На мою думку, дані можуть зробити нас людянішими. Ми збираємо і створюємо різноманітні дані про те, як проживаємо життя, і це дає нам змогу розповідати дивовижні історії. Недавно один мудрий теоретик медіа написав у своєму мікроблозі в Twitter: "Культуру 19-го століття визначив роман, культуру 20-го століття визначило кіно, а культуру 21-го століття визначить інтерфейс". Я думаю, так і буде. Дані керують нашим життям, а представлення цих даних дає нам можливість творити дивовижні інтерфейси, які розповідають чудові історії. Тож я покажу вам кілька проектів, над якими я працював останні декілька років, які розмірковують над нашим життям і нашими системами.
Цей проект називається "Схеми польотів". Ви бачите як літаки рух літаків над Північною Америкою за 24 години. Як бачите, усе поступово згасає до чорного кольору, люди лягають спати. Далі ви бачите, як через Західне узбережжя рухаються літаки, нічні рейси до Східного узбережжя. А на Східному узбережжі всі прокидаються, і з верхнього правого кута рухаються європейські рейси. Всі перелітають зі Східного узбережжя на Західне. Видно, як Сан-Франциско і Лос-Анджелес мандрують вниз до Гаваїв у нижньому лівому куті.
Одна справа - сказати, що одночасно 140,000 літаків перебувають під спостереженням федерального уряду, і зовсім інша справа - побачити цю систему і те, як швидко вона змінюється. Це сповільнений кадр тих самих даних, проте я розмалював їх умовними кольорами залежно від типу, щоб показати вам різноманіття літаків у небі над нами. Я почав робити ці кадри і звів їх із Картами Google, де можна змінити масштаб зображення і побачити окремі аеропорти і їх схеми польотів. Отож, білий колір позначає малі висоти, а блакитний - більші висоти. Зображення можна наблизити. Подивімось на Атланту. Це великий транспортний аеропорт, де відбуваються різноманітні види діяльності. Ви також можете перемикати між висотою і моделлю та виробником. Знову бачимо розмаїття. Можна прокрутити зображення і подивитись на інші аеропорти та їх схеми польотів. Прокрутимо вгору до Східного узбережжя. Тут видно хаос, який відбувається в Нью-Йорку серед авіадиспетчерів, які працюють з усіма цими великими аеропортами, що знаходяться один біля одного.
Швидко зменшуємо масштаб, знову бачимо США, і маємо Флориду у правому нижньому куті. Рухаємось до Західного узбережжя, бачимо Сан-Франциско і Лос-Анджелес - великі зони зі слабким рухом через Неваду і Арізону. А ось ми в Лос-Анджелесі, і Лонґ-Біч внизу. Я також почав переглядати різні параметри, адже ви можете вибрати потрібну частину даних. Це літаки, які злітають, і літаки, які приземляються. Можна подивитись, як аеропорти змінюються з часом. Це моделі затримок, які видно внизу екрану. Врешті, аеропорт змінює напрямки польотів на протилежні.
Це ще один проект, над яким я працював спільно з лабораторією Sensible Cities Lab у Масачусетському інституті технологій. Це візуалізація міжнародних комунікацій. Ось так Нью-Йорк контактує з іншими містами світу. Цей "живий" глобус ми представили у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку під час виставки "Створи гнучкий розум". Він показував дані в режимі реального часу із затримкою на 24 години, тому можна було спостерігати за зміною контактів і дізнатися деякі демографічні дані, надані компанією AT&T. Ще один спільний проект з лабораторією Sensible Cities Lab і сайтом CurrentCity.org. Це візуалізація SMS-повідомлень, надісланих в Амстердамі. Ви бачите як збільшується і зменшується щоденний потік SMS-повідомлень з різних районів міста, аж до Нового Року, коли кожен каже, "З Новим Роком!"
Це інтерактивний інструмент, ким можна рухати, щоб подивитись на різні райони міста. Ось інша подія. День королеви. Знову збільшується і зменшується щоденний потік SMS-повідомлень з різних районів міста. А тепер люди починають збиратися в центрі міста на святкування вночі напередодні свята, це відбувається ось тут. А ось люди, які святкують наступного дня. Можна натиснути паузу, і прокрутити назад і вперед, щоб побачити різні етапи.
