Брюстер Кале створює безкоштовну цифрову бібліотеку

Нам дійсно треба дати дітям найкраще, що у нас є. Інакше, ми отримаємо покоління, на яке заслуговуємо. Вони вбиратимуть у себе все підряд.

Зараз ми - як інтелектуальна еліта, батьки, бібліотекарі, фахівці, ким би ми не були - намагаємося зробити все найкраще доступним для тих, хто поруч із нами. Я почну і завершу цю промову кількома висловами, вирізьбленими на камені. Один із них - на Бостонській громадській бібліотеці. Над дверима бібліотеки вирізьблено: "Вільно для всіх". Цей девіз підбадьорює, наприкінці ми до нього повернемося. Я працюю бібліотекарем і намагаюся донести всі наукові праці до якомога ширшого кола читачів. Тому використання технологій - саме те, що нам треба. Я думаю, що ми здатні перевершити греків. Перевершити греків нелегко. Але працьовиті єгиптяни збудували Александрійську бібліотеку - втілили ідею створення примірника кожної книги всіх народів світу. Але, на жаль, щоб потрапити у цю бібліотеку, треба було їхати в саму Александрію. З іншого боку, якщо ви прибули туди, перед вами відкривалися великі можливості. Я гадаю, що ми здатні перевершити греків і створити щось вагоме. Сьогодні я спробую обґрунтувати лише одну думку: до загального доступу до всіх знань людства - рукою подати. Якщо я переконаю вас у цьому, то ви покинете цей зал із думкою: так, ми справді втілимо в життя мрію, що все, що колись було надруковано, все, що колись мало вийти в світ, стане доступним кожному в світі, який завжди прагнув мати до цього доступ.

Звісно, досі не ясно, яким чином розподіляти гроші, але ми над цим працюємо. До того ж, у нас достатньо грошей і великий попит, тому це не стане на заваді. Проте я говоритиму про технологічні та соціальні питання, щоб показати, на якому етапі втілення проекту ми знаходимося. Я хочу, щоб проект нагадував сайт Amazon.com: книги, музика, відео, кнопка "Уперед" - різні носії інформації. Гаразд, але як це зробити?

Почнемо з книг. А що далі? Спершу ви, як інженер, повинні оцінити масштаб завдання. Який його обсяг? Якщо ви хочете розмістити всі надруковані книжки в Інтернеті, і зробити їх загальнодоступними, то який обсяг цього завдання? Чесно кажучи, ми самі не знаємо. Але найбільша бібліотека в світі - це Бібліотека Конгресу США. 26 мільйонів томів, 26 МІЛЬЙОНІВ томів. Це, безумовно, найбільша бібліотека у світі. А книжка займає приблизно один мегабайт, якщо вона у форматі Microsoft Word. Отож, 1 мегабайт. 26 млн. мегабайт - це 26 терабайт. По черзі: мега-, гіга-, тера-. 26 терабайт. 26 терабайт поміщається у комп'ютерній системі приблизно такого розміру, на жорстких дисках з ОС Linux. Система коштує близько 60,000 доларів. Як цілий будинок, або гараж у цьому районі. Але за такі гроші ви отримаєте диски з усіма книжками Бібліотеки Конгресу. Класно.

Тоді виникає питання: що ви отримаєте за це? Чи варто взагалі цим займатися? Ви дійсно хочете мати все це в Інтернеті? Спершу люди придумали програму для читання електронних книжок, яка дозволяє здійснювати пошук усередині книг. Супер. Книжку можна завантажити і розглядати її з усіх боків. Якщо маєте ноутбук, то можете читати віддалено. Нещодавно з'явилися інтерфейси, які імітують перегортання сторінок. Такі програми дуже схожі на реальну книжку, а також дозволяють здійснювати пошук і створювати вкладки. Немовби справжня книжка на вашому ноутбуці. Але, з іншого боку, читати книжки на ноутбуці... Коли я витягаю свій ноутбук, то почуваюся як на роботі. Напевно, це одна з причин шаленого успіху електронної книжки Kindle. Коли я читаю з Kindle, мені не здається, що я працюю. Я трохи вдаюся в деталі, але мушу визнати, що мені подобаються і старіші технології. Мені подобається матеріальна книжка. Мені спало на думку скористатися технологією, оцифровувати книжки, викласти їх у мережу, завантажити, роздрукувати, зшити, і знову отримати книжку.

