Чарльз Лімб: Побудова музичного м'язу

Коли ми думаємо про наші чуття, ми зазвичай не думаємо про причини їх розвитку з біологічної точки зору. Ми не думаємо про еволюційну необхідність захисту за допомогою наших чуттів, але вони, скоріш за все, розвинулися саме тому - щоб нас захистити, дозволити нам жити. Насправді, коли ми думаємо про наші чуття або про їх втрату, ми, швидше, думаємо про щось на зразок цього: про можливість торкатися чогось розкішного, куштувати щось дуже смачне, нюхати щось ароматне, бачити щось красиве. Саме цього ми хочемо від наших чуттів. Ми хочемо краси; нам не потрібна всього лише їхня функція. І коли мова йде про відновлення органів чуттів, ми все ще дуже далекі від можливості відтворити красу. Саме про це я б хотів поговорити з вами сьогодні.

А також про слух. Коли ми задумуємося над тим, чому ми чуємо, ми не часто думаємо про здатність чути сигнал тривоги або сирену, хоча, без сумніву, це є дуже важливим. Насправді ми хочемо чути музику.

(Музика)

Так, багато з вас знають, що це Сьома Симфонія Бетховена. Багато з вас знають, що він був глухим, або практично глухим, коли написав її. А зараз я здивую вас тим, наскільки незвичайний той факт, що ми можемо чути музику. Музика - одна з найдивовижніших існуючих речей. Це акустичні коливання в повітрі, невеликі хвилі енергії, що лоскочуть наші барабанні перетинки. Лоскотання наших барабанних перетинок передає енергію вниз по слуховій кістці, перетворюючись на рухливий імпульс всередині вушної раковини, а потім перетвориться в електричний сигнал в наших слухових нервах, який потрапляє в наш мозок, як сприйняття пісні або якоїсь гарної музики. Цей процес абсолютно абстрактний і дуже незвичайний. І ми могли б обговорювати цю тему ще довго, аби зрозуміти, як так виходить, що ми чуємо щось емоційне в речах, котрі зароджуються як вібрація в повітрі?

Виявляється, якщо втрачається слух, більшість людей, які втрачають слух, втрачають його у вушному равлику, внутрішньому вусі. Це відбувається на рівні волоскових клітин. Якби вам довелося втратити одне з чуттів, буду з вами відвертим і скажу, що ми досягли успіху у відновленні слуху більше, ніж у відновленні будь-якого іншого з чуттів. Ніщо насправді і на краплю не наближається до нашого вміння відновлювати слух. І як лікар і хірург, я можу з упевненістю сказати своїм пацієнтам, що якби вам довелося втратити одне з чуттів, ми медично і хірургічно найдалі просунулися в лікуванні слуху. Як музикант, можу вам сказати, що якби мені довелося мати кохлеарний імплантат, я був би вбитий горем. Так, саме так, адже я знаю, що музика ніколи не звучала б для мене як раніше.

Я хочу показати вам відео дівчинки, котра не чує від народження. Вона росте в дуже сприятливому середовищі. Її мама робить все можливе. Покажіть це відео, будь ласка.

(Відео) Мама: Це сова. Сова, ага. Сова. Сова. Так Малятко. Малятко. Хочеш взяти його? (Чмок)

Чарльз Лімб: Незважаючи на все те, що відбувається з цією дитиною в плані підтримки сім'ї і простого структурного навчання, для глухої від народження дитини є обмеження в цьому світі в плані соціальних, освітніх, професійних можливостей. Я не кажу, що ці діти не можуть жити красивим, прекрасним життям. Я маю на увазі, що вони зіткнуться з труднощами, яких немає у більшості людей з нормальним слухом.

Втрата слуху і його лікування розвивалися протягом останніх 200 років. Люди буквально встромляли у вуха вухоподібні предмети і всілякі конуси. І це було найкраще, що ви могли зробити при втраті слуху. У ті часи не можна було навіть і поглянути на барабанну перетинку. Тому й не дивно, що не було хороших способів лікування втрати слуху.

Сьогодні ж ми маємо сучасний багатоканальний кохлеарний імплантат, який вводиться амбулаторно. Він хірургічно поміщається у внутрішнє вухо. Це займає від півтора до двох годин, в залежності від того, де це робиться, під загальним наркозом. В результаті ви отримуєте щось на зразок цього, де електродний масив вставляється всередину равлика. Насправді, це досить простий варіант нашого внутрішнього вуха.

Але ось та ж дівчинка, яка зараз має імплантат. Це вона через 10 років. Це відео було зняте моїм хірургічним наставником, доктором Джоном Ніпарко, який прооперував її. Запустіть це відео, будь ласка.

(Відео) Джон Ніпарко: Так ти написала дві книги?

Дівчинка: Я написала дві книги. (Мама: Друга це книга чи щоденник?) Дівчинка: Ні, друга - це книга. (Мама: А, добре.)