А тепер перейдемо до зовсім іншого. Можливо, дехто з вас це впізнає. Це механічна машина барона Вольфґанґа фон Кемпелена, яка грає в шахи. Дивовижний робот, який надзвичайно добре грає в шахи, але є одне "але" - це зовсім не робот. Насправді, у тій коробці сидить безногий чоловік і управляє цим гравцем у шахи. Це надихнуло Amazon на розробку веб-служби під назвою "Механічний турок" - на честь того чоловіка. Вона заснована на принципі, що деякі речі легкі для людей, але доволі складні для комп'ютерів. Отож вони розробили цю веб-службу і сказали, "Будь-який програміст може написати частину програми і під'єднатися до думок тисяч людей". Як комп'ютерний маніяк, я подумав, "Ого, неймовірно! Я можу під'єднатися до думок тисяч людей". Але інша частина комп'ютерного маніяка подумала, "Це жахливо. Це просто немислимо. Що це дасть людству в майбутньому, коли ми всі будемо під'єднані до цього кіборґа?" Можливо, я трохи перебільшив. Але що це дасть, якщо ми не бачимо, над чим саме працюємо, а просто виконуємо свої маленькі завдання?
Тому я створив графічний редактор. Я попросив людей намалювати вівцю, яка дивиться ліворуч. І сказав, "Я заплачу вам два центи за вашу роботу". Так я почав збирати овець. Я зібрав дуже-дуже багато різних овець. Цілу отару. Я взяв перших 10,000 зібраних овець і виклав їх на сайті TheSheepMarket.com, де можна придбати набори з 20 овець. Ви не можете вибрати окрему вівцю, але можете придбати блок марок. А за цією табличкою, за всіма цими окремим вівцями, за цим масштабним механічним процесом, стоять окремі люди. На мій погляд, досить цікаво спостерігати, як люди долають ці творчі муки - те, що переживаємо всі ми, цей творчий процес створення чогось із нічого. Було справді цікаво протиставити цих людей і цю величезну поділену табличку. Неймовірно, що зробили деякі люди.
Я наведу трохи статистики. Приблизна швидкість збирання - 11 овець за годину, що дає 69 центів заробітної плати за годину. 662 вівці ми відкинули, бо вони не були схожими на овець, і тому їх вигнали з отари. (Сміх) На малювання витрачали від 4 секунд до 46 хвилин. Отож, можемо уявити собі різні типи мотивацій і відданості роботі. До проекту долучилися 7,599 людей, або ж унікальних IP-адрес, тобто стільки людей взяли участь. Але лише один із 7,599 запитав, "Для чого? Для чого ти це робиш?" (Сміх) Я був здивований Я очікував, що люди задумаються, для чого вони намалювали вівцю. На мою думку, це слушне запитання.
Я вибрав вівцю з багатьох причин. Вівця стала першою твариною, яку вигодували механічно обробленими субпродуктами, першою твариною, яку вивели шляхом селекції заради продуктивних ознак, і першою твариною, яку клонували. Очевидно, ми переконані, що вівці завжди йдуть слідом за поводирем. Згадаймо "Маленького принца", коли оповідач просить принца намалювати вівцю. Він малює вівцю за вівцею. Але оповідач заспокоївся тільки тоді, коли принц намалював коробку. Він сказав, "Справа не в науковому зображенні вівці. Справа у твоєму власному тлумаченні і створенні чогось іншого". Мені це подобається.
Ось уривок із фільму Чарлі Чапліна "Нові часи". Тут Чарлі Чаплін має справу із великими змінами під час промислової революції. Професія чоботаря зникла, натомість люди приліпляли підошву до взуття. Тобто кардинально змінилося ставлення до праці. Мені здалося, що це досить цікавий уривок, тому я поділив його на 16 кадрів і за допомогою графічного редактора увів їх у програму "Механічний турок". Це дало мені ось що - ліворуч ви бачите початковий кадр, а праворуч - тлумачення цього кадру 16-ма людьми, які не мали жодного уявлення, що вони роблять.
