Джаред Даймонд про занепад суспільств

Я гадаю, всі ми були зацікавлені, в той чи інший момент в нашому житті, в романтичних таємницях всіх тих суспільств що зруйнувалися і зникли, таких, як класичне суспільство майя і Юкатан, Острів Пасхи, анасазі, суспільство Родючого Півмісяця, Ангкор-Ват, Великого Зімбабве і так далі. А в останнє десятиріччя чи два, археологи довели, що проблеми навколишнього середовища були основною причиною занепаду і зникнення в багатьох з цих випадків. Але було також багато місць в світі де суспільства розвивалися протягом тисяч років без будь-яких ознак серйозного занепаду, таких, як Японія, Ява, Тонга і Тикопиа. Отже очевидно, що суспільства в певних районах є більш уразливими ніж в інших. Як ми можемо зрозуміти, що саме робить деякі суспільства більш уразливими, ніж інші? Це питання, очевидно, актуальне і в нашій ситуації сьогодні, тому що і в наші дні існують суспільства, які вже зруйнувалися, такі, як Сомалі і Руанда та колишня Югославія. Є також сучасні суспільства, які можливо близькі до загибелі, такі, як Непал, Індонезія і Колумбія.

А як щодо нас самих? Які ми можемо винести уроки з минулого, котрі допомогли б нам уникнути занепаду або руйнації в той спосіб, в який це відбулося із багатьма цивілізаціями минулого? Очевидно, що відповіддю на це питання не буде одна причина. Якщо хто-небудь скаже вам, що існує єдина причина, що пояснює занепади цивілізацій, знайте, що розмовляєте з йолопом. Це складна тема. Але як ми можемо розібратися в її складнощах? Аналізуючи занепад цивілізацій, я розробив п'ятипунктову систему, певний контрольний перелік питань, над якими я розмірковую, коли намагаюся зрозуміти причини занепаду. І я продемонструю цю п'ятипунктову систему на прикладі зникнення норвезького суспільства в Гренландії. Це європейське суспільство з пам'ятками писемності, тому ми знаємо досить багато про цей народ та їх мотивації. В 984 році вікінги вирушили до Гренландії, оселилися в Гренландії і близько 1450 року вони вимерли — суспільство зруйнувалося, і для кожного все закінчилося вимиранням.

Чому вони всі в кінцевому підсумку вимерли? Отже, за моєю системою, перший пункт — це пошук впливу людини на навколишнє середовище: люди мимовільно знищують ресурсну базу, від якої вони залежать. У випадку норвезьких вікінгів, вони мимовільно спричинили ерозію ґрунту і збезлісення, що було особливою проблемою для них, бо вони потребували дерево для виробництва деревного вугілля, необхідного для виробництва заліза. Так вони практично опинилися в стані європейського суспільства залізної доби, яке було не в змозі самостійно виробляти залізо. Другий пункт у моїй системи — це зміни клімату. Клімат може ставати теплішим або холоднішим або сухішим або вологішим. У разі вікінгів в Гренландії, клімат похолоднішав. Наприкінці 14-го сторіччя, і особливо в 15-му. Але холодний клімат не обов'язково призводить до фатальних наслідків, тому що інуїти — ескімоси, що населяли Гренландію в той же час — почувалися краще, а не гірше з початком холоднішого клімату. Так чому ж тоді так не трапилося з гренландськими норвежцями?

Мій третій пункт у переліку — це відносини з сусідніми дружніми суспільствами, які можуть підтримати суспільство. І якщо ця дружня підтримка зникає, то це може зробити суспільство більш схильним до занепаду. У разі гренландських норвежців вони вели торгівлю з метрополією, з Норвегією, і ця торгівля скоротилася почасти тому, що Норвегія стала слабкішою, почасти через наявність льоду в морях між Гренландією і Норвегією.

Четвертий пункт на моєму списку — це відносини з ворожими суспільствами. У випадку норвезької Гренландії, ворожими були інуїти, — ескімоси, які теж мешкали в Гренландії, і з якими у норвежців склалися погані відносини. І ми знаємо, що інуїти вбивали норвежців, і, ймовірно, що має більше значення, вони могли заблокувати доступ до зовнішніх фіорді, які були необхідні норвежцям для полювання на тюленів в критичні місяці року.