Тоді ми задумалися, наскільки це важко? Як виявилося, не дуже. Ми навіть спробували зробити пересувну бібліотеку. Пересувну бібліотеку за розміром як фургон із супутниковою тарілкою, принтером, швидкозшивачем і різаком, де діти виготовляють свої власні книжки. Завантажити, роздрукувати і зшити у вигляді звичайної книжки коштує всього 3 долари. І такі книжки виглядають досить привабливо. Можна зробити ще кращі книжки за ціною один пенні за сторінку, за собівартістю друку.

Ймовірно, що ця технологія знову вкладе книжки людям до рук. Існує багато інших пересувних бібліотек. Це Ерік Елдред, який друкує книжки Торо біля Ставка Волден. Якраз перед тим, як паркові служби вигнали його геть, бо він перебивав торг місцевій книгарні. В Індії також роз'їжджає кілька пересувних бібліотек. А це відкриття Александрійської бібліотеки, нової Александрійської бібліотеки в Єгипті. Прийшло чимало відвідувачів. Діти взялися створювати свої власні книжки, і ось щасливий хлопчик тримає в руках свою першу власну книжку. Задум скористатися технологією, щоб врешті-решт отримати паперову книжку здається трохи застарілим, але, я думаю, він все ще займає свою нішу. Цей задум походить із Кремнієвої Долини, це такий собі утопічний світ. Але ми подумали, що якщо ця технологія спрацює в селах Уганди, то наші зусилля будуть не даремні. Світовий Банк підтримав наш проект. За 30 днів ми склали план: взяти кількох хлопців із Кремнієвої Долини, відправити їх літаком до Уганди, купити автомобіль, провести Інтернет у Національній бібліотеці Уганди, дізнатися, що вони хочуть, і налагодити друк книжок у сільських місцевостях Уганди. З технології не було проблем.

Але ми виявили, що у нас немає потрібних книг. Самі книги були в бібліотеці. Ми могли би дати їх людям, якби ці книжки були оцифровані, але ми не знали, як саме їх оцифровувати. Всі відразу запропонували відправити книжки до Китаю та Індії. Ми так і зробили, і я за мить розповім, що з того вийшло. Існують новіші захоплюючі технології, які дозволяють втілити такий задум. Одна з них - машина типу друк-по-запиту, яка виглядає як машина Рубі Ґолдберґа. У нас є одна з цих штук. Вона крутезна. Такий собі конвеєр з виготовлення книг. Під назвою "Книжкова машинка Еспресо". Ви натискаєте кнопку і через 10 хвилин книжка готова.

Окрім таких маленьких кіосків, де можна при потребі надрукувати книжку, мене ще дуже тішать нові пристрої з маленькими екранами, які нещодавно надійшли у продаж. Мені особливо до вподоби ноутбук за 100 доларів. Не хочу забігати наперед, але ми використали один такий пристрій як електронну книжку. Ось один із тестових пристроїв, який перетворюється у привабливу електронну книжку. Ми трохи з тим побавилися і записали на нього одну книжку. Як виявилося, 200 точок на дюйм дають змогу записати відскановані книжки у пристойній якості. Роздільна здатність 200 точок на дюйм - це якість лазерного принтера з 300 точками на дюйм. Зовсім непогано. Відскановані книжки досить легко читати.