Д.М.: Значить, у цій книзі сім розділів, і останній називається "Переваги Бути Глухим." Пам'ятаєш, як ти писала цю главу?

Дівчинка: Так. Я пам'ятаю, як писала кожну главу.

Д.М.: Добре. Дівчинка: Іноді моя сестра мене трохи дратує. Так що дуже навіть зручно не дратуватися через неї.

Д.М.: Розумію. А це хто?

Дівчинка: Це Холлі. (Д.М.: Ага.)

Мама: Її сестра. (Д.М.: Її сестра.) Дівчинка: Моя сестра.

Д.М.: І яким чином ти уникаєш роздратування?

Дівчинка: Я знімаю мій КІ (кохлеарний імплантант) і нічого не чую. (Сміх) Це дуже зручно.

Д.М.: Так, ти не хочеш чути всього довкола тебе?

Дівчинка: Ні.

Ч.л.: Вона феноменальна. І ви можете на це дивитися виключно, як на величезний успіх. Саме так. Це величезний успіх в історії сучасної медицини. Однак, незважаючи на ту неймовірну легкість, з якою пацієнти з імплантом сприймають мову, ви включаєте радіо, і раптом вони практично не можуть чути музику. Насправді, більшість пацієнтів з імплантами роблять зусилля, але їм не подобається музика, тому що вона звучить дуже погано. Тому, коли справа доходить до відновлення краси у чийомусь житті, нам ще багато належить зробити для звукосприйняття.

Цьому є багато причин. Я згадав передусім той факт, що музика - це певна здатність, адже вона абстрактна. Мова - це інша справа. Мова дуже точна. Так, ми використовуємо її саме тому, що вона має семантичну специфічність. Коли ви вимовляєте слово, вам важливо, щоб це слово було сприйнято вірно. Вас не турбує краса слова, коли ви його вимовляєте.

Музика ж відрізняється докорінно. Коли ви слухаєте музику, якщо вона не звучить добре, в чому її сенс? Немає сенсу слухати музику, яка не звучить для вас добре. Музична акустика набагато складніша за мовну. І ви можете бачити на цьому малюнку, що частотний діапазон і децибельний діапазон, динамічні діапазони музики, є набагато більш гетерогенними. Так, якби ми мали створити ідеальний кохлеарний імплантат, ми б постаралися націлити його на сприйняття музики. Адже я завжди розглядаю музику як вершину можливостей слуху. Якщо ви здатні чути музику, ви можете чути все, що завгодно.

Проблеми починаються зі сприйняттям висоти звуку. Так, більшість з нас знає, що висота звуку є фундаментальним елементом музики. І без здатності правильно сприймати висоту звуку, музика та мелодія стають важкими для сприйняття - не кажучи вже про співзвуччя і тому подібне. Це цифровий інтерфейс музичних інструментів Прелюдії Рахманінова. Зараз ми її програємо.

(Музика)

Тепер, якщо ми припустимо, що у пацієнта з кохлеарним імплантантом сприйняття висоти звуку може відрізнятися на цілих дві октави, давайте подивимося, що станеться, якщо ми довільно змістимо звук на один півтон. Було б чудово, якби імплантовані пацієнти сприймали один звуковий півтон. Програйте цей фрагмент.

(Музика)

Цим я хочу вам показати, що музика не стійка до деградації. Якщо ви перекручуєте її, особливо якщо торкаєтеся до висоти звуку, ви змінюєте музику. Можливо, результат вам навіть сподобається. Він здається гіпнотичним. Але це, звичайно, не те, як її звучання передбачалося спочатку. Ви не чуєте те, що чують більшість людей з нормальним слухом.

Є й інші проблеми, що виникають, не тільки здатність розпізнавати висоту звуку, але й здатність розпізнавати самі звуки. Більшість імплантованих пацієнтів не можуть розрізняти музичні інструменти. Програємо поспіль ці два аудіокліпи. (Труба) Труба. І другий. (Скрипка) А це скрипка. Вони мають схожі хвильові форми. Обидва вони - інструменти з безперервним звуком. Пацієнти з кохлеарними імплантатами не можуть їх розрізнити. Якість звуку, або звук сам по собі - саме так я люблю визначати тембр, відтінок - вони абсолютно не здатні розрізняти це. Даний імплантат не передає якість музики, яка зазвичай містить у собі такі речі, як тепло.

Якщо ви подивитеся на мозок людини з кохлеарним імплантатом, і дасте йому запис для прослуховування, ритмічний відрізок або яку-небудь мелодію, ви виявите, що слухова зона кори головного мозку найбільш активна при сприйнятті мови. Ви виявите це, тому що ці імплантати оптимізовані для мови, вони були розроблені саме для неї. Але якщо ви проаналізуєте мелодію, ви виявите малу активність кори головного мозку у імплантованих пацієнтів у порівнянні зі здоровими. Тому, з якихось причин, даний імплантат неуспішно стимулює слухову кору при сприйнятті мелодії.