І, нарешті, п'ятим пунктом мого переліку є політичні, економічні, соціальні і культурні фактори у суспільстві, які роблять його більш або менш здатними побачити та розв'язати проблеми з навколишнім середовищем. У разі гренландських норвежців культурні чинники, які ускладнили для них розв'язання проблем, складалися з їхньої прихильності до християнського суспільства, яке витрачало багато коштів на собори, структури суспільства, де вожді конкурували за місця в суспільній ієрархії, та їх презирство до інуїтів, у яких вони відмовилися вчитися. Ось у такий спосіб п'ять пунктів загальної системи стають доречними до краху і остаточного зникнення норвежців в Гренландії.

А що стосовно сучасного суспільства? Протягом останніх п'яти років, я возив свою дружину і дітей в південно-західний штат Монтана, де я підлітком працював на сінокосі. І Монтана на перший погляд здається місцем із найбільш незайманою природою в Сполучених Штатах. Але якщо придивитися, то в Монтані серйозні проблеми. Проходячи по тому ж списку: вплив людини на навколишнє середовище. Так, складна ситуація в Монтані. Токсичні відходи від рудників заподіяли шкоди на мільярди доларів. Проблеми від бур'яну, боротьба з бур'яном, коштують Монтані майже 200 мільйонів доларів на рік. Монтана втратила сільськогосподарські території через засолення, проблеми управління лісами, проблеми лісових пожеж. Другий пункт в моєму списку: зміни клімату. Так — в Монтані стає тепліше і сухіше, але сільське господарство в Монтані залежить особливо сильно від зрошення за рахунок снігового покриву, і, отже коли сніг тане, коли, наприклад, льодовики в Glacier National Park зникають, це погані новини для поливного землеробства Монтани.

Третій пункт в моєму списку: відносини з дружніми сусідами, які можуть підтримувати суспільство. У Монтані сьогодні, більше половини доходу Монтани не заробляється в середині штату, а надходять ззовні: виплати по соціальному забезпеченню, інвестиції і так далі, що робить Монтану залежною від решти Сполучених Штатів.

Четверте: відносини із супротивниками. Монтана має ті ж проблеми, що і всі американці, тобто чутливість до проблем, створених супротивниками за кордоном, що зачіпають наші поставки нафти, і до терористичних атак. І, нарешті, останній пункт в моєму списку: питання про те, яку роль грають політичні, економічні, соціальні, культурні позиції. У мешканців Монтани є давні цінності, які сьогодні, здається, заважають їм вирішити власні проблеми. Давня відданість лісозаготівлі, шахтам, сільському господарству та відсутності державного регулювання. Цінності, які працювали добре в минулому, але, схоже, не сьогодні.

Отже, я дивлюся на ці питання занепаду багатьох минулих суспільств і для багатьох сучасних. Чи є якісь загальні висновки? У певному сенсі, це схоже на думку Толстого, що кожен нещасний шлюб є нещасливим у свій власний спосіб, зникнення чи занепад кожного окремого суспільства відрізняється від інших — всі вони мають певні тонкощі і особливості. Але менше з тим, є певні узагальнення, які виникають з порівнянь долі минулих суспільств, та суспільств сучасних, які знаходяться під загрозою. Однією з цікавих загальних рис є, у багатьох випадках, швидкість розпаду після того, як суспільство досягає піку розвитку. Існує багато цивілізацій, які не зникають поступово, а спочатку ростуть, стають багатшими та більш впливовими, а потім протягом короткого часу, протягом декількох десятиліть після свого піку розвитку, вони руйнуються. Наприклад, класична цивілізація майя з долин на Юкатані почала розвалюватися на початку 9-го сторіччя, буквально кілька десятиліть після того, як майя будували свої найбільші пам'ятники, і населення було найчисленнішим.

Або, знову ж таки, розпад Радянського Союзу відбувся протягом декількох десятиліть, можливо, навіть одного десятиліття, з того часу, коли Радянський Союз досягнув піку могутності. Можна провести аналогію із зростанням бактерій в чашці Петрі. Такий швидкий занепад особливо ймовірний, коли існує невідповідність між наявними ресурсами і споживанням ресурсів, або невідповідність між економічними витратами та економічним потенціалом. У чашці Петрі, бактерії ростуть. Припустимо, їх кількість подвоюється з кожним поколінням, і за п'ять поколінь до кінця чашка Петрі на 15/16-х порожня, в наступному поколінні вона на 3/4-х порожня, і наступному вона вже лише напівпорожня. Протягом одного покоління чашка Петрі перетворюється з напівпорожньої на повну. Там немає більше їжі і бактерії гинуть. Таким чином, це розповсюджене явище, що суспільства зазнають краху дуже скоро після досягнення свого піку розвитку.

