Алекс Стеффен: Спільне майбутнє міст

У наш час зміна клімату – це складна тема і вона стає ще скаднішою при усвідомленні того, що потрібно працювати активніше, ніж зараз. Ми розуміємо, що ті, хто живе в розвинених країнах, повинні рухатися у напрямку зменшення викидів. Це зараз, м'яко кажучи, не на порядку денному. Ми почуваємося трохи розгубленими, коли дивимося на реальну ситуацію сьогодення і масштаби проблеми, з якою стикнулися. І коли перед нами постають непереборні труднощі, ми шукаємо прості рішення. Я вважаю саме так ми зробили з проблемою зміни клімату. Ми визначили джерела викидів – вихлопні труби, промислові труби тощо, а отже, проблема полягає в тому, що викиди утворюються від спалення пального, значить, рішення полягає в заміні викопного палива екологічно чистими джерелами енергії. І хоча, звичайно, нам потрібна екологічно чиста енергія, а я скажу вам, що, можливо, погляд на проблему зміни клімату через призму виробництва екологічно чистої енергії позбавляє нас шансу вирішити її.

І причина в тому, що ми живемо на планеті, яка швидко урбанізується. Це не новина для жодного з нас. Проте інколи важко усвідомити масштаби цієї урбанізації. На середину цього століття приблизно 8 мільярдів людей, можливо більше, житимуть у містах або на відстані одного дня шляху від них. Більша частина людства буде урбанізована. Щоб забезпечити стільки енергії, скільки необхідно для проживання 8 мільярдів людей у містах, схожих на ті, в яких зараз живуть люди в розвинених країнах, нам необхідно виробляти просто величезну кількість енергії. Імовірно, що ми не будемо в змозі виробляти стільки екологічно чистої енергії. Отже, якщо ми серйозно шукаємо шляхи розв'язання проблеми зміни клімату на планеті, що урбанізується, нам необхідно шукати рішення деінде.

Насправді рішення ближче, ніж ми думаємо. Тому що всі міста, які ми будуємо – це можливості. Кожне місто у великій мірі визначає кількість енергії, яка використовується його населенням. Ми схильні думати, що використання енергії носить поведінковий характер – я вирішую вмикати світло чи ні – але насправді величезна кількість енергії, яку ми споживаємо, зумовлена типом району та міста, в якому ми живемо. Я не буду сьогодні показувати багато діаграм, але саме ця показує речі, які нам необхідно знати; вона досить проста, погляньте, наприклад, на транспорт, одне з головних джерел викидів, на схемі видно прямий зв'язок між густотою населення і об'ємом викидів, які здійснюються ним у повітря. І співвідношення, як бачите, таке, що більш населені місця продукують менше викидів, що не складно зрозуміти, якщо замислитись над цим.

В основному ми використовуємо транспорт, щоб отримати доступ до необхідних речей. Ми сідаємо в автомобіль і переїжджаємо з місця на місце. По суті ми використовуємо мобільність, щоб отримати необхідне. Але, якщо ми живемо у компактному районі, то раптом помічаємо, що необхідні речі опиняються поряд. А оскільки більш екологічною є поїздка, яку не треба здійснювати, наш спосіб життя стає миттєво більш екологічним. Звичайно, ми можемо збільшити щільність населених пунктів.

У деяких місцях це роблять за допомогою нових еко-районів, створюючи цілком нові енергоефективні райони, що зовсім не складно. Але насправді ми в основному говоримо про те, щоб зіткати заново полотно міст, яке вже маємо. Тобто ми говоримо про такі речі, як ущільнена забудова: продумані малі зміни в тих місцях, де вже є будівлі. Міські реконструкції – це створення нових видів простору та способів використання наявного місця. Ми дедалі краще розуміємо, що нам навіть не потрібно ущільнювати все місто. Замість цього потрібно підняти середню щільність до того рівня, щоб зменшити використання автомобілі тощо. І це можливо досягти, збільшивши щільність у конкретних місцях. Вони відіграють роль опор, які збільшують щільність усього міста.

І якщо це зробити, то виявиться, що можна створити декілька надущільнених зон у системі районів, можливо, більш комфортних для проживання, що дасть ті самі результати. Може статися так, що жителі надщільних районів не відмовляться від своїх автомобілів, але в цілому, коли багато людей опиняються в потрібних умовах, виникає пороговий ефект – люди починають їздити менше і все більше людей, знаходячись у місцях, де їм затишно, взагалі відмовляються від автомобілів. А це вже величезна економія енергії. Оскільки викиди вихлопних труб – це тільки вершина айсберга викидів автомобілів в атмосферу. Автомобіль – це ще і виробництво, утилізація, парковки, автостради тощо. Якщо можна буде позбутися всього цього, оскільки воно не використовується, стане зрозуміло, що можна буде власне зменшити транспортні викиди на цілих 90%.