Так з'явилася ідея електронних книжок. Але як зісканувати всі книжки? Ми подумали і вирішили відправити книжки в Індію. Національний фонд науки підтримав цей проект. Вони прислали кілька сканерів, а американські бібліотеки мали відправити книжки. Але вони не відправили. Вони не захотіли надіслати свої книжки. Тоді ми купили 100,000 книжок і відправили їх в Індію. А згодом зрозуміли, чому не варто відправляти книжки в Індію. Ми дістали добру науку: скануйте свої власні книжки. Якщо ви дійсно дбаєте про книжки, то скануватимете їх краще, особливо цінні книги. А якщо книжки нові, то їх запросто можна розібрати на частини, адже завжди можна купити ще один примірник. Не такі вже й великі витрати заради якісного сканування. Основне - робити те, що ви любите. Індуси відсканували силу-силенну своїх книжок - близько 300,000 - і чудово з цим справилися. Китайці відсканували понад мільйон, а єгиптяни - близько 30,000.

Але ми послали - і зрозуміли: якщо нам доведеться це робити, краще зробити все в бібліотеці. Але як відсканувати книжку за ціною, яку ми собі можемо дозволити? Ми зупинилися на ціні 10 центів за сторінку. Якщо стільки коштуватиме копіювання книжки, щоб її оцифрувати, розпізнати і упакувати, щоб ви могли скачати, роздрукувати і зшити цю всю штуку докупи, то це нам підходить. Тому ми задумалися, як знизити собівартість до 10 центів. Спробували роботів - автоматичних перегортачів сторінок - і вийшло непогано. Якщо у нас є марсоходи, то, я вважаю, сторінки ми теж гортати можемо. Але виявилося, що перегортати сторінки досить важко, особливо у великих обсягах. В кінці кінців, ми розробили свій власний книжковий сканер з двома професійними цифровими камерами, і керованим музейним освітленням, так що навіть чорно-біла книга мала належний відтінок. Загалом, ми виконали гарну й гідну поваги роботу. Це ж не факс - суть в тому, щоб зробити все красиво, мандруючи від одної бібліотеки до іншої. Ми добилися 10 центів за сторінку, коли сканували цілі томи книг. Ось як це виглядає в Університеті Торонто. Виявляється, що за таку роботу можна отримувати мінімальну зарплату. Людям вона припала до душі. Так, робота трохи нудна, але дехто примудрився досягти гармонії зі світом на цій роботі. (Сміх) Особливо це стосується книжок, які вам не байдужі, які написані мовами, якими ви читаєте. Нам взагалі-то довелося добре попрацювати, щоб добитися 10 центів за сторінку. Якщо сторінка коштує 10 центів, а книжка має в середньому 300 сторінок, то виходить 30 доларів за книжку. Бібліотека Конгресу США налічує 26 мільйонів книг, і якщо всіх їх взяти і зісканувати, то вартість роботи складе 750 мільйонів доларів, правильно? Але один мільйон книг - це теж добрий початок, який коштуватиме 30 мільйонів доларів. Не так вже й багато.

Головне, що ми пробралися в бібліотеки. Тепер у нас є вісім центрів сканування у трьох країнах, і бібліотеки дозволили відсканувати їх книжки. Бібліотека дослідницького інституту Ґетті переправляє книжки до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Там знаходиться один із центрів сканування, де сканують книжки, на які більше не поширюється авторське право. Чудово. Отож ми вже залучили до роботи установи. Але нам і далі бракує 10 центів. Якщо ми отримаємо 10 центів, усе решта піде як по маслу. Ми відсканували 200,000 книжок. Наразі ми скануємо 15,000 книг за місяць, і збираємося подвоїти цей показник.

