Одержимості Адама Севеджа

Приблизно чотири роки тому журнал Нью Йоркер надрукував статтю про знайдену схованку кісток дронта у гнізді на острові Маврикій Зараз Маврикій це маленькій острів поблизу східного узбережжя Мадагаскару в Індійському океані, і саме в цьому місці і знайшли птаха дронта та винищили протягом 150 років. Всі були дуже збуджені щодо цієї археологічної знахідки, тому що це означало, що нарешті можна буде зібрати цілий скелет дронта.

Розумієте, у той час коли музеї всього світу мають скелети дронта у своїх колекціях, втім жоден з них навіть Музей Природознавства острова Маврикій не має скелета, що складається з кісток одного лише дронта. Взагалі-то, це не зовсім правда. Насправді, Британський Музей мав повний зразок дронта у своїй колекції до 18-го сторіччя - втім він був муміфікованим, шкіра і все інше- але піддавшись запалу економії місця, вони відрізали голову і відрізали ноги, а решту спалили у багатті. Якщо ви зараз зайдете на їхній вебсайт, то вони внесли цей зразок до свого реєстру, вказуючи, що рештки були загублені у пожежі.

Це взагалі-то не вся правда. Втім.. В заголовку статті була ця фотографія, і я один з тих, хто вважає що Тіна Браун чудово зробила, надавши ці фото до Нью Йоркера, тому що ця фотографія похитнула мій світ. Це полонило мої думки, не тільки це прекрасне фото, а колір, глибина тіні, деталі, що видно, дріт,що ви бачите ось там на дзьобі, яким хоронитель зкріпив цей скелет, тут ціла історія. І я собі подумав, чи не було б то чудово, якби в мене був мій власний скелет дронта? (Сміх)

Хочу звернути увагу, що справа в тому, що я все життя був одержимим речами та історіями, що пов"язані з ними, і це була найновіша. І я почав шукати - чи не продавав хтось комплект, чи якусь модель, яку я міг би купити, я знайшов дуже багато матеріалів, гарних світлин але жодного скелета дронта для мене. Але процес вже почався. Я зберіг кількасот фото скелетів дронта у свою папку "Творчі проекти" - це сховище для мого мозку, все, що може мене цікавити. Кожного разу, коли заходжу в інтернет, туди плине багато ідей, все - від чудових кілець до фотографій кабін літаків. Ключ, який Маркус Дю Лафайет відіслав Джорджу Вашингтону на відзнаку взяття Бастилії. Російський ключ для ядерного пуску. Та що зверху- це фото, що я знайшов на еBay; та що знизу - я зробив сам собі, бо на eBay було дуже дорого для мене. Костюми армії Зоряних війн. Мапи Середзем"я- цю я намалював сам. Ось тут папка скелетів дронта. В ній 17 тисяч фото - більш ніж 20 гігабайтів інформаціі- і вона постійно зростає. І одного дня, через кілька тижнів, чи може десь через рік, я був у мистецькому магазині з моїми дітьми, і я купував деякі інструменти для ліплення з глини - ми планували день майстрування Я купив полімерну глину,дріт для арматури, ще дещо. Я подивився на полімерну глину і подумав собі можливо, так, можливо я можу сам зробити свій власний череп дронта.

Зараз треба зауважити, що я не скульптор; Я розробник жорстких моделей. Ви даєте мені креслення, ви даєте мені зразок для копіювання, ви даєте мені кран, чи поміст, частини реквізиту з "Зоряних Війн" особливо частини реквізиту з "Зоряних Війн". Я можу займатися цим весь день. Саме так я заробляю собі на життя вже 15 років. Але дайте мені щось на зразок цього - мій друг Майк Мюрнейн зліпив це; це макет для "Зоряних Війн. Друга Частина" - це не моє, я.. це те що роблять інші - дракони, м"які речі.

