Ервінд Гупта: Перетворення сміття в іграшки для навчання

Мене звати Арвінд Гупта і я створюю іграшки. Я займаюсь виготовленням іграшок вже протягом 30 років. На початку 70-х я навчався в коледжі. Це був час істотних змін. Доба політичних заворушень, так би мовити - студенти виходили на вулиці Парижу, демонструючи незадоволення владою. Америку сколихнули протести проти війни у В'єтнамі та рухи за громадянські права. В Індії діяв рух наксалітів, повстанський рух. Проте, той політичний неспокій, який панує в суспільстві, вивільняє багато енергії. Національно-визвольний рух Індії став свідченням цього. Багато людей залишали добре оплачувані роботи і приєднувались до Національного Руху. В той час, на початку 70-х, метою однієї із головних програм в Індії було поновлення основних наук в сільських школах.

Чоловік на ім'я Аніл Садгопал отримав ступінь кандидата наук в Каліфорнійському технологічному інституті і, повернувшись на батьківщину, став молекулярним біологом в індійському інституті фундаментальних досліджень, ТАТА. У віці 31 року, він не зміг завершити своє дослідження на основі життя звичайних людей. Тому він розробив і почав втілювати в життя програму наукового розвитку села. Багатьох людей цей вчинок надихнув. Девізом 70-х стали слова "Іди в народ. Живи з ним, люби його. Відштовхуйся від його знань. Будуй на основі того, що він має". Це було щось на кшталт програмного гасла.

Через рік я почав працювати на Телко, створюючи вантажівки для ТАТА, недалеко від Пуне. Пропрацювавши там 2 роки, я зрозумів, що виробництво вантажівок - це не моє покликання. Часто ми не знаємо, чим хочемо займатись в житті, проте достатньо знати чого ми не хочемо робити. Взявши відпустку на рік, я відправився за цією програмою наукового розвитку села. І це був переломний момент. Село було дуже маленьке - такий собі щотижневий базар, де люди, лише один раз на тиждень, виставляють свій крам. Я сказав собі: "Я збираюсь провести тут рік." Тож я купив по одному зразку кожного виду товару, який продавали на узбіччі. Серед них була ця чорна гумка.

Її називають велосипедним ніпелем. Він використовується для накачування коліс велосипеда. Чи будь-яку іншу шину. Отож беремо шматок цього ніпеля, засовуємо в нього по сірнику по обидва кінці і отримуємо гнучке з'єднання. Це з'єднання з шланга. Розпочинаємо з вивчення кутів - гострий кут, прямий кут, тупий кут, розгорнутий кут. Це неначе маленька муфта. Якщо з'єднати три таких разом, утворюється трикутник. З чотирьох - утворюємо квадрат, п'ятикутник, шестикутник, утворюємо будь-який із багатокутників. І вони наділені чудовими властивостями. Шестикутник, на приклад, схожий на амебу, яка постійно змінює свою форму. Якщо потягнути це вбоки, отримуємо прямокутник. Трохи натиснемо і виникає паралелограм. Це все досить гнучке. Візьмімо п'ятикутник, наприклад, розтягнемо його - утвориться човнеподібна трапеція. Натиснемо і він набуде форми будиночка. Так маємо рівнобедрений трикутник - знову ж таки, без найменших зусиль. Цей чотирикутник може виглядати квадратним та правильним. Але варто трохи натиснути - і утвориться ромб. Схожий на повітряного змія. А дайте дитині трикутник, і вона нічого не зможе з ним вдіяти.

Чому ж найкраще використовувати трикутники? Тому що лише трикутники мають негнучку структуру. Неможливо зробити міст з квадратів, тому що, як тільки пройде потяг, він почне хитатись. Звичайні люди про це знають, і відвідавши одне з індійських сіл, довідаємось, що люди там можливо й не закінчили інженерний коледж, проте жоден не побудує дах як цей. Тому що, якщо покласти наверх черепицю, він просто завалиться. Вони завжди будують трикутні дахи. Це людська наука.

І якщо пробити тут отвір і встановити третій сірник, отримаємо т-подібне з'єднання. А встановивши три його ніжки в три вершини цього трикутника, отримаємо чотиригранник. Так можна зробити всі ці 3D фігури. Маємо такий тетраедр. І як тільки ми це зробимо, отримаємо маленький будиночок. Поставимо це наверх. Можна зробити з'єднання з чотирьох, чи навіть шести. Основне - мати бажання. Отже, з'єднавши шість сірників, легко створити двадцятигранник. З ним можна гратись. Так утворюється куполоподібна споруда. Тепер перейдімо до 1978 року. На той час я був 24-річним інженером. І я думав, що це набагато краще, ніж створювати вантажівки. (Оплески) Якщо покласти всередину чотири кульки, утвориться модель молекулярної структури метану, CH4. Чотири атоми гідрогену, чотири вершини чотиригранника, які позначають маленький атом карбону.

