Беверлі та Дерек Жюберт: Життєві уроки від великих кішок

Беверлі Жюберт: Ми надзвичайно сильно захоплюємося дикою природою Африки та її захистом. Тому ми зосередили всю свою увагу на "знакових" кішках. Я знаю, беручи до уваги людські страждання та бідність, а також на значні кліматичні зміни можна здивуватися для чого комусь турбуватися про декількох кішок? І ось сьогодні ми тут для того, щоб поділитися з вами знаннями, яке нам передала дуже важлива і особлива особистість -- цей леопард.

Дерек Жюберт: Чесно кажучи, наше життя було схоже на надзвичайно довгий епізод серіалу "C.S.I.: Місце злочину"-- приблизно 28 років. По суті, ми займалися наукою, спостерігали за поведінкою. Ми бачили понад 2000 вбивств, скоєних цими надзвичайними кішками. Але наука так і не дала відповіді, яку ж натуру та індивідуальність мають ці тварини. І ось простий приклад. Ми знайшли цього леопарда в Африці на баобабовому дереві, якому понад 2000 тисячі років. Це те саме дерево на якому ми знайшли її матір та бабцю. Вона взяла нас з собою в подорож і показала нам дещо особливе -- свою маленьку донечку, якій було лише 8 днів. В ту хвилину, коли ми знайшли цього леопарда, ми зрозуміли, що нам потрібно робити, тому ми залишились з нею практично на чотири з половиною роки -- спостерігаючи за нею кожен день, ми вивчали її особистість і дійсно пізнали її. Тепер моє призначення -- проводити багато часу серед унікальних надзвичайно особливих незалежних і часто звабливих жіночих натур. (Сміх) Зрозуміло, що Беверлі є однією з них, а іншою - Лагадема, яка змінила наше життя.

БЖ: Звісно, що ми провели багато часу разом з нею -- практично більше часу, ніж її матір. Коли її матір йшла на полювання, ми залишались та знімали все на відео. Одного разу блискавка вдарила в дерево в 20 кроках від нас. Було дуже страшно. Нас засипало листям і ми відчули їдкий запах. Звісно, що ми стояли, як вкопані деякий час, але, коли ми нарешті прийшли до тями, ми подивились на дерево та сказали: "О, Боже, що трапиться з цим малям? Вона, мабуть, до кінця свого життя асоціюватиме нас з цим оглушливим гуркотом." Ми даремно хвилювались. Пробираючись через хащі, вона сама прийшла до нас, тремтячи, сіла спиною до Дерека. Практично з цього дня і надалі, вона відчувала себе цілком комфортно разом з нами. Це був саме той день, коли вона насправді заслужила своє ім'я. Відтепер ми кликали її Лагадема, що означає "світло з неба."

ДЖ: Ми вивчали індивідуальні якості в усіх видів тварин, зокрема в кішок. Ось цого звати Етвідомайло, "той, що вітає вогнем." Ви це можете побачити одразу в його характері. Але лише наблизившись до цих тварин, провівши з ними певний час, ми можемо знайти і зрозуміти індивідуальні риси характеру кожного з них.

БЖ: Під час нашого дослідження, ми шукали найдикіші місця в Африці. Ось Дельта Окаванго в Ботсвані. Так, це болото. Ми живемо в палатці на болоті. Я мушу признатися, що кожен день бадьорить. Наші серця не раз вискакували з грудей, тому що ми їхали по воді, а це є незвідана територія. Але ми були там, шукали та фільмували цих кішок.

ДЖ: Тепер один важливий момент: всі знають, що кішки не терплять води, а тому ми зробили для себе велике відкриття. Ми його зробили пробираючись через такі місця куди жодна нормальна людина не пішла б -- звісно це було не без допомоги та тиску зі сторони Беверлі -- це були спроби вийти за рамки можливого, пробираючись вперед, штовхаючи самих себе та машину вперед. Ми спромоглися знайти цих левів, які на 15% більші від своїх родичів, та полюють на буйволів в воді.

БЖ: Ми випробовували долю, і не завжди знали,коли варто зупинитися та повернути назад. Саме в цей день ми серйозно недооцінили глибину болота. Ми погрузали все глибше та глибше, поки Дерек не опинився по груди в воді. Потім ми провалилися в ще глибшу воду і серйозно пошкодили машину. Ми спромоглися втопили фотообладнання вартістю два мільйони доларів. Те чим, ми так пишалися, було тепер під водою, і це було надзвичайно серйозно, а на додачу в нас заглох двигун.

ДЖ: Ах так, звісно, в нас є одне правило - той, хто топить машину має поплавати з крокодилами. (Сміх) Зверніть свою увагу, на те, що усі ці фотографії були зроблені Беверлі з верхньої точки -- до речі з сухої точки. (Сміх) Але всі ті місця, в яких ми застрягали, мали чудові, дивовижні краєвиди. Не пройшло і хвилини, як всі ці леви почали наближатися до нас, що дозволило Беверлі зробити ці прекрасні фотографії.

