не тільки хороші люди роблять добру діла, але й їхні історії можуть заповнити ці прогалини в надії.

І це була остання частина місії - прославлення - яка повернула мене назад у час, коли я був дитиною та хотів розповідати історії, щоб залучити людей до проблем, які мають вплив на нас усіх. Тут мені спало на думку, що я не повинен у прямому сенсі займатися написання самостійно. Я б міг знайти письменників. А потім, друга ідея прийшла мені в голову - краща, ніж просто написання - як щодо кіно чи телебачення, щоб залучити людей у велику путь? І я подумав про фільми, які надихнули мене, фільми, такі як "Ганді" і "Список Шиндлера". І зацікавився, хто створює такі фільми сьогодні. Але не існувало жодної конкретної компанії, яка б зосереджувалась на громадських інтересах.

Отже, у 2003 році, я почав їздити по Лос Анджелесу, щоб обговорити ідею про-соціальної медіа компанії. Мене зустріли з великим захопленням. Одним з рядків підбадьорення, який я щоразу чув, був "Вулиці Голлівуду захаращені безліччю людей, які, як ви, думають, що можуть приїхати в це місто і почати знімати кіно". Потім, звичайно, було ще інше доповнення: Безперечно, найкращим способом стати мільйонером - це розпочати з мільярдів, а потім прийти у кіноіндустрю". (Сміх)

Незважаючи ні на що, у січні 2004, я заснував "Participant Productions" із завданням стати глобальною медіа компанією, зосередженою на громадських інтересах. Наше завдання - створювати розваги, які вражають і надихають на соціальні зміни. І ми не хочемо, щоб люди лише дивились наші фільми і казали, що було цікаво, а потім забували про це. Ми хочемо, щоб вони насправді брали участь у вирішенні проблем. У 2005, ми запустили наш перший цик фільмів, "Мертвий м"яч", "Північна країна", "Сиріана" та "Доброї ночі і Хай щастить". На моє здивування, їх помітили.

В результаті,за ці фільми ми отримали 11 номінацій на Оскар. Той рік виявився досить вдалим для цього хлопця. Що більш важливо, десятки тисяч людей приєдналися до програм захисту і програм активістів, які ми створили на додаток до цих фільмів. І частина цього проводилась онлайн, наше співтовариство під назвою Participate.net. Але з нашиими громадськими партнерами, такими як "Американський Союз Захисту Громадянських Свобод" і "Паблік Бродкастінг Сервіс", а також "Сієрра Клуб" і "Рада з Захисту Національних ресурсів", як тільки люди побачили фільм, вони зрозуміли, що вони можуть зробити щось, щоб змінити цей світ.

Один з цих фільмів - "Північна країна" - насправді не був успішним за касовими зборами. Але це був фільм за участю Шарліз Терон і це був фільм про жіночі права, жіночі можливості, домашнє насильство і так далі. І ми випустили фільм в той же час, коли в Конгресі обговорювали оновлення Акта про насильство по відношенню до жінок. І з розглядом та обговореннями на Пагорбі, і за допомогою наших партнерів в соціальному секторі, таких як Національна Організація Жінок, фільм отримав велику довіру, що вплинуло на успішне оновлення Акта. І це для мене говорило багато чого, так як фільм був заснований на реальній життєвій історії. Це історія про жінку, яку домагалися, і яка подала в суд на свого роботодавця, що призвело до великої справи, що в результаті призвело до Акту про рівні можливості, і акту про насильство по відношенню до жінок та інших документів. А потім кіно про цю жінку, яка робила всі ці речі, призвело до ще більших оновлень. І знову, ми повертаємося до того, що ставимо на хороших людей, які роблять добрі діла.