З того часу я мав виняткову можливість відвідати близько 2000 шкіл в моїй країні - сільські школи, державні школи, муніципальні школи, школи Ліги Плюща - мене запрошували у більшість з них. Щоразу, коли я йду в школу, Я бачу вогник в очах дітей. Я бачу надію. Я бачу щастя на їх обличчях. Діти хочуть творити. Діти хочуть щось створювати.

Тепер робимо багато - багато насосів. Ось маленький насос, за допомогою якого можна надувати повітряні кульки. Це справжній насос. Ним можна фактично лопнути цю повітряну кульку. Гасло проголошує, що найкраще, що дитина може зробити з іграшкою - це зламати її. Ось, що ми робимо далі - це достатньо провокаційне твердження - беремо стару велокамеру і старий пластиковий ковпачок. Цей ковпачок досить щільно входить в стару велокамеру. Ось як зробити клапан. Прикріплюємо шматок клейкої стрічки. Це дозволяє потік лише в одному напрямку. Робимо все більше і більше насосів. Ось інший - просто беремо соломинку і встромляємо посередині палочку, робимо два надрізи. Далі згинаємо обидві ніжки, утворивши трикутник, і обгортаємо стрічкою навколо. Маємо насос. Цей насос можна використовувати, як потужний пульверизатор. Він як центрифуга. Якщо крутити щось, воно рано чи пізно вилетить.

(Оплески)

Якби ми були в штаті Андхра-Прадеш це можна було б зробити з пальмового листка. Багато з наших народних іграшок засновані на глибоко наукових принципах. Якщо крутити щось, воно рано чи пізно вилетить. Якщо я робитиму це обома руками, можна буде побачити цього кумедного літаючого чоловічка. Правильно. Ця іграшка зроблена з паперу. Вона дивовижна. На ній чотири картинки. Ось комахи, жаби, змії, орли, метелики, жаби, змії, орли. Це паперовий виріб, розроблений в 1928 році математиком з Гарварду на ім'я Артур Соун, і описаний Мартіном Гарднером в багатьох його книжках. Це захоплююча розвага для дітей. Вони всі вивчають харчовий ланцюжок. Комах з'їдають жаби; жаб - змії; змій - орли. І це можна легко виготовити за наявності ксероксного паперу розміру А4 - незалежно від того, в якій ми школі: муніципальній чи державній - папір, лінійка та олівець, без клею і ножиць. Три хвилини - і складено. Поле його використання може бути обмежене лише Вашою уявою. Якщо взяти менший папір, можна зробити маленький флексагон. З більшого паперу виходить великий.

Тепер візьмемо олівець з декількома жолобками на ньому. І прикріпимо маленький вентилятор сюди. Отримаємо іграшку, якій вже сто років. На цю тему було написано шість великих науково-дослідних робіт. Ось тут можна побачити ці пазики. І якщо взяти тростинку і потерти їх, станеться дещо надзвичайне. Шість великих науково-дослідних робіт присвячених цьому питанню. Фактично, Фейнман, захоплювався цим будучи ще дитиною. Пізніше розглянув це питання у своїй роботі. Не потрібен й адронний коллайдер в три мільярди доларів, щоб це виготовити. Воно доступне для кожної дитини, і кожна дитина може ним насолоджуватись. За бажанням можна прикріпити сюди кольоровий диск, тоді всі сім кольорів зіллються воєдино. Ще 400 років тому Ньютон говорив, що білий колір виник з семи кольорів, внаслідок прокручування їх навколо.

Це соломинка. Ми просто заклеюємо обидва кінці клейкою стрічкою, надрізаємо правий кінець і нижній лівий кінець. Маємо отвори на протилежних кінцях і маленький отвір ось тут. Це щось на зразок свистка. Встановлюємо його всередину. Тут є отвір, який я закриваю. Це досить дешеве задоволення, а скільки радості воно приносить дітям.

Далі ми робимо дуже простий електродвигун. Це найпростіший двигун на Землі. Найдорожча його деталь - це батарейка всередині. Якщо є батарейку, його ціна становитиме 5 центів. Ось стара велокамера. Робимо з неї широку гумову смужку і беремо дві шпильки. Це постійний магніт. Коли через котушку проходить струм, вона стає електромагнітом. Взаємодія цих двох магнітів приводить мотор в дію. Ми зробили 30,000.

Вчителі, які викладають природничі науки роками, годують дітей сухою теорією, яка швидко забувається. Коли ж вчитель демонструє визначення наочно, діти все розуміють. В їхніх очах можна побачити радість. Їх охоплює хвилювання від осягнення сутності науки. Наука - це не гра для багатих. В демократичній країні наука повинна бути доступною для найбільш пригнічених, найбільш обділених дітей. Спочатку цю програму запустили в 16 школах, і на сьогодні вона об'єднує вже близько 1,500 державних шкіл. Білше 100,000 дітей вивчають так природничі науки. Ми просто намагаємось побачити можливості.