Наступне наше питання: як же вона насправді звучить? Ми провели деякі дослідження, аби зрозуміти, яку саме якість звуку чують пацієнти з імплантами. Я пропоную вам послухати два аудіокліпи Ашер, один з них звичайний, а інший майже не має ні високих, ні низьких частот, і навіть середніх частот в ньому не так багато. Програйте їх.

(Музика)

(Музика з обмеженими частотами)

Деякі мої пацієнти говорили, що це звучить однаково. Вони не можуть розрізнити якість звуку в цих двох кліпах. Знову ж таки, ми дуже-дуже далекі від того, до чого хочемо прийти.

У мене виникає питання: чи є якась надія? Так, вона є. Я не знаю, чи знаєте ви, хто це. Це ... Будь-які припущення? Це Бетховен. Тепер, чому ж ми знаємо, як виглядає череп Бетховена? Тому що його тіло було ексгумовано. Виявляється, його скроневі кістки видалили, коли він помер, щоб спробувати знайти причину його смерті, ось чому тут є формувальна глина, і його череп випуклий збоку. Але Бетховен писав музику довгий час і після втрати слуху. Це свідчить про те, що навіть при втраті слуху здатність до музики залишається. Мозок не втрачає схильність до музики.

Мені пощастило працювати з доктором Девідом Рюго, коли я працював з білими глухими котами, намагаючись зрозуміти, що відбувається з ними при кохлеарній імплантації. Це кіт, навчений реагувати на їжу при звучанні труби.

(Музика)

Текст: Бетховен не стимулює його. (Музика) 1812 Увертюра не варта його пробудження. (Труба) Але він реагує, коли є заклик до дії! (Труба)

Ч.Л.: Я не стверджую, що кіт чує цю трубу так, як її чуємо ми. Я припускаю, що з практикою можна наповнити музичний звук значимістю навіть для кота. Якби ми направили всі зусилля на підготовку імплантованих пацієнтів до прослуховування музики - адже зараз зусилля в цьому напрямку практично не робляться, немає реабілітаційних стратегій, малий технічний прогрес для реального поліпшення музичного слуху - ми б далеко просунулися.

Зараз я хочу показати вам останнє відео. Це мій студент Джозеф, з яким мені пощастило працювати протягом трьох років у моїй лабораторії. Він позбавлений слуху, і він навчився грати на фортепіано після кохлеарної імплантації. Ось відео Джозефа.

(Музика)

(Відео) Джозеф: Я народився в 1986 році. У чотирьохмісячному віці у мене діагностували важковиліковну втрату слуху. Незабаром після цього мене спорядили слуховими апаратами. Але хоча ці слухові прилади були найдієвішими на ринку в той час, вони не дуже-то й допомагали. Тому мені багато в чому доводилося покладатися на читання по губах, і я не особливо чув, що люди говорили. Коли мені було 12 років, я став одним з перших в Сінгапурі, кому провели кохлеарне імплантування. І незабаром після того, як мені поставили кохлеарний імплантат, я почав вчитися грі на фортепіано. Це було просто чудово. З того часу я жодного разу не озирнувся назад.

Ч.Л.: Джозеф феноменальний. Він прекрасний чоловік. Тепер він студент медицини в Єльському університеті, і він подумує про кар'єру хірурга - один з перших глухих людей, що розглядають кар'єру в хірургії. Адже практично ніде немає хірургів з вадами слуху. Це нечувано і можливо саме завдяки цій технології. І той факт, що він може так грати на фортепіано є свідченням його розуму. Суть в тому, що ви можете грати на фортепіано без кохлеарного імплантату, адже все, що ви повинні робити, це натискати клавіші в потрібний час. Вам не обов'язково чути музику. Я знаю, що в нього поганий слух, бо я чув, як він виконує караоке. (Сміх) І це найгірше, що я будь-коли чув. зворушливо, але жахливо. (Сміх) Таким чином, у нас, звичайно, є великі надії, але є й багато іншого, що необхідно зробити.

Я хотів би закінчити наступними словами. Коли мова йде про відновлення слуху, ми, безсумнівно, домоглися великих, дивовижних успіхів. І нам ще багато належить зробити, щоб досягти ідеального відновлення слуху. Дозвольте сказати вам, природно, ми були б дуже щасливі чути розмови. Але повірте, якщо б ми втратили слух, якби хто-небудь тут раптово втратив слух, ви б захотіли повернути ідеальний слух. Ви б не захотіли непоганий слух, ви б захотіли ідеальний слух. Відновлення основних сенсорних функцій має вирішальне значення. І я не хочу недооцінити важливість відновлення основної функції. Але саме відновлення здатності сприймати красу може надихнути нас. І я не думаю, що ми повинні відмовлятися від краси.

Дякую вам за приділений час.

(Оплески)