До речі, один з недавніх учасників ТЕДа, Ал Вперше, я побачив Ала під час його слайд презентації на тему глобального потепління у травні 2005. На той момент, я думав, що я знаю трохи про таку річ як глобальне потепління. Я думав, що ця проблема не стане актуальною ще років 30-50. Але після того, коли ми побачили його слайд презентацію, стало зрозуміло, що це нагальна справа. Відразу після цього, за сценою, я зустрівся з Алом, і Лоуренсом Бендером, який був там, і Лаурі Давидом, і Девісом Гугенхеймом, який відповідав за документальні фільми в "Participant Production" в той час. І з благословення Алла, ми прямо на місці вирішили перетворити його презентацію у фільм, тому, що ми думали, що зможемо передати наше повідомлення в маси набагато швидше, ніж якби Ал їздив по світу, і робив презентації перед аудиторією в 100 або 200 осіб.

І ви знаєте, є ще одна річ про Голлівуд - ніхто нічого не знає ні про що. Я серйозно думав, що це буде повністю некомерційна ініціатива. І це стало справжнім шоком для нас, коли фільм по-справжньому захопив увагу громадськості, і сьогодні його показують у якості обов'язкового навчального відео в школах Великої Британії та Шотландії та більшості шкіл Скандинавії. Ми послали близько 50 000 дисків вчителям старших класів шкіл США, і це реально вплинуло на обговорення проблеми глобального потепління. Це був досить вдалий рік для цього хлопця. Тепер ми називаємо Ала - Джорджем Клуні глобального потепління. (Сміх)

І для "Participant", це лише початок. Все, що ми робимо, пов'язано із серйозними проблемами в світі. І сьогодні у нас у виробництві знаходиться 10 фільмів, і приблизно десяток інших у розробці. Я швиденько розповім вам про пару фільмів, які повинні вийти. Перший - "Війна Чарлі Вілсона", з Томом Хенксом і Джулією Робертс. І це реальна історія конгресмена Чарлі Вілсона, про те як він заснував Талібан, щоб воювати з росіянами в Афганістані Ми також займаємося фільмом "Біжить за вітром", заснованому на книзі "Біжить за вітром", також про Афганістан. Ми думаємо, що як тільки люди побачать ці фільми, у них з'явиться набагато краще розуміння цієї частини світу і Близького Сходу в цілому.

У цьому році вийшла прем'єра фільму під назвою "Чикаго 10" в Санденсі. Він заснований на історії протестуючих під час Демократичної Конвенції в 1968 році, Аббі Хофманн і його команді. І знову, це історія про невелику групу людей, яка змінила світ. І є ще документальний фільм, який ми робимо про Джиммі Картера і його зусилля у мирному врегулюванні на Близькому Сході протягом багатьох років. І зокрема, ми слідували за ним протягом його туру по популяризації його книги по світу - який, як ви всі знаєте, був зовсім не суперечливий - (Сміх) - що досить погано для залучення людей до фільму.

І на закінчення, я хотів би сказати, що у кожного є можливість змінити що-небудь у світі своїм власним способом. І кожна людина в цій кімнаті вже зробила це за допомогою своїх успіхів у бізнесі, або своєї філантропії, або будь-яких інших інтересів. І є ще одна річ, яку я зрозумів - це те, що немає одного правильного шляху для того, щоб змінити світ. Хтось може зробити це за допомогою технології, хтось за допомогою фінансів або як неприбуткова людина, або як людина розваги, але кожен з нас може зробити це.

І я вірю, що якщо ми зробимо це, ми зможемо скоротити прогалину у можливостях. Я можу собі уявити, якщо ми це зробимо, то заголовки газет через 10 років будуть виглядати так: Нуль нових випадків СНІДу в Африці", "США імпортує свій останній барель нафти" (Аплодисменти) "Ізраїль і Палестина святкують 10 - річчя мирного співіснування". (Аплодисменти) А мені подобається ось цей ось -" Сніг повернувся на Кіліманджаро. " (Сміх) І нарешті еBay виставив на продаж добре знану слайд-презентацію, тепер застарілу, музейний експонат - будь ласка зв'яжіться з Ал Гором. Я вірю, що працюючи разом, ми можемо зробити всі ці речі реальністю. І я хочу подякувати всім вам, за те, що запросили мене сьогодні сюди. Це велика честь. Дякую. (Аплодисменти) Спасибі вам.