Синтія Брізель: Ера персональних роботів

З тих пір, як я була маленькою і вперше дивилася "Зоряні війни", мене зачарувала думка про персональних роботів. І будучи ще дитиною, я любила думати про робота, який би взаємодіяв з нами більше як корисний, надійний друг який би розважав нас, робити наше життя цікавіщим і допоміг би нам врятувати Галактику чи, навіть, дві. Тоді я знала, що таких роботів, насправді, не існує, але я також знала, що хочу їх створити.

І так минуло двадцять років, я стала випускницею МІТ ( Массачусецький Інститут Технологій) вивчала штучний інтелект, це було в 1997 році, і НАСА ,щойно, здійснив посадку першої людинини на Марс. Іронічно, але роботів все ще не має у наших домівках.. І я все думала, що може бути цьому причиною. Серед усіх одна дійсно мене вражала. Роботи були призначені для взаємодії з предметами, а не з людьми - звичайно, не в природньо - соціальний спосіб і що, в свою чергу, дозволило б нам прийняти роботів у наше щоденне життя. Для мене, це було прогалиною; це було те, чого роботи все ще не могли робити. І так в той рік, я почала створювати цього робота, Кісмет, першого в світі соціального робота. Після трьох років виснажливого програмування, роботи в лабораторіях з іншими випускниками - Кімсет був готовий до співпраці з людьми.

( Відео) Науковець: Я хочу вам щось показати.

Кісмет: ( здивування).

Науковець: Цей годинник подарувала мені моя подруга.

Кісмет: ( Здивування)

Науковець: Ти, подивись, там є також маленький синеньке світло. Я ледве не загубив його цього тижня.

Синтія Брізель: І в такий спосіб, Кісмет спілкувався з людьми так, як ще не розмовляюча чи агукуюча дитина, що, я вважаю був належним, так як він був першим у своєму роді. Це немало значення, що він не розмавляв. Цей маленький робот зміг якимось способом приєднати щось глибоко соціалене в нас і з тим, пообіцяти цілком новий спосіб нашого можливого взаємозв'язку з роботми.

Протягом декілька наступних років, я продовжувала вивчати цей міжособистісний аспект роботів, вже в медіа лабараторії разом з власною командою дуже талановитих студентів. Один з моїх улюблених роботів - Леонаодо. Ми створили Леонардо у співпраці з Стен Вінстон Студіо. І я хочу показати вам особливий для мене момент життя Лео. Це Метт Берлін спілкується з Лео, показуючи йому новий предмет. Оскільки, він новий, Лео зовсім не знає, що з ним робити. Проте, так як ми, він може дізнатися про нього слідкуючи за реакцією Метта.

( Відео) Метт Берлін: Привіт, Лео. Лео, це Бесквітний Монстр. Можеш знайти Безквітного Монстра? Лео, Безквітний Монстр дуже поганий. Він є дуже поганий, Лео. Безквітний Монстр дуже, дуже поганий. Він - страшний монстр. Він хоче забрати твоє печиво.

( Сміх)

Синтія:Добре, і так, Лео і Чудовисько, можливо, почали не так успішно, але вже зараз вони добре справляються.

І так, що я зрозуміла, через створення таких систем, ці роботи є дійсно і насправді інтригуючою соціальною технологією, де в їхній справжніх силах є штовхати наші соціальні струни і взаємодіяти з нами по-дружньому це є ядро їх призначеності. І з цією думкою ми можемо тепер придумати собі нові завдання, нові можливості для роботів які ми раніше не могли собі представити. Але, що я маю на увазі " штовхати наші соціальні клапани?" Ну, те, що ми вже вияснили те що, якщо ми змоделюємо цих роботів для спілкування з використанням цієї самої мови тіла, тої самої системи невербальних знаків, якими ми користуємося, наприклад, як Нексі, наш гуманоїдний робот, що ми зрозуміли, це те, як люди відповідають роботам подібне до того, як вони відповідають один одному. Люди використовують ті самі жести, щоб визначити, наприклад, наскільки хтось є переконливим, наскільки приємним, наскільки чарівним, чи можна йому довіряти. Виявляється, що так само і для роботів.

Як зараз з'ясовується, що роботи дійсно стають дуже цікавим новим науковим інструментом, для вивчення поведінки людей Щоб відповісти питання, як, майже, з першого погляду, ми можемо оцінити , наскільки можна довіряти особі? Береться до уваги роль імітування, але як? Можливо, важливим є наслідування конкретних жестів? Виявляється, шо дуже важко в цьому розібратися чи зрозуміти, тільки спостерігаючи за людьми, оскільки при взаємодії ми відтворюємо ці жести автоматично. Ми не можемо їх контрулювавти, оскільки вони підсвідомі. Але з роботами, можемо.

