Хелен Фішер вивчає мозок закоханих

Я та мої колеги Арт Арон і Люсі Браун а також інші, провели томографію мозку 37 шалено закоханих людей. У 17 - щасливе кохання, а 15 тільки но покинули їхні партнери, ми вже майже розпочали наш третій експеримент: вивчаємо мозок людей, які кажуть, що досі закохані після 10-25 років шлюбу. Це стислий опис цього дослідження.

У джунглях Гватемали, у Тікалі, є храм. Його збудував великий Король Сонця наймогутнішого міста-держави найвеличнішої цивілізації Америки - Майя. Його звали Хасав-Чан-Кавіль. Він він був високим, понад шість футів. Він дожив далеко за 80, і його поховали в основі цього пам'ятника у 720 н. е. Написи на мові майя проголошують його глибоку любов до дружини. Отже, він побудував храм на її честь, навпроти свого. Кожної весни та осені, саме у рівнодення, сонце сходить за його храмом, та обіймає увесь храм дружини своєю тінню. А коли після полудня сонце сідає поза її храмом, воно повністю обволікає храм короля тінню його коханої. Навіть після 1300 років, ці двоє закоханих дарують одне одному дотики та поцілунки з небуття.

Люди у всьому світі підкорюються коханню. Вони співають заради кохання, танцюють заради нього, складають вірші та твори присвяченні коханню. Розповідають міфи та легенди про кохання. Жадають кохання та живуть заради нього, вбивають та помирають заради кохання. Як одного разу сказав Волт Вітмен: "О, заради тебе я ладен на все." Антропологи віднайшли свідчення романтичного кохання у 170 суспільствах. Вони не знайшли жодного суспільства, де це відчуття було невідомо.

Але кохання не завжди приносить щастя. При проведенні одного дослідження серед студентів коледжу, було багато запитань про кохання, але мені більш за все запам'яталися два: "Чи відмовляла Вам у взаємності людина, яку Ви насправді кохали?" Друге питання було таким: "Чи кидали Ви людину, яка по-справжньому Вас кохала?" Майже 95% чоловіків і жінок дали стверджувальну відповідь на обидва запитання. Майже жодному з нас не вдається уникнути любовних страждань.

Отже, перш ніж я почну розповідати Вам про мозок, я хочу прочитати Вам вірш про кохання, який вразив мене понад усе. Звичайно існує багато інших віршів, які так само дивовижні, але я вважаю, цей вірш просто неперевершений. У 1896 році його розповів місіонеру невідомий індіанець з плем'я Квакіутл на півдні Аляски. Ось він. Мені не випадало нагоди читати його раніше. "Мене охоплює жагуче полум'я кохання до тебе, я страждаю від вогню кохання до тебе. Ладен вибухнути від болю мого кохання до тебе, Пронизаний вогнем мого кохання до тебе. Я пам'ятаю твої слова. В моїх думках живе твоє кохання до мене, Твоє кохання крає мені серце. Біль та страждання, куди ти забираєш моє кохання? Я чув, що ти залишаєш ці місця. Кажуть, що ти залишиш мене тут. Я ціпенію від суму та жалю. Пам'ятай мої слова, кохана Прощавай, моя любове, прощавай." В одному зі своїх творів Емілі Дікінсон писала: "Розлука - це справжнє пекло наяву." Скільки людей страждало за усю багатомільйонну історію людства? А скільки людей у світі саме у цю мить танцюють з радощів? Романтичне кохання - одне з найсильніших почуттів у світі.