Проте я відчув, що я досхочу надивився на фото черепів дронта, щоб бути здатним зрозуміти топологію і можливо повторити її - я маю на увазі, що воно має бути не таким вже й важким. І я почав роздивлятися найкращі фото, що я міг знайти. Я зібрав всю інформацію і знайшов серед неї дещо цікаве. Це продавали на eBay; Це жіноча -вочевидь жіноча рука, сподіваюся жіноча рука. Припустивши, що вона десь схожа за розміром на руку моєї дружини, я змірив її великий палець і перерахувавши, визначив розмір черепу. Я збільшив фото до реального розміру і став використовувати його, разом з іншою інформацією для порівняння розмірів, щоб визначити розмір дзьоба, яка має бути його довжина і так далі, і таке інше.

І через кілька годин я виліпив досить пристойний череп дронта. Я не збирався йти далі, Це нібито ти прибираєш у дуже захаращеній кімнаті, збираючи речі по одній, ти не думаєш про всю кімнату. Я не думав про весь скелет; я лише помітив, що коли я скінчив цей череп, арматура, що я використав для кріплення стирчала як раз з того місця, де мав бути хребет. А також є інша річ, яка цікавила і бентежила мене роками - це хребти і скелети, я зібрав декількасот. Я взагалі розумів механіку хребтів достатньо, щоб якось почати їх імітувати. Таким чином, крок за кроком хребець за хребцем, я йшов донизу. І ось до кінця дня в мене вже був пристойний череп, і відносно непоганий хребет і половина тазу.

І знов я продовжував шукати джерела інформаціі, все, що можна було знайти - малюнки, чудові фотографії. Цей хлопець - я його обожнюю! Він поклав кістки дронту в сканер - з лінійкою. Це саме та точність, яку я хотів. і я всі до останньої кісточки відтворив та зібрав їх. І після десь шести тижнів, я закінчував, красив, встановлював мій власний скелет дронту. Ви бачите, я навіть зробив музейну бирку для нього зі стислою історію дронтів. Фірма ТАР Пластікс зробила для мене (хоч я її не сфотографував) - музейну вітрину. В мене вдома немає місця для цього, але я повинен був завершити, те що я почав.

І це в деякому сенсі змінило все. Як я казав, все життя я захоплювався речами та історіями, що пов"язані з ними, а також робив їх для себе, володів їми, занурювався в них. І в цій папці "Творчі проекти", тони проектів, над якими я зараз працюю, над якими я працював раніше, або буду працювати колись, також речі які я можливо хочу купити і мати собі, щоб щоб дивитися та торкатися. Але тепер це була потеційно зовсім нова категорія речей, ті, що я зміг відтворити, це було зовсім інше, розумієте, в мене є мій власний R2D2, але це, чесно кажучи, схоже на скульптуру, і те легко.

Тому я знов дивлюся у папку "Творчі проекти", і я побачив там Мальтійского Сокола. Теперь це вже мене смішить: закохатися у предмет з роману Хеммета, тому що, якщо це правда, що світ поділяється на два типи людей, люди Чендлера і люди Хеммета. Я абсолютно чендлерівська людина. Але зараз про інше, зараз йдеться не про автора, і не про книгу, чи фільм, чи історію, зараз йдеться про річ як про таку. І в цьому випадку річ ця - існує на багатьох рівнях.

По-перше, вона існує в світі. Це "Кніфаузенівський яструб". Це церемоніальний кубок, зроблений десь у 1700 році для Шведського графа, і дуже схоже, що саме ця річ надихнула Хеммета на Мальтійского Сокола. Потім є ще цей вигаданий птах, якого Хеммет створив для книги. Створений із слів, він є мотором, що рухає зміст книги, а також фільм, в якому створено ще один об"ект: зразок реквізиту, що являє собою річ, яку створив зі слів Хеммет, надихнувшись Кубком Кніфаузера, і саме він представляє сокола у фільмі. Також є четвертий рівень, і це взагалі нова річ для світу: реквізит створений для фільму, представник, який стає повноправною самостійною річчю, взагалі новим об"єктом бажань.

І от прийшов час дещо дослідити. Взагалі-то я робив деякі дослідження кілька років тому - саме тому в мене є ця папка. Я купив копію, доволі погану копію Мальтійского Сокола на eBay і я завантажив достатньо картинок, щоб мати доволі пристойні джерела інформаціі. Але я виявив, у подальших дослідженнях, бажаючи знайти якомога точніше джерело інформаціі, що цей птах (а саме один з оригіналів зі свинцю) був проданий на аукціоні Крістіс в 1994 році, я також зв"язався з продавцем старовинних книжок, в якого був оригінал каталогу Крістіс, і я знайшов цю чудову фотографію з розмірами до неї. Я зміг зісканувати фото і збільшити її до реального розміру.