Це надихнуло мене на проект, над яким я працював зі своїм другом Такаші Кавашіма. Ми вирішили скористатись "Механічним турком" за його призначенням - тобто заробити гроші. Отож, ми взяли стодоларову банкноту і поділили її на 10,000 крихітних шматочків, і ввели їх у "Механічного турка". Ми попросили людей намалювати те, що вони побачили. Але ми вже не ставили критеріїв щодо подібності, як у проекті з вівцями. Якщо люди малювали чоловічка або смайлик, ми долучали їх до банкноти. Отож, перед вами наочний приклад, як добре люди справились із тим, що їх попросили зробити. Ми взяли ці стодоларові банкноти і виклали їх на сайті TenThousandsCents.com, на якому ви можете проглянути окремі творіння. Також ви можете обміняти справжні стодоларові банкноти на фальшиві купюри, і ваші кошти підуть на благодійний проект "Ноутбук за сто доларів", який зараз має назву "Кожній дитині - по ноутбуку". Знову бачимо окремі витвори різних людей. Дехто зробив красиві пунктирні зображення, наприклад, оце зверху, витративши багато часу, щоб створити реалістичну версію. А інші люди малювали чоловічків або смайликів. Праворуч посередині хтось написав, "0.01 долара!!! Невже? Це все, що я за це отримаю?"
Останній проект у стилі "Механічного турка", про який я вам розповім, називається "Велосипед для двох тисяч". Це спільний проект із моїм другом Деніелом Мессі. Ви напевно впізнали цих двох чоловіків. Це Макс Метьюс і Джон Келлі з лабораторії Bell Labs у 60-х роках, де вони створили пісню "Daisy Bell", першу у світі пісню, яку "заспівав" комп'ютер. Напевно ви пригадуєте її з фільму "2001: Космічна одіссея". Коли в кінці фільму бортовий комп'ютер ГЕЛ помирає, він співає цю пісню як натяк на те, що комп'ютери стали людьми. Ми переробили цю пісню. Ось як вона звучала. Ми розбили її на окремі ноти і фонеми у співі.
Daisy Bell: ♫ Дейзі, Дейзі...♫
Аарон Коблін: Ми взяли всі ці окремі частинки, і ввели їх у ще один запит "Механічного турка". Ось як виглядав наш сайт. Ви вводите свій код, але спершу перевіряєте мікрофон. Далі ви отримуєте простий уривок аудіо. (Гудок) І намагаєтесь якнайкраще відтворити його власним голосом. Попередньо прослухавши і підтвердивши свій запис, ви можете внести його в програму "Механічний турок" без будь-якого контексту. Ось які записи ми отримали з самого початку.
Запис: ♫ Дейзі, Дейзі ♫ ♫ дай мені відповідь, дай ♫ ♫ я вже майже збожеволів ♫ ♫ і все через кохання до тебе ♫ ♫ У нас не буде стильного весілля ♫ ♫ Я не маю грошей на карету ♫ ♫ Але ти мило виглядатимеш на сидінні ♫ ♫ велосипеда для двох ♫
АК: Джеймс Суровікі розробив поняття мудрості натовпу, згідно з яким велика група людей розумніша, ніж одна особа. Ми хотіли подивитись, як ця ідея працює у спільному створенні музики багатьма людьми, коли ніхто не має жодного уявлення, над чим працює. На сайті BicycleBuiltforTwoThousand.com можна послухати усі ці звуки разом. Я перепрошую за це.
Приспів: ♫ Дейзі, Дейзі ♫ ♫ дай мені відповідь, дай ♫ ♫ я вже майже збожеволів ♫ ♫ і все через кохання до тебе ♫ ♫ У нас не буде стильного весілля ♫ ♫ У нас не буде стильного весілля ♫ ♫ Але ти мило виглядатимеш на сидінні ♫ ♫ велосипеда для двох ♫
АК: Повернімось на хвильку в минуле: навчаючись у магістратурі університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі, я паралельно працював у Центрі вбудованих сенсорних мережевих технологій. Я писав програмне забезпечення для оптичних лазерних сканерів. По суті, це рух через 3D простір. Мою програму побачив режисер Джеймс Фрост, який сказав "Зачекай. Ти хочеш сказати, що ми можемо зняти музичний кліп без відеокамери?" І ми це зробили. Ми зняли кліп для однієї з моїх улюблених груп, Radiohead. Найбільше в цьому проекті мені сподобалась не сама зйомка відео за допомогою лазерів, а розміщення відкритого вихідного коду на проекті Google Code, звідки можна було завантажити дані і частину вихідного коду, щоб створити свою версію кліпу. Люди створювали неймовірні речі. Ось дві мої улюблені: дошка для оголошень Том Йорк і конструктор LEGO Том Йорк. Цілий канал на YouTube, куди люди завантажували справді цікаві речі. Недавно хтось навіть надрукував 3D модель голови Тома Йорка, яка виглядає трохи моторошно, але досить класно.