Загалом, усе йде дуже добре. Ми потрохи переходимо від книжок, на які більше не поширюється авторське право, до тих, які щойно вийшли друком. Тому я думаю - ми поступово відходимо від бібліотечних книг, на які не поширюються авторські права, а Amazon.com виходить зі світу друкованих книг. Виходить, що ми зустрінемося десь посередині і отримаємо класичну систему, коли система книговидання і бібліотечна система працюють паралельно. Ми розпочинаємо програму сканування щойно надрукованих книжок, але позичаємо їх. Я точно не знаю, що значить "позичаємо". Але ми все одно позичаємо книжки з Бостонської громадської бібліотеки, Океанографічного інституту у Вудс-Голі та кількох інших бібліотек, які долучилися до проекту. Нама мета - випробувати цю модель і з'ясувати, де закінчується бібліотека і починається книгарня. Як бачите, навіть масштабний проект - цілком реальний. Ми також взялися за мікроплівки і їх розміщення у мережі. Ми згідні на 10 центів за сторінку, ми скануємо 15,000 книжок за місяць, і ми вже маємо 250 000 книжок в Інтернеті, враховуючи всі інші проекти, які невдовзі з'являться. Я хотів довести, що до книжок - як рукою подати. Відсканувати їх всіх від початку до кінця - не така страшна проблема. Так - це коштує десятки мільйонів, може навіть сотні, але ж це робиться тільки раз - і вся надрукована література стає доступною онлайн. А далі залишається придумати, як поширити проект серед громадськості. З точки зору технології і закону, нам під силу опублікувати в Інтернеті щонайменше ті книжки, на які більше не поширюється авторське право.

Тепер перейдемо до аудіо. Скільки аудіофайлів ми маємо? Ну, за нашими підрахунками - два-три мільйони дисків, які вийшли в світ: серед них диски на 78 обертів на хвилину, довгограйні пластинки і компакт-диски. Принаймні, стільки опублікованих матеріалів нам вдалося нарахувати. Взяти диск і розмістити його онлайн коштує 10 доларів, якщо ви обробляєте одночасно багато дисків. Але авторське право - це таки складне питання. Через нього часто ідуть до суду, тому ми знайшли у музичному світі нішу, яка не дуже цікавить класичну комерційну видавничу систему. І почали викладати ці записи у мережі. У Сполучених Штатах, якщо ви щось віддаєте, то нічого не платите за це, хіба ні? Якщо ви допомагаєте благодійній організації чи громадськості, вас погладять по голові і звільнять від податків. Але в мережі можна розоритися. Якщо ви розмістите в мережі відеозапис своєї групи, і він стане дуже популярним, ви продасте свою гітари, а то і свій будинок.

Якесь безглуздя. Тому ми дали необмежений дисковий простір, необмежений трафік - безкоштовно і назавжди - для всіх, хто може поділитися чимось, що належить бібліотеці. Зголосилося чимало охочих. Серед них і рок-н-рольники. Рок-н-рольники мають традицію ділитися, за умови, що ніхто на цьому не заробляє. Наприклад, ділитися записами концертів. Це не комерційні записи, а записи концертів, які започаткувала група Grateful Dead. У нас щодня реєструється дві-три групи. Вони дають дозвіл і ми отримуємо 40-50 концертів на день. Ми маємо близько 40 тисяч концертних записів: усі записи групи Grateful Dead розміщені в мережі, щоб люди могли їх дивитися і слухати. Отож, аудіозаписи можна публікувати в Інтернеті, але питання авторських прав насправді складне. Ми зібрали величеньку колекцію - кілька сотень тисяч файлів - і вона невпинно зростає.

Відео - візьмемо фільми, їх не так вже й багато. Нам вдалося нарахувати від 150,000 до 200,000 фільмів, призначених для кінопрокату. Не так і багато. Але половина з них - індійські фільми. У будь-якому випадку, їх можна розмістити в мережі, але авторське право не поширюється тільки на тисячу фільмів. Ми перевели ці фільми у цифровий формат і зробили їх доступними. Водночас, ми знайшли багато інших видів фільмів, які не вийшли в прокат. Це архівні фільми. Окрім того, ми знайшли багато політичних і аматорських фільмів, багато всіляких записів, які треба десь "поселити". Ми почали розміщувати ці фільми в мережі, і вони стали дуже популярними. Це не копія YouTube. Наш проект розрахований на перспективу. Він також містить записи, які можна використати повторно для нових фільмів, а це ж весело і цікаво.

