Енні Мерфі Пол: Що ми дізнаємося до народження

Моя сьогоднішня тема - навчання. Зважаючи на це, я би хотіла провести невеличку вікторину. Готові? Коли починається навчання? Тепер, коли ви обмірковуєте це запитання, ви можливо думаєте про перший день підготовчої школи, або дитячого садочка, про перший раз, коли діти знаходяться у класі зі вчителем. Або можливо ви згадаєте про малюків, коли діти лише вчаться ходити та говорити, і користатися виделкою. Можливо ви стикалися із рекомендаціями для дітей від 0 до 3-х років, в яких зазначається, що найбільш важливі роки для навчання це перші роки. Отож ваша відповідь на моє запитання буде така: Навчання починається з народженням.

Але сьогодні я хочу розповісти вам про ідею, яка може здивувати, і яка може здаватися неймовірною, але яка підтверджена сучасними результатами з психології та біології. І це те, що деякі найважливіші речі ми дізнаємося перед своїм народженням, коли ми все ще в утробі матері. Я науковий журналіст. Я пишу книжки та статті в журнали. Також я мати. І ці два заняття зійшлися для мене в книжці, яку я написала - "Джерела". "Джерела" - це доповідь з передової цікавого нового напрямку із назвою - походження плода. Походження плода це наука яка з'явилася лише 2 десятки років тому, і базується на теорії що для нашого здоров'я та самопочуття протягом нашого життя є вирішальними ті дев'ять місяців, які ми проводимо в утробі. Ця теорія була більш ніж просто цікавою для мене. Я сама була вагітна, коли проводила дослідження для книги. І одна з найбільш захоплюючих ідей яку я почерпнула із цієї роботи, це те, що ми вивчаємо цей світ навіть до того, як в нього входимо.

Коли ми тримаємо наших дітей у перший раз, ми можемо думати що вони - чисті аркуші, не розписані життям, хоча насправді, вони вже сформовані нами, і тим певним світом, в якому ми живемо. Сьогодні я хочу поділитися з вами дещо надзвичайними науковими відкриттями про те, чому плід вчиться коли він ще в лоні матері.

Перш за все, вони вивчають звук голосу їхньої матері. Через те, що звук із навколишнього світу мусить долати черевну тканину матері і навколоплідну рідину, голоси, які чує плід, починаючи з 4-го місяця вагітності, приглушені і розмиті. Один вчений каже що вони, напевне, схожі на голос вчителя Чарлі Брауна із старого мультфільму "Peanuts". Але голос самої вагітної жінки поширюється через її тіло, і значно краще доходить до плода. І через те, що плід завжди з нею, він чує її голос часто. Коли дитина народжується, вона впізнає її голос і надає перевагу саме цьому голосу ніж будь-якому іншому.

Звідки ми це знаємо? Новонароджені вміють мало, але те, що вони вміють добре робити, так це смоктати. Дослідники користуються цим фактом застосовуючи дві гумові соски таким чином, що, якщо малюк посмокче одну з них, він почує запис материного голосу в навушниках, а якщо посмокче іншу, - почує запис голосу незнайомої жінки. Немовлята швидко показують свої вподобання обираючи першу. Вчені також використовують той факт, що діти уповільнюють смоктання коли щось їх цікавить і набирають швидкість коли їм стає нудно. Так дослідники встановили що, після того як жінки багато читали в голос розділ книги Доктора Сьюза "Кіт у капелюсі" коли були вагітними, їхні немовлята впізнавали цей абзац коли чули його за межами лона. Мій улюблений такий експеримент це той, що виявив, що немовлята жінок, які дивилися певний телесеріал кожен день протягом вагітності впізнавали головну мелодію того серіалу після того, як народилися. Тож плід дізнається навіть про певну мову, на якій розмовляють в світі, в який вони народжуються.

Дослідження, опубліковане минулого року, каже про те що з народження, з моменту народження, діти плачуть із акцентом мови їхньої матері. Французькі діти плачуть на підвищення тону, в той час коли німецькі діти закінчують спаданням тону, відтворюючи мелодійні ознаки цих мов. Для чого такий вид навчання плоду може бути корисний? Він міг виробитися для допомоги дитині у виживанні. З моменту народження дитина реагує більше на голос людини, яка швидше за все буде опікуватись нею - її матері. Вона навіть робить свій плач схожим на материну мову, що може надалі привернути дитя до матері, і що може забезпечити дитині вдалий старт в такому важливому завданні як уміння розуміти та розмовляти своєю рідною мовою.