Отже, декілька років тому, я вирішила зазирнути у мозок і дослідити це божевілля. Вийшло багато публікацій присвячених нашому першому дослідженню про щасливих закоханих. Тому я лише трохи зупинюсь на ньому. Ми виявили активність у крихітній зоні поряд з основою мозку, у так званій вентральній області покришки. Також активність проявляли деякі клітини A10. Вони виробляють дофамін, природний стимулятор, та розповсюджують його по чисельним зонам мозку. Дійсно, вентральна тегментальна ділянка є складовою системи заохочення мозку. Вона не торкається когнітивно-розумових процесів. Вона відповідає за примітивніші реакції, ніж емоції. Вона складає частину так званого примітивного центру мозку, яка відповідає за бажання, мотивацію, зосередження уваги та потяг. Цікаво, що у цій ділянці мозку також спостерігається активність, коли людина знаходиться у стані кокаїнового сп'яніння.

Але романтичне кохання набагато більше, ніж кайф від кокаїну - принаймні, від кокаїнової залежності можна вилікуватися. Романтична любов - одержимість. Вона повністю оволодіває вами. Втрачається відчуття власного "я". Ви не в змозі змусити себе не думати про іншу людину. Вона оселилася у ваших думках. Як писав один японський поет VIII століття: "Моя пристрасть ніколи не згасне." Кохання - нестримна сила. Невзаємне кохання може тільки посилити одержимість.

Отже, зараз, я - невролог цього проекту, разом з Люсі Браун вивчаємо показники людей, які проходили обстеження відразу ж після того, як їх покинули. Чесно кажучи, було дуже важко проводити томографію цих людей, вони були у жахливому стані. (Сміх) У будь-якому разі, ми виявили активність у трьох зонах мозку. Активність спостерігалася у той самій ділянці мозку, пов'язаній з романтичним коханням. Оце так халепа. Знаєте, коли вас кинули, єдине, що вам треба зробити - просто стерти цю людину з пам'яті, і жити своїм власним життям. Але ж ні, навпаки - кохання тільки зростає. В одному зі своїх віршів римський поет Теренцій писав: "Чим менша моя надія, тим палкіше моє кохання." Так воно і є. Сьогодні ми знаємо чому саме. Через 2000 років пояснення знайдено у мозку людини. Система мозку, система заохочення, яка відповідає за бажання, мотивацію, потяг, зосередження уваги, стає активнішою, коли не одержуємо те, що бажаємо. У нашому випадку - жаданий подарунок долі - - наша друга половина.

Також ми виявили активність в інших ділянках мозку - у ділянці, яка відповідає за підрахунок "плюсів" і "мінусів". Уявіть собі, ви знаходитесь у цьому апараті, дивитеся собі на фото, і ви аналізуєте, чому все сталося саме так? І ви думаєте собі, що саме ви втратили? У нас з Люсі навіть є жарт на цю тему. Він походить з п'єси Девіда Мемета, йдеться про двох шахраїв, Одна з них - жінка, намагається обдурити чоловіка, але він, подивившись на неї, каже: "Ти - ще та темна конячка, на тебе я точно не ставитиму." І насправді, саме ця ділянка мозку, так званий центр задоволення, також активізується, коли ви обмірковуєте усі "за" та "проти". Ця ділянка також стає активною, коли ви наважуєтесь на величезний ризик, з одного боку, обіцяючий великі надбання, з іншого - пов'язаний з колосальними втратами.

Насамкінець, що не менш важливо, активність спостерігається у зоні мозку, що асоціюється з глибокою прихільністю до іншої людини. Недивно, що люди у всьому світі страждають від кохання, і стільки злочинів скоюється з жагучої пристрасті. Коли вам відмовили у коханні, вас не тільки охоплює почуття романтичної любові, але ви також відчуваєте глибоку прихильність до цієї людини. Крім того, активно працює ділянка мозку, відповідальна за заохочення, ви відчуваєте значний приплив енергії, підвищене зосередження на об'єкті кохання, сильну мотивацію і бажання ризикнути усім, щоб отримати омріяний подарунок долі.