Ось на цьому відео, знятому в лабароторії Девіда ДеСтено в Північно-східному університеті. Він психолог,один з тих, з ким ми співпрацювали. Тут вчений уважно контролює жести Нексі, щоб вивчити поставлене питання. Результат цього - причина,чому ці дослідження можливі, тому, що люди ведуть себе як люди, навіть,коли вони мають справу з роботами. Маючи цю ключову ідею на думці, можна придумати нові застосування роботів. Наприклад, якщо роботи відповідають на невербальні жести, можливо, вони стануть новою сучасною технологією комунікації. Уявіть собі: Що на рахунок робота, як аксесуара для мобільного телефону? Ви звонете подрузі, вона кладе телефонну трубку в робота, і раз! Ви стаєте Я-Ботом, ви можете мати візуальний контакт, ви можете говорити з своїми друзями, можете рухатися, жестикулюювати, можливо, краще за це може бути тільки особиста присутність, чи не так?

Щоб висвітлити це питання, мій студент, Сігги Адальгейрсон, провів дослідження, де ми привели декілька людей - учасників в нашу лабораторію, щоб вони виконали спільне завдання з віддаленим партнером. Работа включала наступні завдання: подивитись на ряд прдметів на столі, обговорити, з точки зору, їх важливості і відношення, щодо рішення поставленої задачі в кінцевому виподку - задача на виживання, і оцінювати,з точки зору, їх значущості і важливості. Віддалений партнер - це експериментатор з нашої групи, використовував одну із трьох різних технологій для взаємодії з учасниками. Перша - просто екран. Це схоже на звичайну відеоконференцію. Наступна добавляла мобільності - екран на переносній основі. Якщо ви ознайомлені з будь-якими видами телеприсутності роботів, це є відображення такої ситуації. І тоді повністю емоційний Я-Бот.

Після участі, ми попросили людей оцінити якість взаємодії з технологією, з віддаленим партнером при застосуванні кожної з технологій в деяких аспектах. Ми дивилися на психологічну принадлежність: наскільки добре ви відчували партнера? Ми спостерігали за загальним станом справи. Дивились на їх бажання співпрацювати. І ось, що ми побачили, коли використовували тільки екран. Виявляється, коли добавляєш мобільності, здатності переміщатися по столі - ви отримуєте невеликий приріст. І переважно більший приріс отримується, коли додаєш повний вигляд. І так, здається, що така фізична, соціальна інтеграія, насправді, має значення.

Давайте попробуємо вмістити сказане у деякий контекст. На сьогоднішній час ми знаємо, що члени сімей живуть далеко один від одного, і цей фактор відповідно виявляється на сімейних відношеннях і на сімейних вузлах на відстані. Щодо мене, я маю трьох меленьких синів, і хочу, щоб вони підтримували хороші відносини з бабцею і дідусем. Проте, мої батьки живуть за тисячу кілометрів звідси і тому вони не можуть так часто приїжджати в гості. Ми намагалися з'єднуватися через Скайп, по телефону, Але сини ще надто маленькі і не хочуть розмовляти, а хочуть забавлятись. Їм подобається думати про роботів, як про навий вид технології дистанційних ігор. Я уявляю, як у недалекому майбутньому, моя мама зможе підійти до комп'ютера, запустити браузер і "стати" маленьким роботом. І як бабця-бот, вона зможе по-справжньому гратись з моїми синами і своїми онуками, в реальному світі з справжніми іграшками. Я можу тільки уявити, як бабці зможуть грати в соціальні ігри з своїми внучками, з їх друзями, і зможуть допомагати дітям виконувати обов'язки по домі, також розказувати казку перед сном. З допомогою цієї технології, вони зможуть стати активним учасником в житті своїх онуків, в такий спосіб, як неможливо сьогодні.

Давайте подумаємо про інші сфери, наприклад, про здоров'я. В Сполучених Штатах Америки сьогодні більшість 65% населення мають зайву вагу чи ожиріння, і з нашими дітьми таж проблема. І ми знаємо, що коло ми старіємо, якщо ви в молодості страждали ожирінням, це може призвести до хронічної хвороби, і це не тільки зменшує якість життя, а становиться також надзвичайно тяжкою ношею для збереження здоров'я. Але якщо роботи зможуть розважати нас, якщо ми захочемо з ними співпраювати, якщо роботи будуть переконливі, можливо, зможуть допомогти вам слідкувати за дієтою і виконувати програму, можливо, вони поможуть вам контрулювати вашу вагу. На рахунок цифрового Джима- як у відомій казці- вид дружньої підтримки, яка завжди поруч, готова допомогти вам зробити правильне рішення в потрібний момент і в потрібний час, допомагаючи сформувати здорові звички. І ми дійсно розробили цю задумкув лабораторії.

Це є робот, Автом Кори Кідд створив його для своєї докторської дисертації. І він був розроблений на зразок робота - дієтолога і тренера. В нього були заложені декілька простих невербальних навиків. Він міг встановити зоровий контакт з вами. Він міг розказувати про щось дивлячись на екран. Ви використовуєте моніторний інтерфейс для вводу інформації, наприклад, про кількість калорій, що ви вживаєте на день, скільки вправ ви зробили. І так він зміг допомагти вам за цим слідкувати. Робот говорив стинтетичним голосом, спонукаючи вас до розмови, сформаваний за зразком тренерів і пацієнтів, і так далі. І так ви з роботом зможете збудувати робочуй зв'язок через такий діалог. Він допомаже вам поставити мету і слідкувати за вашими успіхами, і буде вас спонукати до роботи.