Телебачення - справа серйозніша. Ми взялися цілодобово записувати 20 телеканалів. Це напевно найбільший цифровий відеомагнітофон для запису телепередач, який вам траплявся. Наразі це приблизно петабайт записів різних телеканалів світу - російського, китайського, японського, іракського, Al Jazeera, BBC, CNN, ABC, CBS, NBC - цілодобово. Через високу вартість, ми розмістили в Інтернеті тільки один тиждень, з 11 вересня. Від 11 вересня 2001 року. Що бачив світ впродовж одного тижня? CNN повідомила, що палестинці танцювали на вулицях. Справді? Подивімося на телебачення Палестини і перевіримо. Хіба можна критично мислити, якщо ми не в змозі посилатися на минуле і порівнювати теперішнє з минулим? Телевізійних записів практично не існує, до них неможливо звернутися. Хіба що за винятком Джона Стюарта, який робить чудові речі. У будь-якому випадку, до телебачення - як рукою подати. 15 доларів за годину відео, та від 100 до 150 доларів за годину фільму. Ми зможемо розмістити ці матеріали онлайн за невелику суму, і вони стануть доступними в мережі. У нас достатньо таких матеріалів. Ми пропонуємо 100,000 записів. Книги, музика, відео, програми - одних тільки назв 50,000. Найбільші проблеми пов'язані з юридичними питаннями і захистом від копіювання. Але нам вдалося подолати деякі з них, хоча з Вашинґтоном ми ще не все залагодили.

Все ж, наш найпопулярніший проект - це "всесвітня павутина". Ми створюємо резервну копію Інтернету з 1996 року. Щодва місяці робимо миттєвий знімок кожного сайту і всіх його сторінок. Першопочатківцем у цій справі була компанія Alexa Internet, яка пожертвувала свою колекцію для нашого Інтернет-Архіву. Колеція росла 11 років, зараз це чудовий ресурс. Також ми розробили функцію "Машина часу", завдяки якій ви можете подивитися, як колись давно виглядав певний вебсайт. Коли треба знайти якусь інформацію, ви набираєте Google.com. А тут ви можете подивитися, як він виглядав раніше - ось цей сайт на стадії альфа-релізу, так він виглядав у Стенфорді. Тобто ви бачите, з чого усе починалося. Здебільшого, людям цікаво згадати, як усе виглядало раніше. Александрійська бібліотека версії 1.0 дала нам добру науку - напевно, вона така відома тому, що згоріла - не тримайте все в одному примірнику. Тому ми зробили по ще одному примірнику і розмістили їх в Александрійській бібліотеці. Ось зображення Інтернет-Архіву в Александрійській бібліотеці. Запасна копія невдовзі з'явиться в Амстердамі. Нам слід розмістити копії на лінії розлому Сан-Андреас у Сан-Франциско, в зоні затоплення в Амстердамі і на Близькому Сході. В будь-якому випадку... потрібно застрахувати свою працю. Якщо ми зробимо ще пару копій в різних місцях, то будемо в безпеці.

Наш задум викликав політичні та соціальні суперечки. Чи буде весь оцифрований матеріал публічним чи приватним? Кілька великих компаній запозичили нашу ідею і розпочали масштабне оцифрування, але вони обмежують доступ до суспільного надбання. Чи дійсно ми хочемо жити в такому світі? Якою буде роль публічного та приватного? Як нам створити такий світ, у якому співснуватимуть бібліотеки і видавництва, так як це було за часів нашого дитинства? На мою думку, загальний доступ до всіх знань стане одним із найбільших досягнень людства, як перша людина на Місяці, Біблія Ґутенберґа, або Александрійська бібліотека. За це нас пам'ятатимуть впродовж тисячоліть. Як я вже казав, я завершу свою промову висловом, вирізьбленим над дверима бібліотеки Карнеґі. Карнеґі - один із великих капіталістів цієї країни - вирізьбив над своєю спадщиною - "Вільно для народу". Велике спасибі.