Погляньте, ось упаковка тетрапак - З точки зору екології - жахливий матеріал. Складається з шести шарів - по три шари пластику і алюмінію, з'єднаних між собою. Вони скріплені так, щоб їх неможливо було роз'єднати. Тепер можна з'єднати їх ось так - зігнути і скріпити їх докупи. Отримаємо двадцятигранник. Все, що є сміттям, на який ласі морські птахи, можна повторно використати для виготовлення дуже цікавих, абсолютно наукових пристроїв.

Це маленька соломинка. Все, що треба зробити - зрізати її кінці навскоси. Отримаємо щось схоже на крокодилячу пащу. Піднесемо це до рота і подуємо. (Гудок) Кажуть, дитині на радість, а вчителю на заздрість. Побачити, як виникає звук, неможливо тому що та частина, що породжує його, знаходиться в роті. Я покажу це, треба тільки видути звідти повітря. (Гудок) Нікому, власне кажучи, немає змісту псувати звук вібраціями дротів. Все, що треба - дути в неї, не переривати звук і продовжувати її вкорочувати. І відбуваються дивовижні речі. (Гудок) (Оплески) Залишається лиш невеличкий шматочок - (Гудок) Це те, чому нас вчать діти. Спробуйте.

Перед тим, як я продовжу, я б хотів сказати дещо дуже важливе. Це дошка для незрячих дітей. Дошка, вкрита тканиною-липучкою. Ось ручка для малювання, виготовлена з коробки для фотоплівки. Працює за принципом роботи вудочки, вудочки для риболовлі. Ось шерстяна нитка Якщо повернути ручку, нитка намотується всередину. Таким чином незряча дитина може малювати. Шерстяна нитка прилипає до липучки. В нашій країні 12 мільйонів незрячих дітей, (Оплески) які живуть в світі пітьми. Для них це велике благо. В нас є завод, який спричиняє втрату зору дітьми, проте не в змозі забезпечити їх продуктами, не може дати їм вітамін А. Це може принести їм радість. Птатенту на це немає. Будь-хто може це зробити.

Це дуже-дуже просто. Ось генератор. Несправний генератор. Це два магніти. Великий підйомний блок, зроблений з двох старих компакт-дисків і гуми. Маленький підйомний блок і два магніти. І ця нитка повертає дріт, приєднаний до світлодіода. При прокручуванні цього блока маленький блок починає рухатись швидше. Утворюється магнітне поле. Таким чином, звичайно ж, генерується енергія. Бачимо, що цей світлодіод працює. Маленький несправний генератор.

Ось ще одна іграшка. Це просто кільце, металеве кільце з гайками. Все, що потрібно зробити - покрутити його. Гайки починають рухатись. Тільки уявіть собі групку дітей, які стоять в колі і чекають кожен своєї черги, щоб погратись з ним. Ця гра приносить їм радість.

І на завершення можемо зробити наступне. Ми використовуємо багато газет, щоб виготовити кепки. Ця достойна Сачін Тендулкар. Чудова кепка для гравця в крикет. На випадок, якщо вперше побачите Неру і Ганді. Ось кашкет Неру - потрібна лиш половина газети. З газет можна зробити багато іграшок. Наприклад, таку. Ось бачимо птаху, що змахує крилами. Розрізаємо всі газети на невеликі квадрати. І робимо пташку. Таких птахів діти з Японії роблять вже багато-багато років. Тепер бачимо маленьку пташку з віялоподібним хвостом.

Я б хотів завершити однією історією. Вона називається "Історія капітанського кашкета" Жив колись капітан далекого плавання. Його корабель плавав дуже повільно. На кораблі було багато пасажирів, яким було нудно, тож капітан запросив їх на палубу. "Одягніть свій найяскравіший одяг, співайте і танцюйте, а я організую для вас смачне частування." Капітан щодня одягав головний убір і брався за обов'язки. Першого дня на ньому був величезний кашкет, як у кожного капітана. Вночі, коли пасажири полягали спати, він зігнув її ось так, і наступного дня постав перед пасажирами в шапці пожежника - з таким собі фартухом, який захищає спинний відділ хребта. Вночі він взяв ту ж шапку і зігнув її ще раз. На третій день це була шапка мисливця, чи то пак, шукача пригод. Цієї ночі він зігнув її двічі - вийшла дуже відома шапка, якщо ви знайомі з фільмами Боллівуда. Це головний убір поліцейського, називається "запалу". Вона стала всесвітньо відомою.

Не забуваймо, що він був капітаном корабля. Ось і корабель. Отже, кінцівка. Всі насолоджувались подорожжю. Вони співали і танцювали. Раптом почався шторм і піднялись величезні хвилі. Корабель затанцював, піднявшись на хвилях. Піднялась велика хвиля, розбилась об ніс корабля і пошкодила його. Друга хвиля піднялась, вдарила в корму і зламала її. Третя хвиля накинулась на міст і зруйнувала його. Корабель пішов на дно. Капітан втратив все, окрім рятувального жилета.

Дякую за увагу.

(Оплески)