Але не тільки звуки плід вивчає в утробі матері. Це також смаки і запахи. На сьомому місяці вагітності смакові залози плоду повністю розвинені, і нюхові рецептори, які дозволяють відчувати запахи, функціонують. Аромати їжі яку їсть вагітна жінка потрапляють в амніотичну рідину, яку постійно поглинає плід. Схоже що діти запам'ятовують ці смаки та віддають їм перевагу коли потрапляють в світ. В одному експерименті, група вагітних жінок пила багато морквяного соку знаходячись в третьому триместрі вагітності, інша група вагітних пила лише воду. Шість місяців по тому, немовлятам жінок пропонували кашу із морквяним соком, і їхній вираз обличчя спостерігався протягом годування. Діти жінок, які пили морквяний сік їли більше морквяної каші, і судячи по вигляду, їм це подобалося більше.

Французький варіант цього експерименту проводився в Діжоні, Франція в якому дослідники виявили що матері які споживали їжу та напої приправлені солодким анісом під час вагітності віддавали перевагу анісу в перший день свого життя, і знову, коли їх перевіряли пізніше, на четвертому дні життя. Діти чиї матері не споживали аніс під час вагітності демонстрували реакцію близьку до "фу". Це означає, що плід ефективно навчається матір'ю про те, що безпечно та добре їсти. Плід також вивчає певну культуру, до якої він долучиться через один з найбільших проявів культури, їжу. Вони знайомляться із специфічними ароматами та приправами їхньої кухні навіть до народження.

Тепер з'ясувалося, що плід вивчає ще більше. Але перед тим, як я перейду до цього, я би хотіла повернутися до того, що вас мабуть цікавить. Поняття навчання плода може викликати у вас спроби духовно збагатити плід -- наприклад граючи Моцарта через навушники прикладені до живота. Але насправді, 9-місячний процес формування, що відбувається в утробі матері є набагато більш інстинктивним та далекосяжним, ніж це. Більшість того, з чим стикається вагітна жінка в повсякденному житті -- повітря, яким вона дихає, їжа та напої, які вона споживає, хімічні речовини, які діють на неї, навіть емоції, які вона відчуває -- в певній мірі передаються плоду. Вони створюють суміш впливів настільки своєрідних та індивідуальних як сама жінка. Плід вміщує ці фактори в своєму тілі, і робить їх частиною своєї крові і плоті. Часто, він робить навіть більше. Він використовує такий вклад матері як інформацію, те що я називаю біологічними листівками із зовнішнього світу.

Отже, те що плід дізнається в утробі це не "Магічна флейта" Моцарта, а відповіді на питання більш вагомі для виживання. Чи народиться він у світ достатку або нестачі? Буде він захищеним і в безпеці, чи буде він стикатися із небезпекою та загрозами? Чи проживе він довге, плідне життя, чи коротке та сповнене турбот ? Зокрема, харчування та рівень стресу вагітної жінки надають важливу інформацію про панівні умови назовні на зразок перевірки пальцем напрямку вітру. В результаті у мозку та інших органах плода відбуваються налаштування, які здебільшого роблять нас людей неймовірно гнучкими, дають нам можливості процвітати у великому різноманітті навколишніх середовищ, від села до міста, від тундри до пустелі.

На завершення, я хочу розповісти вам дві історії про те як матері навчали своїх дітей про світ навіть до їх народження. Восени 1944 року, в найбільш похмурі дні Другої Світової Війни, Німецькі війська тримали в блокаді Західну Голландію, зупиняючи всі поставки їжі. Початок нацистської облоги збігся із найбільш суворою зимою за останні десятиліття -- настільки холодною, що позамерзала вода в каналах. Незабаром їжа стала дефіцитом, і переважна кількість голландців виживали на 500 калоріях на добу -- чверть того, що вони споживали до війни. Коли тижні нестачі розтягнулися на місяці, деякі почали їсти цибулини тюльпанів. На початок маю, ретельно нормований продовольчий резерв країни був повністю вичерпаний. Маячила можливість масового голоду. Згодом, 5 травня 1945 року, облога раптово закінчилася, коли Голландія була визволена військами Союзників.

Так звана " Зима Голоду" знищила 10 тисяч людей і знесилила тисячі інших. Але існувала також інша група яка постраждала -- 40 тисяч плодів в утробах, під час осади. Деякі з наслідків недоїдання під час вагітності проявилися негайно в підвищених рівнях мертвонароджених, вроджених вад розвитку, низької ваги при народженні та дитячої смертності. Але інші довгий час не були виявлені. Через десятиліття після "Зими Голоду", дослідники встановили, що люди чиї матері були вагітні під час осади, мають більший рівень ожиріння, діабету і більшу кількість серцевих захворювань у дорослому віці ніж ті, хто був виношений в нормальних умовах. Голодування батьків цих людей схоже змінило їх тіла тисячами способів. Вони мають більший кров'яний тиск, гіршій метаболізм холестерину і зменшену толерантність до глюкози -- передвісник діабету.

