Білл Джой розмірковує про майбутнє

Яку технологію ми можемо насправді застосувати для зменшення бідності на глобальному рівні? Моє відкриття виявилось насправді несподіваним. Ми почали з аналізу таких показників, як рівень смертності у 20 столітті і як ці показники покращувались і в результаті з'ясувались дуже прості речі. Можливо Ви вважаєте, що антибіотики важливіші, ніж чиста вода, але насправді - все навпаки. Таким чином, дуже прості речі - стандартні технології, які ми легко змогли знайти на тоді ще початковій стадії розвитку глобальної мережі - поза сумнівом, мали би значно більший вплив на вирішення цієї проблеми.

Також в мене викликали занепокоєння більш потужні технології, нанотехнології, генетична інженерія та інші нові цифрові технології, які містять великі можливості для зловживання ними. Якщо задуматись над цим та звернутись до історії, то дуже-дуже давно перед нами постала проблема жорстокого ставлення однієї людини до іншої. Ми знайшли вихід - Десять Заповідей: Не вбивай. В цьому випадку проблема стосується двох людей. Ми почали засновувати міста. Людей ставало все більше. Для того, щоб попередити тиранію однієї людини більшістю, ми ввели поняття "індивідуальна свобода". Потім, змушені вирішувати цю проблему з великими групами, скажімо на національному рівні, нам необхідно було досягти згоди щодо взаємного ненападу, або після серії конфліктів, ми врешті решт уклали недосконалу міжнародну угоду про зберігання миру у світі.

Але зараз в нас нова ситуація - те, що люди насправді називають асиметричною ситуацією, коли потенціал технології настільки потужний, що він виходить за межі рівня нація - держава. Саме люди, а не нації та держави мають доступ до зброї масового знищення. Це наслідок того, що ці нові технології є цифровими. Ми бачили послідовність генома. Ви можете завантажити послідовність генів патогенних мікроорганізмів з Інтернету, якщо забажаєте, та очевидно, хтось нещодавно - я читав у науковому журналі - що у 1918 році через епідемію грипу було надто небезпечно використовувати навіть службу доставки FedEx. Якщо люди мають намір використовувати їх у своїх лабораторіях для досліджень, просто відновіть їх самостійно, адже, знаєте, вони можуть розповсюдитись під час транспортування FedEx. Отже, таке може статись і це - безперечно.

Люди об'єднані у невеликі групи, маючи необмежений доступ до цих самовідтворюваних технологій, як біологічних так і інших, безперечно становлять загрозу для нашого світу. Загроза полягає в тому, що вони можуть спричинити те, що, грубо кажучи, зветься пандемією. У нас немає досвіду боротьби з пандемією, і як суспільство ми не дуже вміємо ефективно реагувати на те, з чим ми безпосередньо або на інстинктивному рівні не стикались. Отже, нам не притаманно вживати запобіжні міри. У цьому випадку, ще одна технологія не вирішить проблему, тому що вона надає людям ще більше можливостей для зловживань.

Отже рішення має бути, як це уявляли Рассел та Ейнштейн та інші, у дискурсі, що існував у більш потужній формі, я думаю на початку 20-го століття, що рішення має прийматись не тільки головою але й серцем. Знаєте, такі поняття як громадські інтереси та розвиток моралі. За угодою, що надає нам блага цивілізації, ми не повинні застосовувати силу. Ми отримали наші індивідуальні права від суспільства, яке захищає нас від інших, які не можуть робити все, що їм заманеться, але більшою мірою - тільки те, що вважається законним. Тому для того, щоб обмежити загрозу цих інновацій, ми маємо обмежити перш за все, можливість людей мати доступ, переважно до інформації, яка становить пандемічну загрозу. Також нам необхідний ефективний захист, тому що жодне обмеження не зупинить божевільну людину зробити щось. Знаєте, мене непокоїть те, що набагато простіше зробити щось погане, ніж захистити від усього поганого, отже, зловживання насправді мають асиметричну перевагу.