Я знайшов інше джерело. Аві (Ара) Чекмаян, редактор з Нью Джерсі, який взагалі знайшов цього пластмасового Мальтійського Сокола на блошиному ринку в 1991 році, хоча він витратив 5 років щоб довести, що цей птах справжній згідно з описами аукціонерів, бо там було багато протиріч. Він був зроблений з пластмаси, що не була поширеним матеріалом для виготовлення реквізиту фільмів того часу. Мені здається смішним те, що пішло так багато часу на докази того, що він справжній, тому що я бачу його в порівнянні з цією річчю, і я можу вам сказати - він справді справжній. Він зроблений на тій же прес-формі, що і цей. В цьому, бо аукціон був дуже спірним, Профайлс ін Хісторі (аукціонний дім,що продав його - (я думаю у 1995 десь за 100 тисяч доларів) вони включили (ви можете побачити ось тут внизу) не тільки фронтальне зображення, а також вид збоку, сзаду і вид з іншого боку.

І от тепер я мав всю необхідну топологію, щоб відтворити Мальтійського Сокола. Як воно його робити, з чого починати? Я не знаю. І я зробив так само, як із черепом дронта, я збільшив всі зображення до реального розміру, і почав вирізати з негативів, використовуючи їх як шаблони. Я взяв полімерну глину, і зробив великий кусок з неї, і крутив його, допоки в мене не почали вимальовуватися необхідні обриси. А потім повільно, перо за пером, деталь за деталлю, Я зробив і відтворив (працюючи біля телевізору з полімерною глиною) ось я тут сиджу поряд з дружиною- це єдина фотографія, що я зробив за весь цей процес. Рушаючи вперед, я дійшов до доволі пристойного відбитку Мальтійського Сокола. Але знов - я не скульптор,

і я не знаю багато таких секретів, ну знаєте, Я не знаю, як мій друг Майк отримує ці чудові, блискучі поверхні із полімерної глини, зрозуміло, що я не міг цього дійти. Тому я пішов до себе в майстерню, і зробив прес-форму і відлив це у пластмасі, тому що у пластмасі я міг отримати блискучу, як скло поверхню. Отже є багато способів отримату блискучу поверхню. Я надаю перевагу приблизно 70ти шарам ось цього- чорна матова автоґрунтівка. Я розпилював її десь 3-4 дні, вона капала як зараза, але вона дала мені дуже, дуже гарну м"яку поверхню для шлифування і вона буде блищати як скло. Так, фінішував металевою тканиною. І тепер найкраще на цьому етапі,- у фільмі, коли вони достають птаха нарешті, і ставлять його на стіл, вони його крутять. Тому я зміг зробити стоп кадри, щоб впевнитися. І я простежив за світлом, впевнився що воно падає так само, що в мене виходить таке ж саме відображення- ось до такого рівня деталізаціі я дійшов з цією штукою. Я зупинився ось на цьому - мій Мальтійскій Сокіл. І він чудовий. І я можу відповідально заявити зараз, коли я його завершив, що серед усіх відтворень - а їх чимало- мій на сьогодні найточніше відтворення оригіналу Мальтійського Сокола, що його хтось робив. А про оригінал треба сказати,

