Елі Парізер: Стережіться "фільтрових бульбашок" онлайн.

Марк Цукерберг, журналіст ставив йому питання про стрічку новин. Журналіст запитував його: "Чому це так важливо?" Цукерберг відповів: "Білка, що помирає у вашому дворі може бути більш релевантною до ваших інтересів просто зараз ніж люди, що гинуть в Африці". Я хочу поговорити про те, як Інтернет, що базується на цій ідеї релевантності може виглядати.

В той час коли я підростав в насправді сільській місцевості штату Мен, Інтернет означав для мене щось зовсім інше. Він означав зв'язок з усім світом. Він означав дещо таке, що мало поєднати нас всіх разом. І я був упевнений, що це буде чудово для демокрітії і для нашого суспільства. Але існує цей зсув в тому, як інформація тече онлайн, і він невидимий. І якщо ми не звернемо увагу на нього, він може стати реальною проблемою. Я вперше помітив це в місці, де я проводжу доволі багато часу - моя сторінка у Facebook. Я прогресивний, політично -- великий сюрприз -- але я завжди відходив від моїх переконань, щоб зустрітися з консерваторами. Мені подобається чути про що вони думають; Мені подобається бачити посилання, якими вони діляться; Мені подобається дізнаватись певні речі. Я був здивований коли одного дня помітив, що консерватори зникли з моєї стрічки новин на Facebook. Виявилося, що відбувалося те, що Facebook вивчав, на які посилання я натискав, і він помітив, що власне, я натискав частіше на посилання від моїх друзів лібералів ніж на посилання моїх друзів консерваторів. І не радячись зі мною, він відсіяв їх. Вони зникли.

Але Facebook не єдине місце де провадять такого роду невидиме, алгоритмічне редагування Інтернету. Google також це робить. Якщо я шукаю дещо, і ви шукаєте те саме, навіть просто зараз, в той самиий час, ми можемо отримати дуже різні результати нашого пошуку. Навіть якщо ви вилогувались, один інженер сказав мені, - існує 57 сигналів які зчитує Google -- все, починаючи з того який комп'ютер ви використовуєте, який браузер ви використовуєте закінчуючи тим де ви знаходитеся -- Все це він використовує, щоб персоналізувати результати вашого пошуку. Замисліться про це на мить: більше не існує стандартного Google. І ви знаєте, найсмішніше в цьому те, що це важко побачити. Ви не можете побачити, наскільки відрізняються ваші результати пошуку від результатів когось іншого.

Але пару тижнів тому, Я попросив декількох свої друзів загуглити "Єгипет" і надіслати мені скріншоти того, що вони отримали. Ось скріншот мого друга Скотта. А ось скріншот мого друга Денієла. Коли ви поставите їх поруч, вам навіть не потрібно читати посилання щоб, побачити які відмінні ці дві сторінки. Але коли ви прочитаєте посилання, це просто дивовижно. Данієль зовсім не отримав результатів стосовно протестів у Єгипті на першій сторінці результатів пошуку в Google. Результати Скотта були переповнені ними. І це була велика новина на той час. Ось наскільки різними стають результати пошуку.

Але це стосується не тільки Google та Facebook. Це щось таке, що пронизує Інтернет. Існує ціла низка компаній, які роблять такого роду персоналізацію. Yahoo News, найбільший сайт новин в Інтернеті, тепер персоналізовано -- різні люди отримують різні новини. Huffington Post, Washington Post, New York Times -- всі вони "фліртують" з персоналізацією по-різному. І це дуже швидко скеровує нас до світу, в якому Інтернет показує нам те, що, на його думку, ми хочемо бачити, але не обов'язково те, що нам потрібно бачити. Як Ерік Шмідт сказав: "Це стане дуже складним для людей, подивитися або спожити щось що не було, певною мірою, підігнане під них."