Користуючись мовою математики, якщо вас турбує стан сучасного суспільства, ви повинні слідкувати не за величиною математичної функції багатства, а за за її першою похідною і другою похідною. Це перше узагальнення. Друге узагальнення — це наявність багатьох, часто невловимих екологічних факторів, які роблять деякі суспільства більш вразливими, ніж інші, і багато з тих факторів не до кінця зрозумілі. Наприклад, чому так сталося, що в Тихому океані, з сотень островів, саме острів Пасхи в кінцевому підсумку опинився в руйнівному стані повного збезлісення? Виявляється, що було близько дев'яти різних екологічних факторів, деякі з яких досить важко помітити, які "працювали проти" мешканців острова, факторів, пов'язаних з випаданням вулканічної тефри, широтою, кількістю опадів. Мабуть, найбільш невловимий з них полягає в тому, що, виявляється, основний внесок поживних речовин, який захищає довкілля островів в Тихому океані, роблять опади континентального пилу з центральної Азії. Пасха, із усіх островів Тихого океану, отримує найменше пилу з Азії для відновлення родючості ґрунтів. Але це фактор, який ми навіть не розуміли до 1999 року.

Отже, деякі суспільства через нетривіальні екологічні причини є більше вразливими, ніж інші. І, нарешті, ще одне узагальнення. Тому що я зараз викладаю курс в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, для бакалаврів, на тему занепаду цивілізацій. Питання, яке справді турбує моїх студентів: як же ж ці суспільства не бачили, що вони робили? Як мешканці острова Пасхи знищили свої ліси? З якої причини вони рубали останню пальму? Хіба вони не бачили, що вони робили? Як суспільства могли не розуміти їхнього впливу на середовище і вчасно зупинитися? І я гадаю, що якщо наша цивілізація продовжуватиме існувати, то, можливо, в наступному столітті, люди будуть питати чому ці люди сьогодні в 2003-му році не бачили очевидних речей, які вони робили, і не виправили ситуацію? Минуле нам здається неймовірним. У майбутньому видаватиметься неймовірним те, що ми робимо сьогодні. І тому я намагаються розробити ієрархічний набір міркувань про те, чому суспільства не в змозі вирішити власні проблеми. Чому вони не в змозі побачити свої проблеми, або ж, якщо вони таки бачать їх, чому вони не в змозі впоратися з ними? Або, якщо вони не в змозі впоратися з ними, чому саме вони не в змозі?

Я згадаю тільки два узагальнення в цій сфері. Один з симптомів можливого занепаду, це присутність конфлікту інтересів між короткостроковими вигодами для правлячих еліт і довгостроковими інтересами суспільства в цілому, особливо, якщо еліти здатні захистити себе від наслідків своїх дій. Коли вигоди в короткостроковій перспективі для еліти мають погані наслідки для суспільства в цілому, існує реальний ризик, що дії еліти призведуть до занепаду суспільства в довгостроковій перспективі. Наприклад, серед норвежців Гренландії — в суспільстві з конкурентною ієрархією — вожді справді хотіли більше підлеглих і більше овець і більше ресурсів, для того, щоб витіснити сусідніх вождів. І це спонукало вождів виснажувати землі: тримати більше худоби, ніж землі могли підтримувати, заганяючи фермерів-орендарів у залежність. І це робило вождів сильними в короткостроковій перспективі, але призвело до краху суспільства в перспективі довгостроковій.

Такі самі серйозні проблеми конфлікту інтересів існують у Сполучених Штатах сьогодні. Тим більше, що особи, які приймають рішення в Сполучених Штатах, часто можуть захистити себе від наслідків: вони можуть жити в обнесених парканом маєтках, пити бутильовану воду і так далі. І протягом останніх кількох років, стало очевидно, що еліта в світі бізнесу правильно розуміє, що вони можуть задовольняти свої короткострокові інтереси, роблячи те, що добре для них, але є поганим для суспільства в цілому, як, наприклад, викачка кількох мільярдів доларів з Енрона та інших підприємств. Вони абсолютно праві, що все це добре для них в короткостроковій перспективі, хоча погано для суспільства в довгостроковій перспективі. Отже, ось один загальний висновок про те, чому суспільства приймають погані рішення: конфлікти інтересів.