І люди підхоплюють такий спосіб життя. Усе більше людей ведуть такий пішохідний спосіб життя по всьому світу. Люди кажуть, що це перехід від ідеї ідеальної оселі до ідеї ідеального житлового району. І якщо зіставити це з сучасними лініями комунікацій, то стає зрозуміло. що насправді речі стають ще доступнішими. Один з видів доступу – транспортний. Це карта Mapnificent, яка показує, куди я можу дістатися за пів години, використовуючи громадський транспорт. Частину шляху треба йти пішки. Це ще не досконала система. Ось це карта Google для пішоходів. Я спитав, як пройти по Greater Ridgeway, і отримав шлях через острів Гернсі. Система повідомила мене, що у цьому маршруті можуть бути відсутні тротуари або пішохідні доріжки. (Сміх) Але технології стають кращими і багато людей долучаються до створення такої навігації. Як зазначалося раніше, ми вивчаємо способи розміщення інформації на звичайних об'єктах. Ми вивчаємо, як включати речі, що не містять проводів взагалі, в ці системи умовних позначок і навігації.

Один з отриманих висновків – це те, що ми вважали головною метою виробництва та споживання – володіння речами – не є насправді найкращою стратегією проживання в компактних районах. Виявляється, що ми хочемо мати доступ до можливостей речей. Мій улюблений приклад – дриль. У кого з присутніх є домашній дриль? Дякую. У мене також він є. Домашній дриль в середньому використовують від 6 до 20 хвилин протягом всього його терміну служби, залежно від опитуваного. Людина купує дриль, потенційний час роботи якого тисячі годин, робить одну чи дві дірки в стіні і більше не використовує його. Наші міста, так би мовити, – це склади таких надлишкових можливостей. І хоча, можна спробувати знайти нові способи використання цих можливостей, наприклад приготування їжі або виготовлення льодових скульптур, або навіть вбивство на замовлення, швидше за все ми побачимо, що насправді перетворення цих продуктів у послуги, до яких можна отримати доступ, коли це потрібно, набагато кращий шлях.

Насправді навіть простір сам по собі є послугою. Виявляється, що люди можуть ділитися одним простором, робити щось з пустим простором. Будівлі стають набором послуг. З'являються нові проекти, завдяки яким процеси, що потребували енергію, такі як нагрівання, охолодження тощо, більше не будуть потребувати її. Так, ми освітлюємо наші будівлі денним світлом. Ми охолоджуємо їх вітром, обігріваємо сонячною енергією. При цьому, коли ми використовуємо всі ці речі, виявляється, що в деяких випадках, використання енергії будинком може зменшитися на 90%. Це призводить до іншого порогового ефекту. Я назвав його відмова від печі. Суть дуже проста; якщо у вас є будинок, який не треба гріти піччю, ви економите величезну купу грошей. Власне такі будинки стає дешевше будувати порівняно з іншими варіантами.

Тепер, якщо ми поглянемо на можливість скоротити використання товарів, транспорту, використання енергії будівлями, це все чудово, але лишається ще дещо. І якщо, ми справді бажаємо зробити міста екологічними, нам необхідно мислити трохи інакше. Ось один із способів, як це зробити. Це реклама Ванкувера як екологічного міста. І, звичайно, у багатьох людей сформувалось уявлення про те, що екологічне місто вкрите зеленими насадженнями. Тому в нас виникають такі стереотипи. І такі, і такі.

Усі ці проекти чудові, але вони пропускають один важливий момент, головне не листя зверху, а системи під ним. Наприклад, чи збирають вони опади, щоб ми могли зменшити використання води? Вода – енергоємний ресурс. Чи включили вони екологічну інфраструктуру, щоб ми могли очищувати та фільтрувати стічні води та вирощувати дерева на вулицях міста? Чи з'єднують вони нас з екосистемами навколо нас, наприклад, з річками, і чи дозволяють очищувати їх? Чи передбачено у них запилення, шляхи, по яких бджоли, метелики та інші комахи можуть прилетіти у міста? Чи збирають вони відходи від їжі, волокна тощо і переробляють назад в ґрунт і чи поглинають вуглець – вилучають вуглець з повітря в процесі життєдіяльності міст?

Я хочу сказати вам, що ці речі не тільки можливі, а й впроваджуються безпосередньо зараз, і це просто чудово. Тому що саме зараз наша економіка в цілому працює, як сказав Пол Хокен: "крадучи майбутнє, продаємо його сьогодні і називаємо це ВВП". А якщо нас буде вісім мільярдів або сім мільярдів або навіть шість мільярдів людей, які живуть на планеті, де їх міста продовжують красти майбутнє, ми витратимо його дуже швидко. Але, якщо ми змінимо свій підхід, я думаю ми б справді могли побудувати міста, у яких не тільки відсутні викиди, а й необмежені можливості.

Дуже дякую.

(Оплески)