Чому недоїдання в утробі матері вилилося в захворювання пізніше? Один варіант це те що плід поступає оптимально в складних умовах. Коли є дефіцит їжі, вони направляють поживні речовини на критично важливий орган - мозок, а не на інші органи такі як серце і печінка. Це дозволяє плоду жити перший час, але розраховуватися приходиться пізніше протягом життя, коли інші органи, позбавлені харчування, стають більш уразливими до захворювань.

Але це не все. Схоже, що плоди отримують сигнали від внутрішньо-маткового середовища, і будують свою фізіологію зважаючи на це. Вони готують себе для того світу, з яким вони зітнуться по іншу сторону материного лона. Плід налаштовує свій метаболізм і інші фізіологічні процеси у передбаченні середовища, що чекає на нього. І базою для прогнозування плода є те, що їсть його матір. Харчі, які споживає вагітна жінка створюють певну історію, казку достатку, або похмуру хроніку дефіциту. Ця історія містить інформацію, яку використовує плід для того, щоб організувати своє тіло та системи -- адаптація до превалюючих обставин, які визначають його майбутнє виживання. Зіткнувшись з дуже обмеженими ресурсами, менша дитина із зниженими потребами щодо енергії, буде, насправді, мати кращі шанси дожити до зрілості.

Справжні проблеми виникають коли вагітна жінка, так би мовити, ненадійний оповідач, коли плід очікує потрапити у світ дефіциту, але народжується замість цього у світ достатку. От що трапилося з дітьми голландської "Зими Голоду". І їхній підвищений рівень ожиріння, діабетів та серцевих захворювань є результатом. Тіла, які були створені триматися за кожну калорію, насправді купалися в зайвих калоріях післявоєнних раціонів Заходу. Світ, який вони пізнали в утробі, не був тим світом, в який вони народилися.

Ось інша історія. О 8:46 ранку 11 вересня 2001 року, десятки тисяч людей перебували поблизу світового торговельного центру в Нью-Йорку -- пасажирів, що виходили із поїздів, офіціантів, що готували столики для ранкового поспіху, брокерів, вже на телефонах на Уолл Стріт. 1700 із цих людей були вагітні жінки. Коли літаки вдарили і башти рухнули, багато з цих жінок пережили ті самі випробування, як і решта тих, хто пережив цю катастрофу -- всепоглинальний хаос та безлад, клубочіння хмар потенційно токсичного пилу та сміття, паморочливий страх за своє життя.

Приблизно через рік після 9/11, дослідники перевірили групу жінок, які були вагітними, під час атаки на Всесвітній Торговий Центр. В дітях тих жінок, які виробили пост-травматичний стресовий синдром (ПТСД), після дослідження, науковці знайшли біологічну мітку сприйнятливості до ПТСД -- Ефект, який був найбільш виражений у немовлят, чиї матері пережили катастрофу в третьому триместрі вагітності. Іншими словами, матері з пост-травматичним стресовим синдромом передали вразливість до таких умов своїм дітям? які ще знаходилися в утробі.

Тепер розглянемо наступне: пост-травматичний стресовий синдром схоже, є реакцією на сильний сплеск стресу, який спричиняє своїм жертвам велику кількість зайвих страждань. Але можна дивитися на ПТСД по-іншому. Те, що виглядає як патологія для нас, може, насправді, бути корисним пристосуванням в деяких ситуаціях. В особливо небезпечних навколишніх середовищах, характерні прояви пост-травматичного стресового синдрому -- гіпер-усвідомлення свого оточення, швидка реакція на небезпеку -- може врятувати чиєсь життя. Те, що пренатальна передача ризику ПТСД є адаптивною досі обговорюється, але я вважаю це досить показовим. Це б означало, що навіть до народження, матері попереджають своїх дітей про дикий світ навколо, кажуть їм, "Будь обережним".

Я хочу пояснити. Фетальні дослідження походження не спрямовані на звинувачення жінок за те, що сталося під час вагітності. Вони спрямовані на відкриття того, як найкращим чином сприяти здоров'ю і добробуту майбутніх поколінь. Цей важливий напрямок повинен фокусуватися на тому, про що дізнається плід, за дев'ять місяців проведених в утробі матері. Навчання є одним з найбільш важливих заходів у житті, і воно починається значно раніше, ніж ми собі уявляли.

Дякую.

(Оплески)