Джей Рім Лі: Мій грибний поховальний костюм

Отже, я тут для того, щоб пояснити, чому я одягнена у цю піжаму ніндзя. І щоб зробити це, я б хотіла спершу розповісти про токсини прородного походження у наших тілах. Дехто з вас, мабуть, знає про хімікат Бісфенол А, BPA. Це затверджувач та синтетичний естроген, що міститься у внутрішньому покритті консервних бляшанок та в деяких пластмасах. BPA імітує власні гормони тіла людини і спричинює неврологічні та репродуктивні розлади. І він є всюди. Недавнє дослідження з'ясувало, що BPA є у 93 процентів людей віком від шести років та старших. Але це лише один хімікат. Центр Контролю Захворюваності США стверджує, що наші тіла містять 219 токсичних забруднювачів, у тому числі консерванти, пестициди та важкі метали, такі як свинець та ртуть.

Для мене це означає три речі. По-перше, не варто ставати канібалами. По-друге, ми є водночас і причиною, і жертвами нашого власного забруднення. І по-третє, наші тіла є фільтрами та складами для токсинів природного походження. Тож що відбувається з усіма цими токсинами, коли ми помираємо? Коротко кажучи, тим чи іншим чином вони повертаються у навколишнє середовище, продовжуючи цикл забруднення. Але наші теперішні поховальні традиції іще більше ускладнюють ситуацію. Якщо вас кремують, усі ці токсини, про які я говорила, вивільняються в атмосферу. І тут йдеться ще й про 5000 фунтів ртуті щороку лише із наших зубних пломб.

А на традиційному американському похороні мертве тіло вкривається наповнювачами й косметикою, щоб воно виглядало, мов живе. Потім його накачують токсичним формальдегідом, щоб сповільнити процес розкладання -- це є причиною респіраторних проблем та раку, від яких страждають працівники похоронних бюро. Отже, намагаючись зберегти наші мертві тіла, ми не визнаємо смерть, отруюємо живих та шкодимо навколишньому середовищу. Зелені чи природні поховання без бальзамування є кроком у правильному напрямку, але це не стосується токсинів, що вже є у наших тілах. Я вважаю, що є краще рішення.

Я художник, тому я б хотіла запропонувати скромне рішення, що знаходиться на перетині мистецтва, науки та культури. Проект Вічного Поховання - альтернативна поховальна система, що використовує гриби, які розкладають та очищують токсини в наших тілах. Проект Вічного Поховання розпочався кілька років тому з мрії створити Гриб Вічності -- новий гібрид грибів, який би розкладав тіла, очищував токсини та давав поживу кореням рослин, залишаючи чистий компост. Але я взнала, що майже неможливо створити новий гібрид грибів. Я також взнала, що деякі із найсмачніших грибів можуть очищувати токсини природного походження в землі. Тож я подумала, що, може, я можу натренувати армію їстівних грибів, що очищують токсини, щоб вони з'їли моє тіло.

Тому зараз я збираю те, що з мене випадає чи злущується -- моє волосся, шкіру та нігті -- і скормлюю це все їстівним грибам. Поки гриби ростуть, я відбираю найактивніших з них, щоб вони стали Грибами Вічності. Це щось на кшталт імпринтингу та селекційного вирощування для життя після смерті. Отже, коли я помру, Гриби Вічності розпізнають моє тіло та зможуть його з'їсти. Гаразд, для когось з вас це здасться справжнім божевіллям. (Сміх) Зовсім трішки.

Я розумію, що це не ті стосунки, із нашою їжею, яких ми прагнемо. Ми хочемо їсти, а не щоб нас з'їдала наша їжа. Але коли я дивлюся, як гриби ростуть та перетравлюють моє тіло, я уявляю Гриб Вічності як символ нового способу думати про смерть і зв'язок між моїм тілом та навколишнім середовищем. Бачте, для мене культивування Грибів Вічності -- це більше, ніж просто науковий експеримент чи садівництво або вирощування тварини, це крок до прийняття факту, що одного дня я помру та розкладусь. Це також крок до того, щоб взяти на себе відповідальність за мій власний тягар на планеті.

Вирощування грибів є також частиною більшої справи культивування декомпонуючих організмів, так званих декомпокультур, концепція, що була розвинена ентомологом, Тімоті Майлзом. Гриб Вічності є підвидом декомпокультур, які я називаю розкладачами тіл та очищувачами токсинів -- вирощування організмів, що розкладають та очищують токсини у тілах.

А зараз я розповім про цю піжаму ніндзя. Коли я завершу свій проект, я планую використати Гриби Вічності в кількох речах. По-перше, поховальний костюм вкритий спорами грибів, Грибний Костюм Смерті. (Сміх) Я зараз одягнена у другий прототип цього поховального костюма. Він вкритий в'язаною сіткою, в якій містяться спори грибів. Рослинний узор, який ви бачите, імітує ріст грибного міцелію, що є тим самим, що й корені у рослин.

Я також роблю комплект із декомпікультур - суміш капсул, що містять спори Гриба Вічності та інші елементи, що пришвидшують процес розкладання та очищення токсинів. Ці капсули вкриті поживним желатином, чимось на кшталт другої шкіри, який швидко розчиняється та стає першою поживою для грибів, що ростуть. Отож я планую завершити вирощувати гриб та зібрати комплект декомпікультур упродовж наступного року-двох і тоді я б хотіла почати випробовувати їх, спершу на протермінованому м'ясі із магазину, а тоді на людях. І хочете вірте, хочете ні, а кілька людей вже запропонували пожертвувати свої тіла цьому проекту, щоб їх з'їли гриби.

(Сміх)

Розмовляючи із цими людьми, я взнала, що у всіх нас є одне спільне бажання зрозуміти та прийняти смерть та мінімізувати вплив нашої смерті на навколишнє середовище. Я хотіла культивувати такі погляди на майбутнє так само, як і гриби, тому я створила Спільноту Декомпікультур, групу людей, так званих декомпінаутів, котрі активно досліджують те, які у них є варіанти вибору після смерті, шукають прийняття смерті і вирощують декомпонуючі організми, такі як Гриби Вічності. Спільнота Декомпікультур поділяє погляди культурної зміни від нашої теперішньої культури невизнання смерті та збереження тіла до декомпікультури, радикального прийняття смерті та розкладання.

Прийняти смерть означає прийняти те, що ми є фізичними істотами, які тісно пов'язані із навколишнім середовищем, як підтверджує дослідження токсинів природного походження. Як кажуть, ми прийшли із землі, в землю й повернемось. А в ту мить, коли ми зрозуміємо, що ми зв'язані із навколишнім середовищем, ми побачимо, що виживання нашого виду залежить від виживання планети. Я вірю, що це покладе початок справжній відповідальності за наш вплив на навколишнє середовище.

Дякую.

(Оплески)