Отже, що я дізналася з цього експерименту, і чим я хочу поділитися з усім світом? Перш за все, я дійшла висновку,що саме романтичне кохання є рушійною силою статевого розмноження. Не сексуальний потяг, який змушує вас постійно шукати нових партнерів. Романтичне кохання допомагає нам сконцентрувати статеву енергію, зберегти її для єдиного статевого партнера. З усієї поезії, що я прочитала про романтичне кохання, найкращим висновком цих досліджень є слова Платона, сказані понад 2000 років тому. "Бог кохання завжди перебуває у стані гострої потреби." Це - нагальна потреба, потяг. Гомеостатичний дисбаланс. Наче голод та спрага, кохання майже неможливо позбутися." Також зараз я схильна вважати, що романтичне кохання це - залежність, чудова залежність, якщо у вас щасливе кохання, та цілком жахлива залежність, якщо воно - невзаємне.

Насправді, коханню притаманні усі ознаки залежності. Ви зосереджуєте всю увагу на одній людині, постійно думаєте про неї, ви шалено жадаєте об'єкт свого кохання, відчуття реальності спотворюється, ви ладні піти на величезні ризики, щоб бути з цією людиною. Коханню властиві усі три основні характеристики залежності. вироблення толерантності ("звикання"), вам потрібно все частіше бачити його (її), «наркотична ломка» і останнє - так званий рецидив хвороби. В мене є подруга, яка зараз як раз переживає розрив після бурхливого роману, що тривав вісім місяців, і зараз їй вже краще. Якось вона їхала собі в машині і раптом почула пісню на радіо, що нагадала їй про того чоловіка. До неї не тільки повернулося те божевільне бажання, їй довелося від'їхати на край дороги, зупинитися і поплакати. Однією з моїх цілей є - донести до лікарів, юристів і навіть до викладачів коледжів, думку про те, що насправді, романтичне кохання - одна з найсильніших залежностей на землі.

Також я хочу сказати світу, що тварини також здатні кохати. Немає жодної тварини на планеті, яка б спарювалася з усім, що трапляється їй на шляху. Вони не будуть цього робити, якщо партнер не підходить за віком, недоглянутий або дурнуватий. За винятком випадків, коли їх закрили у лабораторній клітці - якщо б нам довелося провести все життя у маленькій клітинці, ми б не були такими перебірливими, обираючи сексуального партнера. Я спостерігала за сотнею видів тварин, і скрізь в природі у тварин є свої улюбленці. Етологам це відомо. Вони визначили вісім ознак, які характеризують таке поняття, як "тваринний фаворитизм". вибіркове сексуальне провокування, вибір для продовження роду, вибір самиці, сексуальний вибір. Існує три наукові статті, де розглядається явище "любовного тяжіння", яке може тривати лише секунду, але його цілковито можна віднести до любовного тяжіння, в якому задіяні або ті самі ділянки мозку, система заохочення, або хімічні речовини цієї системи. Загалом, я думаю, що тяжіння у тварин носить миттєвий характер - ми можемо спостерігати, як слон за лічені секунди обирає свою "супутницю". Мені здається, що саме звідси походить "кохання з першого погляду".

Мене часто питають, чи не розчарувалася я в коханні, після цих всіх досліджень. Я відповідаю просто: "Навряд чи". Можна знати кожний інгредієнт шоколадного пирогу, і коли ти їсси його, все одно відчуваєш глибоке задоволення. Звичайно я роблю ті ж самі помилки, що й усі з нас, але ці знання збагатили мене більш глибоким розумінням і співпереживанням до людського життя взагалі. Чесно кажучи, у Нью-Йорку, я часто ловлю себе на тому, що заглядаю у дитячий візок і мене охоплює співчуття до малечі. Іноді, мені стає жаль курча на моїй тарілці, коли я пригадаю наскільки потужна ця система мозку. Наш останній експеримент, ідея якого належить моєму колезі Арту Арону, має на меті зробити томографію мозку людей, які стверджують, що досі закохані, перебуваючи у тривалих стосунках. Поки що ми обстежили п'ять людей, і насправді, експеримент підтвердив їхні слова. Вони кажуть правду. Ділянки мозку, що пов'язані з бурхливим романтичним коханням, ще активні, навіть через 25 років.