що його зробив хлопец на ім"я Фред Секстон. І ось тут починаються дивні речі. Фред Секстон товаришував ось з цим хлопцем - Джордж Годел. Жахлива людина - багато людей вважають, що саме він вбив Чорну Орхідею. Так от, Джеймс Елрой вважає, що Фред Секстон, скульптор Мальтійского Сокола, вбив матір Джеймса Елроя. Далі буде ще дивніше. В 1974 році, під час зйомок дивного комедійного сіквелу "Мальтійського Соколу", що називався "Чорний Птах", з Джорджем Сігалом у головній ролі, З Музею Мистецтв округу Лос Анжелос гіпсовий оригінал Мальтійского Сокола - (один з шістьох, здається, що зробили для цього фільму) було викрадено. Багато людей думали, що то був рекламний брюк заради фільму. Джонз Грілль, що була коротко показана у "Мальтійскому Соколі" насправді діюча закусочна у Сан Франциско, в яку доволі часто навідувався Еліша Кук, що зіграв Уілмера Кука у фільмі, і він їм віддав один зі своїх гіпсових оригіналів Мальтійського Сокола. І вони його зберігали у шафі десь 15 років, допоки його не викрали у січні 2007 року. Здається, що об"єкт бажань існував лише завдяки своїм постійним зникненням.

І ось у мене був цей Сокіл, він був гарний, чудово виглядав, грав у світлі це було найкраще що я мог досягнути чи заволодіти у цьому світі. Але була проблема. І проблема була в тому, що я хотів цю річ цілістно, я хотів всю ту вагу, що була за нею. Ця річ була пластмасова, тому дуже легка. В інтернеті є група, де я часто буваю. Група таких же фанатів реквізиту, як і я сам, вона називається Форум Копій Реквізиту, і там є люди, що торгують, роблять, мандрують у пошуках інформаціі про кіношний реквізит. І вийшло так, що один з хлопців звідти, приятель, якого я ніколи взагалі не бачив, але знав завдяки деяким справам з реквізитом, був менеджером місцевої ливарні. Він взяв мій робочий шаблон Соколу, і відлив таку ж модель в бронзі для мене і ось що я отримав. І саме це, після деякого кислотного витравлювання, стало моїм результатом.

І ця річ - глибоко, глибоко влаштовує мене. І ось я її тут поставлю пізніше ввечері ви можете... Я хочу шоб ви її взяли в руки, потримали. Якщо хочете знати наскільки я одержимий. Це проект лише для мене, та я пішов далі - я купив на eBay китайську газету, що друкувалася в Сан Франциско в 1941 році, щоб належним чином загорнути цього птаха.. точно як у фільмі. (Сміх) Так, я знаю! (Сміх) (Оплески) Ось бачите він важить 12 з половиною кілограмів. Це половина ваги мого пса Гакслі.

Але є проблема. І ось найостанніша послідовність Соколів. З дальнього лівого краю кусень мотлоху - копія, що я купив на eBay Слідом мій трохи зруйнований Сокіл з полімерної глини, тому що мені треба було його витягти з форми. Це моя перша відливка, це моя основна копія і це бронзовий. Ось що буває коли займаєшся литтям, кожного разу, коли ти обертаєш його силіконом і відливаєш у пластмасі, ти втрачаєш трохи об"єму і трохи розміру. І коли я підніс мого бронзового Сокола навпроти полімерного, він був коротший десь на 2 сантиметри. Так, справді, це було як "Ааах ну чому я раніше про це не подумав?" Чому я одразу не зробив його більшим? Що робити? Я придумав два варіанти. Перше - використати клятий лазер, що я робив раніше для 3Д сканування - в мене є 3Д скан цього Сокола. Я зрозумів точний розмір зменшення, якій вийшов при переході від воскового зразка до бронзового, збільшив його достатньо для того щоб зробити 3Д основну літографію цого, що я потім відшліфую і відішлю розробнику форм. і потім буду мати його в бронзі. Або

є декілька людей, що мають оригінали, я намагався з ними зв"язатися, сподіваючись, що вони дозволять мені провести кілька хвилин поряд зі справжніми птахами, можливо зробити кілька фотографій, або навіть дозволять дістати і використати ручний лазерний сканер, який в мене є і який вміщується у коробку з-під пластівців, і можливо, не торкаючись птаха, клянуся, отримати ідеальний 3Д скан. Я навіть готовий підписати папери, що я нікому його не буду передавати і буду його використовувати сам у себе в офісі, обіцяю. Я віддам копію,якщо вони захочуть. І тоді, можливо, я досягну завершення цієї вправи. Але насправді, якщо бути чесними з собою, я мушу визнати, що досягнення кінця цієї вправи ніколи не було метою, коли вона починалася, чи не так? Дякую.