Ось саме про це я розмірковував у 1999 та 2000 роках, та мої друзі казали мені, що я впадаю в депресію, вони насправді стали хвилюватись за мене. Потім я підписав контракт на написання книги, яка б містила ще більше похмурих думок з цього приводу та переїхав до готелю у Нью-Йорку, де одна кімната була заставлена книгами про Чуму, та знаєте, про вибухи ядерних бомб у Нью-Йорку, де я був би у центрі подій та таке інше. А потім я опинився там 11 вересня, я стояв з усіма на вулицях. Це - абсолютно незабутній досвід. Наступного ранку я прокинувся та пішов на вулицю, Х'юстон Парк був заповнений машинами, призначеними для вивозу сміття з завалів. Я спустився до залізничного вокзалу, всі заклади нижче 14-ї вулиці були зачинені. Це була дуже реалістичне картина, але я гадаю, не зовсім несподівана для людини з повною кімнатою книг. Завжди було несподіванкою, що це сталось саме там і саме в той час, але нічого несподіваного в тому що це сталося взагалі.

Всі потім почали писати про це. Тисячі людей почали писати про це. Я звичайно кинув писати книгу, а потім до мене зателефонував Кріс, щоб виступити на конференції. Я взагалі про це більше не розмовляю, тому, що знаєте, і без цього відбувається достатньо гнітючого та сумного. Але я погодився та прийшов сказати декілька слів про це. Я б сказав, що не можна відмовитись від верховенства права для боротьби з асиметричною загрозою, але здається, що саме це ми робимо, через людей, які зараз при владі, тому що тим самим ми відмовимось від фундаменту цивілізації. Також ми не можемо боротись із загрозою тим безглуздим методом, який ми застосовуємо, тому що дія вартістю мільйон доларів спричиняє шкоди на мільярди доларів та реакцію у відповідь на трильйон доларів, що у більшості випадків неефективно та спірно, і скоріш за все безперечно тільки посилює проблему. Отже, ми не можемо боротись з проблемою вартістю мільйон до одного, при співвідношенні прибутків до витрат один до мільйону.

Після того, як я кинув книгу - я мав велику честь приєднатись до компанії Kleiner Perkins приблизно рік тому, та використовувати венчурний капітал для інновацій, та намагатись знайти деякі нові рішення, які могли б вирішити, те, що я називав декількома з цих великих проблем. Речі, де фактор десяти відмінностей, міг стати фактором тисячі відмінностей. За минулий рік, я був вражений неймовірною якістю та ажіотажем, який супроводжував усі винаходи, що проходили через мене. Іноді це - занадто. Я дуже вдячний Google та Wikipedia, за те, що я хоч трохи знаю про що розмовляють люди, з якими доводиться спілкуватись.

Але я б хотів поділитися з вами трьома сферами, які понад усе мене хвилюють та які стосуються проблем, про які я розповідав у статті журналу Wired. Перша з них - це уся сфера освіти, вона насправді стосується розповіді Ніколаса про сто-доларовий комп'ютер. Іншими словами, Закон Мура залишатиметься доречним ще тривалий час. Найсучасніші транзистори зараз - 65 нанометрів, та ми бачили, і мені пощастило інвестувати у компанії, які дають мені тверду впевненість стверджувати, що Закон Мура досягне приблизно десяти нанометрової шкали. Інший фактор це - зменшення розмірів, скажімо у шість раз, який в свою чергу забезпечує стократне покращення можливостей чіпів. Отже, на практиці це означає, що якщо щось коштує сьогодні біля 1 000 доларів, скажімо, найкращій персональний комп'ютер, який ви можете придбати, він може стільки коштувати, Я гадаю, що у 2020 його ціна буде 10 доларів. Зрозуміло? А тепер, лише уявіть собі, що представлятиме собою комп'ютер за сто доларів у 2020 році як інструмент для освіти.