Коли я побачив, що люди створюють такі дивовижні речі, справді розуміючи, над чим вони працюють, у мене виникла ідея створити спільний проект, де люди разом щось створювали б. Я зустрів режисера музичних кліпів Кріса Мілка. І ми почали жваво обговорювати ідею проекту спільно створеного музичного кліпу. Але нам потрібна була належна людина, заради якої варто об'єднатися і щось створити. Тому ми відклали цю ідею на кілька місяців. Врешті, Кріс поговорив з Ріком Рубіном, який закінчував останній альбом Джонні Кеша під назвою "Нема могили". У чільній пісні альбому є такі слова: "Нема могили, яка здатна втримати моє тіло". Тому нам спало на думку, що це чудовий проект, щоб створити спільний пам'ятник Джонні Кешу і віртуально його воскресити.
Отож, я залучив до проекту свого хорошого друга Рікардо Кабелло, знаного як Mr. doob, який програмує набагато краще, ніж я, і він створив чудовий інструмент для малювання у Flash. Як відомо, анімація - це серія зображень. Тому ми нарізали купу кадрів із архівних матеріалів про Джонні Кеша, і, зі швидкістю вісім кадрів у секунду, люди могли намалювати один кадр, який ми вставляли у музичний кліп, який швидко змінювався. Я не маю часу показати вам ціле відео, але я хочу продемонструвати два короткі уривки. Першим буде початок кліпу. А опісля - короткий уривок про людей, які вже долучилися до проекту і скажуть про це кілька слів.
(Відео) Джонні Кеш: ♫ Нема могили ♫ ♫ яка здатна втримати моє тіло ♫ ♫ Нема могили ♫ ♫ яка здатна втримати моє тіло ♫ ♫ Коли я почую звук труби ♫ ♫ я вискочу із-під землі ♫ ♫ Нема могили ♫ ♫ яка здатна втримати моє тіло ... ♫
АК: Нема кращого способу віддати належне цьому чоловіку, ніж зробити щось для однієї з його пісень.
Співавтор: Я дуже сумував, коли він помер. І тому подумав, що було б чудово, було би дійсно чудово якось вшанувати його пам'ять.
Співавтор 2: Це справді зробило його останній запис живим пам'ятником.
Співавтор 3: Усі кадри, намальовані фанами, кожен окремий кадр, сповнений неймовірного відчуття.
Співавтор 4: Я бачив усіх - від Японії і Венесуели, до Сполучених Штатів і Ноксвілля в штаті Теннессі.
Співавтор 5: Кадри настільки ж різні, наскільки особливі. Співавтор 6: Переглядаючи відео у своїй кімнаті, я спочатку нічого не розумів. Тому я далі працював і працював над проблемами, аж поки мої маленькі битви всередині фільму не вирішились самі собою. Я нарешті дійшов до моменту, коли усвідомив, що роблю, і у моїй праці з'являється багато світла і темряви. Дивно, але саме це я люблю в музиці Джонні Кеша. Це підсумок його життя, усі речі, які трапилися - погані і добрі речі. Ви слухаєте життя людини.
АК: Якщо ви завітаєте на сайт JohnnyCashProject.com, то зверху побачите відео. А внизу - окремі кадри, які люди створили для проекту. Це далеко не кінець, проект триває, і люди ще можуть долучитись до нього. Якщо ви перевернете будь-який окремий малюнок, то побачите автора малюнку, і дізнаєтесь, звідки він. А якщо якийсь малюнок вас зацікавить, ви можете клацнути на ньому і відкрити інформаційну панель, де можна оцінити кадр і підвищити його рейтинг. Також можна подивитись, як цей кадр був намальований. Знову ж таки, ви можете відтворити кадри і дізнатися про їх творців. Окрім того, вказане ім'я автора, з якої він країни, і скільки часу створював малюнок. Також можна вибрати стиль. Скажімо, цей називається "Абстрактний". Але тут є багато різних стилей. Крім того, можна по-різному сортувати відео. Наприклад, ви захочете переглянути версії в стилі пуантилізму або в стилі скетчу, чи реалістичні версії. А це знову абстрактна версія, кінець якої виглядає дещо божевільно.