Існує ще багато питань про романтичне кохання, на які треба відповісти й які треба поставити. Питання, над яким я працюю саме зараз, я тільки трохи розповім про нього і буду закінчувати свій виступ - чому саме ми закохуємось в цю конкретну людину, а не в якусь іншу? таке питання ніколи б не спало мені на думку, але представники сайту інтернет знайомств - Match.com, прийшли до мене три роки тому і запитали це. Я відповіла, що не знаю Я знаю, які процеси відбуваються у мозку, коли людина закохана, але я не знаю, чому ми закохуємось саме в цю людину, а не в іншу. Останні три роки я шукаю відповідь на це питання. Психологи можуть пояснити вам, що існує багато причин, чому ми обираємо саме цю людину, а не будь-яку іншу. Нам властиво закохуватися у людину з таким самим соціальним статусом, як у нас, з таким самим рівнем інтелекту, які так само привабливі як і ми, які поділяють наші релігійні цінності. Звичайно, дитинство відіграє важливу роль у цьому, але ніхто не знає, яку саме. Це все, що відомо психологам. Вони ще не винайшли формулу успіху щасливих стосунків.

Отже, мені почало здаватися, що можливо наша біологія вирішує наш вибір партнерів. Я склала анкету, щоб зрозуміти яку кількість дофаміну, серотонину, естрогену та тестостерону ми вробляємо. Я думаю, що існує чотири основних види особистості, в залежності від концентрації цих хімічних речовин у мозку. І на сайті знайомств, який я створила, Chemistry.com - я ставлю вам декілька запитань, щоб зрозуміти співвідношення цих речовин у вашому організмі, потім я спостерігаю, хто кого обирає. В Америці у цьому опитуванні прийняли участь 3,7 млн. людей, приблизно 600 000 людей відповіли на мої питання в інших 33 країнах. Зараз я обробляю результати, я впевнена, що в якійсь мірі, кохання завжди залишиться дивом, але я стану краще розуміти, чому коли ти заходиш у кімнату, там усі твого соціального статусу, з такими ж як у тебе розумовими здібностями, однаково привабливі, але ти не відчуваєш однакового потягу до усіх з них. На мій погляд, це - суто біологія. Мені здається, що через декілька років ми будемо розуміти, як діють усі механізми мозку, що привертають нас саме до цієї людини, а не іншої.

Тому я буду закінчувати. О це - пара за нашого третього експерименту. Фолкнер писав: "Минуле ніколи не вмирає, воно навіть не є минулим." Саме так, у нашому мозку зберігається увесь багаж минулого. Я враховую це при вивченні людської природи, це нагадує мені про наступний приклад з життя. Ось - дві жінки. У жінок інше уявлення про міжособистісні стосунки, ніж у чоловіків. Вони розмовляють, дивлячись в обличчя співрозмовнику. Ми нахиляємось одна до одної при розмові, ми дивимося одна одній в очі і балакаємо. Це - природно для нас. Гадаю, що така поведінка склалася мільйони років тому: жінка тримала свою дитину перед собою, колихаючи її, повчаючи її та пояснюючи щось. Для чоловіків стосунки - це праця плече до плеча. (сміх) Як тільки один з них підведе погляд, інший - відвернеться. (Сміх) Вважаю, що така поведінка формувалася на протязі мільйонів років. Первісні чоловіки мали ховатися десь у кущах, вичікувати свою здобич, і потім неодмінно вдарити її камінням і вбити. (Сміх) Я думаю,що усі ці роки, коли чоловікам доводилося зустрічатися лицем в лице з ворогами, з друзями вони вважали за краще сидіти плече о пліч. Моє заключне твердження: любов живе в кожному з нас. Вона складає невід'ємну частину нашого мозку. Наша з вами задача - зрозуміти один одного. Дякую. (Оплески)