Я гадаю, що проблема для нас полягає в тому - Я впевнений, що це станеться, проблема полягає в тому - чи здатні ми створити освітні інструменти та інші речі за допомогою інтернету, щоб користуватись перевагами цього пристрою? Сьогодні я стверджую, що в нас надзвичайно потужні комп'ютери, але в нас немає ефективного програмного забезпечення для них. Тільки в ретроспективі, після виходу більш функціонального програмного забезпечення, ви купуєте його, встановлюєте на свою 10-річну машину та кажете: О Боже, невже машина так швидко працювала? Пам'ятаю, коли використали інтерфейс Apple Mac на версії Apple II. Apple II чудово міг працювати з таким інтерфейсом, просто ми не знали про це в той час. Отже, враховуючи наші знання, ми маємо вірити - тому що закон Мура, був як константа, я маю на увазі, що розвиток був дуже прогнозований на протязі приблизно останніх 40 років. Ми можемо знати, якими будуть комп'ютери у 2020 році. Це чудово, що ми проводимо заходи із закликами про поширення освіти та навчання людей у світі, тому що це - велика сила для встановлення миру. Ми можемо забезпечити кожну людину у світі стодоларовим комп'ютером або 10 доларовим комп'ютером у майбутні 15 років.

Друга сфера, про яку я буду розповідати - це екологічна проблема, тому що всім зрозуміло, що вона має дуже великий вплив на наш світ. Незабаром Ал Гор розповість нам про це набагато більше. Те, що нам вбачається закономірністю Закону Муру, яка є рушійною силою розвитку нашої здатності вирішувати екологічну проблему - це нові матеріали. Існує проблема, тому що урбаністичне населення зросло протягом цього сторіччя від 2 до 6 мільярдів за дуже короткий відрізок часу. Люди переїжджають до міст. Всім їм потрібна чиста вода, електроенергія, їм потрібен транспорт, ми хочемо, щоб розвиток відбувався екологічно безпечним шляхом. Ми досягли ефективності промислових секторів у розумних межах. Ми підвищили рівень ефективності використання енергії та природних ресурсів, але споживацький сектор, особливо в Америці - дуже неефективний. Проте, ці нові матеріали відкривають можливості для неймовірних інновацій, тому існують вагомі підстави для сподівання, що ці речі будуть достатньо прибутковими для їх пропозиції на ринку.

Я хочу привести конкретний приклад нового матеріалу, який винайшли 15 років тому. Якщо ми візьмемо вуглецеві нанотрубки, які ІІджіма винайшов у 1991 році, вони мали просто вражаючі властивості. Ми зіткнемося з цими характеристиками, коли почнемо розробляти за наношкалою. Їхня перевага: вони є майже найміцнішим матеріалом, мають найкращі з існуючих показники міцності на розрив. Вони - дуже пружні та характеризуються низьким розтягуванням. Якщо створити з них матеріал двомірної\двошарової структури, вони в 30 разів міцніше ніж кевлар. Якщо створити трьохмірну структуру, наприклад як фулерен, вони матимуть усі можливі надзвичайні властивості. Якщо кинути в них невеликий предмет або утворити в них діру, вони самостійно відновляться; вони дуже швидко залатають діру, за фемтосекунди, це - насправді дуже швидко. (Сміх) Якщо ви направите на них світло, вони почнуть виробляти електрику. Фактично, під впливом спалаху фотокамери, вони можуть запалитись. Якщо під'єднати їх до джерела електроенергії, вони будуть випромінювати світло. Якщо пропустити через них струм, то ви зможете пропустити через них у тисячу разів більше струму, ніж через метал. Ви можете створити з них напівпровідники типу p- та n, що в свою чергу означає, що з них можна виробляти транзистори. Вони проводять тепло вздовж, а не упоперек - ну, вони не мають ширини, але не в іншому напрямі якщо ви встановите їх один на одного; ця риса також притаманна вуглецевому волокну. Якщо покласти в них мікроскопічні частини, і вони почнуть вилітати з кінця вони як мініатюрні лінійні прискорювачі або електронні прожектори. Внутрішня частина нанотрубок настільки мала - найменші мають розмір 0,7 нанометрів - це в принципі - квантовий світ. Внутрішня структура нанотрубки - досить дивна річ.