Цікаве питання: чи дісно важливе соціальне втілення? Чи має значення, що це робот? Чи наспрвді важливо тільки корисність поради і інформації? Щоб вирішити це питання, ми провели дослідження в Бостоні, де ми дали людям одного із трьох помічників на декілька тижнів. В першому випадку - робота Автома, ви вже його бачили. В другому - комп'ютер з таким самим сенсорним інтерфейсом, з точно таким самим вмінням спілкуватись. Користь порад була ідентичною. У третьому випадку був лише олівець і листок паперу, стандартний метод, який є звичним для використання, коли ви сідаєте на дієту і виконуєте вправи.

В реальності ми хотіли поспостерігати не за тим, скільки кілограм скинули люди, а як довго вони проводили час з роботом. Так як випробовування заключається не у втраті ваги, про це мова не йшла. І чи довше ви взаємодіяли з роботом, тим більша вирогідність потенційного успіху у майбутньому. Перше, на що я звернула увагу, я довго люди працювали з цими системами. Виявилось, що люди спілкувались з роботом, значно більше, не дивлячись на те, що якість порад була ідентична якості порад комп'ютера. Коли людей попросили розглянути помічників в якості взаємної співпраці, люди оцінили робота значно більше, тобто,вони більше довіряли роботу. ( Сміх ) І коли ви звернети увагу на емоційне залучення, ви побачити зовсім інше відношення. Люди називали роботів. Одягали їх в одяг. ( Сміх ) І навіть, коли дослідження наближалось до завершення, і ми приїхали забрати роботів, люди виходили до машини і прощались з ними. З комп'ютерами вони так не поводилися.

І останнє, про що я хочу разказати сьогодні, Це майбутнє дитячих медіа. Ми знаємо, що діти проводять багато часу перед екранами, чи це компютері,. чи це телевізорів, чи чогось іншого. Мої сини люблять екран. Їм подобається монітор. Але як мати, я хочу, щоб вони розважались. Я хочу, щоб вони грали в справжні ігри. І тому я із своєю групою запустила новий проект і сьогодні хочу його вам представити, він називається " Ігрові Вистежування", і його ціль - подумати про те, що ж такого приваблюючого в цифрових медіа і, буквально, перенести їх з екрану в реальне життя дитини, де вони зможуть отримати великі переваги реальних ігор. Тут перше пояснення цього задуму, де герої можуть бути природніми і віртуальними, і де цифрове наповнення зможе, буквально, зійти з екрану у справжній світ і назад. Мені подобається думати про це, як про Атарі Понг (ігрова приставка) з її змішаною реально - віртуальною грою.

Але ми зможемо продовжити цю ідею. Що якщо ( гра) Натан: Ось воно. Ура! Синтія: персонаж сам зможе потрапити в наш світ? Виявляється, дітям подобається, коли герой стає реальним і приходить в їх світ. І коли він існує у їхньому світі, вони можуть звертатись до нього і грати з ним, що фундаментальним образом відрізняється від того, коли персонаж на екрані. Друга важлива їдея закючається в тому, щоб герой існував між реальностями. Тому зміни, які діти роблять насправді, повинні відображатись у світі віртуальному. Ось тут, Натан змінив букву "А" на число "2". Можна уявити, наприклад, що ці символи дають персонажу особисті можливості в віртуальному світі. І вони відправляють його назад у світ. І тепер у нього сила цифри.

І останнє, що я хочу зробити, це створити у дітях відчуття цілковитого залучення, коли вони, по-справжньму, відчувають себе частиною історії, частиною цього світу. І я дійсно хочу стимулювати їх уяву так, як колись " зоряні Війни"стимулювали уяву маленької дівчинки,якою була я. Проте, я хочу зробити більше. Я хочу, щоб тільки вони створювали ці світи. Буквально, я хочу, щоб вони могли реалізувати своє уявлення в цих площинах і зробили їх частиною себе. І так, ми розробили велику кількість ідей, у телеприсутностіі у змішаній реальністі, бувально для того, щоб дозволить дітям проектувати свої задуми в простір, де інші діти зможуть з ними взаємодіяти і розвивати свої ідеї. Я дійсно хочу, щоб у дітей появились інструменти, щоб розвивали їхню креативність, ерудицію і новаторство. Я думаю, що це дуже важливо.

Це новий проект. Ми запросили багатьох дітей у цей простір, і вони вважають його забавним. Але, я скажу вам, що вони люблять найбільше це робота. Вони піклуються про робота. Роботи торкають щось глибоко людське у нас. І чи допомагають вони нам стати творцями і новаторами, чи допомагають нам відчути глибокий зв'язок на відстані, і чи стають вони нашими вірними друзями, які допомагають досягти наших цілей, насправді, стати самими собою, я вважаю, що роботи - для людей.

Дякую.

( Аплодисменти)