Еван Вільямс про те, як дослухатися до користувачів Twitter

Чотири роки тому тут, на TED, я представив компанію, в якій в той час працював, — Odeo. І після мого виступу про нас написали велику статтю в New York Times, яка привернула до нас увагу преси та суспільства. І я вирішив стати генеральним директором цієї компанії (хоча до цього був просто радником). Ми отримали венчурний капітал і почали активно набирати нових співробітників.

Одним з найнятих мною інженерів був Джек Дорсі. А через рік, коли ми намагалися вирішити, як все-таки розвивати Odeo, Джек розповів про ідею, яку виношував кілька років. Вона полягала в механізмі відправлення простих повідомлень своїм друзям. Тоді ми саме експериментували з SMS в Odeo, так що ми вирішили об'єднати їх воєдино і на початку 2006 року запустили Twitter як один із сторонніх проектів у Odeo.

Звичайно, важко почати робити сторонній проект в стартапі, де необхідно концентруватися на основній ідеї, але й Blogger колись теж був стороннім проектом в моїй попередньої компанії, де нам здавалося, що це просто невеликий проект. Але він не просто став основним проектом компанії, він став частиною мого життя на наступні п'ять чи шість років. Так я навчився слідувати за своєю інтуїцією, незважаючи на те, що не завжди можна точно сформулювати ідеї і уявити собі їхній розвиток. І це приблизно те ж саме, що сталося з часом із Твіттером.

Отже, для тих з вас, хто ще не знає про Твіттер, — це сервіс, який базується на дуже простий ідеї. Ви розповідаєте про те, чим зараз займаєтеся, використовуючи не більше 140 символів, а люди, котрим ви цікаві, отримують ваші повідомлення. Якщо їм справді цікаво, вони можуть отримувати їх у вигляді SMS. Ось, приміром, просто зараз я можу відправити повідомлення про те, що виступаю з доповіддю на TED. І в моєму випадку, після того, як я відішлю повідомлення, за кілька секунд його отримає близько 60 тисяч чоловік. Отже, основна ідея Твіттера в тому, щоб дати людям можливість ділитися моментами свого життя коли б вони цього не захотіли. Незалежно від того, важливі це події або не дуже. Ділячись моментами свого життя в реальному часі, люди відчувають близькість один до одного, незважаючи на відстань. Це головна мета, яку ми поставили перед Твіттером із самого початку, і те, що нас надихнуло.

Але чого ми не вгадати, так це безліч можливостей по-іншому використовувати цю дуже просту систему. Приміром, ми раптом усвідомили, наскільки важливим може бути Твіттер для висвітлення поточних подій. Наприклад, коли пожежа досягла Сан-Дієго в жовтні 2007 року, люди почали використовувати Твіттер для того, щоб ділитися останніми новинами і дізнаватися про те, що відбувається у сусідів.

І цим користувалися не тільки звичайні користувачі, L.A. Times почала використовувати Твіттер для розповсюдження інформації, вони навіть показували оновлення з Твіттера на головній сторінці. І пожежне депо Лос-Анжелеса, і Червоний Хрест розповсюджували новини через Твіттер. На цій конференції десятки людей пишуть в Твіттер, а тисячі людей їх читають, тому що вони теж хочуть знати, як це — бути тут, і що тут відбувається.

Багато компаній

знайшли для себе способи використовувати Твіттер:

від маркетингу, зв'язків з громадськістю та інших передбачуваних речей, до неймовірно популярного корейського продавця смажених тако, який їздить Лос-Анжелесом і пише у Твіттер про місця, де він зупиняється, що викликає величезні черги клієнтів.

Політики теж недавно почали використовувати Твіттер. На сьогоднішній день 47 членів Конгресу зареєстровані в Твіттері. І іноді вони пишуть повідомлення прямо із закритих нарад з Президентом. Ось, приміром, він не дуже задоволений почутим. Що стосується Президента — він наш найпопулярніший користувач, хоча останнім часом став писати рідше, а ось Сенатор МакКейн, навпаки, став писати частіше. Як і цей хлопець.