Отже починають з'являтись і ми вже бачили бізнес плани, де задіяні речі про які говорить Ліза Рендел. В мене був один бізнес план, де я намагався дізнатись більше про космічний вимір струн Уіттена, для того, щоб зрозуміти яке явище відбувалось у цьому запропонованому наноматеріалі. Отже, стосовно внутрішньої частини нанотрубки, ми насправді досягли межі можливостей. Тому, те, що ми спостерігаємо з цими та іншими новими матеріалами - це те, що ми можемо створювати матеріали з різними властивостями - більш легкі, більш міцні - та застосовувати ці нові матеріали для вирішення екологічних проблем. Нові матеріали, які можуть відтворювати воду, нові матеріали, які покращують теплопередачу, нові матеріали, які каталізують хімічні реакції, які зменшують забруднення довкілля і інші. Етиловий спирт - нові шляхи виробництва етанолу. Нові ідеї щодо створення електричного транспорту. Уся зелена мрія - тому що її втілення може бути прибутковим. Ми виділили - ми тільки-но започаткували новий фонд, ми виділили 100 мільйонів доларів на ці інвестиції. Ми віримо, що в цих сферах становлення своїх Genentech, the Compaq, the Lotus, the Sun the Netscape, the Amazon, the Google ще попереду, оскільки революція матеріалів стане своєрідним поштовхом для їхнього розвитку.

Третя сфера, над якою ми працюємо, ми тільки оголосили це минулого тижня - усі ми були у Нью-Йорку. Ми залучили 200 мільйонів доларів у спеціальний фонд з метою розробки біозахисту від пандемії. Щоб надати вам приблизне уявлення про розміри фонду, останній фонд Клейнера складав 400 мільйонів доларів, отже, для нас це - суттєві кошти. Те, що ми зробили за останні декілька місяців - декілька місяців тому, Рей Курзвейл і я написали редакційний коментар в Нью-Йорк Таймс про надзвичайну небезпеку розповсюдження геному вірусу 1918 року. Своє занепокоєння висловили Джон Дуерр і Брук та інші (нерозбірливо) і почали досліджувати як світ готується до пандемії. Ми побачили багато недопрацьованих моментів.

Ми спитали себе, чи можемо ми розробити інновації, щоб виправити ці моменти? Брукс сказав мені під час перерви, що він винайшов стільки матеріалу, що він не може спати, тому що у світі існує стільки чудових технологій, якими ми фактично не користуємось. Але знаєте, вони нам потрібні. Населення бажає створити запас одного антивірусного засобу, він все ще ефективний, грубо кажучи. Це - Таміфлю. Але Таміфлю - вірус стійкий. Він стійкий до препарату Таміфлю. Стосовно ВІЛ ми виявили необхідність вживання суміші препаратів для ефективного лікування, щоб досягти вірусної стійкості - нам потрібно декілька антивірусних засобів. Нам потрібен кращий контроль. Нам потрібні мережі, які б могли встановити, що насправді відбувається. Нам потрібна швидка діагностика, щоб ми могли сказати, якщо у когось виявиться штам грипу, тільки нещодавно ідентифікований. Ми повинні бути в змозі проводити швидку діагностику у максимально стислі строки. Нам потрібні нові антивірусні засоби та суміші препаратів. Нам потрібні нові види вакцин. Вакцини більш широкого спектру дії. Вакцини, які швидко виготовляються. Суміші препаратів, більше полівалентних вакцин. Зазвичай вам вводять трьохвалентну вакцину проти трьох можливих штамів. Нам потрібна - ми не знаємо як діє інфекція. Ми вважаємо, що якщо допрацювати ці 10 моментів, в нас є можливість допомогти насправді зменшити ризик пандемії. Різниця між звичайним сезоном грипу та пандемією складає приблизно 1000 смертей та безумовно має великий економічний вплив. Тому ми дуже раді, оскільки ми вважаємо, що зможемо профінансувати 10 або прискорити розвиток 10 проектів, які зможуть вирішити ці питання, та забезпечити їх вихід на ринок у наступні декілька років.