БЖ: Ми дійсно проводимо день і ніч, намагаючись відзняти унікальний матеріал. 20 років тому, ми відзняли фільм "Вічні вороги", де нам вдалося вловити момент складних та незвичайних відносин між двома видами -- левами та гієнами. На наше здивування цей фільм став культовим. Ми можемо лише уявити, що люди бачать паралелі у виясненні бандитських стосунків у світі живої природи та на наших вулицях.

ДЖ: Як ви бачите, вражаючим є те що поведіка цього лева цілком відповідає його імені - Ентвідомайло. Вся його увага звернена на цю гієну, і він збирається її вполювати. (Звуки тварин) Це саме те, про що ми говоримо: всі ці тварини мають свої особисті риси характеру. Для того, щоб їх зрозуміти, ми не лише переступаємо через себе, але ми і живемо за певними правилами. Це означає, що ми не можемо втручатися. Так продовжується три, чотири, п'ять мільйонів років, і ми не можемо втрутитися і сказати, "Це не правильно, а це правильно." Нам не завжди легко було з цим змиритися.

БЖ: Тож, як каже Дерек, нам доводилось проходити через крайнощі -- екстримальні температури, заставляти себе працювати вночі. Крайністю була також втрата сну. Ми були на межі практично більшу половину часу. Протягом 10 років, ми намагалися вловити момент, коли леви та слони були разом. Нам це ніяк не вдавалося аж до цієї ночі. Я мушу вам сказати, що для мене це була тривожна ніч. По моїх щоках градом котилися сльози. Я тремітла від хвилювання, але я знала, що я мусила зняти щось, чого раніше ніхто не бачив, що не було задокументовано. Я думаю, що вам варто залишитись з нами.

ДЖ: Найбільш дивовижне в таких митях-- і, можливо, в цьому полягає суть нашої професії -- що ти ніколи не знаєш, чим все закінчиться. Багато людей вірить, що страх породжується в очах, а не в серці, чи в легенях. Це трапляється, коли людину покидає надія, або коли вона покидає будь-яку іншу живу істоту. Тут ви можете побачити початок цього процесу. Перед такою перевагою левів слон втрачає надію. Але так само надія може повернутися до вас знову. Тому, коли ви думаєте, що це вже кінець, щось незвичне трапляється, у вас загоряється іскра, якесь нездоланне бажання боротися -- залізна воля, яку ми всі маємо, і цей слон, і цей заповідник, і ці великі кішки. У всіх є це непереборне бажання вижити, боротися, долати бар'єри і продовжувати жити. З різних точок погляду, цей слон став для нас символом натхнення, символом тієї надії, яка рухає нами вперед на нашому шляху.

(Оплески)

Тепер повернемося назад до леопарда. Ми проводили з нею багато часу намагаючись зрозуміти її індивідуальність, її характер, і, мабуть, ми зайшли трішки задалеко. Мабуть, ми недооцінювали її, і, можливо, це їй не надто сильно подобалося. Коли ви працюєте в парі, то у вас з'являються певні правила роботи. Тож в мене та Беверлі є чітко визначена територія в машині. Беверлі сидить з одної сторони, де знаходиться все її фотообладнання, а я з іншої сторони, в мене свій простір. Цей поділ для нас багато значить.

БЖ: Але коли це маля побачило, що я залишила своє місце, щоб дістати обладнання, вона залізла до середини для того, щоб все розвідати, як допитлива кішка. Це було щось феноменальне, і ми були вдячні їй за таку довіру. Але в той самий час, ми хвилювалися, що, якщо в неї це ввійдете в звичку і вона залізе в чужу машину, то все може закінчитися зовсім по-іншому -- її можуть за таке застрелити. Ми розуміли, що маємо зреагувати миттєво. Єдине, що ми могли зробити, не лякаючи її, це зімітувати гарчання та інші звуки її матері. Тому Дерек включив обігрівач в машині -- дуже винахідливо.

ДЖ: Це був єдиний спосіб, спасти шлюб, тому що Беверлі побачила, що її місце зайняте. (Сміх) Насправді, це був приклад того, як цей маленький леопард показував свій характер. Але ми не були готові до того, що відбулося між нами, коли вона почала полювати.

БЖ: Під час її першого полювання ми були надзвичайно схвильовані. Складалося враження, що ми були на останному дзвонику. Ми відчували себе прийомними батьками. Тепер ми були впевнені в тому, що вона виживе. Але як тільки ми побачили маленького бабуїна, який чіплявся за шерсть своєї матері ми зрозуміли, з Лагадемою відбувалося щось особливе. Звісно, маленький бабуїн був таким невинним, що не повернувся та не втік. Те, що ми спостерігалли наступні декілька годин було надзвичайним. Ми були здивовані,, коли вона віднесла його в безпечне місце, захищаючи від гієни. І наступні п'ять годин, вона піклувалася про нього. Ми зрозуміли, що знаємо не все, і що природа є непередбачуваною. Ми маємо бути готовими до цього постійно.