І останній проект, про який я вам розповім, це ще одна спільна робота з Крісом Мілком. Вона називається "Пустеля в центрі міста". Це онлайн кліп для групи Arcade Fire. Кріс і я були вражені можливостями сучасних веб-браузерів, які підтримують аудіо та відео теги HTML5, а також задіюють JavaScript для неймовірно швидкого виконання сторінки. Ми хотіли вийти за рамки музичного кліпу, розрахованого на перегляд в інтернеті у вікні розміром 4:3 або 16:9, і зробити так, щоб відео можна було відтворювати і переміщати по всьому екрану. Але найважливіше, на мою думку, те що ми дуже хотіли отримати новий результат, несхожий на проект про Джонні Кеша, коли декілька людей витратили багато часу, щоб долучитись до спільної справи. А що, якби зусиль потрібно було зовсім мало, але кожен отримав щось унікальне за свою участь?
Отож, проект починається з того, що вас просять ввести адресу будинку, в якому ви виросли. Ви вводите адресу - і програма створює музичний кліп саме для вас, об'єднуючи Карти Google і зображення Streetview в особливий проект. Це відео краще дивитися вдома, увівши власну адресу, але зараз я допоможу вам уявити, чого слід очікувати.
(Відео) Він Батлер: ♫ Наші життя швидко змінюються ♫ ♫ Наші життя швидко змінюються ♫ ♫ Надіюсь, щось справжнє залишиться ♫ ♫ Надіюсь, щось справжнє залишиться ♫ ♫ О, ми чекали ♫ ♫ О, ми чекали ♫ ♫ О, ми чекали ♫ ♫ Деколи, його так і не було ♫ ♫ Деколи, його так і не було ♫ ♫ Все ж, долаючи біль ♫ ♫ Ми чекали на нього ♫ ♫ Ми чекали на нього ♫ ♫ Ми чекали на нього ♫
АК: На мій погляд, головна ідея моєї доповіді в тому, що інтерфейс може бути потужним розповідним засобом. Збираючи дедалі більше особистих і соціально важливих даних, ми маємо змогу, а то й навіть обов'язок, підтримувати людяність і розповідати дивовижні історії, пізнаючи та працюючи разом.
You can share this video by copying this HTML to your clipboard and pasting into your blog or web page. This video will play with subtitles.
You either have JavaScript turned off or have an old version of the Adobe Flash Player. To view this rating widget you
need to get the latest Flash player.
If your browser allows only "trusted sites" to execute Javascript, you should add the "googleapis.com" domain to your whitelist to allow our Flash detection to work properly.
Got an idea, question, or debate inspired by this talk? Start a TED Conversation.
Митець Аарон Коблін збирає величезну кількість даних – а часом і величезну кількість людей – і створює з них приголомшливі візуалізації. Від витончених ліній польотів літаків до пейзажів із даних про мобільні розмови, від ролика про Джонні Кеша, змонтованого з малюнків багатьох різних людей, до відео “Пустеля в центрі міста”, яке пристосовується до користувача – усі його блискучі роботи досліджують, як сучасні технології можуть зробити нас людянішими.
Aaron Koblin is an artist specializing in data and digital technologies. His work takes real world and community-generated data and uses it to reflect on cultural trends and the changing relationship between humans and technology. Full bio »
Translated into Ukrainian by Vitaliy Soloviy
Reviewed by Hanna Leliv
Comments? Please email the translators above.
06:27 Posted: Apr 2009
Views 411,176 | Comments 95
04:39 Posted: Sep 2009
Views 376,899 | Comments 108
15:46 Posted: May 2011
Views 395,300 | Comments 79
Just follow the guidelines outlined under our Creative Commons license.
This comment will be attributed to . Not ? Sign Out.