Отже, якщо ми можемо вирішити за допомогою технологій, сприяти вирішенню освітніх проблем, сприяти вирішенню екологічних проблем та сприяти вирішенню проблеми пандемії, чи усуває це більш глобальну проблему, про яку я розповідав у статті журналу Wired? Я боюсь, що справжня відповідь - "ні", тому що не можна вирішити проблему управління технологіями, застосовуючи ще більше технологій. Якщо ми залишимо без контролю необмежену владу, тоді нею буде зловживати дуже незначна кількість людей. Ми не зможемо протистояти за умови переваги мільйон до одного. Те, що нам потрібно - це більш ефективна політика. Наприклад, один з заходів, який ми могли б застосовувати - що є політичним вирішенням проблеми, про які зараз не йдеться у політиці, але можливо це питання обговорюватимуть у разі зміни адміністрації - це використання ринків.

Ринки - дуже потужна сила. Наприклад, замість спроб урегулювання проблем, які скоріш за все не спрацюють, якщо б ми могли встановити ціну у вартість бізнесу, вартість катастрофи, щоб компанії, які виробляють продукцію з вищою вартістю катастрофи мали б забезпечувати страховку проти цього ризику. Отже, якщо ви хочете ввести на ринок новий препарат, ви можете це зробити. Але для цього не потрібні ухвалення регулюючих органів; вам необхідно надати підтвердження актуарію, що ваш препарат - безпечний. Якщо застосувати поняття страхування у більш широкому сенсі, можна використовувати більш потужну силу - ринкову силу для надання відгуків. Яким чином можна зберегти закон? Я вважаю, що було б досить непогано залишити закон. Ну, розумієте, необхідно тримати людей під контролем. Закон вимагає відповідальності. Сьогодні науковці, технологи, бізнесмени, інженери не несуть особистої відповідальності за наслідки своїх дій. Отже, якщо ви пропонуєте щось - ви маєте забезпечити його відповідність із законом.

І нарешті, я вважаю, ми повинні зробити щось не дуже - практично не можна такого казати - а саме - ми маємо розпочати моделювати майбутнє. Ми не можемо обрати майбутнє, але ми можемо керувати ним. Наші інвестиції у спроби запобігти пандемії грипу впливають на розповсюдження можливих наслідків. Можливо ми не зможемо зупинити її, але ймовірність того, що вона захопить нас зненацька нижче, якщо ми звернемо увагу на цю проблему. Отже ми можемо моделювати майбутнє, якщо ми обираємо які речі ми хочемо або не хочемо, щоб відбувались, та забезпечити нам майбутнє з найменшим ризиком. Віце-президент Гор розповість про те, як ми можемо направити траєкторію клімату у зону нижчої ймовірності ризику катастрофи.

Але понад усе, те, що ми повинні зробити - це допомогти добрим хлопцям, людям, які намагаються захистити, перемогти тих, хто зловживає речами. Те, що нам потрібно зробити - це встановити обмежений доступ до певної інформації. Зважаючи на особливості нашого виховання та високе цінування свободи слова, для нас дуже важко це прийняти - для всіх нас. Особливо важко це для науковців, які досі пам'ятають, як Галілея відправили до в'язниці, які досі продовжують цю боротьбу проти церкви. Але це - ціна благ цивілізації. Ціна збереження верховенства права - обмеження доступу до колосальної та дещо стихійної сили. Дякую. (Оплески)