І інше узагальнення, про яке я хочу зазначити, це те, що для суспільства особливо важко, я цитую, приймати правильні рішення, коли є конфлікт серед глибоких переконань, які є добрими у багатьох випадках але не працюють в інших обставинах. Наприклад, норвежці Гренландії, в цих складних умовах трималися разом протягом чотирьох з половиною століть завдяки загальній відданості релігії та їх сильної соціальної згуртованості. Але ці дві речі — відданість релігії і сильна соціальна згуртованість — також в решті решт стали на заваді їхній здібності змінюватися і вчитися у інуїтів. Або сьогодення, — Австралія. Одна з речей, що дозволила Австралії вижити в цьому віддаленому форпості європейської цивілізації протягом 250 років була їхня належність до британської культури. Але сьогодні їхня прихильність до британської культури заважає австралійцям реагувати на необхідність адаптуватися до ситуації в Азії. Отже, особливо важко змінювати курс, коли ті риси, які стають на заваді одночасно є вашими сильними сторонами.

Яким буде результат на сьогоднішній день? Ну, всі ми знаємо з десяток видів бомб уповільненої дії, розташованих у сучасному світі. Бомби, які мають запал довжиною в кілька десятиліть — але у всіх їх, не більше 50 років, і кожна з яких може нас прикінчити. Бомби, пов'язані з водою, ґрунтом, змінами клімату, агресивними біологічними видами, зменшенням фотосинтезуючих рослин в дикій природі, проблеми народонаселення, токсичних речовин, і так далі, і так далі — можна налічити десь 12. І хоча ці бомби сповільненої дії — у жодної з них немає запалу довшого за 50 років, і більшість з них має декілька десятків — у деяких з них в певних місцях набагато коротші запали. Якщо ми не змінимо темпи розвитку, Філіппіни втратять всі свої придатні для лісозаготівлі ліси протягом п'яти років. І Соломонові острови лише через один рік втратять свої ліси, хоча деревина є їхнім основним експортом. А це кардинально змінить економіку Соломонових островів. Люди часто запитують мене: "Джаред, що є найголовнішім з того, що нам потрібно зробити, для розв'язання екологічних проблем в світі?" І моя відповідь: Головне, що ми повинні зробити — це забути, що існує якась єдина річ, яка є найголовнішою з того, що ми повинні зробити. Замість цього існують десятки факторів, кожен з яких здатний нас прикінчити. І ми маємо досягти успіху в усіх випадках, тому що, якщо ми вирішимо всі, окрім одного, і не зможемо розв'язати останній, ми все одно пропали. Наприклад, якщо ми будемо вирішувати проблеми води і ґрунту і перенаселення, але не вирішимо проблеми з токсичними речовинами, то ми в біді всеодно.

Справа в тому, що наш нинішній курс не є стабільним, що за визначенням означає що йому не можна слідувати. І наслідки з'являться уже в найближчі десятки років. Це означає, що ті з нас, в цій аудиторії, молодші за 50 або 60 років, побачать, як ці парадокси розв'яжуться, і ті з нас, кому за 60 років може й не побачать розв'язки, але наші діти і внуки, безумовно, будуть цьому свідками. Ситуація розвиватиметься за одним з двох сценаріїв: або ми будемо дезактивувати ці бомби з часовим механізмом за своїм власним бажанням і у зручний для нас спосіб, або ж ці конфлікти розв'яжуться у неприємний спосіб, не за нашим вибором, а саме — в результаті війни, хвороби або голоду. Але що вже точно, так це те, що наш поточний нестійкий курс буде відредаговано в тій чи іншій формі в наступні кілька десятиліть. Іншими словами, оскільки тема цієї сесії — це розбір варіантів, — у нас є вибір. Чи означає це, що ми повинні стати песимістичними і пригніченими? Я роблю зворотний висновок.

Великі проблеми, що стоять перед світом сьогодні зовсім не є поза нашим контролем. Наша найбільша загроза — не астероїд готовий врізатися в нас, тобто, не ситуація де ми нічого не можемо вдіяти. Замість цього, всі основні загрози, які стоять перед нами сьогодні є проблеми створені нами власноруч. І оскільки ми створили ці проблеми, ми також можемо їх вирішити. Це означає тоді, що це повністю в наших силах впоратися з цими проблемами. Зокрема, що саме кожен за нас може робити? Для тих з вас, хто цікавиться тим, який у нас є вибір, є багато речей, які ми можемо робити. Ми ще багато не розуміємо, з того, що ми повинні зрозуміти. І є багато, що ми вже розуміємо, але не робимо нічого з того приводу, хоча й мусимо. Дякую вам. (Оплески)