ДЖ: Можливо, вона була трішки жорстка. (Сміх) Але попри це, те що ми побачили було цікавим. Вона - кошеня, якому хочеться ще бавитися, але вона - хижак, який вбиває, це виликає певний конфлікт, бо вона ще і майбутня матір. В ній проснувся материнський інстинкт, так само як в юної дівчини, яка стає жінкою. Це змусило нас почати сприймати її особистість з іншого боку.

БЖ: Вони пробули разом всю ніч, вони спали годинами. Мене часто питають "Що сталося з малям бабуїна?" Воно померло, і ми підозрюємо,що це сталося через холодні зимові ночі.

ДЖ: Саме в цей період в нас з'явилося чітке розуміння того, що таке заповідник. Ми змушені були рахуватися з цими особистостями. Ми ставилися до них з повагою і возвеличувати їх. То ж ми, разом з National Geographic, заснували фонд Big Cats Initiative для того, щоб рухатися вперед в охороні природи, піклуватися про великих кішок, яких ми полюбили -- і потім мати можливість оглянутись на останні 50 років і побачити, який шлях ми пройшли. Коли я та Беверлі народилися, на світі було близько 450 000 левів, на сьогодні їх лише 20 000. З тиграми ситуація не краща -- з 45 000 їхня кількість зменшилася приблизно до 3000.

БЖ: Кількість гепардів теж зменшилась до 12 000 З 700 000 леопардів залишилось приблизно 50 000. За той надзвичайний час, який ми пробули з Лагадемою -- приблизно 5 років -- 10 000 леопардів було застрелено під час сафарі на законних підставах. І це не єдині леопарди, яких було вбито в той час. Випадки браконьєрства дуже складно підрахувати. Можливо, їх так само багато. Ми захоплюємося і боїмося диких кішок, і ми, як люди, бажаємо ними оволодіти. Були часи, коли лише королі носили хутро леопарда, а тепер під час різних церемоній та ритуалів, їх носять цілителі та міністри. Коли дивишся на цю левину лапку, з якої здерли шкуру, вона нагадує мені людську руку, і це правдива іронія, адже їхня доля в наших руках.

ДЖ: З великою швидкістю розвивається торгівля кістками. Південна Африка заповнила кістками левів ринок. Кістки левів та тигрів мають майже однаковий вигляд, тому індустрія кісток левів знищить і всіх тигрів. То ж у нас є справжня проблема, це проблема левів, самців. Цифра в 20000, яку ви щойно бачили є лише відволікаючим маневром, тому, що самців левів може бути приблизно 3,000 чи 4,000. Практично всі вони хворіють однією хворобою. Я називаю її самолюбством-- нашим самолюбством. Тому, що продовжується спорт, діяльність, про яку ми всі добре знаємо і дивимось на неї крізь пальці. Це результат того, що ми не розуміємо того, що робимо.

БЖ: Ви повинні знати, що коли левів-самців вбивають, то це рунує цілий прайд. Коли новий самець приходить в прайд і бере владу, то в першу чергу він вбиває всіх дітей, а інколи і самиць, якщо вони захищають малечу. Ми підрахували, що від 20 до 30 левів гине, коли шкура одного красується на стіні десь над каміном.

ДЖ: Наше досліждження показало, що леви є життєво необхідними. Вони суттєво важливі для свого природного середовища. Якщо вони зникнуть, то зникне вся екосистема Африки. Дохід від екотуризму в Африці становить 80 мільярдів доларів в рік. Тому це є турботою не лише про левів, але також і про всі общини в Африці. Якщо леви зникнуть - зникне все. Але ось, що хвилює мене найбільше - ми втрачаємо зв'язок з природою, ми віддаляємось від цих тварин на енергетичному рівні, ми втрачаємо надію, душевний контакт, нашу гідність, саме ту річ, яка пов'язує нас з планетою.

БЖ: Ви повинні зрозуміти, дивлячись в очі левам та леопардам, наскільки це важливо. В лютому вийде наш фільм, який назвається "Останній лев". Сама назва "Останній лев" відображає те, що відбувається сьогодні. Це та ситуація, яку ми розглядаємо -- останні леви. Тому що, якщо ми не приймемо заходи та не почнемо щось робити, ці простори залишаться без своїх диких кішок, а потім загине і все інше. І якщо ми не можемо їх захистити, то з часом нам доведеться захищатися самим.

ДЖ: Насправді, те про що ми говорили і те чому ми присвятили своє життя -- вся охорона природи полягає в повазі і возвеличенні -- мабуть є правдою. Це те що насправді потрібно. Це потрібно нам. Ми поважаємо і возвеличуємо одне одного, як чоловік і жінка, як община і як частина планети, і нам варто це продовжувати робити.

Лагадема? Можемо вам сказати, що ми стали бабусею та дідусем.

(Сміх)

БЖ/ДЖ: Дякуємо за увагу.

(Оплески)