Спочатку, Твіттер був спроектований за принципом радіомовлення. Ви відправляєте повідомлення, воно надсилається всім, а приймаєте тільки ті повідомлення, які вас цікавлять. Прикладом того, як користувачі змінили Твіттер, стало впровадження способу відправлення повідомлення конкретному користувачу. Дивіться, синтаксис «@ ім'я користувача», який використовує Шакіл О'Ніл, відповідаючи одному зі своїх фанатів, був повністю придуманий користувачами, і ми не впроваджували його підтримку в систему, поки він не набув популярності, а потім просто спростили роботу з ним. Це один з багатьох прикладів того, як користувачі змінили сервіс.

Інший приклад — це API. Ми створили інтерфейс програмування застосунків, який дає можливість писати програми, які взаємодіють з Твіттером. І сьогодні знаємо дві з гаком тисячі програм, які можуть відправляти повідомлення в Твіттер для Мака, Віндоус, айФона і Блекберрі... Або, наприклад, пристрій, що відправляє повідомлення в Твіттер, коли малюк штовхається в животі або коли квітка просить її полити.

Мабуть найважливіша стороння програма була розроблена маленькою компанією з Вірджинії — Summize. Вони випустили пошуковик по Твіттеру. Вони зробили ставку на те, що якщо навколо вас мільйони людей, які повідомляють, що вони роблять і що відбувається навколо них, то у вас є величезний ресурс, що містить інформацію про будь-яку тему чи подію в реальному часі. Це перевернуло наше бачення Твіттера. Наприклад, от що зараз говорять люди про TED. Це ще один приклад того, як наше сприйняття змінилося і Твіттер виявився не тим, про що ми думали. Нам настільки це сподобалося, що ми купили компанію і зараз інтегруємо пошуковик з нашим основним сервісом. І це не тільки показує зміст Твіттера з іншого ракурсу, але ще й відкриває нові способи його використання. Один з моїх улюблених епізодів стався кілька місяців тому, коли в Атланті був брак бензину. Користувачі вирішили відправляти повідомлення в Твіттер про те, що вони знайшли бензин, де і за якою ціною, а в кінці повідомлення вони додавали ключове слово «#atlgas», так, щоб інші люди могли з його допомогою дізнатися, де знайти бензин.

І ця ідея допомагати один одному, використовуючи мережу повідомлень, йде далеко за межі нашої початкової ідеї про спілкування з родиною та друзями. Таке відбувається все частіше і частіше, чи це збір грошей для бездомних, чи викопування колодязів в Африці, чи для допомоги сім'ї в кризу. Люди змогли зібрати десятки тисяч доларів через Твіттер всього за кілька днів для різних цілей. Коли ти спрощуєш способи обміну інформацією, відбувається ще більше хороших речей.

Я гадки не маю, що станеться з Твіттером далі. Але я навчився слідувати за своєю інтуїцією і ніколи не прогнозувати, куди ж вона приведе. Дякую.

(Оплески)

Кріс Андерсон: Це ще не все. Зараз ми тільки покажемо цю картинку... Можливо, це найстрашніше, що може статися з людиною після виступу. Це дійсно страшно.

Отже, це пошук по Твіттеру. Давайте введемо туди кілька випадкових слів. Наприклад: «Еван Вільямс». «... Давайте людям більше інформації і слідуйте за своїми інстинктами @ #TED.» «... Слухаю Евана Вільямса.» Ух. «... Еван Вільямс просто ганьбиться на сцені, тут, на TED. Найгірша доповідь!»

Еван Вільямс: Мило, дякую.

К.А.: Жартую.

Але, найцікавіше, що буквально за ті вісім хвилин доповіді було відправлено близько п'ятдесяти повідомлень. Так що він може побачити найрізноманітніші реакції: про те, що Барак Обама найпопулярніший користувач, про те, що воно так вийшло через TED... Я не думаю, що є будь-який інший спосіб отримувати відгуки в реальному часі.

Ви зробили щось дуже захоплююче, і я думаю, що його кращі часи ще попереду. Щиро дякую, Еван! Було дуже цікаво.