Отже я вважаю, що це проблема. І я вважаю, що якщо взяти всі ці фільтри разом, взяти всі ці алгоритми, ви отримаєте те що я називаю "фільтрова бульбашка". І ваша фільтрова бульбашка є вашою власною, персональною, унікальною підмножиною інформації в якій ви живете онлайн. І те, що в середини вашої бульбашки залежить від того, хто ви і що ви робите. Але справа в тому, що ви не вирішуєте, що потрапить всередину. І набагато важливіше, - ви навіть не бачити ту інформацію яка відфільтровується. Отже одна з проблем з "фільтровою бульбашкою" була виявлена дослідниками Netflix. А вони спостерігали черги відтворення в Netflix і помітили щось цікаве. те, що, вірогідно, помічали багато з нас, існують деякі фільми вони просто прослизають в наші будинки. Вони стають у чергу, і просто вистрілюють. Отже "Iron Man" вистрілює, а "Waiting for Superman" може дійсно довго чекати.

Що вони виявили, це те, що в наший чергах Netfix відбувається ця епічна боротьба між бажаними нами в майбутньому і між більш імпульсивними нами теперішніми. Ви знаєте, ми всі хочемо бути кимось хто дивився "Rashomon" (японський художній чорно-білий фільм 1950 року) але саме зараз ми хочемо, переглянути "Ейс Вентура" вчетверте. (Сміх) Тому ліпша редакція дає нам те, і інше. Воно дає нам трохи Джастіна Бібера і трохи Афганістану. Воно дає нам трохи "інформаційних овочів"; воно дає нам трішки "інформаційного десерту". І проблема з цими видами алгоритмічних фільтрів, цих персоналізованих фільтрів, в тім, що вони, переважно, беруть до уваги те, на що ви натисли першим, що може порушувати той баланс. І замість збалансованої "інформаційної дієти", ви можете опинитися в оточенні інформаційного фаст-фуду.

Це свідчить про те, що ми, направду, хибно зрозуміли цю історію про Інтернет. У "трансляційному" суспільстві -- ось якою є його міфологія -- у "трансляційному" суспільстві, були ті вартові, редактори, і вони контролювали потоки інформації. Та з'явився Інтернет, і змів їх зі свого шляху, й це дозволило всім нам об'єднатися, і це було дивовижно. Але насправді це не зовсім те, що відбувається зараз. Що ми бачимо, більшою мірою - передача факелу від людей-брамарів до алгоритмічних вартових. І справа в тому, що алгоритми ще не мають, чогось на зразок вбудованої етики яку мали редактори. Отже, якщо алгоритми будуть коригувати світ для нас, якщо вони будуть вирішувати, що ми зможемо побачити, а що ні тоді ми повинні упевнитися, що вони не просто прив'язані до релевантності. Ми повинні пересвідчитись, що вони також покажуть нам речі які є незручними, кидають виклик або просто важливі -- це те що робить TED -- інші точки зору.

А справа в тому, що ми насправді були тут раніше як суспільство. У 1915 році, не те щоб газети багато писали про громадські обов'язки. Тоді люди помітили що вони роблять щось насправді дуже важливе. Насправді неможливо отримати функціюючу демократію якщо громадяни не отримають гарний потік інформації, газети були критичними, тому що вони виступали в якості фільтру, а тоді розвинулася журналістська етика. Вона не була досконалою, але вона провела нас крізь минуле сторіччя. Тож тепер, ми, в якомусь сенсі, в Інтернеті ми знов опинилися в 1915 році. І нам потрібні нові вартові, котрі закодують той різновид відповідальність в код який вони пишуть.

Я знаю, що тут є багато людей з Facebook і Google -- Ларрі і Сергій - люди, які допомогли побудувати Інтернет в тому вигляді, який існує зараз, і я вдячний за це. Але ми дійсно повинні переконатися, що в цих алгоритмах закодовано відчуття публічного життя, відчуття громадської відповідальності. Ми хочемо, щоб ви впевнились, що вони достатньо прозорі, і ми можемо побачити які правила вони використовують, обумовлюючи те, що проривається крізь наші фільтри. І нам потрібно, щоб ви дали нам певний контроль, так, щоб ми могли вирішувати що проходить крізь фільтри, а що ні. Бо я вважаю нам дійсно потрібно, щоб Інтернет був тим, про що ми всі мріяли. Нам потрібно, щоб він всіх нас поєднав. Нам потрібно, щоб він представляв нам нові ідеї, нових людей і відмінні перспективи. Але він не зможе цьог о зробити, якщо залишить нас в ізоляції "Мережі на одну особу".

Дякую за увагу.

(Оплески)